Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 647/1216/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано судом: 10.10.2019. Зареєстровано: 11.10.2019. Оприлюднено: 16.10.2019.
Дата набрання законної сили: 23.11.2019
Номер судового провадження: 2/647/417/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 647/1216/19
		№ провадження 2/647/417/2019 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08.10.2019 року        Бериславський районний суд Херсонської області у складі: 
		                       головуючого судді: Кириленко М.О.
		                       за участю секретаря: Повидиш М.В.
		представника позивача: Марченко Ю.В.
		представника відповідача адвоката: Ташкової А.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Бериславі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Комунальної установи «Бериславська центральна районна лікарні» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за проходження інтернатури,
		 
		встановив:
		У травні 2019 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що в згідно направлення на роботу ОСОБА_1 направлена в розпорядження Департаменту охорони здоров`я Херсонської обласної державної адміністрації. Випускницю 2016 року Національного медичного університету ім..О.О. Богомольця ОСОБА_1 , було зараховано на посаду лікаря-інтерна зі спеціальністю "Отоларингологія" до КУ "Бериславська ЦРЛ" з 30.08.2016 року до 30.06.2018 року. Виплату заробітної плати на час проходження інтернатури ОСОБА_1 , було покладено на КУ «Берисласька ЦРЛ». Після закінчення інтернатури ОСОБА_1 . переведена на посаду лікаря - отоларинголога КУ «Берисласька ЦРЛ». Згідно Наказу КУ «Берисласька ЦРЛ» № 228-к від 31.12.2018 року «Про прийняття, переведення, звільнення» ОСОБА_1 була звільнена за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України з 31.12.2018 року. На займаній посаді лікаря - отоларинголога відповідач пропрацювала 5 місяців, але після проходження інтернатури лікар - інтерн зобов`язаний залишитися у роботодавця з подальшим відпрацюванням трирічного терміну за місцем призначення, як лікар - спеціаліст, або компенсувати витрати роботодавця за весь час інтернатури. Позивачем з метою уникнення непорозумінь та врегулювання спору було направлено Лист - попередження, але відповідач не відреагувала на звернення. Згідно довідок за весь період інтернатури КУ «Бериславська центральна районна лікарні» було виплачено ОСОБА_1 заробітної плати та компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 89 173,40 грн., на дану суму було нараховано єдиний внесок 22% в сумі: 19 618 грн. 15 коп. та витрати за відрядження 4 590 грн. 00 коп. Загальна сума витрат становить: 113 381 грн. 55 коп. У зв`язку з чим, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 витрати за проходження інтернатури в розмірі: 113 381 грн. 55 коп., а також судові витрати.
		Ухвалою суду від 18.07.2019 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. 
		Ухвалою суду від 18.07.2019 року, з метою з`ясування фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, відповідно до положень ч.7 ст.81, ч.1 ст.417 ЦПК України, було витребувано з Національного медичного університету ім.О.О. Богомольця - Типову угоду про підготовку фахівців із вищою освітою укладену між Національним медичним університетом ім.О.О. Богомольця та ОСОБА_1 .
		13.08.2019 року надійшов лист Національного медичного університету ім.О.О. Богомольця з якого вбачається, що в особовій справі №100168 випускниці ОСОБА_1 відсутня угода про підготовку та працевлаштування фахівців з вищою медичною освітою.
		23.07.2019 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача адвоката Ташкової А.О. з якого вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Оскільки за час проходження інтернатури позивач сплачував відповідачу заробітну плату, що вбачається із матеріалів, долучених до позовної заяви. Інших виплат позивачем відповідачу здійснено не було, зокрема відповідних доказів щодо їх нарахування позивач суду не надав. Аналіз заявлених позовних вимог з доданими позивачем доказами на підтвердження позовних вимог фактично передбачає вимогу про повернення заробітної плати, однак передбачених законом підстав вважати виплачену лікарю - інтерну за час проходження інтернатури заробітну плату, витратами на навчання не має. Відповідно до норм матеріального права заробітна плата не може бути віднесена до вартості навчання, а чинним трудовим законодавством не передбачена можливість стягнення із працівника нарахованої і виплаченої йому заробітної плати за час виконання, трудових обов`язків, а позивачем не надано наявності належних та допустимих доказів, які б вказували або встановлювали витрати позивача, пов`язані з навчанням відповідача, тож правові підстави для задоволення позову відсутні. На сьогоднішній день, обов`язок випускника на відпрацювання після закінчення навчального закладу не передбачений жодним законом України. Пунктом 4 Постанови КМУ від 22.08.1996 р. № 992 було зобов`язано Міністерство фінансів разом з Міністерством освіти і науки, Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством юстиції та Національним банком до 01.01.1997 р. розробити і затвердити Порядок визначення та відшкодування випускниками вартості навчання у разі порушення ними умов угоди про працевлаштування. Проте, вказаний порядок визначення та відшкодування вартості навчання у разі порушення угоди про працевлаштування так і не був розроблений та затверджений. 01.07.2014 року був прийнятий Закон України «Про вищу освіту» № 1556-VII, яким частина 2 статті 52 Закону України «Про освіту» № 1060-ХІІ з цього Закону була виключена. 06 жовтня 2016 року прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про вищу освіту" щодо працевлаштування випускників", який набрав чинності з 1 січня 2017 року. На сьогодні до обов`язків осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, стаття 63 Закону «Про вищу освіту» відносить: 1) дотримуватися вимог законодавства, статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу; 2) виконувати вимоги з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки, передбачені відповідними правилами та інструкціями; 3) виконувати вимоги освітньої (наукової) програми. І ні слова про відпрацювання чи відшкодування. Більш того, частини 1, 2 статті 64 цього ж Закону передбачають, що випускники вищих навчальних закладів вільні у виборі місця роботи, а вищі навчальні заклади не зобов`язані здійснювати працевлаштування випускників. Ці зміни забезпечують конституційне право випускників медичних вищих навчальних закладів України на вільний вибір місця подальшої роботи. З метою скасування норми відпрацювання та відшкодування для випускників медичних вищих навчальних закладів та на виконання Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про вищу освіту" щодо працевлаштування випускників" прийнято постанову Кабінету Міністрів від 31 травня 2017 р. № 376 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України", відповідно до якої втратила чинність і Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992 «Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням». З огляду на зазначене, даний Порядок також не може застосовуватись до спірних правовідносин. Та, навіть не беручи до уваги вище перелічені конституційні гарантії права на безкоштовну освіту та на працю, які є самодостатніми підставами для відмови у задоволенні позовних вимог, існують і інші аргументи, що походять із суто договірного права, на яке посилається позивач. Та, будь-які цивільно-правові угоди вважаються укладеними тільки тоді, коли в них зафіксовано згоду обох сторін щодо всіх істотних умов домовленості. Слід зазначити, що угода між адміністрацією вищого навчального закладу та відповідачем, за якою остання зобов`язана після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в КУ «Берислвська центральна районна лікарня» не менше ніж три роки, відсутня. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 113 381 грн. 55 коп. витрат за навчання в інтернатурі не знайшли свого обґрунтування, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.
		З відповіді КУ «Бериславська центральна районна лікарні» на відзив вбачається, що до відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача, яких в листі до позивача не будо надано. Крім того, відповідач надала відзив пізніше встановленого строку.
		В судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягала з підстав зазначених в позові.
		       Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти його задоволення з підстав викладених у відзиві.
		Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні ним правовідносини. 
		Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується верховенством права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України , законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності закону України міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір (ч. 7 ст.10 ЦПК України ).
		В пункті 3статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що для цілей цієї статті значення терміна "примусова чи обов`язкова праця" не поширюється: a) на будь-яку роботу, виконання якої зазвичай вимагається під час призначеного згідно з положеннями статті 5 цієї Конвенції тримання в умовах позбавлення свободи або під час умовного звільнення; b) на будь-яку службу військового характеру або - у випадку, коли особа відмовляється від неї з мотивів особистих переконань у країнах, де така відмова визнається, - службу, яка вимагається замість обов`язкової військової служби; c) на будь-яку службу, що вимагається у випадку надзвичайної ситуації або стихійного лиха, яке загрожує життю чи благополуччю суспільства; d) на будь-яку роботу чи службу, яка є частиною звичайних громадянських обов`язків.
		Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною в 1997 році, як і практика Європейського Суду по правам людини є джерелом права в Україні та не містить принципово відмінних тлумачень поняття примусової праці, користуючись при цьому універсальним визначенням з Конвенції МОП від 1930 року.
		Конвенція Міжнародної організації праці № 29 Про примусову чи обов`язкову працю, що набула чинності для України 10 серпня 1956 року, зобов`язує держави не допускати примусової праці. Згідно зі статтею 1 Міжнародної Конвенції Про скасування примусової праці № 105, що ратифікована Законом України від 05 жовтня 2000 року №2021-III , держава зобов`язується скасувати обов`язкову працю і не вдаватися до будь-якої її форми як методу мобілізації і використання робочої сили для потреб економічного розвитку.
		Згідно з ст. 8 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Стаття 53 Конституції України вказує на те, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Рішенням Конституційного Суду України від 04.03.2004 року у справі про доступність та безоплатність освіти визначено, що безоплатність вищої освіти у державних і комунальних навчальних закладах необхідно розуміти як можливість здобуття освіти у цих закладах без оплати, тобто без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги. Безоплатність вищої освіти означає, що громадянин має право здобути її відповідно до стандартів вищої освіти без внесення плати в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі в межах обсягу підготовки фахівців для загальносуспільних потреб (державне замовлення). Відповідно до ст.151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 у зв`язку з закінченням навчання в Національного медичного університету ім..О.О. Богомольця, що підтверджується дипломом спеціаліста серії НОМЕР_1  від 24 червня 2016 року, виданого Національним медичним університетом ім. О.О. Богомольця (а.с.26), направлено у розпорядження Департаменту охорони здоров`я Херсонської обласної державної адміністрації для проходження інтернатури з наступним працевлаштуванням у КЗ Херсонська міська клінічна лікарня ім. А. і О. Тропіних, згідно направлення МОЗ України на роботу №245 від 30.03.2016 року (а.с.18).
		Департамент управління персоналом та кадрової політики погодив ОСОБА_1 зміну місця призначення на роботу з посади лікаря-терапевта КЗ «Херсонська міська клінічна лікарня ім. А. і О. Тропіних» на посаду лікаря-отоларинголога КУ «Бериславська центральна районна лікарня» Херсонської області (а.с.19).
		На підставі наказу №542-к від 29.08.2016 року Про зарахування до інтернатури, виданого Департаментом охорони здоров`я Херсонської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 зараховано на посаду лікаря-інтерна зі спеціальності «Отоларинологія» до КУ «Бериславська центральна районна лікарня» з 30.08.2016 року до 30.06.2018 року. Заочна частина - Херсонська обласна клінічна лікарня з 01.08.2016 року по 30.09.2016 року та 01.04.2017 року по 30.06.2017 року- 1 рік, з 01.08.2017 року по 31.12.2017 року - 2 рік, очна частина - Одеський національний медичний університет з 01.10.2016 року до 31.03.2017 року - 1 рік; з 01.01.2018 року по 30.06.2018 року - 2 рік. Виплату заробітної плати на час проходження інтернатури, витрат щодо відряджень для проходження очної та заочної частини інтернатури ОСОБА_1 було покладено на КУ «Берисласька ЦРЛ». Після закінчення інтернатури Відповідач переведена на посаду лікаря - отоларинголога КУ «Берисласька ЦРЛ» (а.с.20).
		31 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до-головного лікаря КУ «Бериславська центральна районна лікарня» про зарахування її на посаду лікаря-інтерна за спеціальністю «Отоларингологія» (а.с.30).
		Наказом головного лікаря КУ «Бериславська центральна районна лікарня» №124-к від 02.08.2018 року «Про прийняття, переведення, звільнення» переведено ОСОБА_1 , лікаря - інтерна з отоларингології центральної районної лікарні, у зв`язку з закінченням інтернатури, на 0,5 ставки посади лікаря - отоларинголога у поліклініку центральної районної лікарні та 0,5 ставки лікаря - отоларинголога у дитяче відділення, з 02.08.2018 року. Встановлено ОСОБА_1 посадовий оклад відповідно до штатного розпису, як лікарю - спеціалісту, по 11 тарифному розряду; переведено ОСОБА_1 , лікаря - отоларинголога поліклініки, лікаря -отоларинголога дитячого відділення центральної районної лікарні, на 1,0 ставки лікаря -отоларинголога поліклініки, тимчасово, на період щорічної відпустки основного працівника ОСОБА_2 , з 02 серпня по 15 серпня 2018 року включно. Встановлено ОСОБА_1 посадовий оклад відповідно до штатного розпису, як лікарю -спеціалісту, по 11 тарифному розряду (а.с.29).
		За наказом головного лікаря КУ «Бериславська центральна районна лікарня» №228-к від 31.12.2018 року «Про прийняття, переведення, звільнення» ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням), відповідно до заяв ОСОБА_1 (а.с.32, 33), з виплатою компенсації за 5 календарних днів невикористаної щорічної відпустки (а.с.35).
		Відповідно до довідок про доходи відповідача, виданими 30.01.2019 року КУ «Бериславська центральна районна лікарня» № 27, 28, 29 (а.с.36, 37, 38) вбачається, що за 2016 рік з вересня по грудень нарахована заробітна плата у розмірі 8704,99 грн., з них утримано ЄСВ в розмірі 1915,10 грн.; за 2017 рік з січня по грудень включно нарахована заробітна плата у розмірі 43722,86 грн., з них утримано ЄСВ в розмірі 9619,03 грн.; за 2018 рік з січня по липень нарахована заробітна плата у розмірі 36745,55 грн., з. них утримано ЄСВ в розмірі 8084,02 грн.
		Згідно до положень ст.94 КЗпП України заробітна плата є винагородою, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
		Відповідно до ст.127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть проводитися тільки у випадках, передбачених законодавством України.
		Положенням про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 19.09.1996 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.12.1996 року за №696\1721, передбачено, що основним завданням інтернатури є підвищення рівня практичної підготовки випускників вищих медичних(фармацевтичних) закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації, медичних факультетів університетів, їх професійної готовності до самостійної лікарської (провізорської) діяльності, фінансове забезпечення інтернатури, а саме заробітна плата лікарям (провізорам) - інтернам протягом всього навчання, виплачується за рахунок закладів (установ), в якій вони зараховані лікарями (провізорами) - інтернами або закладом (установою), з яким укладено трудовий договір у розмірі, встановленому чинним законодавством.
		Умовами оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерством праці та соціальної політики України, Міністерством охорони здоров`я України за №308\519 від 05.10.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.10.2005 року за №1209\11489, визначені схеми тарифних розрядів посад лікарів, у тому числі лікаря - інтерна.
		Згідно до пунктів 8.1,8.2 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я за №367 від 25.12.1997року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.1998року за №246\2686, міністерства, відомства, інші центральні органи виконавчої влади, управління охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрації, області, міські санепідемстанції, обласні, структурні міські підрозділи фармація (державні замовники) до 1 лютого кожного року подають до Міністерства охорони здоров`я України заявку на кількість випускників медичних ( фармацевтичних) закладів освіти наступного року відповідно до лікарських (провізорських) спеціальностей.
		Державні замовники несуть відповідальність за достовірність поданої заявки. За рік до закінчення навчання, не пізніше 1 серпня кожного року державні замовники відповідно до кількості замовлених спеціалістів подають до Міністерства охорони здоров`я України і закладів освіти перелік конкретних місць працевлаштування та умов, які вони зобов`язані створити випускникам наступного року (забезпеченість житлом, розмір заробітної плати, інші соціальні гарантії).
		Окрім того, пунктом 21 зазначеного вище Порядку передбачено, що випускник повинен прибути до місця призначення, зазначений у направлення, у разі, якщо він не прибув з направленням або відмовився приступити до роботи за призначенням з причин не зазначених у п.9 та 18 цього Порядку, чи його звільнено за ініціативи власника або уповноваженого ним органу за порушення трудової дисципліни або за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати, а матеріали справи свідчать про те, що до ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги про повернення заробітної плати, тому не має передбачених законом підстав вважати, виплачену лікарю - інтерну за час проходження інтернатури заробітну плату, витратами на навчання.
		Крім того, не підлягає стягненню з відповідача сума, сплачена як нарахування єдиного соціального внеску у розмірі 19 618,15 грн., оскільки відповідно до п.п.1 Розділу 2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування КУ «Бериславська центральна районна лікарня» є платником єдиного соціального внеску як роботодавець.
		Разом з тим, позивач, як на підставу своїх вимог посилався на обов`язок відповідача нести відповідальність за порушення зобов`язань, порядок виконання яких регулюється ст.256,526,611 ЦК України, оскільки остання не відпрацювала у замовника не менше трьох років, до якого період навчання в інтернатурі не входить.
		Так, щодо працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, то статтею 64 Закону України Про вищу освіту (чинного на день звернення із позовом і на даний час) зазначається, що держава у співпраці з роботодавцями забезпечує створення умов для реалізації випускниками вищих навчальних закладів права на працю, гарантує створення рівних можливостей для вибору місця роботи, виду трудової діяльності з урахуванням здобутої вищої освіти та суспільних потреб. Зазначений закон не містить умов про обов`язковість трирічного відпрацювання або відшкодування в установленому порядку до державного бюджету вартості навчання.
		Посилання позивача на обов`язок випускника відпрацювати у замовника не менше трьох років, як обов`язок, передбачений п.21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом МОЗ України від 25.12.1997 року не відповідає вимогам дійсності, оскільки 31 травня 2017 року прийнято Постанову Кабінету Міністрів України Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України №376 від 31 травня 2017 року. Зокрема, втратила чинність і Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року №992 Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням.
		За таких обставин, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів та положень діючого трудового законодавства України, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи, що за встановленими судом обставини справи та відповідно до норм матеріального права заробітна плата не може бути віднесена до вартості навчання, а чинним трудовим законодавством не передбачена можливість стягнення із працівника нарахованої і виплаченої йому заробітної плати за час виконання трудових обов`язків, а позивачем не надано і судом не встановлено наявності належних та допустимих доказів, які б вказували або встановлювали витрати позивача, пов`язані з навчанням відповідача, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
		Керуючись ст.ст.12, 13, 77, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд 
		 
		ухвалив:
		У задоволенні позову Комунальної установи «Бериславська центральна районна лікарні» до ОСОБА_1  про відшкодування витрат за проходження інтернатури - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		       Повний текст рішення виготовлено 10.10.2019 року.         
		       Суддя                                                                        М.О.Кириленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...