Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 235/661/14-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.10.2019.
Дата набрання законної сили: 10.10.2019
Номер судового провадження: 51-1859км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12013050410000386

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		10 жовтня 2019 року 
		м. Київ
		 
		справа № 235/661/14-к
		провадження № 51-1859 км 19
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря 
		судового засідання   ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Донецького апеляційного суду від 24січня 2019 року стосовно 
		 ОСОБА_7 ,
		 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		уродженця м. Красноармійськ Донецької області, 
		який проживає за адресою:  
		АДРЕСА_1 ,
		 
		засудженого за вчинення злочинів, передбачених частинами 2, 3 ст. 289, ч. 1 ст.263, пунктами 1, 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини 
		Вироком Димитровського міського суду Донецької області від 08 травня 2018 року ОСОБА_7 засуджено за вчинення злочинів, передбачених: 
		- ч. 2 ст. 289 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 7років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю; 
		- ч. 3 ст. 289 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 9років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю; 
		- ч. 1 ст. 263 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 7років; 
		- пунктами 1, 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		На підставі частин 1, 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		24 січня 2019 року Донецький апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив йому покарання за:
		- ч. 2 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
		- ч. 3 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
		- ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років;
		- пунктами 1, 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю; 
		- згідно з ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
		-на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2013 року, більш суворим покаранням, призначеним цим вироком, остаточно визначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		У решті вирок залишено без зміни. 
		За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочинів за таких обставин.
		Так, у період з вересня 2012 року по травень 2013 року ОСОБА_7 та особа, стосовно якої виділені матеріали в окреме провадження, за попередньою змовою за нез`ясованих обставин, без відповідного дозволу, незаконно придбали вогнепальну зброю та бойові припаси, які перенесли та зберігали в кв. АДРЕСА_2 .
		20 лютого 2013 року, ОСОБА_7 та особа, стосовно якої виділені матеріали, за попередньою змовою між собою, знаходячись у дворі буд. № 10 м-ну Південний у м. Красноармійськ Донецької області, діючи умисно та узгоджено між собою, незаконно заволоділи автомобілем «ВАЗ 21011», державний номер НОМЕР_1 , який перебував у володінні ОСОБА_8 , заподіявши потерпілій матеріальної шкоди на суму 6562 грн 12 коп.
		У період з лютого по травень 2013 року ОСОБА_7 та особа, стосовно якої виділені матеріали, на автомобілі «ВАЗ-21011», діючи умисно та узгоджено між собою, незаконно зберігаючи при собі вищевказану вогнепальну зброю та бойові припаси, періодично виїжджали до лісосмуги в районі с. Перше травня Красноармійського району Донецької області, де здійснювали постріли з неї, перевіряючи таким чином технічний стан цієї зброї та здатність для проведення пострілів.
		20 травня 2013 року, ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, та особа, стосовно якої виділені матеріали, за попередньою змовою між собою, озброївшись короткоствольною нарізною вогнепальною зброєю  самозарядним пістолетом моделі ТТ № ШТ 805 калібру 9 мм, виготовленим промисловим способом, та пістолетом калібру 9 мм (9x18 мм), переробленим шляхом заміни ствола газового пістолета «ІЖ 79-8» № НОМЕР_2 , промислового виробництва, та боєприпасами до них, керуючи автомобілем «ВАЗ 21011», з метою повторного незаконного заволодіння транспортним засобом прибули на територію гаражного кооперативу «Южний», що на м-ні «Південний» у м. Красноармійськ Донецької області.
		Після чого ОСОБА_7 залишився в салоні автомобіля спостерігати за навколишньою обстановкою та у разі потреби по радіостанції дати сигнал особі, стосовно якої виділені матеріали, про небезпеку викриття їхніх злочинних намірів.
		Особа, стосовно якої виділені матеріали, з метою вбивства власника автомобіля «Toyota Avensis», державний номер НОМЕР_3 , здійснила з пістолету калібру 9 мм не менше 12 прицільних пострілів у ОСОБА_9 , заподіявши йому тяжких тілесних ушкоджень, від яких потерпілий помер на місці пригоди.
		У той час ОСОБА_7 , який спостерігав за навколишньою обстановкою, побачивши ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які приїхали на автомобілі «ГАЗ 31105», державний номер НОМЕР_4 , до вказаного гаража та направлялись до нього, повідомив про це по радіостанції особі, стосовно якої виділені матеріали, яка в той час знаходилась у приміщенні. Розуміючи, що вищевказані особи можуть повідомити правоохоронним органам про вбивство ОСОБА_9 або безпосередньо можуть затримати їх на місці вчинення злочину, з метою приховання вчиненого злочину та доведення до кінця незаконного заволодіння автомобілем «Toyota Avensis», ОСОБА_7 та особа, стосовно якої виділені матеріали, домовились між собою про застосування до ОСОБА_12 та ОСОБА_11 вогнепальної зброї з метою їх вбивства.
		Після чого особа, стосовно якої виділені матеріали, здійснила з вищезазначеного пістолета не менше 6 прицільних пострілів у життєво важливі органи ОСОБА_12 , заподіявши потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, від яких він помер.
		Крім того, особа, стосовно якої виділені матеріали, здійснила з вищезазначеного пістолета не менше 3 прицільних пострілів у життєво важливі органи ОСОБА_11 , заподіявши йому тяжких тілесних ушкоджень.
		Прибувши до приміщення гаража, ОСОБА_7 , на вимогу особи, стосовно якої виділені матеріали, передав наявний у нього самозарядний пістолет моделі ТТ № НОМЕР_5 калібру 9 мм, з якого остання здійснила один прицільний постріл у голову ОСОБА_11 , заподіявши потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, від яких останній помер.
		Після вчинення вбивства ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та особа, стосовно якої виділені матеріали, затягнувши тіла вбитих до приміщення гаражу, діючи умисно та узгоджено між собою, повторно, незаконно заволоділи транспортним засобом ОСОБА_9  автомобілем «Тoyоta Avensis», державний номер НОМЕР_3 , загальною вартістю 137682 грн 28 коп.
		Вищевказану вогнепальну зброю та бойові припаси, що залишилися після вбивства ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ,  ОСОБА_7 та особа, стосовно якої виділені матеріали, на автомобілі «ВАЗ-21011» незаконно перевезли до району водоочисних споруд, що поблизу с.Перше травня Красноармійського району Донецької області, та з метою приховання та подальшого незаконного зберігання закопали в землю.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із вироком суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання в достатній мірі не врахував ступеню тяжкості вчинених злочинів, їхньої суспільної небезпечності та наслідків. Посилається також на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно послався як на обставину, що пом`якшує покарання - наявність на утриманні малолітньої дитини, оскільки це стосується даних про особу винного. Крім того, вказує на те, що вирок суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 420 КПК України.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор підтримав подану касаційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржуване судове рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Захисник заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення. 
		Мотиви Суду
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Щодо доводів касаційної скарги прокурора про допущене судовими інстанціями істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, то Суд уважає їх такими, що заслуговують на увагу з огляду на таке.
		Положенням ч. 2 ст. 420 КПК Українивизначено, що вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухвалення рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
		Однак зазначених норм кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 не дотримався та ухвалив вирок, який не відповідає вимогам закону.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, сторони обвинувачення та захисту, не погоджуючись із вироком суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 , оскаржили його до суду апеляційної інстанції.
		Зокрема, у поданій апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, просив скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частинами 2, 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263, пунктами 1, 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115, частинами 1, 4 ст. 70 КК України, та призначити обвинуваченому покарання у виді довічного позбавлення волі.
		При цьому сторона обвинувачення вказувала на необґрунтованість призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, оскільки судом першої інстанції в достатній мірі не було враховано суспільної небезпечності, характеру та наслідків вчинених злочинів, а також даних про особу винного та позиції потерпілих про призначення обвинуваченому найсуворішого покарання. Крім того, прокурор у скарзі вказував на те, що наявність неповнолітньої дитини у обвинуваченого відноситься до даних про його особу і не може бути визнана, як про це зазначив у своєму рішенні суд першої інстанції, обставиною, яка пом`якшує покарання.
		Суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 та ухвалюючи новий, зазначив в мотивувальній частині викладені прокурором в апеляційній скарзі доводи, однак належним чином їх не перевірив і не навів переконливих мотивів на їх підтвердження.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання за частинами 2, 3 ст. 289, ч. 1 ст.263, пунктами 1, 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, врахував характер і ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відносяться до категорії злочинів тяжких та особливо тяжких, наявність обставини, що пом`якшує покарання  наявність малолітньої дитини та відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також дані про особу винуватого, зокрема те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності. 
		При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за встановлених обставин покарання у виді позбавлення волі на певний строк у межах санкції особливо тяжкого злочину, передбаченого пунктами 1, 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, буде необхідним та достатнім для його виправлення, перевиховання і попередження вчинення ним нових злочинів.
		Проте, на думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції належним чином не спростував доводів прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень й особі обвинуваченого, не врахувавши з достатньою повнотою наслідків вчинених ОСОБА_7 злочинів.
		Крім того, Суд уважає безпідставним посилання судових інстанцій при призначенні покарання на недоведеність стороною обвинувачення здійснення останнім пострілів у загиблих, оскільки за встановлених судами обставин ОСОБА_7 та особа, стосовно якої матеріали виділені в окреме провадження, реалізували спільний злочинний умисел, направлений на вбивство кількох осіб, та діяли узгоджено за попередньою домовленістю.
		Наведене свідчить про те, що вирок суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370, 420 КПК України, а тому підлягає скасуванню на підставі частин 1, 3 ст. 438 цього Кодексу через допущені істотні порушення вимог КПК України та м`якість призначеного ОСОБА_7 покарання з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати вищевказане та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки. 
		Керуючись статтями 441, 442 КПК України, Суд 
		постановив:
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
		Вирок Донецького апеляційного суду від 24 січня 2019 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...