Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 263/2359/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.10.2019.
Дата набрання законної сили: 02.10.2019
Номер судового провадження: 14-467цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем  України
		 
		02 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 263/2359/19
		Провадження № 14-467цс19
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ткачука О.С.,
		суддів  Антонюк Н.О., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Пророка В.В., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.
		розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом  ОСОБА_1 до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» про захист прав споживача шляхом визнання укладеним договору теплопостачання за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником ОСОБА_2 , на ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 лютого 2019 року, постановлену суддею Соловйовим О.Л., та постанову Донецького апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, прийняту у складі суддів Мальцевої Є.Є., Баркова В.М., Мироненко І.П.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ                                                                     
		Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
		1.    У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (далі - ККП «Маріупольтепломережа») про захист прав споживача шляхом визнання укладеним договору теплопостачання.
		2. Позов мотивовано тим, що  ОСОБА_1 є власником нежилого приміщення АДРЕСА_1 на підставі договору дарування нежитлового приміщення від 20 червня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Никоненко Т.В. та зареєстрованого за № 564 . З часу набуття права власності на вказане нежиле приміщення він намагається укласти з відповідачем договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води на умовах типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року.  15 січня 2019 року відККП  «Маріупольтепломережа» ОСОБА_1 отримав проект договору на відпуск теплової енергії та послуги з централізованого постачання гарячої води від 19 грудня 2018 року як з фізичною особою - підприємцем. 
		3. Позивач відмовився від підписання цього договору на визначених відповідачем умовах та подав позов до суду, у якому просив: визнати неправомірними дії відповідача щодо порушення його прав як споживача, а саме нав`язування послуг та укладення договору на умовах відповідача; визнати укладеним договір між сторонами, проект якого ним наданий, на визначених умовах.
		Короткий зміст судових рішень 
		4. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області 
		від 20 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, у відкритті провадження у справі за позовом  ОСОБА_1 до ККП «Маріупольтепломережа» про захист прав споживача шляхом визнання укладеним договору теплопостачання відмовлено з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Роз`яснено  ОСОБА_1 право на звернення до суду з позовом у  порядку господарського судочинства. 
		5. Судові рішення мотивовані тим, що позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки предметом спору є вимога ОСОБА_1 до ККП «Маріупольтепломережа» щодо зобов`язання укласти договір про постачання теплової енергії, умови якого, зокрема щодо тарифу та обсягу постачання теплової енергії, визначені саме у зв`язку з використанням позивачем нерухомого майна для здійснення підприємницької діяльності, про що останній прямо стверджує в позовній заяві. Враховуючи, що договори з купівлі-продажу теплової енергії та про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення для господарчих потреб повинні укладатись із суб`єктом господарювання, саме з позивачем, як з фізичною особою - підприємцем, у зв`язку із використанням ним приміщення для здійснення господарської діяльності, то всі спори з цього приводу повинні вирішуватись за правилами господарського судочинства. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		6. У травні 2019 року представник  ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 лютого 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, посилаючись на те, що наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах, а тому суди дійшли помилкового висновку про те, що спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. 
		 Позиція інших учасників справи 
		7. У липні 2019 року від ККП  «Маріупольтепломережа» надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому воно погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що даний спір  з огляду на характер спірних правовідносин, склад учасників спору та обраний позивачем спосіб захисту порушених прав, підлягає розгляду господарським судом. 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		8. 21 травня 2019 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.  
		9. 25 липня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до розгляду. 
		10. 31 липня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		11. Відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		12. 27 серпня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку письмового провадження.
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		13. Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		14. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		15. Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.
		16. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		17. Частиною 1 ст. 19 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та вирішення справи судами, передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		18. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та вирішення справи судами, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		19. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
		20. Отже, ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є, зокрема участь у спорі суб`єкта господарювання, наявність між сторонами, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
		21. Згідно з ч. 1 ст. 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу. 
		22. За ч. 1 ст. 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або відмовиться від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.
		23. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання, перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд, відповідно до нормативів норм, стандартів, порядків і правил. Виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальні послуги.
		24. Предметом споруу даній справі є визнання неправомірними дій відповідача щодо порушення прав позивача ОСОБА_1 як споживача, зобов`язання укласти договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, на визначених позивачем умовах. 
		25. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивач звернувся до суду як суб`єкт підприємницької діяльності на захист інтересів господарської діяльності, яку він здійснює у приміщенні № 67 у будинку АДРЕСА_3 , а відтак, спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. 
		26. Згідно з ч. 1 ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
		27. Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		28. Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		29. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (ч. 1 ст. 320 ЦК України).
		30. Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
		31. Згідно з ч. 1 ст. 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.
		32. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 50 ЦК України).
		33. Відповідно до ч. 3 ст. 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
		34. Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно з ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
		35. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10, від 05 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 335/11807/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 486/836/18, від 15 травня 2019 року у справі № 904/10132/17, дійшла висновку, що наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах. 
		36. Проте у даній справі суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач у приміщенні № 67 у будинку АДРЕСА_3 здійснює підприємницьку діяльність. Факт здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності у вказаному приміщенні доведенню відповідачем не підлягає, оскільки про це прямо вказано  і визнано ним у позовній заяві (два останніх речення абз. 7 на стор. 2  позовної заяви). 
		37. Крім того,  згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є суб`єктом підприємницької діяльності, з 24 березня 2017 року перебуває на обліку у Лівобережній ДПІ Маріупольського управління Головного управління ДФС у Донецькій області. Одним із основних видів господарської діяльності ОСОБА_1  є надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого майна. Згідно з актом від 01 квітня 2019 року, складеним юрисконсультом ККП   «Маріупольтепломережа» та працівниками Житлово-комунального підприємства «Житло «Центр», у приміщенні № 67 у будинку № АДРЕСА_3 знаходиться магазин одягу « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». 
		38. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач звернувся до суду як суб`єкт підприємницької діяльності на захист інтересів господарської діяльності, яку він здійснює у приміщенні № 67 у будинку АДРЕСА_3 , а відтак, спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. 
		39. За правилами ч. 1 ст. 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення  без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		40. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що ухвалаЖовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 лютого 2019 року та постанова Донецького апеляційного суду від 11 квітня 2019 року винесені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ч. 1 ст. 410 ЦПК України підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення, оскільки наведені в ній доводи не спростовують висновків судів. 
		Щодо судових витрат
		41. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.
		 
		Керуючись статтями 402-404, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. 
		УхвалуЖовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 лютого 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 11 квітня 2019 року залишити без змін.
		Постанова Великої Палати Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                            О.С. Ткачук
		Судді:                         Н.О. Антонюк                                              Л.М. Лобойко
		Ю.Л. Власов                                                В.В. Пророк 
		М.І. Гриців                                         Л.І. Рогач
		Ж.М. Єленіна                                               О.М. Ситнік
		О.С. Золотніков                                 В.Ю. Уркевич
		О.Р. Кібенко                                                О.Г. Яновська
		В.С. Князєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...