Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 215/3408/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 10.10.2019. Зареєстровано: 11.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.10.2019.
Дата набрання законної сили: 08.10.2019
Номер судового провадження: 22-ц/803/8218/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/8218/19 Справа № 215/3408/18   Суддя у 1-й інстанції - Демиденко Ю. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Демченко  Е. Л.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
		       головуючого  судді Демченко Е.Л.
		       суддів  Куценко Т.Р., Макарова М.О.
		       при секретарі  Кругман А.М.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційні скарги Державної казначейської служби України, ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 червня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа  прокуратура Дніпропетровської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями посадових і службових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, -
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		   У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі  ДКС України) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями посадових і службових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, мотивуючи його тим, що 23 травня 2013 року слідчим СВ Тернівського РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області відносно нього було внесені відомості в ЄРДР щодо вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України.
		   Вказував, що 25 травня 2013 року були проведені негласні слідчі дії, внаслідок яких він фактично був затриманий, в нього вилучено 8.000 грн. та 1.000 доларів США і розпочато досудове розслідування, тобто розпочато процедуру притягнення до кримінальної відповідальності, 27 червня 2013 року було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, а 27 вересня 2013 року кримінальна справа була направлена до суду з обвинувальним актом.
		   Зазначав, що 16 березня 2018 року ухвалою Тернівського районного суду м.Кривого Рогу кримінальне провадження відносно нього було закрите в зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення.
		   Посилаючись на те, що він протягом 57 місяців і 28 днів зазнавав утиску, гарантованих ст.ст.29,30,32 Конституцією України прав на особисту свободу та недоторканість, прав на невтручання в особисте життя, прав на недоторканість житла, та йому було завдано моральної шкоди оскільки проводились обшуки, він вимушений був звільнитись із займаної посади, та у зв`язку з кримінальним переслідуванням було розірвано шлюб, а тому просив суд ухвалити рішення яким стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь 1.000.000 грн ОСОБА_2 без утримання податків та обов`язкових платежів. 
		   Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. С ОСОБА_3 зДержавного бюджетуУкраїни накористь ОСОБА_1 225.342грн.моральної шкоди,завданої незаконнимидіями посадовихі службовихосіб органів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури тасуду безстягнення податківта обов`язковихплатежів.Вирішено питаннястосовно судовихвитрат. 
		   В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції та стягнути на його користь 1.000.000 грн. 
		   Апеляційна скарга мотивована тим, що йому завдано моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню саме у розмірі 1.000.000 грн.
		   В апеляційній скарзі відповідач ДКС України, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 М ОСОБА_5 
		   Апеляційна скарга мотивована тим, що вони жодної шкоди позивачу не завдали, а тому не мають її відшкодувати, позивач безпідставно завищив розмір моральної шкоди та при розрахунку розміру шкоди, яка підлягає до відшкодування, необхідно брати 1.600 грн. 
		   Правом на надання відзиву сторони по справі не скористались. 
		   Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного. 
		   Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		   Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		   Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
		   Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 23 травня 2013 року відомості про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368 КК України були внесені в Єдиного реєстру досудових розслідувань. 
		   25 травня 2013 року в ході протоколу огляду, внаслідок проведення негласних слідчих дій, відповідно до ст.40 КПК України (а.с.5-10), у ОСОБА_1 було вилучено 8.000 грн. та 1.000 доларів США (а.с.12-18).
		   27 червня 2013 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.368 КК України (а.с.22-26).
		   З обвинувального акту, затвердженого 27 вересня 2013 року, вбачається, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368-3 та ч.1 ст.172 КК України, Недотопі ОСОБА_6 повідомлено 28 серпня 2013 року (т.1 а.с.40-43).
		   27 вересня 2013 року кримінальна справа була направлена до суду з обвинувальним актом (а.с.40-43).
		   16 березня 2018 року постановою прокурора Криворізької місцевої прокуратури №2, прокурор відмовився від публічного обвинувачення ОСОБА_4 М ОСОБА_5 у вказаному кримінальному провадженні на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України в зв`язку з тим, що не встановлені достатні докази і вичерпані можливості їх отримати (а.с.51-58), тобто недоведеності вчинення позивачем вказаного злочину.
		   16 березня 2018 року ухвалою Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області кримінальне провадження відносно позивача було закрите в зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення відповідно до приписів ст.ст.340,284 ч.2 п.2 КПК України (а.с.59).
		   Таким чином досудове розслідування по справі відносно ОСОБА_1 , на думку суду, тривало загалом з 28 серпня 2013 року, коли позивачу персонально було повідомлено про підозру, оскільки до вказаної процесуальної дії ОСОБА_1 не мав статусу підозрюваного, та міг бути опитаний як свідок за його згодою.
		   16 березня 2018 року, тобто через 54 місяці, провадження по справі було закрито судом за відмовою прокурора від підтримання публічного обвинувачення, тобто недоведеності участі позивача у вчиненні вказаного злочину.
		   Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачу завдана моральна шкода, яка підлягає до відшкодування, втім суд першої інстанції невірно зазначив спосіб її стягнення.     
		   Відповідно до вимог ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.
		   Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
		   Частинами 2,3 ст.23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
		   Частиною 2 ст.1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування, як запобіжного заходу, тримання під вартою.
		   За ч.1 ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади, відшкодовується Державою незалежно від вини цього органу.
		   Згідно з ч.1 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, відшкодовується Державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду; право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду виникає у разі закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства.
		   Відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян ( ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»).
		   Згідно із вимогами ст.ст.2,4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди у порядку та у розмірах, визначених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення; відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		   Моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		   Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
		   Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом, згідно з ч.ч.1,3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», провадиться за рахунок коштів державного бюджету і не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством.
		   У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає незалежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		   З огляду на положення ст. 23 ЦК України, ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» за наявності заподіяння громадянинові моральної шкоди її розмір визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених Законом із урахуванням вимоги розумності та справедливості.
		   У п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам роз`яснено, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна.
		   Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав та умов для відшкодування шкоди, завданої позивачу незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, відповідно до норм ст.1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		   Відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року, на який посилається ДКС України в своїй апеляційній скарзі, мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
		   Однак, відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу не є його посадовим окладом, заробітною платою чи іншою виплатою, а відтак, підстав для застосування наведеної норми до спірних правовідносинах відсутні.
		   При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, межі якого визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, слід виходити з розміру мінімальної заробітної плати, що був установлений на час розгляду справи.
		   Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 01 січня  4.173 грн.
		   Тому, розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.
		   Колегія суддів погоджується із визначеним розміром компенсації моральної шкоди саме у розмірі 225.342 грн. (4.173 х 54 міс. = 225.342 грн.) з урахуванням вимог розумності, справедливості та враховано усі матеріали справи, довготривалість моральних страждань позивача, їх глибина, із урахуванням роз`яснення Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
		   Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги ДКС України стосовно застосування до спірних правовідносин не розмір мінімальної заробітної плати, а розмір прожиткового мінімуму, оскільки не відповідають вимогам законодавства.
		   Посилання в апеляційній скарзі позивача ОСОБА_1 на невідповідність стягнутого розміру моральної шкоди, фактично завданій йому моральній шкоди, колегія суддів не може визнати обґрунтованими, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більший за достатній та не може призводити до навіть неістотного збагачення стягувача.
		   Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
		   Втім колегія суддів вважає за необхідне змінити другий абзац резолютивної частини оскаржуваного рішення шляхом викладення його в іншій редакції, оскільки законодавчо не передбачено стягнення з державного бюджету України моральної шкоди, а стягнення, яке проводиться Державною казначейською службою України за рахунок державного бюджету України, має відбуватися саме шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України у відповідності до вимог ст.ст.23,48 Бюджетного кодексу України. 
		   Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України колегія суддів, -
		п о с т а н о в и л а:
		 
		   Апеляційні скарги Державної казначейської служби України, ОСОБА_1 задовольнити частково. 
		 
		   Другий абзац резолютивної частини рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 червня 2019 року викласти в наступній редакції:
		 
		   Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 225.342 грн.
		 
		   В рештірішення Тернівськогорайонного судум.КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від26червня 2019року залишитибез змін. 
		 
		   Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
		 
		 
		 
		   Головуючий:                        Демченко Е.Л.
		 
		   Судді:                            Куценко Т.Р.
		 
		                                   Макаров М.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...