Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/1749/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; банківської діяльності; кредитування; забезпечення виконання зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 09.10.2019. Зареєстровано: 09.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.10.2019.
Дата набрання законної сили: 01.10.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"01" жовтня 2019 р.                                     Справа№ 910/1749/19
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Зубець  Л.П.
		суддів:            Пашкіної С.А. 
		          Мартюк  А.І. 
		 
		 
		секретар судового засідання:  Гуцал О.В.
		 
		за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 01.10.2019 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
		Акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод"  
		на рішення       Господарського суду міста Києва 
		від                      11.04.2019 (повний текст складено та підписано 16.04.2019) 
		у справі             №910/1749/19 (суддя Привалов А.І.)
		 
		за позовом        Акціонерного товариства 
		                          "Інтерпайп Новомосковський трубний завод"  
		до                        Акціонерного товариства "СБЕРБАНК"
		за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю 
		                          "Інтерпайп Ніко Тьюб"
		про                      визнання договору поруки недійсним
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Акціонерне товариство "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Сбербанк" (надалі - відповач) про про визнання недійсним договору поруки №1 від 18.12.2015, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" та Публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Новомосковський Трубний Завод", для забезпечення виконання зобов`язань по договору про відкриття кредитної лінії №05-В/12/14/ЮО від 16.08.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанк Росії" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" з усіма змінами та доповнення.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір поруки не відноситься до договорів банківських послуг і належить до групи цивільно-правових договорів, тому договірне списання грошових коштів, що передбачено п. 5.1.2 договору поруки №1 від 18.12.2015 є таким, що суперечить законодавству. Також наявність у кредитному договорі положень щодо вираження грошових зобов`язань в іноземній валюті за відсутності індивідуальної ліцензії на надання відповідачем кредиту в іноземній валюті, а також використання іноземної валюти як засобу платежу за договором про відкриття кредитної лінії №05-В/12/14/ЮО від 16.08.2012 суперечить приписам ст. 99 Конституції України, ст. 524 Цивільного кодексу України, ст.ст. 189, 198 Господарського кодексу України, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ст. 35 Закону України "Про Національний банк України". Недійсність основного зобов`язання внаслідок недотримання вимог закону, на думку позивача, також вказує на недійсність правочину щодо його забезпечення, зокрема договору поруки №1 від 18.12.2015.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 у справі №910/1749/19 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
		Рішення мотивоване тим, що позивачем не доведено та не надано належних доказів на підтвердження своїх обґрунтувань щодо підстав недійсності спірного правочину.
		Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 у справі №910/1749/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та визнати Договір поруки №1 від 18.12.2015 недійсним.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення прийняте з неповним з`ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.
		Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що договірне списання грошових коштів, передбачене п. 5.1.2 Договору є таким, що суперечить законодавству, так як списання банком грошових коштів можливо на підставі договору про надання банківських послуг, а договір поруки не є таким. Крім того, за правилами ч. 2 ст. 548 ЦК України, недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню, недійсність основного зобов`язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.
		Також позивач вважає Генеральну ліцензію №198-3 АТ "Сбербанк" обмеженою у зв`язку з застосуванням строком на два роки персональної економічної санкції, згідно Указу Президента №82/2019 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 19.03.2019 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", у зв`язку з чим проведення валютних операцій суперечить введеним санкціям.
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2019, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №910/1749/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.06.2019.
		Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом протягом строку, встановленого п. 3 резолютивної частини зазначеної ухвали.
		Учасники справи своїм правом не скористались, відзиви на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" не подали.
		25.06.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Ейсіпі І Трейдінг Ллс та Песфайндер Стретіджік ІІ Лп надійшла заява про залучення останніх до участі у справі №910/1749/19 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.
		26.06.2019 розгляд справи №910/1749/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П. на лікарняному.
		У зв`язку з перебуванням суддів, які входили до складу колегії суддів, які не є суддею-доповідачем, у відпустках, розпорядженнями керівника апарату Північного апеляційного господарського суду призначався повторний автоматизований розподіл судової справи №910/1749/19 між суддями та відповідно дана справа призначалася до розгляду на іншу дату.
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2019, у зв`язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, для розгляду справи №910/1749/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" сформовано колегію суддів у складі: Зубець Л.П. (суддя-доповідач), судді Пашкіна С.А., Мартюк А.І.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 прийнято справу №910/1749/19 до провадження у визначеному вище складі колегії суддів.
		У судове засідання 01.10.2019 представники учасників справи не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
		Суд апеляційної інстанції, керуючись ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а отже, неявка в судове засідання представників учасників справи належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи апеляційним судом - не є перешкодою для розгляду справи.
		Дослідивши обставини справи та наявні в ній докази, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі учасників справи.
		Розглянувши в судовому засіданні заяву Ейсіпі І Трейдінг Ллс та Песфайндер Стретіджік ІІ Лп про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, суд апеляційної інстанції вирішив залишити її без розгляду з огляду на натупне.
		Як встановлено судом, дана заява про залучення до участі у справі третіх осіб Ейсіпі І Трейдінг Ллс та Песфайндер Стретіджік ІІ Лп від імені Ейсіпі І Трейдінг Ллс та Песфайндер Стретіджік ІІ Лп  підписана адвокатом В.М. Слесарчуком.
		Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
		Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
		Частиною 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що повноваження адвоката, як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
		Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
		Таким чином, надаючи право адвокату здійснювати представництво та захист своїх інтересів клієнт обумовлює обсяг наданих адвокату повноважень, який визначається змістом довіреності або відповідним договором на надання правової допомоги.
		За змістом норм ст. 19 та ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", не витікає безумовне право адвоката подавати до господарського суду позовні заяви або будь-які інші, а відтак таке право має бути безпосередньо надано клієнтом адвокату.
		Нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними доказами на підтвердження повноваження адвоката як представника в господарському процесі є довіреність або ордер, при цьому суд, приймаючи заяву, подану від імені сторони адвокатом, має пересвідчитися щодо наявності у адвоката саме повноважень щодо подачі до господарського суду позовної заяви від імені клієнта. Натомість ордер не містить переліку наданих клієнтом адвокату повноважень.
		Як вбачається із заяви про залучення до участі у справі третіх осіб, в додатках до неї міститься лише витяг ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2019 у справі №904/1336/17 з єдиного державного реєстру судових рішень.
		При цьому зазначено, що належним чином засвідчені копії документів, що посвідчують повноваження адвоката, який підписав цю заяву, є в матеріалах судової справи.
		Втім дослідивши матеріали справи №9110/1749/19, колегія суддів не виявила жодних документів, які б надавали право адвокату В.М. Слесарчуку на підписання та подачу заяв від імені Ейсіпі І Трейдінг Ллс та Песфайндер Стретіджік ІІ Лп.
		Таким чином, у суду відсутні підстави вважити, що заява про залучення до участі у справі третіх осіб Ейсіпі І Трейдінг Ллс та Песфайндер Стретіджік ІІ Лп підписана уповноваженою особою, яка має на це право, у зв`язку з чим суд залишає вказану заяву без розгляду.
		Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		У судовому засіданні 01.10.2019 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 16.08.2012 між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (банк), правонаступником якого є акціонерне товариство "Сбербанк", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (позивальник) укладено Договір про відкриття кредитної лінії №05-В12/14/ЮО.
		18.12.2015 між сторонами було укладено Договір про внесення змін до Договору про відкриття кредитної лінії №05-В/12/14/ЮО від 16.08.2012, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті - доларах США, що надалі іменується "кредитна лінія" та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти (надалі кредит) у порядку та на умовах, визначених цим Договором, а позичальник зобов`язується використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 1.5 цього Договору, своєчасно та у повному обсязі сплачувати Банку проценти за користування кредитом, а також повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором та/або додатковими угодами до цього договору та виконати інші умови цього договору.
		В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 18.12.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Сбербанку" (кредитор), правонаступником якого є акціонерне товариство "Сбербанк", та Публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" (поручитель), яке є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод", було укладено Договір поруки №1.
		Статтею 1 Договору поруки визначено, що Основний договір - Договір про відкриття кредитної лінії №05-В/12/14/ЮО, укладений між кредитором та боржником 16.08.2012 з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом строку його дії.
		Відповідно до пп. 2.1.1. Договору поруки, відповідальність поручителя перед кредитором включає зобов`язання, які були невиконані Боржником, та які передбачені основним договором, зокрема, але не обмежуючись: - зобов`язання повернути кредитору кредит, наданий в доларах США в межах кредитної лінії, відкритої строком до 12 серпня 2016 року включно за основним договором з граничним лімітом кредитування 11 000 000,00 доларів США, в строк/и, який/і зазначений/ються в Основному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/ або основним договором та/або цим договором - достроково; - зобов`язання щомісяця, не пізніше перших 3 робочих днів місяця, наступного за тим, за який вони нараховані, в порядку, який зазначається в ст. 6 основного договору, а у випадках, передбачених законодавством України та/або основним договором та/або цим договором, - до настання цих строків сплачувати кредитору проценти за користування кредитом за основним договором з розрахунку 6% річних за користування кредитом в доларах США; - зобов`язання сплатити кредитору штрафні санкції, неустойки (пені, штрафи) за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань по основному договору у строки та у розмірах, які зазначаються в основному договорі; зобов`язання сплатити Банку будь-які інші платежі в строки і в порядку, встановленому в Основному договорі.
		Також в матеріалах справи наявні Банківська ліцензія №198 від 12.10.2011 та Генеральна ліцензія №198-3 від 22.12.2015 на здійснення валютних операцій видані Національним Банком України ПАТ «Сбербанк» (том 1, аркуші справи 105-108).
		07.08.2012 між ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» та ВАТ «Інтерпайп Новомосковський трубний завод» укладено договір банківського рахунку №Т067-013009968. Пунктом 2.4.4. Договору, сторони погодили право банку здійснювати договірне списання коштів з рахунку/ів клієнта, якщо право на таке списання передбачене цим або іншими договорами, укладеними між банком і клієнтом.
		Позивач, звертаючись з позовом до місцевого господарського суду просить визнати недійсним Договір поруки №1 від 18.12.2015, оскільки договірне списання грошових коштів, передбачене п. 5.1.2 Договору, є таким, що суперечить законодавству, оскільки наявність у спірному договорі положень щодо вираження грошових зобов`язань в іноземній валюті за відсутності індивідуальної ліцензії на надання відповідачем 1 кредиту в іноземній валюті, а також використання іноземної валюти, як засобу платежу за договором про відкриття кредитної лінії, суперечить приписам ст. 99 Конституції України, ст. 524 Цивільного кодексу України, ст.ст. 189, 198 Господарського суду України, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" і ст. 35 Закону України "Про Національний банк України".
		Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в повному обсязі, з чим також погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав.
		Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Частинами 1 - 3 ст. 215 ЦК України передбачені підстави для визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, проте у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно частини 1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
		Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (абз.2, 4 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).
		Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.
		Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
		Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.
		Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
		Зі змісту ст. 553 ЦК України вбачається, що договір поруки за своєю правовою природою є двостороннім правочином, метою укладення якого є забезпечення поручителем належного виконання боржником основного зобов`язання без будь-якої передачі прав та обов`язків сторін основного зобов`язання поручителю.
		Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
		Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
		Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
		Колегія суддів вважає, що оспорюваний договір поруки відповідає вимогам закону, його зміст не суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, підписаний повноважними особами відповідно до їх волі і направлений на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.
		Відповідно суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем не доведено та не надано належних доказів на підтвердження своїх обґрунтувань щодо підстав недійсності спірного правочину.
		Відповідно до ст. 198 Господарського кодексу України передбачено, що платежі за грошовими зобов`язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Грошові зобов`язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов`язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб`єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов`язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
		Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочини не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
		Пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що недійсність окремих положень Договору не тягне за собою недійсність Договору в цілому, оскільки можна припустити, що цей Договір міг би бути укладений без включення до нього таких положень.
		Отже вимога про визнання договору недійсним з підстави недійсності п.5.1.2. Договору не відповідає домовленості сторін.
		Крім того колегія суддів звертає увагу, що не всяка умова договору, яка не відповідає закону, має наслідком визнання договору недійсним. Такий наслідок може мати лише умова, без якої саме існування правочину не можливе (істотна умова).
		За договором поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником свого обов`язку та зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з боржником в межах встановлених договором поруки.
		Отже визнання недійсним п.5.1.2 Договору, яким передбачено договірне списання Банком коштів з рахунку поручителя не є тією умовою без якої не міг би бути укладений договір поруки.
		Також колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 1071 ЦК України, грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
		В матеріалах справи міститься договір банківського рахунку, укладений між ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» та ВАТ «Інтерпайп Новомосковський трубний завод», пунктом 2.4.4. якого сторони погодили право банку здійснювати договірне списання коштів з рахунку/ів клієнта, якщо право на таке списання передбачене цим або іншими договорами, укладеними між банком і клієнтом.
		Таким чином відсутні підстави для визнання п.5.1.2. договору поруки недійсним.
		Посилання апелянта на ч. 2 ст. 548 ЦК України, якою встановлено, що недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом, не приймається до уваги з наступних підстав.
		Договір про відкриття кредитної лінії, в забезпечення виконання якого було укладено договір поруки є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним.
		Таким чином порукою забезпечено дійсне зобов`язання.
		Щодо права Банку здійснювати валютні операції то це право надано йому відповідними ліцензіями Національного банку України, про які зазначалося вище.
		Отже, твердження позивача про те, що положення основного зобов`язання суперечать нормам законодавства України, що вказує на недійсність правочину щодо забезпечення такого зобов`язання, зокрема Договору поруки №1 від 18.12.2015, спростовується матеріалами справи та поданими доказами.
		Судом першої інстанції правомірно відхилено твердження позивача про незаконність п. 5.1.2 Договору поруки, який передбачає договірне списання грошових коштів, оскільки договір поруки не відноситься до договорів банківських послуг, оскільки статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Спірний договір поруки, містить підпис та печатку позивача, отже, останній був обізнаний про умови як основного договору, так відповідно і договору поруки, під час його укладання.
		Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
		За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
		Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
		Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:
		1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
		2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
		Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
		1) у разі задоволення позову - на відповідача;
		2) у разі відмови в позові - на позивача;
		3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (Акціонерне товариство "Інтерпайп Новомосковський трубний завод").
		Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 у справі №910/1749/19 залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 у справі №910/1749/19 залишити без змін.
		3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством "Інтерпайп Новомосковський трубний завод".
		4. Матеріали справи №910/1749/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
		Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст постанови складено - 08.10.2019.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            Л.П.  Зубець 
		 
		Судді                                                                                С.А. Пашкіна
		 
		                                                                                А.І.  Мартюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...