Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-9247/2010 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: 08.10.2019. Зареєстровано: 09.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.10.2019.

Номер судового провадження: 6/201/172/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 2-9247/2010
		Провадження № 6/201/172/2019
		 
		УХВАЛА
		02 жовтня 2019 року             Жовтневий районний суд
		м. Дніпропетровська
		у складі: головуючого судді  Федоріщева С.С.,
		при секретарі  Разумняк К.П., 
		   
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», по стягнення заборгованості по кредитному договору, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 із заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, виданих у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», по стягнення заборгованості по кредитному договору, у якій просить:
		- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська виданий 11 квітня 2011 р.окупо справі 2-9247/2010 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором №2008-006 від 11 лютого 2008 року  195 439,07 грн.;
		- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська виданий 11 квітня 2011 року по справі 2-9247/2010 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором №2008-006 від 11 лютого 2008 року  200,00 грн.
		В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 грудня 2010 року було вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором №2008-006 від 11 лютого 2008 року  195 439,07 грн.; стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором №2008-006 від 11 лютого 2008 року  200,00 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором №2008-150 від 25 вересня 2008 року  99 116,99 грн.; стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором №2008-150 від 25 вересня 2008 року  200,00 грн.; стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у рахунок повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  120 грн.; стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь держави судовий збір  1700,00 грн. 11 квітня 2011 року представник позивача отримав у Жовтневому суді м. Дніпропетровська виконавчі листи по справі.
		Представник заявника ОСОБА_4 надав до суду заяву, у якій наполягав на задоволенні заявлених вимог та просив справу розглянути без його участі та без участі заявника.
		Представник позивача проти задоволення заяви заперечував, згідно до чого надав письмові пояснення на заяву (про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню), обґрунтовуючи свою позицію тим, що позивачем не пропущено трирічний строк подання виконавчого листа до виконання та 12 лютого 2019 року відкрито виконавче провадження №58346172 відносно двох боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Також представник позивача залучив до справи фотокопію матеріалів виконавчого провадження Чечелівського відділі державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області №58346172 відкритого 12 лютого 2019 року на підставі оскаржуваного виконавчого листа, згідно до якого вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , на користь позивача у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором №2008-006 від 11 лютого 2008 року  195435,07 грн.
		Також представник позивача подав заяву у якій просив розгляд заяви ОСОБА_1 провести без його участі. 
		Інші сторони у справі були належним чином повідомлені про розгляд заяви ОСОБА_1 , але до суду не з`явились.
		Згідно з приписами ч. 2ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, дійшов до таких висновків.
		З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 грудня 2010 року було стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором №2008-006 від 11 лютого 2008 року  195 439,07 грн.; стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором №2008-006 від 11 лютого 2008 року  200,00 грн.; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором №2008-150 від 25 вересня 2008 року  99 116,99 грн.; стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором №2008-150 від 25 вересня 2008 року  200,00 грн.; стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у рахунок повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  120 грн.; стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь держави судовий збір  1700,00 грн.
		11 квітня 2011 року представник позивача отримав у Жовтневому суді м. Дніпропетровська виконавчі листи по справі на виконання заочного рішення суду.
		Згідно до фотокопії матеріалів виконавчого провадження Чечелівському відділі державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області №58346172 відкритого 12 лютого 2019 року, вбачається, що зазначене виконавче провадження відкрито на підставі оскаржуваного виконавчого листа, згідно до якого вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , на користь позивача у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором №2008-006 від 11 лютого 2008 року  195435,07 грн.
		У виконавчому листі визначено, що строк його пред`явлення до виконання становить до 28 грудня 2013 року. Даний виконавчий лист неодноразово пред`являвся до виконання та за виконавчим листом проведено стягнення на суму 50159,49 грн. Вказані обставини підтверджуються змістом виконавчого листа та письмовими поясненнями позивача.
		Останній раз лист повернуто стягувачу 14 червня 2016 року згідно до пункту 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними). 
		У період з 14 червня 2016 року по 11 лютого 2019 року вказаний виконавчий лист до виконання не пред`являвся. 
		Заявник обґрунтував свою заяву тим, що відносно нього на сьогодні вже закінчилися строки пред`явлення виконавчих документів до виконання. Позивач при цьому наголошує, що ним не пропущено строк подання виконавчого листа до виконання, що підтверджує відкритим 12 лютого 2019 року виконавчим провадженням №58346172 відносно боржника ОСОБА_2 . Тому суду необхідно дослідити вказані твердження сторін.
		У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
		Згідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
		Частина 2 ст. 124 Конституції України говорить, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
		Станом на 14 червня 2016 року діяв Закон України «Про виконавче провадження» у редакції від 12 червня 2016 року (далі  Закон), у якому було передбачено наступне.
		Стаття 1 Закону визначала, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
		Згідно до ст.23 Закону, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
		Частина 1 ст.22 Закону говорить, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання у такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
		У нашому випадку повернення виконавчого документа позивачу відбулось 14.06.2016 р. у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, тому строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення тобто з 14 червня 2016 року і вказаний строк дорівнює одному року відповідно до п.2 ч.1 ст.22 Закону у редакції станом на дату повернення виконавчого листа. Згідно до чого, датою 15 червня 2017 року закінчився однорічний строк пред`явлення виконавчого листа до виконання. Тому заслуговує на увагу твердження заявника про сплив строку дії виконавчого листа та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
		Отже, посилання представника позивача, про не порушення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання не заслуговує на увагу, оскільки трирічний строк не був передбачений редакцією Закону на момент повернення виконавчого листа (14 червня 2016 року) 
		Сплив строку пред`явлення виконавчого листа до виконання є процесуальною підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, зокрема пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання (така позиція викладена у п.п.6 абз.31 ч.5 Інформаційного листа виконання СР №8 ВССУ від 25 вересня 2015 року адресованого Головам апеляційних судів областей, міст Києва і Севастополя, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах».
		Також слід звернути увагу на те, що матеріалами справи та залученими фотокопіями виконавчого провадження №58346172 позивач так і не довів суду, що за вказаним виконавчим провадженням ОСОБА_1 є боржником, оскільки у заяві позивача про відкриття виконавчого провадження та постанові про відкриття виконавчого провадження №58346172 боржником визначено лише ОСОБА_2 Матеріали справи не містять доказу подання позивачем заяви про відкриття виконавчого провадження та доказу наявності існування постанови про відкриття виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 . Отже, позивач скористався своїм правом та звернувся із вимогою про відкриття виконавчого провадження лише до одного солідарного боржника, а саме до ОСОБА_2 Вказане також підтверджується наданою представником заявника роздруківка відомостей Інтернет сайту «Автоматизована система виконавчого провадження» відносно ОСОБА_1 як боржника відсутні діючі виконавчі провадженні на момент подання та розгляду заяви ОСОБА_1 . 
		На підставі ч.1 ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.
		Згідно із ч.2 ст.432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.
		У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.
		Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Оцінюючі всі докази, досліджені судом у їх сукупності під час розгляду справи у судовому засіданні, беручи до уваги, що закінчився строк пред`явлення виконавчих документів до виконання, а протилежного представником позивача та матеріалами справи не доведено, суд приходить до висновку про необхідність визнання виконавчих листів, виданих у справі такими, що не підлягають виконанню, тим самим задовольнивши заявлені вимоги ОСОБА_1 
		Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). 
		На підставі викладеного і керуючись ст. 432, 260, 353 ЦПК України, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус», по стягнення заборгованості по кредитному договору  задовольнити.
		Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська виданий 11 квітня 2011 року по справі 2-9247/2010 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором №2008-006 від 11 лютого 2008 року  195 439,07 грн.
		Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська виданий 11 квітня 2011 року по справі 2-9247/2010 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором №2008-006 від 11 лютого 2008 року  200,00 грн.
		 
		Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
		 
		Суддя                                            С.С. Федоріщев

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...