Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/13144/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2019.
Дата набрання законної сили: 02.10.2019
Номер судового провадження: 14-417цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 640/13144/16-ц
		Провадження № 14-417цс19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О. М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна (далі - приватний нотаріус),
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект»), 
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 
		 
		на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 липня 2017 року у складі колегії суддів Сащенко І. С., Овсяннікової А. І., Коваленко І. П.
		 
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ «Кей-Колект», про визнання протиправним та скасування рішення, скасування запису та 
		 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила: скасувати рішення приватного нотаріуса від 02 лютого 2016 року про державну реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; надати дозвіл та уповноважити будь-якого нотаріуса (державного реєстратора) скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр) запис про реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на цю квартиру.
		 
		Вимоги мотивувала тим, що на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 11325523000, укладеним 02 квітня 2008 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), 02 квітня 2008 року між нею та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), укладено договір іпотеки нерухомого майна, згідно з яким вона передала банку в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
		 
		У подальшому, 11 червня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу, згідно з яким банк відступив товариству свої права вимоги заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 02 квітня 2008 року № 11325523000. Тобто ТОВ «Кей-Колект» набуло статусу нового іпотекодержателя за договором іпотеки від 02 квітня 2008 року.
		 
		Зазначала, що із надісланої на ім`я її чоловіка ОСОБА_2 інформаційної довідки з Державного реєстру їй стало відомо, що 02 лютого 2016 року приватним нотаріусом зареєстровано право власності на вказану вище квартиру за ТОВ «Кей-Колект».
		 
		Вважала, що відсутні правові підстави для реєстрації права власності на належну їй квартиру за іншою особою, а дії приватного нотаріуса є протиправними. При цьому посилалася на положення Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV«Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV), Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV), Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок № 868), Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII«Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон № 1304-VII), Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5).
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 02 березня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 лютого 2016 року, індексний № 28037062, про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою:   АДРЕСА_2 за ТОВ «Кей-Колект». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		 
		Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції керувався тим, що способи звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання визначено умовами договору іпотеки, всупереч яким, а також положенню частини першої статті 36 Закону № 898-IV, окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя сторони іпотечного договору не укладали. При здійсненні державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кей-Колект» відповідач не врахував, що іпотечна квартира підпадає під дію Закону № 1304-VII, оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання майнового поручителя, та її загальна площа не перевищує 140 кв. м.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 19 липня 2017 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 березня 2017 року скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд керувався тим, що позови про оскарження дій або бездіяльності нотаріуса як державного реєстратора прав на нерухоме майно належать до адміністративної юрисдикції. Здійснюючи функції державного реєстратора, нотаріус виконує владні повноваження, делеговані йому державою у цій частині.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У серпні2017 року ОСОБА_1 подаладо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що питання підсудності цієї справи було предметом дослідження у суді першої інстанції, під час судового засідання було оглянуто ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року про закриття провадження у справі за аналогічним позовом з мотивів її непідсудності адміністративному суду, оскільки спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.
		 
		Зазначала, що існування двох протилежних за змістом судових рішень (ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року та оскаржуваної ухвали Апеляційного суду Харківської області від 19 липня 2017 року), зі змісту яких убачається, що ця справа не підлягає розгляду ні в порядку цивільного, ні в порядку адміністративного судочинства, позбавило її права на доступ до правосуддя та є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 13 грудня 2017 року - призначено до судового розгляду.
		 
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», якимЦПК України викладено в новій редакції.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 26 червня 2019 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06 серпня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у порядку письмового провадження).
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. 
		 
		За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		 
		З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		 
		Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
		 
		Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів. 
		 
		Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено в статті 15 ЦПК України: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		Аналогічну норму закріплено й у частині першій статті 19 ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року.
		 
		Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (у редакції, чинній на час звернення позивачки до суду з позовом) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. 
		 
		Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
		 
		Згідно із частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		 
		Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.
		 
		Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		 
		Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
		 
		Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 КАС України (у редакції від 03 жовтня 2017 року), які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
		 
		Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі органу влади чи органу місцевого самоврядування, не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
		 
		Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		 
		Аналіз змісту статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
		 
		У справі, що розглядається, спір виник з приводу порушення права власності позивачки на квартиру внаслідок дій приватного нотаріуса щодо реєстрації такого права за ТОВ «Кей-Колект».
		 
		Враховуючи те, що спірні правовідносини пов`язані із захистом права власності позивачки та з належним виконанням договору іпотеки, Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства, оскільки стосується майнового права позивачки та виник із реалізації відповідачем умов договору іпотеки. Тобто спір фактично виник між позивачем та ТОВ «Кей-Колект».
		 
		Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.
		 
		Саме такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 14-275цс18, від 07 листопада 2018 року у справі № 11-961апп18, від 12 грудня 2018 року у справі № 14-486цс18, від 23 січня 2019 року у справі № 14-501цс18, від 13 березня 2019 року у справі № 14-56цс19, від 24 квітня 2019 року у справі № 14-2цс19, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду підстав не вбачає.
		 
		Отже, спори про визнання незаконними та скасування рішень нотаріусів, які діяли на виконання делегованих повноважень державного реєстратора, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно розглядаються за правилами цивільного судочинства, якщо такі спори стосуються захисту цивільного права, зокрема випливають з договірних відносин.
		 
		Оскільки спірні правовідносини пов`язані із реєстрацією майнових прав, що виникли на підставі договірних відносин і впливають на цивільні права позивачки та ТОВ «Кей-Колект», то апеляційний суд необґрунтовано закрив провадження у справі, чим порушив норми процесуального права.
		 
		Частиною четвертою статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		 
		За таких обставин оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		 
		У цьому випадку згідно з вимогами статті 141 ЦПК України питання про розподіл судових витрат не вирішується.
		 
		Керуючись статтями 141, 259, 268, 400, 411, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 19 липня 2017 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                   О. М. Ситнік
		Судді:                                    Н. О. Антонюк                                        Л. М. Лобойко
		Ю. Л. Власов                                           В. В. Пророк
		М. І. Гриців                                              Л. І. Рогач
		Ж. М. Єленіна                                         О. С. Ткачук
		О. С. Золотніков                                    В. Ю. Уркевич
		О. Р. Кібенко                                         О. Г. Яновська
		В. С. Князєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...