Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 316/1358/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Службове підроблення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.10.2019.
Дата набрання законної сили: 01.10.2019
Номер судового провадження: 51-7241км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017081160000029

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Ухвала
		01 жовтня 2019 року
		м. Київ
		справа № 316/1358/17
		провадження № 51-7241км18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 ,
		виправданого ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги заступника прокурора Запорізької області та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, на вирок Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 29 травня 2018 року таухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року укримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017081160000029, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новодружеськ Луганської області, жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимостей,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 364 КК.
		Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
		За вироком Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від29травня 2018 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 1 ст. 364 КК, та виправдано через відсутність в діянні складу кримінальних правопорушень.
		Ухвалою того ж суду від 01 червня 2018 року постановлено виправити допущену врезолютивній частині вироку описку  вказано «ч. 1 ст. 364 КК» замість невірно зазначеної «ч. 1 ст. 366 КК».
		Органом досудового розслідування секретар Енергодарської міської ради ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він, будучи посадовою особою, якатимчасово здійснює функції представника влади  керівника органу місцевого самоврядування, наділеною владними повноваженнями, організаційно-розпорядчими функціями та адміністративно-господарськими функціями, являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище, виконуючи відповідно до вимог ч. 2 ст. 42, п. 1 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та розпоряджень Енергодарського міського голови від02 жовтня 2014 року № 240-р та від 03 жовтня 2014 року № 242-р повноваження Енергодарського міського голови, маючи особисті неприязні стосунки з депутатом Енергодарської міської ради 6 скликання ОСОБА_8 , які ґрунтувались на негативній позиції останнього щодо прийняття рішень провідсторонення Енергодарського міського голови ОСОБА_9 тапризначення ОСОБА_7 секретарем ради, маючи умисел на незаконне звільнення ОСОБА_8 з посади директора комунального підприємства «Ритуал», на якій останній працював згідно контракту від 06 червня 2013 року №61, з особистих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе увигляді помсти, 02 лютого 2015 року в приміщенні кабінету № 302 Енергодарської міської ради за адресою: м. Енергодар, вул. Курчатова, 11, підписав незаконне розпорядження від 02 лютого 2015 року № 3-кп про звільнення ОСОБА_8 з вищезазначеної посади з підстав, не передбачених контрактом, мотивуючи таке рішення неефективним використанням бюджетних коштів і коштів підприємства, ненаданням звітності та інших документів, показників ефективності використання комунального майна й прибутку, а також майнового стану підприємства.
		Не погодившись із вищевказаним розпорядженням, ОСОБА_8 оскаржив його до Енергодарського міського суду Запорізької області, який рішенням від17серпня 2015 року визнав незаконним та скасував розпорядження, поновив ОСОБА_8 на посаді директора КП «Ритуал» та стягнув з цього підприємства на користь ОСОБА_8 середню заробітну платню за час вимушеного прогулу з 03 лютого 2015 року по 17 серпня 2015 року в сумі 83117,76 грн. В подальшому Апеляційний суд Запорізької області 02 грудня 2015 року скасував це рішення тавідмовив у задоволенні позову ОСОБА_8 у частині скасування розпорядження, а в решті рішення місцевого суду залишив без змін. У зв`язку ізцим, на виконання рішень суду, згідно рішення четвертої сесії сьомого скликання Енергодарської міської ради від 24 грудня 2015 № 19 з міського бюджету 29червня 2016 року ОСОБА_8 перераховано вищезазначену суму заробітної плати, а також 18285,91 грн єдиного соціального внеску та 100,36 грн за послуги банку.
		Тобто, через прийняття ОСОБА_7 незаконного розпорядження про звільнення ОСОБА_8 спричинено істотної шкоди охоронюваним законом інтересам територіальної громади м. Енергодара у виді зайво витрачених з місцевого бюджету грошей на загальну суму 101504,03 грн.
		Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду та ухвалу про виправлення описки без змін, а апеляційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_8  беззадоволення.
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційних скаргах заступник прокурора Запорізької області та прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, порушують питання про скасування вищезазначених судових рішень тапризначення нового розгляду в суді першої інстанції на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. На обґрунтування цих вимог зазначають, що місцевий суд проігнорував докази сторони обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_7 , допустив суперечливі висновки щодо підстав виправдання останнього й ухвалив рішення у цивільній справі під час перебування в нарадчій кімнаті, чим порушив її таємницю. Прокурори стверджують про незаконність ухвали місцевого суду про виправлення описки, вважаючи, що виправлення ч. 1 ст. 366 КК на ч. 1 ст. 364 КК врезолютивній частині вироку є перекваліфікацію інкримінованого ОСОБА_7 злочину. На думку касаторів апеляційний суд не звернув уваги на зазначені порушення, не виправив їх, доручив проведення перевірки факту порушення таємниці нарадчої кімнати голові місцевого суду, а не територіальному управлінню Державної судової адміністрації у Запорізькій області, як про те просив прокурор, чим порушені вимоги ч. 3 ст. 404 КПК. Крім того, залишаючи апеляційні скарги беззадоволення, апеляційний суд не навів в ухвалі переконливих підстав дляприйняття такого рішення, не надав вичерпних відповідей на доводи скарг, через що ухвала цього суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити, а захисник та виправданий заперечували проти задоволення скарги прокурора, просили оскаржені судові рішення залишити без змін.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, колегія суддів дійшла висновку, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 необхідно передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду через необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, з огляду на таке.
		Згідно з вимогами ч. 2 ст. 434-1 КПК суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія абопалата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чиіншої об`єднаної палати.
		Так у поданих касаційних скаргах на судові рішення щодо ОСОБА_7 , серед інших доводів, прокурори стверджують про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, допущене суддею місцевого суду ОСОБА_10 , оскільки він, видалившись 17 травня 2018 року до нарадчої кімнати для прийняття рішення уцьому кримінальному провадженні, 21 травня 2018 року постановив ухвалу проповернення судового збору в цивільній справі № 318/73/18, й того ж дня вказане судове рішення було направлено до Єдиного державного реєстру судових рішень. 29 травня 2018 року суддя ОСОБА_10 вийшов з нарадчої кімнати тапроголосив виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 . Вже після надходження нацей вирок апеляційної скарги від прокурора з доводами про порушення судом таємниці нарадчої кімнати, суддя ОСОБА_10 27 червня 2018 року виніс ухвалу, якою виправив описку в ухвалі від 21 травня 2018 року в частині дати їїпостановлення  правильною вказано дату 16 травня 2018 року. Такі дії судді, надумку прокурорів, не спростовують факту порушення ним таємниці нарадчої кімнати.
		Оцінюючи наведені в касаційній скарзі прокурора доводи, колегія суддів вважає, що вони не є явно безпідставними. Тому виключно в цілях оцінки законності оскарженого вироку суду першої інстанції касаційний суд має виходити з того, що можливість ухвалення суддею рішення в іншій справі під час перебування в нарадчій кімнаті в даному кримінальному провадженні не була однозначно спростована.
		Відтак колегія суддів звертає увагу, що в постанові від 10квітня 2019 року (справа № 127/8831/14-к, провадження №51-3678км18) колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду зробила висновок щодо застосування ст.367КПК увзаємозв`язку зі ст. 412 КПК, визнавши постановлення суддею (без виходу в судове засідання) низки судових рішень, які стосувалися організації розгляду інших справ (призначення підготовчих судових засідань, повернення длядоопрацювання та усунення недоліків матеріалів про адміністративні правопорушення у зв`язку з неявкою осіб, стосовно яких було складено протоколи, розгляду заяви щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції, призначення захисника з центру безоплатної вторинної правової допомоги), слід вважати порушенням таємниці нарадчої кімнати, що в свою чергу є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та безумовною підставою для скасування оскарженого судового рішення.
		Однак колегія суддів, що розглядає це кримінальне провадження, вважає за необхідне відійти від вказаного висновку, викладеного в постанові колегії суддів Першої судової палати, з огляду на таке.
		Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 370 КПК 1960 року порушення таємниці наради суддів вважалося безумовною підставною для скасування судового рішення.
		Проте в КПК 2012 року законодавець суттєво скоротив перелік підстав, наявність яких є безумовною підставою для скасування судового рішення (ч. 2 ст. 412 КПК). Відсутня серед них і така підстава як порушення таємниці наради суддів. 
		Отже застосування історичного методу тлумачення дає підстави вважати, що при ухваленні КПК 2012 року законодавець вважав недоцільним відносити порушення таємниці наради суддів до безумовних підстав скасування судового рішення, залишивши тим самим судам апеляційної та касаційної інстанцій можливість оцінювати істотність виявлених порушень порядку ухвалення рішення в народній кімнаті з точки зору критеріїв, указаних в ч. 1 ст. 412 КПК 2012 року, а саме шляхом з`ясування чи призвели вони до неможливості ухвалити законне й справедливе рішення.
		Більше того, ст. 367 КПК визначає гарантує «таємницю наради суддів», а не «таємницю нарадчої кімнати». Мета цієї норми полягає в забезпеченні незалежності та неупередженості суддів при обговоренні та ухваленні судового рішення. Зокрема, заборона перебування сторонніх осіб в нарадчій кімнаті «при ухваленні вироку» (ч. 1) передбачена з метою недопущення будь-якого незаконного впливу з боку інших осіб на думку суддів під час обговорення та прийняття ними рішення. Положення ч. 3 цієї статті, згідно з якими судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення вироку в нарадчій кімнаті, також спрямовані на забезпечення незалежності суддів, оскільки судді при обговоренні вироку повинні мати можливість висловлюватися вільно, не побоюючись того, що в подальшому їх позиція всупереч їх волі стане відомою стороннім особам і потягне ті чи інші негативні наслідки для них. Водночас заборона спілкування з особами, які брали участь у кримінальному провадженні, під час перерви в нараді для відпочинку в нічний час (ч. 2), має на меті забезпечення неупередженості суддів при ухваленні вироку.
		Отже, порушення порядку перебування суддів у нарадчій кімнаті в юридичному розумінні не є синонімом порушення таємниці наради судді, оскільки не завжди формальне порушення положень статей 367 і 376 КПК є таким, що завдає шкоди цілям, для яких існує інститут таємниці наради суддів. 
		Тому порушення порядку перебування суддів у нарадчій кімнаті суддів слід визнавати істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, коли воно за своїм характером та з огляду на обставини конкретної справи перешкодило або могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, тобто в тих випадках, коли воно ставить під сумнів незалежність і неупередженість суддів при обговоренні та ухваленні відповідного судового рішення. 
		Зокрема, з огляду на обставини цього кримінального провадження колегія суддів не знаходить підстав вважати, що сам по собі факт направлення суддею ухвали про повернення судового збору в іншій цивільній справі, яка жодним чином не стосується вказаного кримінального провадження, до Єдиного реєстру судових рішень та навіть можливе постановлення цієї ухвали (одноособово без виходу в судове засідання), ставлять під сумнів незалежність і неупередженість судді під час ухвалення вироку, підриваючи тим самим саму суть таємниці наради суддів. 
		Прокурор не наводить жодних інших об`єктивних даних (наприклад, про спілкування судді з учасниками кримінального провадження під час перебування в нарадчій кімнаті або що суддя зазнав незаконного впливу під час ухвалення рішення тощо), які би свідчити про те, що таємниця наради суддів дійсно була порушена. За таких обставин наведені прокурором факти не можуть бути розцінені як істотне порушення вимог кримінального процесуального закону в розумінні ч. 1 ст. 412 КПК, що є підставою для скасування вироку суду.
		Більше того, протилежний підхід, який полягає в необхідності скасування судового рішення виключно на підставі формальної констатації порушення порядку ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті (за наведених вище обставин або подібних до них) та за відсутності інших підстав для скасування вироку суду жодним чином не сприятиме досягненню мети, для якої існує інститут таємниці наради суддів, але водночас призведе до порушення права на судовий розгляд протягом розумного строку, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки призведе до необхідності здійснення нового судового розгляду, залишивши учасників кримінального провадження в ситуації правової невизначеності. Такий підхід був би проявом надмірного формалізму. 
		З наведених вище мотивів колегія суддів вважає за необхідне відступити відвисновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів зіншої палати. У зв`язку з цим з метою забезпечення єдності судової практики, це кримінальне провадження слід передати нарозгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
		Керуючись статтями 434-1, 434-2 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Передати кримінальне провадження за касаційними скаргами заступника прокурора Запорізької області та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, на вирок Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 29 травня 2018року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року щодо ОСОБА_7 на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1   ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...