Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 817/548/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 08.10.2019. Зареєстровано: 09.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2019.
Дата набрання законної сили: 08.10.2019
Номер судового провадження: К/9901/5666/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		08 жовтня 2019 року 
		Київ
		справа №817/548/15
		адміністративне провадження №К/9901/5666/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Гончарової І.А.,  суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф., 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області 
		на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року (суддя Комшелюк Т.О.)
		та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09 червня               2015 року (судді: Іваненко Т.В. (головуючий), Зарудяна Л.О., Кузьменко Л.В.) 
		у справі № 817/548/15
		за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 
		до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області 
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення
		В С Т А Н О В И В:
		У лютому 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ДПІ у м. Рівному, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 листопада   2014 року № 0003451742 та № 0003461742, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, рішення від 18 листопада 2014 року № 0003471742 про застосування штрафних штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. 
		Позов обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами не відповідають дійсності. Всі операції оформлені належними первинними документами, фактично відбулися, що підтверджує правомірність формування валових витрат. Єдиний внесок та штрафні санкції відповідно застосовано протиправно, оскільки висновок ДПІ у м. Рівному про дохід не підтверджено.
		Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 08 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року, позов задовольнив повністю.
		Судові рішення мотивовані тим, що наявними в матеріалах справи первинними документами, які були досліджені в ході перевірки позивача, в повному обсязі підтверджено факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
		Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у м. Рівному звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також неправильну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 липня 2015 року відкрито касаційне провадження.
		У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач вважає рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просив відмовити.
		18 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), яка кореспондується з положеннями статті 242 КАС України (в редакції, що діє з                15 грудня 2017 року) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають з огляду на наступне.  
		Суди попередніх інстанцій встановили, що протягом 2011 року, 2012 року та                   ІІ - IV кварталів 2013 року ФОП ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку. Протягом І кварталу 2013 року ФОП ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування. 
		На підставі наказу ДПІ у м. Рівному про проведення документальної планової виїзної перевірки від 01 жовтня 2014 року № 804 у період із 15 жовтня до 28 жовтня          2014 року посадовими особами ДПІ в м. Рівному проведено перевірку діяльності   ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) за період з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 04 листопада 2014 року № 246/17-16-17-01/ НОМЕР_1 .
		У вказаному акті перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем: 
		- пункту 138.2 статті 138, пункту 138.4 статті 138, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у 2013 році у сумі 91   655,43 грн; 
		- пункту 291.4 статті 291, пункту 292.1 статті 292, пунктів 293.3, 293.4 статті 293, пунктів 296.3, 296.5, 296.6 статті 296 Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено дохід платника єдиного податку за ІІ - ІV квартали 2013 року на загальну суму 4   225 590,98 грн;
		- пункту 2 частини першої статті 7, частини одинадцятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму                 16 586,60 грн за 2013 рік.
		На підставі висновків акта перевірки 18 листопада 2014 року ДПІ у м. Рівному прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0003451742, яким донараховано податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 114 569,29 грн (зокрема за основним зобов`язанням - 91 655,43 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 22 913,86 грн) та № 0003461742, яким донараховано податкові зобов`язання з єдиного податку від підприємницької діяльності з фізичних осіб у сумі 342 298,31 грн (зокрема за основним зобов`язанням - 273 838,65 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 98 459,66 грн).
		Крім того, 04 листопада 2014 року контролюючий орган склав вимогу № Ф-056 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 16 586,60 грн, а також прийняв рішення № 0003471742 від 18 листопада 2014 року про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску на суму 829,33 грн.
		Щодо податкового повідомлення-рішення від 18 листопада 2014 року № 0003451742.
		Правомірність прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган обґрунтовує тим, що позивачем віднесено до складу валових витрат суми, які не мають документального підтвердження, за результатами господарських операцій із контрагентами: ФОП ОСОБА_2 - 276   347,50 грн (без ПДВ), ТОВ «Еліт Трейд Сервіс» - 852   308,32 грн (без ПДВ), ФОП ОСОБА_3 - 12   500 грн. Зокрема, не надано документи, що підтверджують факт надання послуг із перевезення товару, а саме товарно-транспортні накладні, договори на перевезення вантажу, у зв`язку з чим неможливо встановити факт реальної передачі товарів від продавця до покупця. 
		Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
		Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
		За змістом пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
		Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
		Відповідно до пункту 139.9 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
		Аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
		Із матеріалів справи вбачається, що в період, який перевірено ДПІ у м. Рівному, позивач займався наступними видами діяльності: роздрібна торгівля продовольчими і непродовольчими товарами; роздрібна торгівля, крім торгівлі транспортними засобами, мотоциклами, фармацевтичними, медичними, ортопедичними, підакцизними товарами; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.
		Для здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 використовував орендовані основні засоби. Зокрема відповідно до договору про оренду нежитлового приміщення та прилеглої території від 05 лютого 2013 року № 6 позивач орендував склад будівельних матеріалів площею 1000 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Також, для забезпечення транспортування придбаних-проданих товарів позивач, відповідно до договору про надання транспортних послуг від           10 січня 2013 року, користувався послугами перевізника - ПП «Інформаційно-консалтингова група». 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, у лютому 2013 року ФОП ОСОБА_1 на виконання договору поставки від 03 січня 2013 року № 05-01/13 придбав у                ФОП ОСОБА_2 будівельні матеріали, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме видатковими та податковими накладними. 
		Придбані у ФОП ОСОБА_2 будівельні матеріали позивач реалізував у лютому 2013 року ПП «Феролюкс», ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг», ПВКФ «Фіалка»,         ФОП ОСОБА_4 , що підтверджується належним чином оформленими договорами поставки, податковими та видатковими накладними, довіреностями на отримання товару (зокрема по ПП «Феролюкс»). 
		Судом враховано, що обставини поставки ФОП ОСОБА_2 будівельних матеріалів позивачу підтверджено у справі № 817/1938/14 за позовом                        ФОП ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області про, зокрема, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Постановою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 817/1938/14 залишені без змін у частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
		Крім того, у березні 2013 року ФОП ОСОБА_1 придбав у ТОВ «Еліт Трейд Сервіс» та ФОП ОСОБА_3 будівельні матеріали, а у ТОВ «Волинський екологічний продукт» - продукти харчування. Всі операції оформлені належним чином складеними первинними документами, а саме договорами поставки, видатковими та податковими накладними.
		Придбані товарно-матеріальні цінності позивач реалізував у березні 2013 року наступним суб`єктам господарювання: ПП «Феролюкс», ПП «Вестінвестбуд»,  Костопільському обласному ліцею-інтернату фізкультури, ТОВ «Укрбудреммонтаж інжиніринг», ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ПП «Інформаційно-консалтингова група», ПВКФ «Фіалка», ФОП ОСОБА_3 , що підтверджується належним чином оформленими договорами поставки, податковими та видатковими накладними, довіреностями на отримання товару (зокрема по ПП «Феролюкс»).
		З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що господарські операції позивача із контрагентами, зазначеними в акті перевірки, у періоді І квартал 2013 року фактично виконувалися та підтверджені документально. 
		Судами попередніх інстанцій не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін, і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання укладених договорів.
		Доказів порушення відображення вищевказаних господарських операцій у  бухгалтерському та податковому обліку позивача акт перевірки не містить, що свідчить про правомірність такого відображення і спричинення реальних змін майнового стану платника податків.
		Суд касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості посилань ДПІ у м. Рівному, як на підставу неправомірності формування даних податкового обліку, на відсутність товарно-транспортних документів, які б свідчили про транспортування придбаного товару, оскільки такі документи, зокрема, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. 
		Товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.
		Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2014 року №0003451742, яким визначено позивачу грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 114 569,29 грн, прийнято ДПІ у м. Рівному протиправно, тому підлягає скасуванню.
		 
		Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 04 листопада 2014 року № Ф-056 та рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску від                                 18 листопада 2014 року № 0003471742.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин; далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
		Згідно з  положеннями частин третьої-четвертої статті 25 Закону № 2464-VI суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. 
		З огляду на зміст наведених норм Закону № 2464-VI та безпідставність висновків відповідача, як встановлено вище, щодо заниження суми доходів, отриманих від діяльності, внаслідок завищення валових витрат у І кварталі 2013 року, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій про відсутність підстав для донарахування позивачу єдиного внеску та, відповідно, застосування штрафних санкцій. 
		Отже, вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску та рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску також підлягають скасуванню.
		Щодо податкового повідомлення-рішення від 18 листопада 2014 року № 0003461742.
		Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення став висновок ДПІ у м. Рівному про те, що ФОП ОСОБА_1 на порушення норм пункту 291.4 статті 291, пункту 292.1 статті 292, пунктів 293.3, 293.4 статті 293, пунктів 296.3, 296.5, 296.6 статті 296 Податкового кодексу України занизив дохід платника єдиного податку за ІІ-ІV квартали 2013 року на загальну суму 4   225   590,98 грн, а саме дохід у сумі 3   000   000 грн, який оподатковується за ставкою 3%, та дохід, який оподатковується за ставкою 15%.
		Задовольняючи позов у частині скасування цього податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що податковим органом не визначено, на підставі яких господарських операцій отримано дохід та не підтверджено його розмір.
		Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
		Відповідно до підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України платниками єдиного податку третьої групи можуть бути фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб; обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень. 
		Пунктом 292.1 статті 292 Податкового кодексу України визначено, що доходом платника єдиного податку - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
		За змістом положень підпункту 293.3.1 пункту 293.1 статті 293 Податкового кодексу України ставка єдиного податку для третьої і четвертої груп платників єдиного податку становить 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом та згідно з пунктом 293.4 Податкового кодексу України ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої і п`ятої груп у розмірі 15 відсотків до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2, 3 і 5 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу.
		Із матеріалів справи вбачається, що під час перевірки ДПІ у м. Рівному встановила, що позивач як платник єдиного податку третьої групи отримав дохід від реалізації товарів у періоді з 01 квітня до 31 грудня 2013 року на загальну суму 4   225   590,98 грн (без ПДВ), зокрема по розрахунковому рахунку Рівненської філії ПАТ КБ «Приватбанк», м. Рівне, МФО 333391, № НОМЕР_2 на загальну суму                      3   961   090,98 грн та готівкою від ФОП ОСОБА_7 на загальну суму 264   500 грн, однак не задекларував його.
		Суму отриманого доходу відповідач визначив на підставі даних про рух коштів на розрахункових рахунках та порівняв із відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів. Реєстр надходжень коштів по ФОП ОСОБА_1 наявний у матеріалах справи, на який є посилання в акті перевірки (т. 2, а.с. 148-152).
		У контексті встановлених порушень ДПІ у м. Рівному не перевіряла книгу обліку доходів та витрат позивача щодо обліку доходів за вказаний період, оскільки така до перевірки не надавалася. 
		Крім того, як встановлено під час перевірки відповідачем, податкові декларації платника єдиного податку за ІІ-ІV квартали 2013 року позивач до контролюючого органу не подавав.
		При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 КАС України (у редакції, чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
		Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Судами попередніх інстанцій в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи не надано правової оцінки таким обставинам і, як наслідок, не перевірено належним чином наявність у діях ФОП ОСОБА_1 порушення податкового законодавства щодо заниження доходу платника єдиного податку за ІІ-ІV квартали 2013 року на загальну суму 4  225  590,98 грн. Зокрема, відповідно до вимог статті 90 КАС України суди не надали оцінки реєстру надходжень коштів по ФОП ОСОБА_1 як доказу у справі, не витребували у позивача книгу обліку доходів та витрат чи інших документів щодо господарської діяльності у періоді ІІ-ІV квартали     2013 року з метою перевірки обґрунтованості висновків відповідача про суму доходу, отриману ФОП ОСОБА_1 у вказаний період. 
		З огляду на зазначене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку щодо протиправності податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному від 18 листопада 2014 року № 0003461742, не забезпечили повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів для з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		Зазначене вказує на неповноту встановлення судами обставин, які входять до предмета доказування при розгляді адміністративного позову та мають значення для правильного вирішення справи, а також на непідтвердження відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
		За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному від 18 листопада 2014 року № 0003461742 на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області задовольнити частково.
		Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області від 18 листопада 2014 року №0003461742 скасувати.
		Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		В іншій частині постанову Рівненського окружного адміністративного суду від              08 квітня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                        І.А. Гончарова
		 
		Судді                                        І.Я. Олендер
		 
		                                        Р.Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...