Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 265/2063/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2019.
Дата набрання законної сили: 02.10.2019
Номер судового провадження: 14-412цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 265/2063/17
		Провадження № 14-412цс19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О. М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Приватне акціонерне товариство «Азовзагальмаш» (далі - ПрАТ «Азовзагальмаш»),
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 
		 
		на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 квітня 2017 року у складі судді Костромітіної О. О. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 23 травня 2017 року у складі колегії суддів Гаврилової Г. Л., Зайцевої С. А., Пономарьової О. М. 
		 
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Азовзагальмаш» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У березні 2017 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 листопада 2015 року по час ухвалення рішення судом.
		 
		На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 листопада 2015 року стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» (далі - ПАТ «Азовзагальмаш») на її користь заборгованість із заробітної плати станом по серпень 2015 року у розмірі 17 153,53 грн, компенсацію за втрату частини доходу у зв`язку із порушенням строків його виплати у розмірі 556,09 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 4756,83 грн, та відшкодування моральної шкоди - 300,00 грн, а також витрати на правову допомогу у розмірі 292,32 грн. 
		 
		Зазначила, що станом на березень 2017 року відповідач не виконав цього рішення суду, тому вона має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13 листопада 2015 року по час ухвалення рішення судом.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 23 травня 2017 року, провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачці її право на звернення із позовом до Господарського суду міста Києва, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство ПАТ «Азовзагальмаш».
		 
		Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, керувався положеннями пункту 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваних судових рішень), згідно з яким суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Суди зробили висновок, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 квітня 2016 року порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Азовзагальмаш», а тому саме цей суд у порядку господарського судочинства вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника.
		 
		Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,  ОСОБА_1  просиласкасувати ухвали судів попередніх інстанцій, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що спір між сторонами виник з приводу порушення відповідачем законодавства про оплату праці, а тому дія Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII) на вказані правовідносини не поширюється. 
		 
		У зв`язку з цим вважала, що суди неправильно визначили юрисдикційність спору та помилково закрили провадження у справі.
		 
		Крім цього, зазначила, що з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і повної інформаційної довідки з Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, не вбачається, що ПАТ «Азовзагальмаш» перебуває у стані банкрутства чи припинення.
		 
		Позиція інших учасників справи
		 
		У запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу ПрАТ «Азовзагальмаш» просило скаргу відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що касаційна скарга необґрунтована, а суди зробили правильні висновки про належність спору до господарської юрисдикції.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким ЦПК України викладено в новій редакції.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 10 липня 2019 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06 серпня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. 
		 
		За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		 
		З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		 
		Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
		 
		У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
		 
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
		 
		Під час вирішення питання щодо можливості розгляду справи в порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, передбаченими у статті 1 ЦПК України (у вказаній редакції), якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		При цьому повинен враховуватися принцип правової визначеності, що не допускає наявності провадження, а отже і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета, але судами у різних юрисдикціях. 
		 
		Суди встановили, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 квітня 2016 року порушено провадження у справі № 910/3262/16 про банкрутство ПАТ «Азовзагальмаш», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та розпочато процедуру розпорядження майном товариства. 
		 
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 червня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Азовзагальмаш» залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 20 квітня 2016 року - без змін.
		 
		Інформація про порушення провадження у справі про банкрутство оприлюднена на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет від 21 квітня 2016 року за № 30700.
		 
		Також установлено, що 20 квітня 2016 року загальні збори акціонерів ПАТ «Азовзагальмаш» прийняли рішення про зміну типу акціонерного товариства та найменування з ПАТ «Азовзагальмаш» на ПрАТ «Азовзагальмаш».
		 
		07 червня 2016 року здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів ПАТ «Азовзагальмаш».
		 
		Відповідно до пункту 1.2 розділу 1 статуту ПрАТ «Азовзагальмаш» є правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «Азовзагальмаш».
		 
		Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів передбачені Законом № 2343-XII.
		 
		У зв`язку з набранням чинності 19 січня 2013 року (за винятком окремих положень) Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Закон № 2343-XII викладено в новій редакції. 
		 
		Згідно з пунктом 7 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-XII статтю 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доповнено пунктом 7, відповідно до якого до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.
		 
		Відповідно до Закону України від 02 жовтня 2012 року № 5405-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов`язань» розділ Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-XII доповнено пунктом 1-1, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
		 
		Таким чином, вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи у спорах фізичної особи з майновими вимогами до боржника, в тому числі і за позовом про стягнення заробітної плати з роботодавця, суди повинні враховувати положення пункту 1-1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-XII, вимоги статті 15 ЦПК України, статті 12 ГПК України та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника.
		 
		Аналогічний правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 541/459/17, від 30 січня 2019 року у справі № 265/536/17 та інших, і підстав для відступу від нього не вбачається.
		 
		Статтею 28 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» передбачено, що у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов`язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону № 2343-XII.
		 
		Частиною четвертою статті 10 Закону № 2343-XII визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; про сплату податків, зборів (обов`язкових платежів); стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, а також визнання недійсними рішень державних органів, пов`язаних з майновими вимогами до боржника.
		 
		Пунктом 7 частини першої статті 12 ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) було передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
		 
		Відповідно до частини дев`ятої статті 16 ГПК України (у зазначеній редакції) справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
		 
		Аналогічна норма міститься й у пункті 7 частини першої статті 20 чинного ГПК України.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Оскільки  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПрАТ «Азовзагальмаш», стосовно якого порушено справу про банкрутство після 19 січня 2013 року (20 квітня 2016 року), з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то суди зробили обґрунтований висновок про закриття провадження у справі з передбачених пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваних ухвал) підстав, тому що спір стосовно вказаних позовних вимог підлягає розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, що виключає можливість розгляду справи у порядку цивільного судочинства.
		 
		Стосовно посилання у касаційній скарзі на відсутність у відповідних реєстрах відомостей щодо відповідача про знаходження у стані банкрутства чи припинення, то аналогічні доводи були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх належним чином перевірив та спростував.
		 
		Інших доводів, які б указували на незаконність чи необгрунтованість оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга не містить.
		 
		Із матеріалів справи та змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що суди порушили правила предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		 
		Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		З огляду на вказане, оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. У такому разі розподіл судових витрат згідно зі статтею 141 ЦПК України не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 12 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 23 травня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                   О. М. Ситнік
		Судді:                                    Н. О. Антонюк                                        Л. М. Лобойко
		Ю. Л. Власов                                           В. В. Пророк
		М. І. Гриців                                              Л. І. Рогач
		Ж. М. Єленіна                                         О. С. Ткачук
		О. С. Золотніков                                    В. Ю. Уркевич
		О. Р. Кібенко                                         О. Г. Яновська
		В. С. Князєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...