Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/9139/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.10.2019.
Дата набрання законної сили: 09.10.2019
Номер судового провадження: 14-321цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 201/9139/18
		Провадження № 14-321цс19 
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О. М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» (далі - ТОВ «УФК»),
		відповідач - Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк»),
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Соборний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Соборний ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області),
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ТОВ «УФК» 
		 
		на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2018 року у складі судді Антонюка О. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року у складі колегії суддів Лаченкової О. В., Варенко О. П., Свистунової О. В.
		 
		у цивільній справі за позовом ТОВ «УФК» до АТ «УкрСиббанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Соборний ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, про звільнення майна з-під арешту та 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2018 року ТОВ «УФК» звернулося до суду із вказаним позовом, у якому просило звільнити з-під арешту житловий будинок, що знаходиться на АДРЕСА_1 накладеного постановою державного виконавця Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 05 квітня 2012 року у виконавчому провадженні № 32033197.
		 
		На обґрунтування своїх вимог ТОВ «УФК» зазначило, що 30 серпня 2007 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк», банк) та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11205988000, за яким останній отримав у кредит 200 000,00 доларів США, що еквівалентно 1 010 000,00 грн. Того самого дня сторони уклали нотаріально посвідчений договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_1 передав в іпотеку банку житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 теперішні час - АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0566 га з кадастровим номером 1210100000:03:146:0014, яка належала іпотекодавцю на праві власності.
		 
		17 листопада 2016 року ТОВ «УФК» та Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» як правонаступник АКІБ «УкрСиббанк» уклали договір факторингу № 49, за яким до ТОВ «УФК» перейшло право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 30 серпня 2007 року № 11205988000. Також 14 грудня 2016 року сторони уклали договір факторингу про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 30 серпня 2007 року, укладеним АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 . 
		 
		Позивач вважав, що набув права вимоги на предмет іпотеки - житловий будинок та земельну ділянку на підставі відповідного застереження у договорі іпотеки, оскільки зобов`язання за кредитним договором позичальник не виконав.
		 
		Боржник ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		У серпні 2018 року позивачу як новому власнику майна стало відомо про наявність обтяження на вказане нерухоме майно, а саме арешту, накладеного постановою державного виконавця Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 05 квітня 2012 року у виконавчому провадженні № 32033197.
		 
		Указаний арешт майна унеможливлює реалізацію права власності позивача на розпорядження нерухомим майном.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2018 року у відкритті провадження у справі відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін. 
		 
		Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, вважав, що спір між юридичними особами підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у січні 2019 року, ТОВ «УФК» просило скасувати ухвалу суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права. 
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що спір виник між банком та фізичною особою з договору про надання споживчого кредиту, тобто із цивільних, а не господарських відносин, і відсутній у переліку спорів, зазначеному у Господарському процесуальному кодексі України (далі - ГПК України), а тому підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 22 травня 2019 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 24 червня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у порядку письмового провадження).
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. 
		 
		За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		 
		З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		 
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.
		 
		По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
		 
		Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		 
		Разом з тим згідно із частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		 
		Статтею 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
		 
		Відповідно до частини першої статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		У поданій до суду в порядку цивільного судочинства позовній заяві ТОВ «УФК» просило звільнити майно з-під арешту, накладеного постановою державного виконавця Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 05 квітня 2012 року у виконавчому провадженні № 32033197.
		 
		Позов пред`явлено до АТ «УкрСиббанк», а третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, зазначено Соборний ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області.
		 
		Зі змісту позовної заяви вбачається, що іпотекодержатель помер, жодна інша фізична особа не вказана як учасник справи.
		 
		Вбачається, що позивачем, відповідачем та третьою особою, тобто учасниками справи є юридичні особи. Спір виник між юридичними особами. Відповідно до приписів наведених норм процесуального права за суб`єктним складом спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. 
		 
		Подібні висновки Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 757/21143/15-ц (провадження № 14-112цс18).
		 
		За таких обставин та з підстав, передбачених указаними нормами процесуального права, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі згідно з пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до юрисдикції господарського суду.
		 
		З матеріалів справи та змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що суди порушили правила предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		 
		Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що суди порушили норми процесуального права.
		 
		Зокрема, безпідставним є посилання у касаційній скарзі на те, що спір виник між банком та фізичною особою з договору про надання споживчого кредиту, тобто із цивільних, а не господарських відносин, оскільки позичальник, який є іпотекодавцем, не вказаний як особа, до якої заявлено позовні вимоги у зв`язку зі звільненням з-під арешту предмета іпотеки.
		 
		З огляду на предмет і підстави позову, визначене позивачем коло учасників справи, зміст позовних вимог вказаний спір є спором між юридичними особами, тобто за суб`єктним складом належить до юрисдикції саме господарського суду.
		 
		Інших доводів щодо того, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, касаційна скарга не містить.
		 
		Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		З огляду на вказане оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. У такому разі розподіл судових витрат згідно зі статтею 141 ЦПК України не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                   О. М. Ситнік
		Судді:                                    Н. О. Антонюк                                        Л. М. Лобойко
		Т. О. Анцупова                                       Н. П. Лященко
		Ю. Л. Власов                                           В. В. Пророк
		М. І. Гриців                                              Л. І. Рогач
		В. І. Данішевська                                  О. С. Ткачук
		Ж. М. Єленіна                                        В. Ю. Уркевич
		В. С. Князєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...