Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/6972/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Укладення договорів (правочинів); надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 08.10.2019. Зареєстровано: 08.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2019.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		26.09.2019Справа №910/6972/19
		За позовомКонцерну радіомовлення, радіозв`язку та телебаченнядоПублічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача:1. Кабінету Міністрів України 2. Державного комітету з питань телебачення та радіомовлення Українипровизнання договору укладенимСуддя Бойко Р.В.
		секретар судового засідання Кучерява О.М.
		Представники учасників справи:
		від позивача:            Хмелюк А.П.
		від відповідача:            Погас О.А.
		від третьої особи-1:   Підгородецька О.Ю.
		від третьої особи-2:            Щекун О.А.                    
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		У травні 2019 року Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" про визнання договору про надання телекомунікаційних послуг з трансляції телепрограм укладеним у викладений позивачем редакції.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним було надіслано відповідачу підписані зі своєї сторони два примірника відповідного договору, а відповідачем не було ні повернено підписаного ним примірника договору, ні надіслано відмови від укладення такого договору, в той час як Публічним акціонерним товариством "Національна суспільна телерадіокомпанія України" здійснювалась трансляція телепрограм з використанням обладнання Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, тобто приймались послуги, які є предметом договору про надання телекомунікаційних послуг з трансляції телепрограм.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2019 відкрито провадження у справі №910/6972/18; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи; підготовче засідання призначено на 25.06.2019.
		21.06.2019 через відділ діловодства суду від Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" надійшов відзив на позов з доказами його направлення позивачу, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог з тих підстав, що з огляду те, що предметом договору (який позивач просить суд визнати укладеним) є закупівля послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади, та на ціну договору                (56 929 834,01 грн.), то відповідно такий договір повинен був укладатись у порядку, визначеному Законом України "Про публічні закупівлі". В той же час, позивачем не було дотримано відповідної процедури, а тому позовні вимоги Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення про визнання договору укладеним не підлягають задоволенню.
		Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2019 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 11.07.2019.
		У підготовчому засіданні 11.07.2019 представником позивача було надано суду відповідь на відзив з доказами її направлення відповідачу, в якій Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення вказує, що одержав запрошення відповідача запрошення взяти участь у переговорах щодо застосування переговорної процедури закупівлі ДК 021-2015:64210000-1 - послуги телефонного зв`язку та передач даних, в той час як позивач просить суд визнати укладеним договір, предметом якого є надання телекомунікаційних послуг за кодом                 ДК 021:2015:64220000-4, а тому позивач заперечує одержання від відповідача запрошення на переговори щодо закупівлі спірних послуг. В свою чергу, Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення звертає увагу, що Публічне акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України" протягом квітня-грудня 2018 року здійснювало трансляцію телепрограм з використанням обладнання Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, що свідчить, на думку позивача, про прийняття направленого проекту договору. Крім того, позивач у своєму відзиві виклав заяву про залучення до участі у розгляді справи Кабінету Міністрів України та Державного комітету з питань телебачення та радіомовлення України в якості третіх осіб.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2019 у справі №910/6972/19 задоволено заяву  Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення; залучено Кабінет Міністрів України та Державний комітет з питань телебачення та радіомовлення України до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача; зобов`язано сторін направити залученим третім особам подані ними до суду заяви по суті спору; запропоновано залученим третім особам у строк протягом десяти днів з дня одержання даної ухвали надати суду письмові пояснення щодо заяв по суті спору; підготовче засідання відкладено на 02.08.2019. 
		Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 02.08.2019 задоволено клопотання третьої особи-1 та продовжено Кабінету Міністрів України строк на подання пояснень на 15 днів; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 05.09.2019.
		21.08.2019 через відділ діловодства суду від Кабінету Міністрів України надійшли пояснення з доказами їх направлення іншим учасникам справи, в яких третя особа-1 наводить перелік норм законодавства, які врегульовують правовідносини у сфері надання телекомунікаційних послуг для потреб телебачення та радіомовлення, а також норм Цивільного та Господарського кодексів України, які врегульовують процедуру укладення договорів.
		Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2019 закрито підготовче провадження у справі №910/6972/19; встановлено порядок дослідження доказів; призначено справу до розгляду по суті на 26.09.2019.
		В судове засідання 26.09.2019 представники учасників справи з`явились, надали пояснення по суті спору, за змістом яких представники позивача та третьої особи-1 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні, а представник третьої особи-2 щодо вирішення спору поклався на розсуд суду.
		В судовому засіданні 26.09.2019 судом завершено розгляд справи №910/6972/19 по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, - 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (далі - Концерн) є державним господарським об`єднанням підприємств, створеним наказом Державного комітету України по зв`язку №102 від 04.10.1991 р. "Про створення Концерну РТТ", заснованим на державній власності, яке належить до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.
		Згідно з п. 2.2 Статуту Концерну в редакції, затвердженої наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України №933 від 17.05.2016, предметом діяльності Концерну, зокрема, є надання послуг із технічного обслуговування й експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж супутникового, ефірного теле- та радіомовлення, багатоканальних мереж; трансляція та ретрансляція програм телерадіомовлення; надання телекомунікаційних послуг споживачам, операторам цифрових телекомунікаційних мереж; провадження діяльності оператора і провайдера телекомунікацій багатоканальних телемереж та у сфері цифрових мультимедійних послуг.
		Діяльність Концерну регулюється положеннями Закону України "Про телекомунікації" та Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012.
		Публічне акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (далі - Телерадіокомпанія) є юридичною особою, що утворена шляхом перетворення Національної телекомпанії України відповідно до Закону України "Про суспільне телебачення і радіомовлення України", постанов Кабінету Міністрів України №693 від 07.11.2014 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" та №567 від 05.08.2015 "Деякі питання утворення публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України". 
		Відповідно до п. 14 статуту Телерадіокомпанії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1039 від 28.12.2016, предметом діяльності Телерадіокомпанії, зокрема, є діяльність у сфері телевізійного мовлення; виробництво кіно- та відеофільмів, телевізійних програм; розповсюдження кіно- та відеофільмів, телевізійних програм.
		Телерадіокомпанія є правонаступником прав і обов`язків Національної телекомпанії України та при здійсненні своєї діяльності керується Законом України "Про телебачення і радіомовлення".
		Листом вих. №2.4-16/2711 від 19.09.2018 Телерадіокомпанією повідомлено Концерн, що Публічне акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України" планує провести переговорну процедуру закупівлі ДК 021-2015:64210000-1 послуги телефонного зв`язку та передачі даних (послуги передачі даних телемовлення у цифровому форматі (багатоканальне телебачення) у аналоговому форматі та передачі даних радіомовлення), у зв`язку з чим запропоновано Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення взяти участь у переговорах, призначених на 26.09.2018 о 11 год. 00 хв. та надати документи. 
		Листом вих. №3868/4-06 від 25.10.2018 (вх. №3045/3 від 25.10.2018) Концерн направив Телерадіокомпанії проект договору про закупівлю послуг з трансляції телепрограм ПАТ "НСТУ" з 01.04.2018 по 31.12.2018 загальною вартістю 56 929 834,00 грн. з ПДВ та обсягом               67 542,62 год.
		Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про надання ним у період з 01.04.2018 по 31.12.2018 відповідачу послуг за кодом ДК 021:2015:64220000-4 - телекомунікаційні послуги, крім послуг телефонного зв`язку і передачі даних, а саме: телекомунікаційні послуги з трансляції, в той час як відповідач ухиляється від укладення договору, предметом якого є надання таких послуг.
		Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.
		Згідно зі ст. 626  Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
		За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 13 Господарського кодексу України державне замовлення є засобом державного регулювання економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб`єктів господарювання, незалежно від їх форми власності. Державний контракт - це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб`єктом господарювання - виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов`язання сторін і регулюються їх господарські відносини.
		Договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб`єктами господарювання - виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких визначаються господарські зобов`язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення. Держава в особі Кабінету Міністрів України виступає гарантом за зобов`язаннями державних замовників.  Укладення сторонами договору за державним замовленням (державного контракту) здійснюється в порядку, передбаченому статтею 181 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, передбачених законодавством. Державний контракт укладається шляхом підписання сторонами єдиного документа (ч. ч. 1-3 ст. 183 Господарського кодексу України). 
		Частинами 1-4 статті 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.  Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
		Частиною 7 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
		Згідно з ч. 4 ст. 183 Господарського кодексу України ухилення від укладення договору за державним замовленням є порушенням господарського законодавства і тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами. Спори, пов`язані з укладенням договору за державним замовленням, в тому числі при ухиленні від укладення договору однієї або обох сторін, вирішуються в судовому порядку.
		Матеріали справи свідчать, що відповідач, який одержав від позивача проект договору про надання телекомунікаційних послуг з трансляції програм протягом 20 днів не повернув підписаний зі своєї сторони примірник договору, як і не надав листа-відповіді із запереченнями проти укладення такого договору, у зв`язку з чим позивач вважає, що договір було укладено в запропонованій ним редакції на підставі ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України.
		Проте, за висновками суду, вказані твердження позивача є передчасними, виходячи з наступного.
		З обставин справи вбачається, що спірні правовідносини склались між сторонами з приводу укладення договору про закупівлю відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", предметом якого є надання телекомунікаційних послуг для державних потреб згідно з Законами України "Про телекомунікації", "Про телебачення і радіомовлення" та прийнятих на їх підставі інших нормативно-правових актів, які є спеціальними у даних правовідносинах.
		За приписами статті 1 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційною послугою є продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій; оператором телекомунікацій є суб`єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж; телекомунікаційною мережею є комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням.
		Статтею 28 Закону України "Про телекомунікації" визначено, що використання ресурсів телекомунікаційних мереж загального користування для потреб телебачення та радіомовлення здійснюється на договірних засадах відповідно до законодавства. Надання телекомунікаційних послуг для потреб телебачення і радіомовлення регулюється Законом України "Про телебачення і радіомовлення".
		Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про телекомунікації" оператори телекомунікацій мають право на установлення тарифів на телекомунікаційні послуги, що ними надаються, крім тих послуг, тарифи на які регулюються державою відповідно до цього Закону.
		За приписами статті 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" мовленням (телерадіомовленням) є створення (комплектування та/або пакетування) і розповсюдження програм, пакетів програм, передач з використанням технічних засобів телекомунікацій для публічного приймання за допомогою побутових теле- та радіоприймачів у відкритий спосіб чи за абонентну плату на договірних засадах.
		Частиною 4 статті 39 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" встановлено, що телерадіоорганізації здійснюють мовлення з використанням ресурсу багатоканальної телемережі відповідно до умов ліцензії на мовлення та угоди з оператором багатоканальної телемережі.
		Тобто, законодавством встановлено, що для надання телекомунікаційних послуг для потреб телебачення і радіомовлення обов`язковим є укладення між оператором телекомунікацій та телерадіоорганізацією договору, зміст якого повинен відповідати ліцензійним умовам його сторін, у тому числі, умовам ліцензії на мовлення телерадіоорганізації.
		У зв`язку з необхідністю оформлення договірних відносин з позивачем на виконання вимог закону, відповідач вказує, що ним було ініційовано проведення процедури закупівлі послуг з трансляції програм замовника, вироблених для державних потреб.
		Закон України "Про публічні закупівлі", який набув чинності для всіх замовників з 01.08.2016, установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
		Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" замовниками є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.
		Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівля може здійснюватися, зокрема, шляхом застосування переговорної процедури закупівлі.
		Переговорна процедура закупівлі застосовується замовником як виняток у разі відсутності конкуренції (у тому числі з технічних причин) на відповідному ринку, внаслідок чого договір про закупівлю може бути укладено лише з одним постачальником, за відсутності при цьому альтернативи (п. 2 ч. 2 ст. 35 Закону України "Про публічні закупівлі").
		Відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України "Про публічні закупівлі" за результатами проведених переговорів з учасником (учасниками) замовник приймає рішення про намір укласти договір. Повідомлення про намір укласти договір обов`язково безоплатно оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу протягом одного дня після прийняття рішення та повинно містити: найменування та місцезнаходження замовника; найменування, кількість товару та місце його поставки, вид робіт і місце їх виконання або вид послуг та місце їх надання; строки поставки товарів, виконання робіт, надання послуг; найменування, місцезнаходження та контактні телефони учасника (учасників), з яким проведено переговори; ціну пропозиції; обґрунтування застосування переговорної процедури.
		Отже, для обов`язковою передумовою укладення сторонами договору, предметом якого є надання позивачем послуг за кодом ДК 021:2015:64220000-4 - телекомунікаційні послуги, крім послуг телефонного зв`язку і передачі даних, а саме: телекомунікаційні послуги з трансляції, є проведення переговорної процедури закупівлі у порядку, передбаченому ст. 35 Закону України "Про публічні закупівлі".
		Частиною 1 статті 35 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що переговорна процедура закупівлі - це процедура, що використовується замовником як виняток і відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю з учасником після проведення переговорів з одним або кількома учасниками.
		З аналізу наведеної норми вбачається, що обов`язок з ініціювання такої процедури закупівлі покладено саме замовника послуги, в даному випадку - Публічне акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України".
		Відповідач вказує, що ініціював проведення переговорної процедури закупівлі шляхом направлення позивачу листа вих. №2.4-16/2711 від 19.09.2018, однак суд вважає такі твердження Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" необґрунтованими, оскільки із вказаного листа вбачається, що Публічне акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України" ініціювало проведення переговорної процедури закупівлі послуг за кодом ДК 021-2015:64210000-1 - послуги телефонного зв`язку та передачі даних (послуги передачі даних телемовлення у цифровому форматі (багатоканальне телебачення) у аналоговому форматі та передачі даних радіомовлення), в той час як споживало надані Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення послуги за кодом ДК 021:2015:64220000-4 - телекомунікаційні послуги, крім послуг телефонного зв`язку і передачі даних, а саме: телекомунікаційні послуги з трансляції.
		У суду відсутні підстави вважати, що відповідач, який здійснює впродовж кількох років діяльність у сфері телевізійного мовлення; виробництво кіно- та відеофільмів, телевізійних програм; розповсюдження кіно- та відеофільмів, телевізійних програм, не був обізнаний із категорією послуг, яку споживає від Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення. Тим більше, що як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, між сторонами діяв договір №72-48/4 від 30.03.2018, предметом якого було надання та оплата відповідних послуг у період з 01.01.2018 по 31.03.2018.
		Крім того, із засобів масової інформації вбачається, що відповідач впродовж кількох років споживає надані позивачем послуги, проте належним чином не оплачує їх, накопичуючи заборгованість. 
		Тому не вчинення відповідачем передбачених законодавством дій для належного оформлення правовідносин сторін щодо надання позивачем відповідачу послуг, проте споживання таких послуг в продовж квітня-грудня 2018 року, викликає у суду обґрунтовані сумніви у добросовісності відповідача.
		Попри наведене, суд вважає за необхідне зазначати, що за приписами статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Забороняється укладання договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених законом. 
		Таким чином, укладення між сторонами договору щодо послуг, вартістю близько 60 млн. грн., може мати місце виключно в порядку, передбаченому Законом України "Про публічні закупівлі", норми якого є спеціальними, а тому підлягають переважному застосуванню перед нормами Господарського та Цивільного кодексів України.
		Позивачем, в свою чергу, не враховано, що частина 7 статті 181 Господарського кодексу України є загальною нормою, яка застосовується з урахуванням спеціальних норм, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, частини 5 статті 179 Господарського кодексу України та норм Законів України "Про публічні закупівлі", "Про телекомунікації", "Про телебачення і радіомовлення".
		З огляду на наведене вбачається, що сторонами не дотримано порядку укладення договору, встановленого Законом України "Про публічні закупівлі". 
		За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що контракт про надання телекомунікаційних послуг за період з 01.04.2018 по 31.12.2018. між Концерном та Телерадіокомпанією укладено не було, як не було дотримано процедури укладення, а тому вимоги позивача не ґрунтуються на нормах закону.
		Виходячи зі змісту другого речення частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, який не відбувся (неукладний), правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
		Враховуючи викладене, позовні вимоги Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення до Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" про визнання укладеним договору є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
		Окремо суд відзначає, що із змісту наявних в матеріалах справи документів та наданих у засіданні пояснень представника позивача вбачається, що даний позов був поданий з метою одержати від відповідача оплату наданих та спожитих послуг, проте обраний позивачем спосіб захисту - визнання укладеним договору, не відновить порушених прав Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, так як послуги вже спожиті.
		Судом було встановлено, що відповідачем упродовж квітня-грудня 2018 року споживались надані позивачем послуги, проте Публічне акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України" ухиляється від укладення договору, який врегульовував би правовідносини щодо одержання таких послуг та їх оплати.
		При цьому, з наявного в матеріалах справи листування між сторонами вбачається, що відповідач неодноразово обіцяв сплатити наявну в нього заборгованість та просив відповідача продовжувати надання послуг, проте фактично ухиляється від укладення відповідного договору. 
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - "Конвенція") щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
		Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції  має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатись "правом власності", а відтак і "майном" (рішення Європейського суду з прав людини "Іатрідіс проти Греції").
		При з`ясуванні змісту поняття "майно" недостатньо керуватися національним законодавством держав-учасниць Конвенції. Щоб вирішити питання щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції до конкретної справи, суд повинен з`ясувати чи обставини справи в цілому надають заявнику право на самостійний інтерес, що захищається цією статтею (рішення "Бейєлєр проти Італії<s align="justify">"</s>).
		Отже, позивачем було надано відповідачу певне благо (послугу), яке має вартісну (грошову) оцінку, а відтак в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції  є майном.
		Відтак, як було встановлено судом, відповідачем було одержано від позивача майно без відповідної правової підстави - договору, проте у зв`язку із специфікою такого майна як послуга, яка споживається в процесі вчинення певної дії, останнє не може бути повернуте позивачу в натурі.
		Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
		З огляду на наведене, суд відзначає, що ефективним способом поновлення порушених прав позивача буде стягнення з відповідача відшкодування вартості послуг, які були надані Концерном радіомовлення, радіозв`язку Публічному акціонерному товариству "Національна суспільна телерадіокомпанія України" у період з 01.04.2018 по 31.12.2018.
		Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
		Керуючись статтями 5, 13, 14, 74, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд  міста Києва -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. У задоволенні позову Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 10; ідентифікаційний код 01190043) до Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" (04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 42; ідентифікаційний код 23152907) про визнання договору укладеним, відмовити повністю.
		2. Судові витрати, пов`язані із розглядом даної справи, покладаються на Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.
		 
		Повний текст рішення складено 07.10.2019.
		 
		 
		          Суддя                                                                                                    Р.В. Бойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...