Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/3129/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Орендні правовідносини; Інший спір про орендні правовідносини.
Надіслано для оприлюднення: 08.10.2019. Зареєстровано: 08.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2019.
Дата набрання законної сили: 24.09.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 вересня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа № 922/3129/18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Васьковського О.В.  головуючого, Огородніка К.М., Погребняка В.Я.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Озерчук М.М.
		 
		розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" 
		на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 (Склярук О.І. - головуючий, судді: Дучал Н.М., Гетьман Р.А.)
		та рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2019 (суддя Чистякова І.О.) 
		у справі №922/3129/18
		за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" 
		до Військової частини НОМЕР_1 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача  Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача  1) Адміністрація Державної прикордонної служби України 
		2) Міністерство інфраструктури України
		про зобов`язання укласти договір та стягнення 440309,94 грн.
		 
		Учасники справи:
		представник позивача - Гудкова Т.А.; 
		представник відповідача  не з`явився;
		представник 3-ої особи позивача - не з`явився;
		представник 3-ої особи-1 відповідача - Крилов О.О.;
		представник 3-ої особи-2 відповідача - не з`явився;
		 
		 
		1.Короткий зміст позовних вимог
		1.116.11.2018 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" (далі  позивач) звернулося до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі  відповідач) про:
		- зобов`язання відповідача укласти з позивачем договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна площею 283,7 кв. м., що перебувають на балансі виробничого підрозділу вокзал станції Харків-пасажирський філії "Пасажирська компанія" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" та надання комунальних послуг орендарю, в редакції позивача;
		- стягнення з відповідача на користь позивача фактично понесені ним витрати по утриманню відповідача в сумі 440309,94 грн.
		1.2Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови п.5.11 договору оренди №4377-Н від 23.10.2009, яким передбачено обов`язок відповідача протягом 15 робочих днів після підписання договору оренди укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, у тому числі на компенсацію плати за землю або договори з відповідними комунальними службами на надання комунальних послуг орендарю. Крім того, відповідач ухиляється від укладання відповідного договору з позивачем, проте отримує від позивача послуги по утриманню орендованого майна, та не відшкодовує позивачу фактично понесені витрати по утриманню орендованого майна з 01.12.2015, у зв`язку з чим за період з 01.12.2015 до 31.03.2018 включно, сума витрат позивача склала 440.309,94 грн.
		 
		2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій
		2.119.02.2019 Господарський суд Харківської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019, про відмову у позові.
		2.2При ухваленні рішення місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наступного:
		- у відповідача на підставі п.5.11. Договору виник обов`язок протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна у тому числі на компенсацію плати за землю або договори з відповідними комунальними службами на надання комунальних послуг Орендарю з наданням Орендодавцю копії цих Договорів. Зазначене зобов`язання з боку відповідача виконано не було.
		- судом апеляційної інстанції враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.02.2019 у справі №916/1134/18, згідно з якою чинним законодавством України, зокрема ч.ч.1, 2 ст. 11 Закону України "Про морські порти України", п.25 Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №751 від 18.08.2010, та законодавства дійсно передбачено безоплатне забезпечення (надання у тимчасове користування) органів охорони державного кордону приміщеннями для організації пунктів пропуску через державний кордон України. Однак, зазначеними нормами не передбачено, що забезпечення орендованих відповідачем приміщень послугами з електропостачання, водопостачання та водовідведення, теплопостачання повинно здійснюватися безоплатно за рахунок балансоутримувача такого орендованого майна.
		Подібний правовий висновок викладено Верховним Судом України в постанові від 22.03.2017 у справі №916/3164/14.
		-запропонований позивачем проект договору відповідає приписам діючого законодавства, а позовні вимоги, в цій частині, є правомірними. Однак відповідачем зроблено заяву про застосування строків позовної давності, у зв`язку з чим у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача укласти з позивачем договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю в запропонованій позивачем редакції було відмовлено з підстав спливу строку позовної давності; 
		- позивачем не надано місцевому господарському суду належних доказів понесення витрат саме на утримання орендованого відповідачем майна, зокрема платіжні доручення, квитанції, банківські виписки тощо, про сплату відповідних витрат, у зв`язку з чим в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 440309,94 грн. було відмовлено. 
		Зазначені документи позивачем було надано до апеляційної скарги, але суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення до матеріалів справи цих доказів з огляду на вимоги ст. 269 ГПК України, зазначивши при цьому, що в силу приписів ст. ст. 74, 162, 164 ГПК України позивач був зобов`язаний надати до позовної заяви усі документи, які підтверджують понесені ним витрати. Проте, при зверненні з апеляційною скаргою позивач просив долучити до матеріалів справи документи у кількості понад 200 аркушів, не надавши при цьому жодного доказу, що документи, які він просить залучити до справи не були подано до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. 
		 
		3.Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
		3.1 23.10.2009 між РВ ФДМ України по Харківській області, як орендодавцем, та Військовою частиною НОМЕР_1 , як орендарем, було укладено договір оренди №4377-Н (далі  Договір оренди), за умовами якого (п.1.1) орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину привокзальної площі асфальтованої біля входу тунелю, площею 67,0 кв. м. та нежитлові приміщення - кімнати №№235, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 242, 244, 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251, 253, 254, розташовані в цокольному поверсі 8-ми поверхового будинку вокзалу, площею 283,7 кв. м., що перебували на балансі вокзалу "Харків-Пасажирський" Південної залізниці (СТГО "Південна залізниця).
		3.2Відповідно до п.5.11 Договору оренди орендар зобов`язаний здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна у тому числі на компенсацію плати за землю або договори з відповідними комунальними службами на надання комунальних послуг орендарю з наданням орендодавцю копії цих Договорів. 
		3.3За умовами Договору оренди балансоутримувачем орендованого відповідачем майна було визначено Статутне територіально-галузеве об`єднання "Південна залізниця" в особі "Вокзал Харків - Пассажирський", правонаступником якого на даний час є Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (позивач).
		Факт передачі частини привокзальної площі та нежитлових приміщень підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 23.10.2009.
		3.4З 01.12.2015 розпочата господарська діяльність ПАТ "Укрзалізниця", яке відповідно до ч.6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та Статуту ПАТ "Укрзалізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735, утворено на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, що реорганізовані шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця". 
		ПАТ "Укрзалізниця" є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
		3.5З 01.12.2015 орендодавцем за договором оренди №4377-Н від 23.10.2009р. стало ПАТ "Українська залізниця", про що 08.02.2016 позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір №П/Л-16342/НЮ (далі - Додатковий договір), за умовами якого (п.п.1, 2, 5-7) орендодавцем майна, визначеного договором оренди від 23.10.2009 №4377-Н, є ПАТ "Укрзалізниця". У тексті договору скорочене найменування "Вокзал Харків - пасажирський" Південної залізниці замінити на повне найменування "Виробничий підрозділ "Вокзал станції Харків - Пасажирський" регіональної філії "Південна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та скорочене найменування "Вокзал станції Харків - Пасажирський філії "Південна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця". Цей договір продовжено з 01.12.2015 по 31.03.2016 включно. Усі інші умови договору, не порушені даним додатковим договором, залишаються без змін. Додатковий договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та застосовується до відносин, що виникли між сторонами з 01.12.2015.
		3.6В подальшому сторони укладали додаткові договори до Договору оренди нерухомого майна від 23.10.2009 №4377, якими змінювали строки дії договору. (додатковий договір №2 від 27.07.2016, додатковий договір №3 від 01.09.2016, додатковий договір №4 від 05.12.2016, додатковий договір №5 від 25.04.2017, додатковий договір №6 від 30.01.2018, додатковий договір №7 від 23.05.2018). Додатковим договором №7 від 23.05.2018 сторони встановили строк дії договору до 30.06.2018.
		3.7Позивач звертався до відповідача 11.04.2017 з претензією за №ЛВОК-2-09/705, в якій вимагав укладання договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання майна, що знаходиться в користуванні відповідача за договором №4377-Н від 23.10.2009.
		Відповідач надав відповідь від 18.05.2017 №721/5791, якою відмовив в укладенні договору із посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 22.02.1994 №100 "Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства", згідно якої, на думку відповідача, Міністерство інфраструктури України зобов`язане безкоштовно утримувати орендовані орендарем приміщення.
		Позивач звернувся до відповідача із претензією №ЛВОК-02-1/967 від 02.06.2017 з повторною вимогою укласти договір та з вимогою про оплату фактично понесених витрат позивачем на утримання майна, наданого в оренду відповідачу, на яку отримав від відповідача лист від 20.06.2017 №721/7430 про відмову у задоволенні претензії з раніше названих підстав.
		3.8Пунктами 10.5, 10.6 Договору оренди передбачено, що реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього Договору і він зберігав свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступника). Чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутство орендаря, ліквідації орендаря-юридичної особи.
		Стаття 764 ЦК України встановлює правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Так, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
		На час звернення позивача до суду, відповідач продовжує користуватися орендованими приміщеннями, тому твердження відповідача, що договір оренди припинив свою дію, не відповідають дійсності, з огляду на приписи ст. 764 ЦК України.
		3.9Між сторонами були відсутні договірні відносини щодо відшкодування витрат на утримання майна за Договором оренди у період з укладання вказаного договору по теперішній час.
		Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на утримання майна, що понесені позивачем та заявлені до стягнення з відповідача, були надані: розрахунки компенсації, довідки про споживання електроенергії; довідки про перерахування за договором прибирання, калькуляція витрат, довідка про витрати по заробітній платі робітників, довідка площ звіти позивача про доходи та витрати за видами економічної діяльності, довідка щодо опалювальної площі, що підписані або головним бухгалтером та економістом Виробничого підрозділу вокзал станції Харків - Пасажирський філії "Пасажирська компанія" ПАТ "Укрзалізниця", або в.о. начальника вокзалу станції "Харків Пасажирський" та головним бухгалтером.
		 
		4. Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		4.1 26.06.2019 АТ "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2019 в частині застосування строків позовної давності за вимогою про спонукання до укладення договору та в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог. Справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.
		 
		5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		5.1Неправильне тлумачення судами ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України) та порушення ст. ст. 86, 236, п.п.2.3 ч.4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) призвело до помилкового визначення судами початку перебігу строку позовної давності. 
		5.2 Суди порушили ст. ст. 236, 269, 282 ГПК України, п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не застосували ч.2 ст. 264, ч.5 ст. 267 ЦК України, внаслідок чого застосували строк позовної давності за вимогою про спонукання до укладення договору між сторонами. 
		5.3Суд апеляційної інстанції порушив ст. ст. 7, 13, 236, ч.2 ст. 269, 282 ГПК України, п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час розгляду заперечень на ухвалу суду першої інстанції від 04.02.2019, поданих в порядку ч.3 ст. 255 ГПК України.
		 
		6.Узагальнені доводи інших учасників у справі, викладені у відзивах на касаційну скаргу 
		6.1Міністерство інфраструктури підтримало касаційну скаргу та просило суд її задовольнити, зазначаючи про невірне застосування судами попередніх інстанцій статей 256, 257, 261, 267 ЦК України та ст. ст. 13, 73, 86 ГПК України, що призвело до помилкового висновку про відмову у позові.
		6.2Військова частина  НОМЕР_1 та Адміністрація Державної прикордонної служби України запеерчували проти касаційної скарги, просили суд залишити оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
		 
		7.Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
		7.1З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених ст. 300 ГПК України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		7.2Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). 
		7.3За Договором №4377-Н від 23.10.2009 об`єктом оренди виступає державне майно, у зв`язку з чим на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
		За умовами п.п.10.5, 10.6 названого Договору оренди реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності цього Договору і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступника). Чинність договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна, достроково за взаємною згодою Сторін або за рішенням суду; банкрутство орендаря, ліквідації орендаря-юридичної особи. 
		7.4Позивач з 01.12.2015 є новим орендодавцем за договором №4377-Н від 23.10.2009, про що між сторонами укладено додатковий договір від 08.02.2016 до названого договору оренди. 
		В ст. 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов`язки за договором оренди.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, на час звернення позивача з даним позовом до суду відповідач продовжує користуватися орендованими приміщеннями за відсутності заперечень щодо цього зі сторони орендодавця, а відтак у розумінні ст. 764 ЦК України договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, що не спростовано сторонами.
		7.5Відносно вимоги позивача про зобов`язання відповідача укласти з позивачем договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю в запропонованій позивачем редакції, колегія суддів зазначає наступне.
		За змістом статей 174 ГК України та 11 ЦК України господарські зобов`язання (цивільні права та обов`язки), серед іншого, можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність (цивільного законодавства); з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
		В обґрунтування своєї вимоги, позивач посилається на умови п.5.11 Договору оренди, якими встановлено обов`язок відповідача (орендаря) щодо укладення з балансоутримувачем договору про відшкодування витрат утримання орендованого майна, у тому числі на компенсацію плати за землю або договори з відповідними комунальними службами. Однак це зобов`язання відповідачем не було виконано.
		7.6Дослідивши умови запропонованої позивачем редакції договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, суди дійшли висновку про відповідність проекту договору вимогам діючого законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині визнані судами правомірними. 
		Однак колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності названої позовної вимоги, з огляду на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав. При цьому суд виходить з наступного.
		7.7Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до статті 16 ЦК України положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, якими встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. 
		Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. 
		7.8Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі №914/1128/16, від 22.01.2019 у справі №912/1856/16 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.08.2018 у справі №905/1926/16.
		7.9 Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи свій висновок, судам слід виходити зі змісту відповідності суб`єктивного права, за захистом якого звернувся позивач, характеру порушення і чи може обраний спосіб забезпечити поновлення порушеного права. При цьому необхідно мати на увазі, що захист суб`єктивних цивільних прав здійснюється в межах правовідносин, які виникли між сторонами.
		Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу шляхом прийняття судом рішення, зокрема, про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення, має містити конкретний перелік дій, які можуть бути використані у примусовому порядку та поновити порушене право позивача.
		Спосіб захисту, який нерозривно пов`язаний із предметом позову, визначає і коло обставин, які мають значення для вирішення спору та є достатніми доказами у розумінні статті 79 ГПК України, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		7.10 Предметом розгляду у даній справі, зокрема, є заявлена позивачем вимога про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо укладення з позивачем договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, в запропонованій позивачем редакції.
		Однак, за висновком колегії суддів, ефективність такої позовної вимоги викликає обґрунтований сумнів з огляду на об`єктивну неможливість сприяти відновленню порушеного права, а вказаний спосіб захисту за своєю суттю є суперечливим у співвідношенні до правовідносин, які склались між сторонами.
		7.11Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		Згідно з частиною 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
		Положеннями частин 2, 3 статті 181 ГК України передбачено, що проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
		7.12Як вбачається з матеріалів справи, позивач двічі звертався до відповідача з пропозицією укласти договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг (претензії №ЛВОК-2-09/705 від 11.04.2017 та №ЛВОК-2-01/967 від 02.06.2017) з направленням відповідного проекту договору. Однак відповідач у відповідях на звернення позивача (листи №721/5791 від 18.05.2017 та №271/7430 від 20.06.2017) відхилив пропозиції позивача.
		За висновком колегії суддів, у даному випадку відповідачем не було враховано, що відповідний договір мав бути укладений між сторонами, виходячи як з умов укладеного сторонами Договору оренди, які є обов`язковими для виконання в силу вимог ст. 629 ЦК України, так і з норм законодавства, з урахуванням Примірного договору або за визначеними на розсуд сторін умовами, виходячи з наступного.
		Згідно з частиною 3 статті 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору. 
		Відповідно до частини 4 статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони, серед іншого, можуть визначати зміст договору на основі примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.
		Примірні та типові договори є інструментами державного регулювання договірних відносин у сфері господарювання, які застосовуються для спрощення процесу укладання конкретних господарських договорів та визначення бажаної, з точки зору держави, моделі договірних зобов`язань. Як примірні, так і типові договори являють собою затверджені уповноваженими державними органами зразки відповідних договорів.
		Наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 N1774 "Про затвердження договорів оренди" затверджено Примірний договір про відшкодування витрат балансотримача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, який міг бути використаний сторонами при визначені умов відповідного проекту договору.
		7.13Оскільки між позивачем та відповідачем існують правовідносини з оренди державного майна, колегія суддів звертається до норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною 2 статті 19 якого методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 N786 затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, згідно з п.п.3, 11 якої до плати за оренду індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладених угод зобов`язуються надавати орендарю державне підприємство, організація, господарське товариство, на балансі яких перебуває це майно. Витрати на утримання нерухомого майна, зданого в оренду одночасно кільком підприємствам, організаціям, і прибудинкової території, розподіляються між ними залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної підприємствами, організаціями загальної площі.
		З наведеного слідує, що на законодавчому рівні розмежовано нарахування, пропорції та розподіл орендної плати і витрат на утримання орендованого майна, що підлягають сплаті на підставі відповідних типових договорів, укладених з орендарем окремо щодо оренди та щодо витрат на утримання майна і надання комунальних послуг. 
		7.14Окрім того, обов`язок відповідача щодо здійснення витрат, пов`язаних з утриманням орендованого майна, та укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, у тому числі на компенсацію плати за землю або договорів з відповідними комунальними службами щодо надання комунальних послуг передбачених в п.5.11 Договору оренди. Названий пункт договору нарівні з іншими його умовами при підписанні додаткового договору з позивачем, як новим орендодавцем, погоджений сторонами, що не спростовано відповідачем, жодних змін або доповнень до цього пункту протягом строку дії Договору оренди не вносилось, у судовому порядку договір недійсним не визнавався, у зв`язку з чим він є обов`язковим до виконання сторонами.
		7.15Суди попередніх інстанцій правомірно відхилили доводи відповідача про те, що зобов`язання по утриманню орендованого майна мають покладатися на Міністерство інфраструктури, врахувавши правову позицію, наведену у постановах Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №916/1134/18 та Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №916/3164/14, згідно з якою хоча чинним законодавством України і встановлено можливість безоплатного забезпечення (надання у тимчасове користування) органів охорони державного кордону приміщеннями для організації пунктів пропуску через державний кордон України, однак в той же час законодавство не передбачає, що забезпечення орендованих відповідачем приміщень послугами з електропостачання, водопостачання та водовідведення, теплопостачання повинно здійснюватися безоплатно за рахунок балансоутримувача такого орендованого майна.
		Доказів, які б свідчили про те, що в даному конкретному випадку обов`язок по утриманню орендованого відповідачем майна покладається на Міністерство інфраструктури чи будь-яку іншу особу, крім відповідача, в матеріалах справи відсутні.
		7.16Колегією суддів враховано, що ухилення орендаря від укладення згаданого договору є порушенням зобов`язання, передбаченого договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності. При цьому, невиконання такого зобов`язання не звільняє орендаря від обов`язку укласти відповідний договір і після спливу визначеного 15-денного строку протягом всього строку оренди.
		Однак обраний позивачем спосіб захисту його порушених прав або законних інтересів шляхом подання позову з вимогою про зобов`язання відповідача укласти договір не є ефективним та не сприятиме відновленню порушеного права позивача. Належним способом захисту у даному випадку є вимога про визнання договору укладеним.
		Неправильно обраний спосіб захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених обставин (аналогічний правовий висновок наведено в постанові Верховного Суду від 09.07.2019 у справі №916/1668/18).
		Суд першої інстанції наведеного не врахував, що також не було виправлено апеляційним господарським судом.
		7.17Відносно заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, то у зв`язку з відмовою в задоволенні вимоги позивача про зобов`язання відповідача укласти з позивачем договір позовна давність до вказаної вимоги застосуванню не підлягає і доводи касаційної скарги, які стосуються позовної давності, не розглядаються. 
		7.18 Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем по утриманню орендованих приміщень, судами було встановлено наступне.
		За розрахунком позивача, розмір понесених ним витрат по утриманню орендованих приміщень за період з 01.12.2015 по 31.03.2018 загалом становить 440309,94 грн., що включає в себе: плату за електропостачання; компенсацію плати за землю; плату за прибирання території та вивіз сміття, пропорційне до займаної площі; плату за обслуговування будівлі; плату за опалення приміщень.
		Договори щодо відшкодування вказаних витрат у період з укладання договору оренди і до звернення позивача з даним позовом до суду не укладені, що не заперечується сторонами. 
		7.19На підтвердження здійснених витрат на утримання майна позивач надав до матеріалів справи: розрахунки компенсації, довідки про споживання електроенергії; довідки про перерахування за договором прибирання, калькуляція витрат, довідку про витрати по заробітній платі робітників, довідку площ звіти позивача про доходи та витрати за видами економічної діяльності, довідку щодо опалювальної площі.
		Однак при цьому позивач не надав місцевому господарському суду жодних платіжних документів, які б свідчили про перерахування (сплату) позивачем відповідних витрат по утриманню орендованого відповідачем приміщення, зокрема, платіжних доручень, квитанцій, чи банківських виписок, у зв`язку з чим колегія суддів вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій про те, що в порушення вимог ст. ст. 77-79 ГПК України позивач не підтвердив належними та допустимими доказами здійснення ним витрат у сумі, заявленій до стягнення з відповідача. 
		Подання скаржником додаткових документів на підтвердження своїх вимог до суду апеляційної інстанції, без дотримання вимог щодо подання додаткових доказів, викладених у ст. 269 ГПК України, правомірно визнано апеляційним господарським судом безпідставним, а надані докази не враховувалися при розгляді даної справи. 
		7.20Твердження скаржника про те, що ухвалою місцевого господарського суду від 04.02.2019 у відповідача було витребувано лише пояснення по справі, а не відзив, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості підготувати відповідь на відзив та надати відповідні документи, в тому числі ті, які додатково подано до суду апеляційної інстанції, відхиляються колегією суддів, оскільки відповідно до положень ст. ст. 74, 80, 162, 164 ГПК України позивач був зобов`язаний надати до позовної заяви усі документи на підтвердження правомірності та обґрунтованості позовних вимог. 
		Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Окрім того, обов`язок доведення правомірності заявлених вимог, наявності порушеного або оспореного права покладається на позивача. 
		Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують наведеного висновку та зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу ч.2 ст. 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		7.21За результатами перегляду справи доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не можуть слугувати підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає. 
		Водночас, відповідно до п.3 ч.1 ст. 308, ч.4 ст. 311 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		7.22Оскільки встановлена під час касаційного провадження невідповідність висновків судів попередніх інстанцій в частині позовної вимоги про зобов`язання відповідача укласти договір не призвела до прийняття невірного по суті рішення, колегія суддів вважає необхідним змінити мотивувальну частину оскаржуваних рішення та постанови з підстав, наведених у даній постанові, без скасування по суті правильних судових рішень. В іншій частині судові рішення мають бути залишені без змін.
		7.23У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Пасажирська компанія" залишити без задоволення.
		 
		2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2019 в частині позовної вимоги щодо зобов`язання укласти договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови. 
		 
		3. В іншій частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2019 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддяО.В. Васьковський
		СуддіК.М. Огороднік
		В.Я. Погребняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...