Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 619/566/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 08.10.2019. Зареєстровано: 09.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2019.
Дата набрання законної сили: 08.11.2019
Номер судового провадження: 1-кп/619/23/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015220280002068

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		справа №619/566/16-к 
		провадження №1-кп/619/23/19
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 жовтня 2019 року                  м. Дергачі
		 
		Дергачівський районний суд Харківської області 
		у складі: головуючого судді                     - ОСОБА_1 ,
		за участю: секретарів судового засідання             - ОСОБА_2 ,
		ОСОБА_3 ,
		ОСОБА_4 ,
		ОСОБА_5 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220280002068 від 14.11.2015 стосовно: 
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Харкова,громадянина України,освіта середня,не одруженого,працюючого приватнимпідприємцем,проживаючого заадресою: АДРЕСА_1 ,зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_2 ,раніше судимого за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.10.2011 року за ст.ст. 186 ч. 2, 296 ч. 2, 353 КК України до 4 років позбавлення волі; за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11.08.2014 року за ст. 309 ч. 1 КК України до 2 років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік; за вироком Красноградського районного суду Харківської області від 17.01.2018 року за ст.ст. 186 ч. 2, 70 ч. 4 КК України до 4 років позбавлення волі; за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.03.2018 року за ст.ст. 185 ч. 3, 70 ч. 4 КК України до 4 років позбавлення волі,
		 
		в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, 
		 
		за участю: прокурорів                     - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		потерпілого                    - ОСОБА_11 
		захисника                    - ОСОБА_12 
		обвинуваченого - ОСОБА_6 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		14.11.2015 року о 19 годині ОСОБА_6 знаходився у дворі домоволодіння АДРЕСА_1 , де палив побутове сміття. 
		В цей же час у дворі сусіднього домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , знаходився ОСОБА_11 , який будучи у стані алкогольного сп`яніння зробив зауваження останньому щодо паління побутового сміття та запропонував ОСОБА_6 його загасити, на що останній відмовився, внаслідок чого між ними виникла сварка, під час якої ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_11 вийти для подальшої розмови з двору на вулицю, на що той погодився.
		Після цього ОСОБА_6 теж вийшов з двору на АДРЕСА_1 , де під час подальшої сварки з ОСОБА_11 , маючи умисел, спрямований на умисне нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , навмисно вдарив ножем в область живота останнього, завдавши йому тілесні ушкодження у виді проникаючого сліпого колото-різаного проникнення живота з утворенням раневого каналу, що бере початок з рани в лівому підребер`ї, що наскрізь пошкоджує передню черевну стінку, проникає в черевну порожнину, пошкоджує праву та ліву долі печінки та круглу зв`язку печінки, де сліпо закінчується, з виливом крові в черевну порожнину, яке утворилось від одноразової ударної динамічної дії твердого предмету з обмеженими поверхнями, що має колото-різані властивості, яке відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя у момент заподіяння, внаслідок чого ОСОБА_11 в подальшому в тяжкому стані було госпіталізовано на стаціонарне лікування Дергачівської центральної районної лікарні.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_6 ,які виразилисяу заподіянніумисних тяжкихтілесних ушкоджень,суд кваліфікуєза ч.1 ст. 121 КК України.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, не визнав та пояснив, що дійсно 14.11.2015 року між ним та ОСОБА_11 виникла сварка, внаслідок чого між ними відбулася бійка.При цьому потерпілий завдавав йому удари руками і ногами по голові та тулубі. У відповідь він лише завдав один удар ОСОБА_11 по руках. Ніяких ударів ножем потерпілому не завдавав. Співмешканка обвинуваченого ОСОБА_13 зателефонувала власниці житла  ОСОБА_14 про здійснений на обвинуваченого напад, тому останній чекав в парку, розташованому поблизу вул. Привокзальна, на власницю будинку, але був затриманий працівниками поліції. 
		Між тим, винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
		-поясненнями потерпілого ОСОБА_11 про те, що 14.11.2015 року він приїхав додому після поминок товариша близько 19.30-20.00 години. Перебував в стані середнього сп`яніння. На вулиці був дощ. Вдома почув, що за парканом сусіднього будинку дуже шуміли, попрохав заспокоїтись, але у відповідь отримав відмову та прохання вийти на вулицю. На вигляд ОСОБА_6 був в стані алкогольного сп`яніння. Вийшовши за двір, він йшов назустріч обвинуваченому, а останній йшов до нього, позаду зліва від нього йшла ОСОБА_15 співмешканка обвинуваченого. Підійшовши ОСОБА_6 наніс йому удар ножем правою рукою в область живота. Після чого, побачивши свою закривавлену руку, потерпілий повернувся додому і попросив викликати швидку. В дворі назустріч йшла дружина, вона допомогла дійти до будинку та викликала швидку. Сівши на стілець в будинку, він почав втрачати свідомість, а прийшов до тями в лікарні.
		-поясненнями свідка ОСОБА_16 про те, що 14.11.2015 року вона, приїхавши з роботи близько 19.40 години перебувала в будинку, після чого зайшла дочка ОСОБА_17 та повідомила, що поранили ОСОБА_18 . Вийшовши на двір, вона побачила потерпілого, який прикривав рукою поранення, що знаходилось в районі живота. Посадивши потерпілого на стілець, вона побачила, що йому стає погано, що той почав блідніти, після чого вона пішла на вулицю, щоб знайти нашатирного спирту, де зустріла двох молодих хлопців, які повідомили, що бачили як один чоловік товкнув іншого в живіт. Після чого приїхала швидка допомога, яка надала першу медичну допомогу ОСОБА_18 , а потім вона разом із зятем поїхала до лікарні, де останній був прооперований.
		-поясненнями свідка ОСОБА_19 , яка є дружиною потерпілого, та повідомила, що почувши крики на подвір`ї, вийшла та побачила сидячого на паркані ОСОБА_6 , який кричав ОСОБА_18 , щоб той вийшов за двір. Вона попросила ОСОБА_18 не виходити, але той пішов. Вона одразу побігла до хати, щоб розповісти про це матері. Близько хвилини знаходилась в будинку, після вибігла на двір та побачила вже пораненого ОСОБА_18 , який йшов назустріч та просив викликала швидку допомогу, бо його поранив ножем ОСОБА_6 . Вона швидко забігла назад до будинку та крикнула матері про це. Приїхала швидка, забрала чоловіка до лікарні. Свідок залишилась вдома з працівниками поліції. Близько 21.00 години знайшли обвинуваченого, який ховався в парку в кущах. В цей час зустріли там ОСОБА_14 , яка приїхала додому до сина. 
		-поясненнями свідка ОСОБА_20 про те, що в листопаді 2015 року близько 17 години він ліг відпочивати. Прокинувшись ввечері побачив працівників поліції в його будинку та дізнався, що сталася неприємність, так як ОСОБА_21 розшукували за побиття ОСОБА_22 . Під час обшуку в будинку працівники поліції знайшли в столі ніж зі слідами крові. Свідок вважає, що це його кров, так як напередодні він чистив картоплю та порізав палець. Ніж опечатали та забрали. Свідком ніяких подій особисто він не був.
		-поясненнями свідка ОСОБА_14 , яка пояснила, що отримавши телефонний дзвінок від сина ОСОБА_23 , який скаржився на сусіда ОСОБА_22 , який йому погрожував. Свідок заспокоїла сина та попрохала його не конфліктувати. Потім приїхала додому в смт Козача Лопань та почала телефонувати дільничному, щоб той перевірив чи все гаразд вдома у сина. Через годину їй зателефонувала ОСОБА_15 , яка разом з ОСОБА_24 винаймали у неї житло, та повідомила про те, що у них сталася неприємна подія. Після свідок зателефонувала ще раз до дільничного, котрий пообіцяв все перевірити, через деякий час повідомив, що хтось-когось там поранив, після чого свідок пішла на електричку та приїхала до сина в смт Слатине. По дорозі додому її обігнали працівники поліції та в парку затримали ОСОБА_6 . Вдома все було розкидано, працівники поліції щось писали, підійшли до неї та почали ставити питання про ніж. 
		-поясненнями свідка ОСОБА_25 про те, що того дня він приїхав в гості до бабусі в смт Слатине, коли підходив до будинку, то побачив двох чоловіків, які перебували за два двори від будинку його бабці. Приблизно час він перебував у бабусі і коли ввечері вийшов з будинку та йшов на станцію, то тих чоловіків уже на вулиці не було. 
		-аналогічними поясненнями свідка ОСОБА_26 
		-поясненнями свідка ОСОБА_27 , яка пояснила, що працює фельдшером в Дергачівській лікарні. 14.11.2015 року о 19.59 годині поступив дзвінок на виклик щодо ножового поранення. По приїзду на місце виклику потерпілий ОСОБА_28 лежав на підлозі з ножовим пораненням черевної порожнини. При огляді було встановлено, що у потерпілого різана рана черевної порожнини, стан був тяжкий. Була надана перша медична допомога та госпіталізовано потерпілого до Дергачівської ЦРЛ до хірургічного відділення.
		-поясненнями свідка ОСОБА_29 , який пояснив, що пізно ввечері до нього прибігла сусідка ОСОБА_30  теща потерпілого ОСОБА_22 та попрохала нашатирного спирту. На питання, що трапилось, відповіла, що ОСОБА_18 поранено. Пізніше приїхали працівники поліції, провели огляд будинку, де мешкав ОСОБА_31 . Свідок був запрошений у якості понятого, де у його присутності бралися забори з ручки дверей, де були помітні сліди бурого кольору, знайшли ніж довжиною в 30 см. з білою пластиковою ручкою та слідами плям бурого кольору на лезі, схожі на кров. Після чого, обвинуваченого затримали його в парку.
		-дослідженими даними протоколу огляду місця події з фото таблицею до нього від 14.11.2015 року, а саме домоволодіння АДРЕСА_1 , згідно до якого були вилучені сліди речовини бурого кольору як змиви на вату та упаковані в паперовий конверт, а також вилучений кухонний ніж та упакований в картонний коробок. (а.с.79-86 том справи 1);
		-заявою ОСОБА_17 про залучення до матеріалів справи кофти (фактично футболки), в якій перебував потерпілий ОСОБА_11 в момент спричинення йому тілесних ушкоджень. (а.с. 87 том справи 1);
		-даними висновку експерта №2823-И/15 від 30.11.2015 року, де зазначено, що на футболці (в постанові вказаній як кофта, вилученій у дружини потерпілого ОСОБА_19 ) була знайдена кров людини групи А, походження якої від ОСОБА_11 не виключається (а.с.102-103 том справи 1);
		-даними висновку експерта №2822-И/15 від 28.11.2015 року, де зазначено, що на ватному тампоні зі змивами (об`єкт №1), вилученому під час огляду місця поді, виявлена кров людини групи А, походження якої від ОСОБА_11 не виключається (а.с.223-224 том справи 1);
		-даними протоколу проведення слідчого експерименту з фото таблицею до нього від 05.12.2015 року за участю потерпілого ОСОБА_11 , в ході якого останній показав яким чином отримав ножове поранення 14.11.2015 від ОСОБА_6 (а.с.105-106 том справи 1);
		-протоколом проведення слідчого експерименту від 06.01.2016 року з фото таблицею до нього за участю потерпілого ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_20 з метою перевірки показів на місці. (а.с.136-140 том справи 1);
		-висновком експерта №205/15/Д від 14.12.2015 року в якому зазначено, що ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження. Свідчення ОСОБА_11 вказані в протоколі слідчого експерименту від 05.12.2015 року не суперечать даним судово-медичної експертизи, відносно часу та механізму утворення тілесних ушкоджень, встановлених в експертизі (а.с.109-111 том справи 1);
		-даними протоколу огляду предметів від 24.12.2015, а саме змивів з речовиною бурого кольору та кухонного ножа, вилучених під час огляду місця події. (а.с. 117 том справи 1);
		-висновком експерта №1-МК від 30.12.2016 року про те, що колото-різаному пошкодженню №1 футболки відповідають по локалізації рани в лівому підребер`ї, при цьому утворюючи єдиний колото-різаний канал. Різані пошкодження №2 та колото-різане пошкодження №3 футболки не відповідає по локалізації поранень на тілі потерпілого. Колото-різані пошкодження футболки утворилися від впливу плоского, односторонньо-гострого, гостроконечного клинка колото-ріжучого знаряддя, який має «П»-подібний обушок з вираженими ребрами. Ширина заглибленої частини клинка була не більше 2,6 см. Такі властивості має клинок наданого на експертизу кухонного ножа. Не можна виключити виникнення вказаних пошкоджень від дії цього ножа. (а.с. 126-128 том справи 1);
		-даними протоколів проведення слідчого експерименту від 26.10.2016 за участю потерпілого ОСОБА_11 та експерта ОСОБА_32 та за участю обвинуваченого ОСОБА_6 та експерта ОСОБА_32 , в ході яких останні підтвердили їх пояснення про події 14.11.2015. (а.с. 39-41, 42-44 том справи 2).
		За ч. 1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження, в тому числі свідків, суд отримує усно. Відповідно до ч. 3 ст. 23 КПК України, сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом. Крім того, згідно ч. 2 ст. 327 КПК України, прибуття в суд свідка забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик.
		Суд сприяв стороні обвинувачення в забезпеченні явки свідків у судове засідання, а саме направляв судові виклики свідкам рекомендованими листами з повідомленням та шляхом здійснення приводу свідків за ухвалами суду. Прокурор у судовому засіданні відмовився від допиту свідків обвинувачення  ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , тому суд постановив проводити розгляд справи без допиту свідків сторони обвинувачення за відмовою прокурора. 
		За змістом ст. 62 Конституції України суд під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. 
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Невизнання обвинуваченим своєї вини суд розцінює як спробу обвинуваченого пом`якшити свою участь або взагалі уникнути відповідальності або як обрану тактику захисту. При цьому суд констатує той факт, що не визнаючи свою вину, обвинувачений не привів жодного аргументованого доказу, який би ставив під сумнів достовірність доказів на підтвердження вини обвинуваченого.
		Відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовуютьЄвропейську конвенцію з прав людинита основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський судз правлюдини уп.65рішення «Коробов проти України»(заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках,  на потерпілого.
		Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин, суд враховує саме показання, надані виключно в судовому засіданні.
		Суд, дослідивши та перевіривши в судовому засіданні вищевказані докази, які у відповідності до ст.ст. 85, 86 КПК України є належними та допустимими, оцінюючи їх у своїй сукупності, приходить до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 .
		У відповідності до ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Поняття належності та допустимості доказів визначене ст.ст. 85, 86 КПК України. Недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини передбачена ст. 87 КПК України. Визнання доказів недопустимими передбачене ст. 89 КПК України. 
		Захисник ОСОБА_12 просив визнати докази у справі неналежними та недопустимими, так як на вилученому кухонному ножі, який не був наданий суду для огляду в судовому засіданні, не були виявлені сліди крові належні потерпілому, а пошкодження футболки потерпілого не в повному обсязі відповідають пошкодженням на тілі потерпілого.
		Суд вважає, що відсутні правові підстави для визнання вищевказаних доказів неналежними та недопустимими, так як вони узгоджуються між собою. Крім того, будь-яких сумнівів в достовірності наданих суду пояснень свідками ОСОБА_19 та ОСОБА_16 не виявлено.
		При вирішенні питання про вид і міру покарання ОСОБА_6 , суд враховує, що відповідно до ст. 66 КК України та ст. 67 КК України не встановлені обставини, які пом`якшують або обтяжують його покарання.
		Щодо обставини, що обтяжує покарання у виді вчинення злочину особою у стані алкогольного сп`яніння, суд виходить з наступного. 
		Згідно ч. 2 ст. 67 КК України, суд має право залежно від характеру вчиненого злочину, не визнати будь-яку із зазначених у частині першій цієї статті обставин, за винятком обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 7, 9, 10, 12 такою, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку.
		Не визнаючивчинення злочинуособою устані алкогольногосп`яніння обставиною,що обтяжуєпокарання ОСОБА_6 , суд виходить з того, що в матеріалахкримінального провадженнявідсутні будь-якіекспертизи щодовстановлення станусп`яніння ОСОБА_6 в моментвчинення кримінальногоправопорушення.
		Вивченням даних про особу ОСОБА_6 встановлено, що він раніше судимий, характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває. Однак перебуває на обліку у лікаря нарколога з квітня 2015 року з діагнозом синдром залежності від опіоідів, лікування не потребує. За висновком судово-психіатричного експерта №1089 від 21.12.2015 ОСОБА_6 в даний час ознак психозу, слабоумства не виявляє, однак виявлено диссоціальне розладнання особистості та синдром залежності від опіоідів, утримання, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період часу, який відноситься до правопорушення ОСОБА_6 знаходився поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с.114-116 том справи 1). Судом було встановлено, що ОСОБА_6 мав 3 групу інвалідності до 01 грудня 2018 року (а.с. 71 том справи 2), страждає на дисциркуляторну, гіпертонічну, посттравматичну енцефалопатію 2 ст., гіпертонічну хворобу 11 ст., остеохондроз шийного та поперекового відділів хребта. (а.с. 248 том справи 1). Суд не враховує характеристику асоціації жінок нової епохи щодо ОСОБА_6 , оскільки не встановлено, яким чином обвинувачений має відношення до цієї організації.
		Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. 
		Згідно з роз`ясненнями, які містить п. 1постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покаранняв кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винниму вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимогст. 65 КК Українистосовно загальних засадпризначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених уст. 65 КК України, суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно дост. 12 КК Українивідносяться до тяжкого злочину, дані про особу винного, при цьому, призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин та попередження нових злочинів.
		Виходячи ззасадиспівмірностіпризначене покаранняза своїм видом ірозміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Привиборізаходу примусумають значенняйповинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
		При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, його наслідки, а також дані про особу обвинуваченого, та вважає, що ОСОБА_6 необхідно призначити покарання лише в умовах ізоляції від суспільства. Суд вважає, що таке покарання буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
		Згідно ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Верховний Суд у своїй постанові від 01 лютого 2018 року (справа №634/609/15-к, провадження №51-658 км17) зазначив, що підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції;принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, якіє багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих таобтяжуючих покарання обставин (статті66,67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосуванняст. 75 ККУкраїни тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячиіз відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Європейський суд з прав людини у п. 77 справи «Довженко проти України»(заява №36650/03, остаточне рішення від 12.04.2012) вказав, що вираз «відповідно до закону» вимагає не лише дотримання національного законодавства, але також стосується якості такого законодавства. У національному законодавстві повинно бути з достатньою чіткістю визначено межі та спосіб здійснення відповідних дискреційних повноважень державних органів з метою забезпечення особам мінімального рівня захисту, на який вони мають право в умовах верховенства права в демократичному суспільстві (див. рішення від 12.03.2009 у справі «Сергій Волосюк проти України».
		Стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 обирався запобіжний захід у виді тримання під вартою, який було за ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 22 листопада 2016 року змінено на домашній арешт.
		Згідно абз. 1 ч. 5 ст. 72 КК України зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» від 30 червня 1993 року №3352-XII попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
		Таким чином, попереднє ув`язнення у розумінні положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» закінчується з моменту набрання вироком законної сили.
		Відповідно до Постанови Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 440/853/17, № провадження 51-722 км 17 вказано, що у випадку коли станом на 20 червня 2017 року особа мала право на застосування до неї положень, передбачених ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України «Про внесення змін до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`зянення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року, відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України відсутні підстави для застосування відносно неї положень Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`янення» від 18 травня 2017 року, яким погіршується становище цієї особи. 
		Так як до обвинуваченого був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, з чого випливає, що відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 72 КК України суд зараховує строк попереднього ув`язнення з 15 листопада 2015року по22 листопада 2016 року ізрозрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Цивільний позов потерпілим ОСОБА_11 не заявлено.
		Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
		Процесуальні витрати у справі відсутні.
		Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі. 
		На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 березня 2018 року більш суворим за даним вироком, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі. 
		Обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».
		Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 08 жовтня 2019 року.
		Зарахувати ОСОБА_6 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 15 листопада 2015 року (з моменту фактичного затримання) по 22 листопада 2016 року включно, тобто по день зміни йому запобіжного заходу за ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 22 листопада 2016 року з тримання під вартою на домашній арешт з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Зарахувати ОСОБА_6 у строк відбування покарання за даним вироком строк відбування покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 березня 2018 року, а саме з 23 жовтня 2017 року по 07 жовтня 2019 року включно.
		Речовий доказ  футболку, яка знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_11  залишити останньому.
		Речові докази, зазначені в постанові про визнання речовими доказами від 24 грудня 2015 року, які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області - знищити.
		Вирок можебути оскарженийдо Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим протягом тридцяти днів з моменту отримання його копії.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
		Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...