Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/4677/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 08.10.2019. Зареєстровано: 09.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.10.2019.
Дата набрання законної сили: 17.12.2019
Результат оскарження 17.12.2019 П'ятий апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: П/420/4929/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/4677/19 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08 жовтня 2019 року м. Одеса
		 
		Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді  Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України в особі комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни щодо нерозгляду питання надання позивачеві статусу учасника бойових дій; скасувати рішення комісії від 13.06.2019 № 2/ІІІ/V/2 про надання позивачеві статусу учасника війни; зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 02.01.2017 та прийняти рішення про надання йому статусу учасника бойових дій.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в липні 2014 р. в зв`язку із проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей України він був відкомандирований із особовим складом Кіровського РВ Донецького МУ ГУ МВС України в Донецькій області до м. Докучаєвськ Донецької області, де ніс службу із забезпечення проведення АТО, збереження територіальної цілісності і суверенітету України, чергування на блок-постах «Бугас» та «Волноваха», а також добове чергування на телевізійній вишці м. Волноваха Донецької області. В жовтні 2014 р. у зв`язку із захопленням м. Докучаєвськ змінено місце дислокації на м. Маріуполь Донецької області. В листопаді 2014 р. наказом № 405 о/с від 19.11.2014 призначений на посаду слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Приморського районного відділу Маріупольського міського управління ГУ МВС України в Донецькій області, де проходив службу з 01.11.2014. В січні 2017 р. позивачем з метою отримання статусу учасника бойових дій до МВС України спрямовано пакет документів, однак Департаментом персоналу, організаційної освітньої та наукової діяльності МВС України надані позивачем документи не прийняті до розгляду через помилку в анкетних даних « ОСОБА_1 », замість належних - « ОСОБА_1 ». З метою виправлення помилково вказаних анкетних даних в наказах першого заступника керівництва АТЦ при СБУ позивачем 23.10.2018 спрямовано заяву, на яку отримано відповідь, що внесення будь-яких змін до наказів наказами керівника АТЦ при СБУ виходить за межі начальника штабу заступника керівника АЦ при СБУ; запропоновано вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 15.02.2019 по справі № 521/1175/19 встановлено юридичний факт належності правовстановлюючих документів особі ОСОБА_1 наказів першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 02.02.2015 № 33, від 21.10.2015 № 294. Однак комісією МВС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни 13.06.2019 прийнято рішення № 2/ІІІ/V/2 про надання позивачу статусу учасника війни, замість статусу учасника бойових дій. В той же час, позивач з 01.11.2014 по 25.02.2015 був залучений до складу сил та засобів, які беруть безпосередню участь в АТО на території Донецькій та Луганській областей, тобто був підпорядкований керівнику АТО на території Донецькій та Луганській областей і не міг виконувати інші функції та службові (бойові) завдання, окрім покладених на учасників АТО. При цьому на засіданні комісії 13.06.2019 не було вирішено питання про відмову позивачу в наданні статусу учасника бойових дій, а лише ухвалено рішення про надання статусу учасника війни.
		Ухвалою судді від 09.08.2019 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
		Ухвалою суду від 20.08.2019 від Міністерства внутрішніх справ України в особі комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни витребувані завірені копії довідки від 15.04.2019 № 103 лк про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України; витягу за наказу Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 02.02.2015 № 33, витягу з наказу Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 21.10.2015 № 294, що містять інформацію відносно ОСОБА_1 .
		09.09.2019 від Міністерства внутрішніх справ України в особі комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що старший лейтенант міліції ОСОБА_1 в період з 01.11.2014 по 25.02.2015 перебував за місцем постійної дислокації служби безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції та був включений до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань. Рішенням Комісії від 13.06.2019 № 2/ІІІ/У/2 ОСОБА_1 надано статус учасника війни. Відповідно до пункту 2 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньоїрозвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, ДПтС, військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції. Згідно з п. 2 розд. V наказу МВС від 23.05.2019 № 395, питання надання статусу учасника війни особам, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у забезпеченні здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, розглядаються Комісією на підставі документів, визначених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2015 № 739 «Питання надання статусу учасника війни деяким особам». Відповідач наполягає, що наказ керівника АТЦ при СБУ про перебування ОСОБА_1 у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, не є доказом про його безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення. Відповідно до статті 12 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» управління антитерористичною операцією покладено на Антитерористичний центр при Службі безпеки України. Таким чином, лише Антитерористичний центр при Службі безпеки України може надати докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення. Будь-які інші органи, в т.ч. і територіальні органи МВС, не мають повноважень підтверджувати факт безпосередньої участі особи в антитерористичній операції в районах її проведення. Відповідно до статті 13 цього Закону залучення до АТО передбачає підпорядкування відповідних сил та засобів керівнику оперативного штабу з управління АТО, а також виконання завдань, безпосередньо пов`язаних з проведенням заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Виконання працівником міліції своїх службових обов`язків в районі проведення АТО, але не пов`язаних із заходами з протидії терористичної діяльності, не є підставою вважати, що цей працівник персонально та безпосередньо залучався до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення. Таким чином, на розгляд Комісії не було надано наказ керівника АТЦ при СБУ про безпосереднє залучення Позивача до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь Позивача у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення. Також на розгляд Комісії не було надано жодних доказів, що під час перебування у районах проведення антитерористичної операції Позивач виконував бойові (службові) завдання в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником. Отже, за відсутності належних доказів відповідно до умов Порядку та Положення Комісія не мала правових підстав для надання Позивачу статусу учасника бойових дій. Разом з тим, надіслані від ліквідаційної комісії ГУМВС України в Донецькій області на розгляд Комісії документи стосувалися надання Позивачу статусу учасника бойових дій, статусу учасника війни. Зважаючи на те, що надані на розгляд Комісії документи не надавали правових підстав відповідно до пункту 4 Порядку для надання Позивачу статусу учасника бойових дій, рішенням Комісії від 13.06.2019 № 2/ІІІ/V/2 ОСОБА_1 надано статус учасника війни. Також відповідач зазначив, що Комісія приймала рішення про надання позивачу статусу учасника війни за результатами розгляду документів, поданих ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Донецькій області. Комісія не мала правових підставі згідно Положення повторно розглядати заяву позивача від 02.01.2017.
		03.10.2019 від представника позивача до суду надійшли заперечення на відзив.
		Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч.2 ст. 262 КАС України.
		Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 у зв`язку із переміщенням з тимчасово окупованої території, тимчасового зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою про взяття на облік особи, яка перемішується з тимчасово окупованої території України або району проведення Антитерористичної операції від 23.04.2015 №5137002484.
		Згідно з Наказом Головного управління МВС України в Донецькій області № 405 о/с від 19.11.2014, через ліквідацію Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області, ОСОБА_1 з 01.11.2014 року призначений на посаду слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Приморського районного відділу Маріупольського міського управління ГУМВС України в Донецькій області.
		Маючи намір спрямувати документи до комісії з вирішення питання, щодо надання статусу учасника бойових дій, в порядку, встановленому постановою КМУ від 20.08.2014 № 413, ОСОБА_1 витребувано документи, що підтверджують його безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області.
		Отримані документи, а саме: довідка управління кадрового забезпечення Головного управління МВС України в Донецькій області, а саме члена ліквідаційної комісії Ю.Ю. Олексієнко № 24 л/к від 12.02.2016; витяг із Наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 02.02.2015 № 33 та витяг із Наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 21.10.2015 № 294, в січні 2017 року спрямовані ОСОБА_1 до МВС України з метою вирішення питання, щодо надання йому статусу учасника бойових дій.
		Листом Департаменту персоналу, організаційної освітньою та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України доведено до відома ОСОБА_1 , що надіслані ним документи не прийнято до розгляду у зв`язку із помилково вказаними анкетними даними такими як « ОСОБА_1 », замість фактичних анкетних даних згідно витягу із Наказу Головного управління МВС України в Донецькій області № 405 о/с від 19.11.2014 про призначення його на посаду, та згідно даних паспорту громадянина України серія номер НОМЕР_1 виданого Київським РВ Донецького МУ УМВС України в Донецькій області 31.01.2006 становлять  « ОСОБА_1 ».
		23 жовтня 2018 року на адресу першого заступника голови СБУ - керівнику АТЦ при СБУ з метою виправлення помилково вказаних анкетних даних в Наказах Першого заступника керівника АТЦ при СБ України ОСОБА_1 спрямовано заяву про виправлення помилок в анкетних даних та наказах Першого заступника керівника АТЦ при СБУ (по стройовій частині) № 33 від 02.02.2015 р. та № 294 від 21.10.2015 р.
		На зазначену заяву надійшов лист заступника начальника Штабу АТЦ при СБУ від 21 листопада 2018 року за вих. № 33/7-ко-1555, яким доведено до відома ОСОБА_1 , що внесення будь-яких змін до наказів, наказами керівника АТЦ при СБУ виходить за межі його повноважень. В той же час листом роз`яснено, що з метою забезпечення соціально-правового захисту, ОСОБА_1 , як особі, яка брала участь в проведенні АТО, було запропоновано вирішення зазначеного питання шляхом звернення до суду для встановлення факту, що має юридичне значення відповідно правовстановлюючого документу.
		Таким чином, Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Донецькій області допущені помилки в написанні однієї літери в прізвищі та однієї літери в по батькові документах: довідки управління кадрового забезпечення Головного управління МВС України в Донецькій області № 24 л/к від 12.02.2016; та Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) при складанні Наказу від 02.02.2015 № 33 та Наказу від 21.10.2015 № 294, при складанні документів стосовно ОСОБА_1 зазначено помилково його прізвище та по батькові ОСОБА_1 , а у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 31 січня 2006 року, який є документом, що посвідчує особу, вказано його прізвище та по батькові як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зумовило позивача звернутись до суду про встановлення відповідного факту.
		Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 15 лютого 2019 року по справі № 521/1175/19, провадження № 2о/521/73/19, встановлено факт належності правовстановлюючих документів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданого Київським РВ Донецького МУ УМВС України в Донецькій області 31.01.2006 р., Наказів Першого заступника керівника АТЦ при СБУ, а саме:
		- наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 02.02.2015 р. № 33, згідно якого п. 4 Нижчепойменованих працівників МВС України, вважати такими, що перебували у службовому відрядженні у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань: п. 4.1 - старший лейтенант міліції ОСОБА_1 , слідчий відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Приморського районного відділу Маріупольського міського управління ГУМВС України в Донецькій області, перебуває з 01.11.2014.
		- наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 21.10.2015 р. № 294, згідно якого п. 2 Вважати такими, що вибули: п. 21 - Зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення: п. 2.1.1 - До пункту постійної дислокації: п. 2.1.1.4 Нижчепойменованих працівників Міністерства внутрішніх справ України: п. 2.1.1.4.1 - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області: з 25 лютого 2015 року - старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Приморського районного відділу Маріупольського міського управління ГУМВС України в Донецькій області.
		В подальшому документи щодо позивача на розгляд до Комісії для встановлення статусу учасника бойових дій, учасника війни надіслала ліквідаційна комісія ГУ МВС України в Донецькій області від 15.04.2019 № 108 лк дск.
		Рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 13.06.2019 № 2/ІІІ/V/2 ОСОБА_1 надано статус учасника війни, а не статус учасника бойових дій, що зумовило його звернутись за судовим захистом із даним адміністративним позовом.
		Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
		Нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини є Конституція України, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ), порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №413 від 20.08.2014 (далі - Порядок № 413), Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2016 №957 (далі - Положення №957).
		За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, є Закон України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-ХІІ).
		Відповідно до статті 4 Закону № 3551-ХІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
		Відповідно до ст. 5 Закону № 3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
		Згідно із пунктом 19 частини першої статті 6 Закону №3551-ХІІ учасниками бойових дій визнаються, зокрема, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 затверджено Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (далі - Порядок).
		Зокрема, пунктом 2 зазначеного Порядку визначено, що статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
		Згідно з абз. 3 п. 4 Порядку № 413 підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення: витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.
		Пунктом 5 Порядку № 413 встановлено, що рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій приймається комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін`юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, ДСНС, ДФС.
		Відповідно до п. 6 Порядку № 413 для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, які брали участь в антитерористичній операції, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації розташоване безпосередньо в районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій подаються на розгляд комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації чи призначення їх на відповідні посади.
		Абзацом 4 цього пункту встановлено, що комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.
		Пунктом 8 Порядку № 413 встановлено, що у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.
		У разі відмови в наданні статусу учасника бойових дій питання про надання особі зазначеного статусу може повторно виноситися на розгляд комісії за рішенням керівника відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу, зазначеного у пункті 5 цього Порядку.
		Положенням про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 травня 2019 року № 395, визначено основні функції, завдання, повноваження та склад комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни (далі - Комісія), а також порядок організації її роботи.
		Згідно з п. 1 розд. ІІ Положення № 395 основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішення щодо надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій, статусу учасника війни особам (осіб), що зазначені у пункті 2 розділу I цього Положення, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу МВС.
		Пунктом 2 розд. ІІ Положення № 395 визначено, що з метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія має право:
		заслуховувати в разі потреби пояснення працівників МВС, щодо яких подано документи, свідків, представників органів державної влади, громадських організацій, рад ветеранів;
		подавати на розгляд міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - міжвідомча комісія) документи зі спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання;
		повертати документи суб`єктам звернення з метою подальшого їх доопрацювання в разі виявлення недоліків (помилок), що унеможливлюють прийняття рішення;
		відкладати розгляд документів у межах строків їх розгляду для встановлення додаткових обставин, що мають істотне значення для прийняття рішення.
		У місячний строк із дня надходження документів (уточненої інформації) за наявності передбачених законодавством України підстав приймається рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни (далі - рішення Комісії) за формою, наведеною в додатку до цього Положення.
		Комісія приймає рішення про: надання статусу учасника бойових дій; надання статусу учасника війни; відмову в наданні статусу учасника бойових дій; відмову в наданні статусу учасника війни; позбавлення статусу учасника бойових дій; позбавлення статусу учасника війни.
		Відповідно до п.3 розд. ІІ Положення № 395 комісія приймає рішення про надання статусу учасника бойових дій, статусу учасника війни в разі подання на її розгляд документів, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій та містять достатні докази про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення та докази, необхідні для встановлення статусу учасника війни.
		Статтею 13 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) суб`єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону. 
		За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб`єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.
		Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.
		Суд критично оцінює посилання відповідача у відзиві на пункт 4 Порядку № 413, який відповідачем наведено частково, зокрема відповідач уникає гіпотезу структури зазначеної норми, яка передбачає необхідність надання витягів з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів, зокрема для осіб, які залучалися до проведення антитерористичної операції на строк менше ніж 30 календарних днів, тоді як у розпорядженні відповідача на час прийняття оскаржуваного рішення були накази першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 02.02.2015 № 33, від 21.10.2015 № 294, що свідчать про залучення позивача до проведення антитерористичної операції на строк 3 місяці та 24 днів, а всього 116 днів.
		В той же час, з огляду на матеріали справи, ОСОБА_1 перебував у службовому відрядженні у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань з 01.11.2014 по 25.02.2015, про що видані відповідні накази першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України.
		Вищезазначені накази першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 02.02.2015 № 33, від 21.10.2015 № 294, в силу з абз. 3 п. 4 Порядку № 413, є підставою для надання позивачеві статусу учасника бойових дій, оскільки є документами про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, зокрема наказами першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України про залучення позивача до проведення антитерористичної операції (абз. 3 п. 4 Порядку № 413).
		При цьому суд не оминає увагою той факт, що Комісія, вивчаючи документи позивача, була законодавчо уповноважена у разі потреби заслухати пояснення особи, стосовно якої вони подані, свідків, а за відсутності підстав вирішити порушене перед нею питання про надання позивачеві статусу учасника бойових дій, повернути документи з метою подальшого доопрацювання.
		Пунктом 4 Положення № 395 встановлено, що комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій, статусу учасника війни в разі:
		1) відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій, статусу учасника війни;
		2) надання недостовірних даних про осіб, зазначених у пункті 2 розділу I цього Положення;
		3) подання документів державними органами, військовими частинами (органами, підрозділами) або підприємствами, установами та організаціями, матеріалів службових перевірок та інших документів, що встановлюють факт недостовірної інформації про участь особи в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення, або подання недостовірних даних про особу;
		4) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях. 
		Згідно з п. 5 цього Положення у разі відмови в наданні статусу учасника бойових дій, статусу учасника війни питання про надання особі відповідного статусу може повторно виноситися на розгляд Комісії за рішенням Міністра внутрішніх справ України або особи, яка виконує його обов`язки.
		При цьому, суд зауважує, що зазначені підстави є вичерпними та не підлягають широкому тлумаченню, оскільки будь-яких інших підстав для відмови приписами Положення № 395 не передбачено.
		Вирішуючи спір, суд враховує, що Комісія у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України та актами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства та цим Положенням.
		Проте, зі змісту оскаржуваного рішення від 13.06.2019 № 2/ІІІ/V/2 вбачається, що жодної з перелічених Пунктом 4 Положення № 395 в цьому рішенні Комісією не вказано, а само питання про надання позивачеві статусу учасника бойових дій не вирішено.
		З урахуванням вищевикладеного, прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій є одним з безпосередніх обов`язків комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни та належить до дискреційних повноважень цього органу.
		При цьому суд зазначає, що відповідно до приписів Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Водночас, суд враховує, що дискреційні функції Комісії як суб`єкта владних повноважень щодо прийняття рішення за результатом розгляду поданих позивачем / ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Донецькій області для визначення статусу учасника бойових дій документів на етапі, коли ці документи вже перевірялись відповідачем (при цьому прийняте рішення щодо надання статусу учасника війни не відповідає встановленим судом обставинам), є обмеженими, оскільки передбачені законодавством підстави для прийняття іншого рішення або вчинення інших дій у відповідача вже відсутні.
		Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
		У розумінні статті 13 Конвенції ефективний засіб правого захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
		За наведених обставин суд зазначає, що у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не може вважатися втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
		Разом з цим, в пункті 10.3 Постанови від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» Пленум Вищого адміністративного суду України зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
		Також в низці рішень Верховний Суд відзначив, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
		Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
		Таким чином, враховуючи, що прийняття відповідачем рішення у спірних правовідносинах не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, оскільки право позивача на отримання статусу учасника бойових дій було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій.
		Із доцільністю вирішення такої категорії справ в зазначений спосіб погодився Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові 01 березня 2018 року по справі № 810/1897/17, адміністративне провадження № К/9901/2456/17.
		Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
		Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.
		Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_2 ) до Міністерства внутрішніх справ України в особі комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни (01601, вул. Академіка Богомольця, 10, Київ; код ЄДРПОУ 00032684) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.
		Визнати протиправними дії комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни щодо нерозгляду питання надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
		Скасувати рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 13.06.2019 № 2/ІІІ/V/2 про надання ОСОБА_1 статусу учасника війни.
		Зобов`язати комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
		Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
		Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		 
		 
		СуддяІ.В. Завальнюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...