Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/8377/13-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.10.2019.
Дата набрання законної сили: 03.10.2019
Номер судового провадження: 51-7939км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		03 жовтня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
		головуюча   ОСОБА_1 ,
		судді:   ОСОБА_2 , 
		ОСОБА_3 ,
		секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
		 
		учасники судового провадження:
		прокурор ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження судами першої та апеляційної інстанцій,на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013170110000383,
		 
		стосовноОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, провадження стосовно якого закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину за ч. 3 ст. 368 КК України (у редакції Закону від 07 квітня 2011 року).
		 
		1. Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		Прокурор у касаційній скарзі виклав вимогу до суду касаційної інстанції про скасування ухвали апеляційного суду стосовно ОСОБА_6 та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вимогу мотивував неправильною оцінкою судом фактичних обставин кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставного скасування апеляційним судом вироку суду та закриття провадження за відсутності в діях ОСОБА_6 складу інкримінованого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Стверджує також, що апеляційним судом не дотримано вимог ст.419 КПК України, оскільки ухвала суду не містить належних мотивів та відповідних підстав, з яких скарги обвинуваченого та захисника було визнано обґрунтованими.
		 
		У запереченні на касаційну скаргу захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржувану ним ухвалу апеляційного суду  без зміни.
		 
		2. Історія провадження, зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		2.1 Суд першої інстанції
		За вироком Київського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2014року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права обіймати керівні посади в медичних закладах строком на три роки, з конфіскацією всього належного йому майна.
		Також вирішено долю речових доказів та питання щодо процесуальних витрат. 
		 
		2.2 Суд апеляційної інстанції
		Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 06 квітня 2015 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 задоволено. Вирок Київського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2014 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 скасовано, а кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 07 квітня 2011 року).
		 
		2.3 Суд касаційної інстанції
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2015 року касаційну скаргу прокурора задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 06 квітня 2015 року стосовно ОСОБА_6 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		 
		2.4 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується
		Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2018 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 задоволено. Вирок Київського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2014 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 07 квітня 2011 року).
		 
		2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судом першої інстанції
		ОСОБА_6 , обіймаючи посаду головного лікаря Комунального закладу «Роздільнянська центральна районна лікарня» згідно з наказом від 25 серпня 1988 року № 99, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище та згідно рішення від 26 листопада 2010 року № 1-VI є депутатом Роздільнянської районної ради VI скликання, вирішив одержати хабаря від комерційного директора приватного підприємства «Ліфтстрой» ОСОБА_8 в розмірі 10% від вартості виконаних робіт з ремонту ліфту КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» вказаним підприємством загальною вартістю 43 118,40 грн, за прийняття рішення про можливість подальшої роботи вказаного підприємства на комунальному об`єкті та укладення договору на поточний рік, про що висунув відповідну вимогу комерційному директору ОСОБА_8 .
		Крім того, 26 лютого 2013 року, перебуваючи у приміщенні КЗ «Роздільнянська ЦРЛ», розташованого за адресою: Одеська область, м. Роздільна, вул. Леніна 1, у своєму службовому кабінеті додатково висунув вимогу про одержання хабаря в сумі 4 700 грн, з урахуванням вартості виконаних робіт з обслуговування ліфтів та їх ремонту.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, 28 лютого 2013 року о 19 годин 29хвилин, перебуваючи біля центру відпочинку та торгівлі, розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Топольова 10-А, ОСОБА_6 , діючи умисно з корисних мотивів, одержав від ОСОБА_8 раніше обумовлений хабар у значному розмірі, поєднаний з вимаганням, у сумі 4 700 грн, за прийняття рішення про можливість подальшої роботи вказаного підприємства на комунальному об`єкті та укладення договору на поточний рік.
		 
		3. Доводи інших учасників судового провадження
		Прокурор у засіданні касаційного суду підтримав касаційну скаргу прокурора.
		 
		4. Джерела права й акти їх застосування
		4.2 Кримінальний процесуальний кодекс України
		4.2.1 Стаття 94.Оцінка доказів
		Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		 
		4.2.2 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення
		Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		 
		4.2.3 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		Частина 3. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.
		 
		5. Мотиви та висновки Верховного Суду
		5.1 Щодо меж касаційного розгляду
		З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, та меж касаційного перегляду, установлених Кримінальним процесуальним кодексом України (далі  КПК України), розгляд провадження судом касаційної інстанції здійснено в частині перевірки доводів прокурора в касаційній скарзі щодо дотримання апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону при ухваленні оскаржуваного судового рішення щодо скасування вироку та закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		 
		5.2 Щодо порушень вимог процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність 
		Доводи прокурора в касаційній скарзі про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону Суд вважає безпідставними з огляду на таке.
		Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 був засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Цей вирок у подальшому був оскаржений до апеляційного суду, який своєю ухвалою від 06 квітня 2015 року його скасував, а кримінальне провадження закрив у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 07 квітня 2011 року).
		 
		Після касаційного розгляду, проведеного у цьому провадженні, за наслідками якого суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий апеляційний розгляд, апеляційний суд вдруге ухвалою від 21 листопада 2018 року скасував вирок суду стосовно ОСОБА_6 на тих самих підставах. Кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 07 квітня 2011 року).
		Як убачається зі змісту касаційної скарги, прокурор фактично заперечує фактичні обставини провадження без посилань на допущення апеляційним судом конкретних порушень вимог кримінального процесуального закону, які можна було б визнати істотними. Так, у касаційній скарзі прокурор оспорює правильність показань свідків, не погоджується з тією оцінкою, яку їм надав апеляційний суд, спростовує обставини щодо підписання угод, виниклих заборгованостей, їх погашення лікарнею перед ПП «Ліфтстрой» тощо.
		Апеляційний суд, приймаючи рішення про закриття кримінального провадження, дійшов такого висновку через відсутність у діях ОСОБА_6 об`єктивної та суб`єктивної сторін складу злочину.
		 
		Так, диспозиція ч. 3ст. 368 КК Українив редакції, яка діяла на момент скоєння інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушен-ня,встановлювала кримінальну відповідальність заодержання хабаря у великому розмірі або службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням хабаря.
		 
		Таким чином,відповідальність за одержання хабаря настає тільки за умови, якщо службова особа одержала його за виконання або невиконання в інтересах того, хто дає хабар, або третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. При цьому важливо, щоб вона одержала незаконну винагороду за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади або організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або хоч і не мала повноважень вчинити відповідні дії, але завдяки своєму службовому становищу могла вжити заходів до їх вчинення іншими службовими особами.
		 
		За таких умов відповідні висновки суду щодо винуватості особи у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, мають бути підтверджені передбаченими законом засобами доказування і належним чином аргументовані згідно з нормами закону, з урахуванням передбачених ст. 370 КПК України загальних критеріїв законності, обґрунтованості й вмотивованості судового рішення.
		 
		Апеляційним судом були допитані всі свідки, що давали показання в суді першої інстанції, та додатково ті свідки, яких без будь-якого належного мотивування відмовлявся допитувати суд першої інстанції за клопотанням сторони захисту. За наслідками цього апеляційним судом було беззаперечно встановлено, що дії ОСОБА_8 носили провокаційний характер та були пов`язані зі штучним створенням уявлення про вимагання та отримання ОСОБА_6 хабара.
		 
		Не заперечуючи факту отримання грошових коштів у сумі 4 700 грн, обвинувачений ОСОБА_6 під час досудового слідства, в суді першої інстанції та в апеляційному суді категорично заперечував, що вказані грошові кошти були отримані ним як хабар, дав свої пояснення щодо обставин отримання коштів і навів доводи на підтвердження своєї версії, що знайшла підтвердження.
		 
		Так, було встановлено відсутність у ОСОБА_6 умислу та корисного мотиву на вимагання у ОСОБА_8 хабаря, оскільки він з директором ПП «Ліфтстрой» ОСОБА_9 навесні 2012 року домовився про те, що останній виплатить 10% від вартості робіт за договором б/н від 15 жовтня 2012 року за те, що працівники ПП «Ліфтстрой» ОСОБА_10 та ОСОБА_11 протягом місяця під час поточного ремонту лікарняного ліфта за договором від 15 жовтня 2012 року будуть проживати та харчуватися в Роздільнянській ЦРЛ, а працівники лікарні будуть допомагати в ремонті ліфту. Однак ОСОБА_9 гроші за роботу працівникам лікарні так і не виплатив.
		 
		28 лютого 2013 року ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_8 гроші, як ті самі 10%, що були не хабарем, а оплатою від ПП «Ліфтстрой» працівникам лікарні ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 і які він повинен був у подальшому їм передати.
		 
		Так, під час судового розгляду на підставі показань свідків було встановлено, що ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 погодилися на роботу під час ремонту ліфта за зазначену оплату. Протягом двох тижнів під час ремонту ліфту та двох тижнів під час проведення пусконалагоджувальних робіт ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 допомагали двом працівникам ПП «Ліфтстрой», однак грошей за свою роботу не отримали. Також свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 зазначили про характер проведених робіт, які працівники лікарні, у тому числі електромонтер ОСОБА_15 (помер в 2014 році), допомагали виконувати працівникам ПП «Ліфтстрой» під час ремонту ліфта. Також зазначені свідки підтвердили факт проживання працівників ПП «Ліфтстрой» у спеціально виділеному приміщенні в лікарні, забезпечення керівництвом лікарні їх харчуванням та надання їм у користування необхідного інструменту, що належав лікарні.
		 
		Через те, що показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , наведені у вироку, фактично спростовували версію сторони обвинувачення, зокрема показання свідка ОСОБА_17 щодо обставин передачі грошових коштів ОСОБА_6 , за клопотанням сторони захисту апеляційний суд повторно допитавсвідків ОСОБА_16 та ОСОБА_13 , оскільки суд першої інстанції не повною мірою відобразив у вироку надані цими свідками показання. Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_13 фактично підтвердили свої показання, надані в суді першої інстанції, а також показання, які не були відображені у вироку, але зафіксовані на носії технічного запису фіксації судового процесу в суді першої інстанції.
		 
		У судовому засіданні апеляційного суду прокурор не спростовував того факту, що свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 дали суду показання, які фактично підтверджували показання ОСОБА_6 , але заявив, що вказані свідки могли дати суду такі показання, оскільки могли були зацікавлені в результатах розгляду провадження на користь ОСОБА_6 , який є їхнім безпосереднім керівником. Однак прокурор не надав суду жодного доказу на підтвердження наведених ним обставин, які б могли бути для апеляційного суду підставами для того, щоб поставити під сумнів показання вказаних свідків, не наведено таких доказів і в касаційній скарзі прокурора.
		Таким чином, апеляційний суд констатував, що суд першої інстанції не звернув уваги та не надав належної правової оцінки тому факту, що показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , надані ними під час судового розгляду та викладені у вироку, повністю підтверджують показання ОСОБА_6 щодо обставин події, які передували передачі ОСОБА_8 грошових коштів ОСОБА_6 , що не спростовує твердження останнього про відсутність у його діях складу злочину, оскільки у нього не було умислу на отримання хабара від ОСОБА_8 , а також вказує відповідно на відсутність підстав для вимагання ОСОБА_6 хабара у представника ПП «Ліфтстрой».
		 
		Апеляційний суд визнав показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 достовірними, оскільки вони є логічними та послідовними, узгоджуються з показаннями ОСОБА_6 та надані суду в період відсторонення останнього від посади головного лікаря, що унеможливлювало залежність вказаних свідків від нього в цей період, на що посилалася сторона обвинувачення.
		 
		З метою перевірки показань ОСОБА_6 та свідків апеляційний суд за клопотанням учасників судового провадження повторно дослідив кошторисні документи, складені за договором від 15 жовтня 2012 року, які долучено до матеріалів кримінального провадження.
		 
		Відповідно до довідки вартості виконаних будівельних робіт та витрат, акта прийомання виконаних будівельних робіт, розрахунку вартості, локального кошторису, пояснювальної записки, договірної ціни поточного ремонту ліфта, які були затверджені ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , а також дефектного акта поточного ремонту ліфта, складеного свідком ОСОБА_10 , при ремонті ліфта затрати праці становили 764 ч/год при середньомісячній нормі робочого часу 166,33ч/год. Кошторисна заробітна плата працівників становила 16 311 грн, а загальна вартість робіт за ремонт ліфта  43 118,40 грн (а.к.п. 2636, т. 1).
		 
		Відповідно до кошторисних документів, долучених до матеріалів кримінального провадження, КЗ «Роздільнянська ЦРЛ»за платіжним доручення № 161186 від 11 лютого 2013 року фактично провів розрахунок з ПП «Ліфтстрой» за ремонт ліфта за договором від 15 жовтня 2012 року в сумі 43 118,40 грн.
		При цьому згідно з журналом реєстрації платіжних доручень КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» за 20122013 роки під №104 здійснено запис про підписання 11 лютого 2013 року головним лікарем ОСОБА_6 платіжного доручення на перерахування грошових коштів на адресу ПП «Ліфтстрой» у сумі 43118,40 грн за ремонт ліфта (т.5, а.к.п. 79, т. 5).
		 
		Так, апеляційним судом було беззаперечно встановлено, що на день передачі грошових коштів ОСОБА_8 головному лікарю ОСОБА_6 договір від 15жовтня 2012 року між КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» та ПП «Ліфтстрой» відповідно до його умов фактично був пролонгований, а тому не потребував додаткових умов та повторного підписання. 
		 
		Таким чином, апеляційний суд встановив відсутність інкримінованої ОСОБА_6 ознаки об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України  вимагання хабара за прийняття рішення про можливість подальшої роботи ПП «Ліфтстрой» в лікарні шляхом укладення договору на поточний 2013рік. 
		 
		Крім того, був підписаний новий аналогічний договір 02 січня 2013 року, тобто до працевлаштування ОСОБА_8 на ПП «Ліфтстрой», та новий примірник договору (через допущену технічну помилку) без жодних умов знову був підписаний ОСОБА_6 26 лютого 2013 року. 
		 
		Також ПП «Ліфтстрой» на підставі пролонгованого договору № 14 від 14 березня 2012 року безперешкодно продовжувало виконувати роботи з обслуговування та ремонту ліфтів лікарні в січні та лютому 2013 року.
		 
		Крім того, за результатами повторного дослідження доказів апеляційний суд встановив, що договірні відносини між КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» та ПП «Ліфтстрой» були предметом дослідження при проведенні Роздільнянською міжрайонною Державною фінансовою інспекцією ревізії фінансово-господарської діяльності КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» за період з 01 січня 2011 року до 31 травня 2013 року. Відповідно до акта ревізії від 27 вересня 2013 року: порушень фінансової дисципліни не виявлено; акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт складено і підписано відповідно до вимог закону; вартість робіт за укладеними договорами визначена обґрунтовано. За контрольними обмірами виконаних ПП «Ліфтстрой» робіт, а також при зустрічній перевірці ПП «Ліфтстрой» розбіжностей не встановлено (т.5,а.к.п. 156190, т. 5).
		 
		Отже, судовий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції був неповним, оскільки під час цього розгляду залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких мало істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. 
		 
		Суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано відхиляв клопотання захисників та обвинуваченого ОСОБА_6 про витребування та дослідження доказів, з`ясування яких мало істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. 
		 
		Суд першої інстанції відхиляв клопотання захисників та обвинуваченого ОСОБА_6 про повторний допит свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , необхідність дослідження яких випливала з даних, встановлених при дослідженні речових доказів, зокрема договорів від 02 січня 2013 року та другого примірника цього договору, підписаного ОСОБА_9 та ОСОБА_6 26 лютого 2013 року, договору від 14 березня 2012 року, кошторисних та банківських документів за договором від 15 жовтня 2012 року.
		 
		Внаслідок того, що суд першої інстанції фактично неодноразово відмовляв стороні захисту в повторному допиті зазначених свідків для підтвердження пояснень обвинуваченого ОСОБА_6 на спростування обставин, зазначених в обвинувальному акті, з якими не погоджувався ОСОБА_6 , то відповідно суд й не з`ясовував доцільність допиту свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , які безпосередньо виконували поточний ремонт ліфта за договором від 15 жовтня 2012 року.
		 
		Суд першої інстанції безпідставно оцінив показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які повністю підтверджували показання ОСОБА_6 , як такі, що узгоджуються з протилежними показаннями свідка ОСОБА_8 , у зв`язку з чим необґрунтовано послався на показання цих свідків як на докази вчинення кримінального правопорушення в обвинувальному вироку.
		 
		Суд першої інстанції у вироку не мотивував, у зв`язку з чим не взяв до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_6 , які згідно зі ч. 2 ст. 84, ч. 1 ст. 95 КПК України є доказами в кримінальному провадженні.
		 
		Суд першої інстанції неодноразово відмовляв стороні захисту у витребуванні з ПП «Ліфтстрой», директором якого наразі є ОСОБА_19 , документів, у яких містяться відомості щодо договорів підряду та технічна документація на технічне обслуговування ліфтів між ПП «Ліфтстрой» та КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» на 20122013 роки, а також документів, у яких містяться відомості щодо трудової діяльності та отримання зарплати на підприємстві ОСОБА_8 , для з`ясуваннядостовірності показань останнього відповідно до ст. 96 КПК України.
		 
		Суд першої інстанції не витребував акта ревізії фінансово-господарської діяльності КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» за період з 01 січня 2011 року до 31 травня 2013 року, проведеної Роздільнянською міжрайонною Державною фінансовою інспекцією, предметом дослідження якої були зазначені договори, зокрема договір від 15 жовтня 2012 року.
		 
		Відповідно, суд першої інстанції не взяв до уваги висновки акта ревізії, згідно з яким було встановлено відсутність будь-яких порушень фінансово-господарської діяльності КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» за інкримінований ОСОБА_6 період.
		 
		При апеляційному розгляді докази за клопотанням сторони захисту були досліджені, зазначена неповнота судового розгляду була усунена.
		 
		Таким чином, апеляційним судом, за результатами апеляційного розгляду, під час якого судом були повторно досліджені докази надані стороною обвинувачення, беззаперечно встановлено, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки в діях ОСОБА_6 відсутній склад кримінального правопорушення, а саме ознаки обєктивної сторони (вимагання та сам факт отримання грошей як хабара) та субєктивної сторони (відсутності доказів наявності прямого умислу та корисливого мотиву).
		 
		З огляду на викладене, Суд має достатньо підстав стверджувати, що апеляційний розгляд проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою, відповідає вимогам ст. 419 КПК України. 
		 
		Отже, враховуючи, що доводи касаційної скарги прокурора про істотні порушення вимог процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність не знайшли свого підтвердження, підстав до скасування ухвали апеляційного суду Суд не вбачає.
		 
		Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		 
		у х в а л и в:
		 
		Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
		Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2018 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни.
		Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...