Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 278/1320/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Надіслано для оприлюднення: 10.10.2019. Зареєстровано: 11.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2019.
Дата набрання законної сили: 10.10.2019
Номер судового провадження: К/9901/538/17

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		10 жовтня 2019 року 
		Київ
		справа №278/1320/17
		адміністративне провадження №К/9901/538/17
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого - Бучик А.Ю.,
		суддів: Мороз Л.Л.,  Рибачука А.І.,    
		розглянувши в порядку письмового провадження  касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року (колегія суддів: Моніч Б.С., Капустинський М.М., Охрімчук І.Г.)  у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -
		УСТАНОВИВ:
		У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з  адміністративним позовом, в якому просив зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області в особі Комісії з розгляду питань, пов`язаних з встановленням статусу учасника війни, розглянути і вирішити питання надання статусу інваліда війни з видачею відповідного посвідчення.
		Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 25 липня        2017 року задоволено адміністративний позов.
		Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року скасовано постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 25 липня 2017 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
		Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції,  позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
		В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом другої групи довічно внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та є безпосереднім учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС  у складі  загону спеціального захисту Цивільної оборони, куди увійшли електротехніки Житомирського Східного підприємства електромереж. Вказує, що  у відповідності до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту до ветеранів війни, крім інших категорій громадян, належать також особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. 
		У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає  задоволенню з огляду на наступне. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_1  є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та є інвалідом другої групи в зв`язку з захворюванням, пов`язаним з роботами по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, є учасником  ліквідації аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідним посвідченням.
		ОСОБА_1 в період часу з 12 серпня по 28 серпня 1986 року знаходився в місті Чорнобилі Київської області та брав участь в роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджено рядом відповідних довідок, витягом з наказу по Житомирському Західному підприємству електромереж №203 від 11.08.1986 року та копією посвідчень.
		04 травня 2017 року ОСОБА_1 подав до Управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області заяву про надання статусу інваліда війни, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
		Листом Управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області №3352 від 11.05.2017  відмовлено в задоволенні заяви. Вказує, що позивачем не надано документи підтверджуючі факт участі в складі зведеного загону Цивільної оборони по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
		Не погоджуючись з отриманою відмовою, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є  учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідним посвідченням,  а включення до загонів Цивільної оборони  не обов`язково має супроводжуватися виданням  наказу. Встановлення інвалідності, пов`язаної з наслідками аварії на ЧАЕС є достатньою підставою для видачі посвідчення інваліда війни.
		Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд  виходив з того, що  позивач є  учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідним посвідченням, проте відсутні докази щодо залучення до складу формувань цивільної оборони при ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи
		Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне. 
		Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
		Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
		Згідно з пунктом 10 цього Положення посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причини інвалідності.
		Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
		Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 6 червня 1975 року № 90 та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
		Позивач в касаційній скарзі посилається на те, що судом апеляційної інстанції не надано оцінки рішенню виконкому Житомирської обласної ради № 6 від 02.05.1986, на підставі якого створено зведений загін цивільної оборони, до якого входило 6 чоловік Житомирського східного підприємства електромереж. 
		Як вбачається з витягу з наказу по Житомирському Західному підприємству електромереж №203 від 11.08.1986 року, позивач був відкомандирований для роботи в зоні Чорнобильської АЕС та був задіяний на роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 12.08.1986 року по 28.08.1986 року.
		Колегія суддів жодним чином не заперечує факту здійснення позивачем робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, проте зазначені обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка брала участь в ліквідації наслідків внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Водночас, для набуття статусу інваліда війни, з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зазначений Закон містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
		Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
		Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 6 червня 1975 року № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
		Проте відсутні належні та допустимі докази участі ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії саме у  складі формувань Цивільної оборони.  
		З огляду на наведене вище колегія суддів погоджується з висновком суду  апеляційної інстанцій, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої ї статті 7 Закону № 3551-ХІІ немає.
		Отже, за наведених вище обставин, колегія суддів  дійшла  висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 368/1579/14, від 10 травня 2018 року у справі № 279/12162/15-а, від 07 червня 2018 року у справі № 377/797/17 та від 21 серпня 2018 року у справі         № 279/2285/16-а.
		Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись ст.ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, - 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2017  року залишити без змін.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                              А. Ю. Бучик
		 
		Судді:                     Л. Л. Мороз 
		 
		                                              А. І. Рибачук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...