Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 159/4550/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про видачу і продовження обмежувального припису.
Надіслано судом: 09.10.2019. Зареєстровано: 10.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.10.2019.
Дата набрання законної сили: 02.12.2019
Результат оскарження 12.03.2020 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: скасовано постанову суду апеляційної інстанції повністю
Номер судового провадження: 2-о/159/138/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 159/4550/19
		Провадження № 2-о/159/138/19
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07 жовтня 2019 року м. Ковель 
		       Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням
		судді                         Логвинюк І.М., 
		       при секретарі судових засідань Щесюк Н.Й., 
		з участю: заявниці ОСОБА_1 ,
		заінтересованої особи ОСОБА_2 ,
		представника заінтересованої особи - адвоката Філончук Н.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі Волинської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа -  ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,  
		ВСТАНОВИВ:
		12.08.19 р. позивач звернулась до суду із вказаною вище заявою, просить видати обмежувальний припис заінтересованій особі терміном на 6 міс. у вигляді: заборони перебувати у місці її з дітьми проживання у АДРЕСА_1 ; заборони наближатись на відстань 500 м до місця проживання за вказаною вище адресою; заборони особисто і через третіх осіб розшукувати її та її дітей, якщо вони за власним бажанням перебуватимуть у місці, невідомому кривдникові; переслідувати її та її дітей та у будь - який спосіб спілкуватись з нею та її дітьми; заборони вести листування, телефонні переговори з нею та її дітьми, або контактувати з нею та її дітьми через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Свої позовні вимоги, з покликанням на Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», заявниця обґрунтувала тим, що у липні 2019 р. заінтересована особа у справі - її колишній співмешканець, з яким вона не проживає з червня 2018 р., зустрівши її на вулиці у м. Ковелі Волинської області, повідомив, що 17 липня цього року помре її малолітній син ОСОБА_3 , якому 3 р., та щоб вона вибирала тому домовину. Ще до цього і по даний час на її мобільний телефон надходять постійні погрози з боку останнього, що містять нецензурну лайку на її та її дітей адресу; погрози спричинення їй та її дітям смерті через повішення тощо. Такі погрози тримають її та її дітей у постійній напрузі. Вони проживають у селі Скулині , лякаються від кожного шереху та звуку, особливо - вночі; знаючи його психічно неврівноважений характер, усвідомлюють, що погрози є реальними; бояться виходити на вулицю; поліція за дзвінком приїжджає лише через певний час, чого достатньо для розправи з ними фізично. Ні вона, ні її діти не можуть жити нормально через таку особу. Поліції відомо про дії такої особи. В даний час суд розглядає справу за позовом ОСОБА_2 до неї про визнання батьківства щодо сина ОСОБА_3 , а за те, що вона пішла від нього, не витримавши побиття та насилля щодо неї та дочки ОСОБА_4 , ОСОБА_2 вирішив помститись таким чином. Дочка є неповнолітньою, син - малолітнім, тому вони не можуть самостійно захистити себе. Постійні погрози цієї особи, вірогідно, можуть призвести до настання тяжких або особливо тяжких наслідків вчинення, смерті. Такі висловлювання свідчать про неадекватність поведінки ОСОБА_2 ; про те, що він вчиняє сімейне насилля. Доказами є виклики поліції, записи камер та диктофонів мобільних телефонів, повідомлення на № 102, заява у поліцію за липень 2019 р., СМС - повідомлення на її мобільний телефон, свідчення дочки ОСОБА_4 . Покликаючись на ст. 26 вказаного вище Закону, просить заяву задовольнити. 
		Заявниця у судовому засіданні свою заяву підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у ній. Суду додатково пояснила, що заінтересована особа є її колишнім співмешканцем та доказами про те, що останній вчиняв домашнє насильство щодо неї та її неповнолітніх дітей є матеріали перевірки її звернення, що є у поліції. Зазначає, що від заінтересованої особи вона з дітьми пішла тому, що останній погрожував згвалтувати неповнолітню дочку ОСОБА_4 , 04 р. н. , та буде утримувати її під час цього, щоб вона не могла допомогти дочці. Просить заяву задовольнити. 
		Заінтересована особа в судовому засіданні проти заяви заперечив, суду пояснив, що дій, про які вказує заявниця, не вчиняв, хоча із заявницею спілкувався з приводу дитини - сина ОСОБА_3 . Крім цього у нього із заявницею є судовий спір з приводу батьківства стосовно цієї дитини. Просить у задоволенні заяви відмовити.
		Представник заінтересованої особи - адвокат - у судовому засіданні підтримала позицію свого довірителя. Просить у задоволенні заяви відмовити за її недоведеністю.
		Суд, заслухавши пояснення заявниці, заінтересованої особи та його представника - адвокат, показання свідків, дослідивши письмові докази у справі, на яких ґрунтується заява, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заява не підлягає до задоволення з огляду на нижче наведене.
		Відповідно до ч. 1 ст. 350 - 1 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 350 - 5 ЦПК України, справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
		Відповідно до ст. 350 - 6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.
		Судом при розгляді справи встановлено наступні фактичні обставини та зміст виниклих правовідносин.
		Заявниця зареєстрована проживаючою за адресою: АДРЕСА_1 , та вона ж пояснила суду, що має неповнолітніх дітей, батьки яких позбавлені батьківських прав та є одинокою матір`ю. 
		Згідно з матеріалами перевірки № 1 907 Ковельського ВП ГУ НП у Волинській області, за довідкою «Про результати проведення перевірки інформації, викладеної у зверненні гр. ОСОБА_1 , ЄО № 8 279 від 26.07.19 р.», заявниця 26.06.19 р. звернулась до поліції із заявою про погрози з боку заінтересованої особи у справі як її колишнього співмешканця по телефону. Оскільки у діях ОСОБА_2 не встановлено ознак злочину, передбаченого ст. 129 КК України, з останнім поліцією проведено профілактичну бесіду. 
		Відповідно до заяви заявниці від 26.06.19 р. у поліцію, заявниця заявляла про те, що її колишній співмешканець погрожує, що якимось чином зробить, щоб її син ОСОБА_3 - помер. 
		Відповідно до пояснень заявниці поліції від 02.07.19 р., у зв`язку з вище зазначеною заявою заявниця пояснила, що її колишній співмешканець погрожує їй та дітям по телефону, та сказав, що 18.07.19 р. щось зробить, що вони не будуть жити. 
		Відповідно до пояснень заінтересованої особи у справі поліції від 02.07.19 р. у зв`язку з вище зазначеною заявою заявниці, той пояснив, що він заявниці ні усно, ні по телефону не погрожує та остання зводить на нього наклеп. 26.06.19 р. після засідання комісії опікунської ради він повідомив заявниці, що не бажає з нею жити і щоб вона повернула йому ті гроші, що обіцяла. 
		Неповнолітній свідок ОСОБА_5 в суді підтвердила конфлікти між її матір`ю - заявницею у справі, та заінтересованою особою у справі, що її як дитину лякають.
		Свідок ОСОБА_6 в суді підтвердила, що заінтересована особа при ній погрожувала заявниці усно.
		Однак суд схиляється до того, що заява заявниці є безпідставною, необгрунтованою та такою, що до задоволення не підлягає.
		Суд враховує, що відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру; особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь - якій формі; кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь - якій формі.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
		Згідно з ч. 2 ст. 26 зазначеного вище Закону, обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:
		1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
		2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
		3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
		4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
		5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь - який спосіб спілкуватися з нею;
		6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
		З наявних у справі доказів та аналізу положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» судом достовірно не встановлено, що заінтересована особа як кривдник систематично вчиняє домашнє насильство по відношенню до заявниці як своєї колишньої співмешканки та постраждалої. 
		Таким чином за вказаним вище зверненням заявниці у поліцію щодо ОСОБА_2 не було складено протоколу про адмінправопорушення, що полягає у домашньому насильстві; відомості у ЄРДР внесено не було. Таке рішення поліції заявниця не оскаржувала. 
		З огляду на наведене вище, ні заявниця, ні заінтересова особа не є особами, на яких, у відповідності до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству.
		Аналізуючи вказані вище докази, суд приходить до висновку, що заінтересована особа за станом на дату подання заявницею розглядуваної заяви до суду, не є такою, що визнавалась винуватою у вчиненні домашнього насильства, не може бути визнана кривдником у світлі положень вказаного вище Закону. 
		На даний час заявниця не набула пріоритетного права на дієвий, ефективний та невідкладний захист засобом видачі обмежувального припису та застосування у відношенні до заінтересованої особи заходів тимчасового обмеження прав. 
		Тому у задоволенні заяви слід відмовити.
		Керуючись ст. 350 - 6 ЦПК України, суд
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні заяви відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Повне найменування учасників справи:
		заявниця - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; 
		        заінтересована особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і. н. НОМЕР_2 , проживає за адресою (за його ж даними): АДРЕСА_3 ; 
		представник заінтересованої особи - адвокат Філончук Наталія Володимирівна, паспорт серії НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ; службова адреса: АДРЕСА_5 .
		Головуючий:І. М. Логвинюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...