Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/9142/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.10.2019.
Дата набрання законної сили: 09.10.2019
Номер судового провадження: 14-419цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 761/9142/15-ц
		Провадження № 14-419цс19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О. М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,
		 
		учасники справи: 
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпек» (далі - ТОВ «Гіпек»), 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» (далі - ТОВ фірма «Консоль ЛТД»),
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ТОВ фірми «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Венської Оксани Олександрівни 
		 
		на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 травня 2015 року у складі судді Мальцева Д. О. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року у складі колегії суддів Головачова Я. В., Вербової І. М., Шахової О. В. 
		 
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Гіпек», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ фірма «Консоль ЛТД», про визнання майнового права на об`єкт інвестування та
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила визнати за нею майнові права на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (І черга будівництва, 4-секційний будинок ) .
		 
		На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що 14 вересня 2005 року вона уклала з ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» договір № 3541/322-309 пайової участі у фінансуванні будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_3 . 
		 
		На виконання умов указаного договору позивачка сплатила ТОВ фірмі «Консоль ЛТД» грошові кошти у розмірі 519 647,00 грн, тобто здійснила повне інвестування об`єкта нерухомості.
		 
		Відповідно до акта приймання-передачі від 13 лютого 2014 року позивачка прийняла квартиру АДРЕСА_1 . Замовником цього об`єкта є відповідач - ТОВ «Гіпек», який не визнає та заперечує майнові права позивачки, тому за захистом своїх прав вона звернулася до суду з цим позовом.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано майнове право ОСОБА_1 на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (І черга будівництва,   4-секційний будинок). Вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що позивачка виконала свої зобов`язання за договором пайової участі у фінансуванні будівництва багатоквартирного житлового будинку від 14 вересня 2005 року № 3541/322-309, повністю сплативши вартість об`єкта будівництва (стовідсоткова передоплата). Тобто позивачка вчинила дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт. Однак відповідач не визнає майнових прав позивачки на спірне нерухоме майно, що порушує її права, які підлягають захисту в обраний нею спосіб.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Венської О. О. просила скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову  ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2012 року у справі № 502-4/2325-2012 порушено провадження про банкрутство ТОВ фірми «Консоль ЛТД», відповідно до якої внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. 
		 
		Також ухвалою Господарського суду Київської області від 12 березня 2015 року у справі № 911/5186/14 порушено провадження про банкрутство ТОВ фірми «Консоль ЛТД», введено процедуру розпорядження майном.
		 
		Посилаючись на пункт 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Венської О. О. вважала, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки саме господарському суду підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство. Тобто справа повинна розглядатися Господарським судом Київської області. Наслідками пред`явлення позову з порушенням правил підвідомчості є відмова у відкритті провадження або закриття провадження у справі. 
		 
		Крім того, особа, яка подала касаційну скаргу, посилалася на те, що у справі відсутні належним чином завірені копії платіжних документів, а тому не можна вважати, що позивач сплатив пай у повному обсязі та має майнові права.
		 
		Разом з тим посилалася на те, що ТОВ фірма «Консоль ЛТД» не було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи, що позбавило можливості ознайомитися з позовними вимогами, надати пояснення та документи щодо обставин справи. Вважала, що суди не з`ясували повно та всебічно обставин спірних правовідносин за договором пайової участі у фінансуванні будівництва.
		 
		Зазначала, що відповідачем у справі повинне бути саме ТОВ фірма «Консоль ЛТД», з яким позивачка перебувала в договірних відносинах. Будь-яких договірних правовідносин між позивачкою та відповідачем - ТОВ «Гіпек» немає. Таким чином, суди не дослідили правовідносин між позивачкою та відповідачем - ТОВ «Гіпек» та неправильно встановили суб`єктний склад учасників спору. 
		 
		Також посилалася на те, що визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) чи іншими нормативними актами не передбачено.
		 
		Позиція інших учасників справи
		 
		У запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу ОСОБА_1 просила скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що суди не порушили жодних норм матеріального та процесуального права.
		 
		Зокрема, вважала безпідставними доводи стосовно юрисдикційності спору. 
		 
		Також указувала на те, що суд повідомляв ТОВ фірму «Консоль ЛТД» про розгляд справи шляхом розміщення оголошення на офіційному загальнодержавному вебпорталі «Судова влада України». 
		 
		Крім того, позов заявлено до ТОВ «Гіпек», яке є забудовником, оскільки саме це товариство не визнавало майнових прав позивачки на об`єкт незавершеного будівництва. Залучення ТОВ фірми «Консоль ЛТД» до участі у справі як третьої особи, а не відповідача, не впливає на законність ухваленого рішення, оскільки фінансових претензій до позивачки ТОВ фірма «Консоль ЛТД» не має.
		 
		Позивачка виконала свої зобов`язання за укладеним з ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» договором, про що свідчать відповідні документи, які містяться у справі.
		 
		Разом з тим посилалася на те, що будівництво завершене, що підтверджується сертифікатом відповідності закінченого будівництвом об`єкта, виданим Державною архітектурно-будівельною інспекцією України від 03 грудня 2013 року.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів, а ухвалою від 10 липня 2019 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06 серпня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Суди встановили, що між Спільним українсько-хорватським підприємством - ТОВ «Гіпек» і ТОВ «Консоль ЛТД», правонаступником якого є ТОВ фірма «Консоль ЛТД», укладено договір спільної діяльності з будівництва житлово-громадського комплексу на АДРЕСА_3 від 24 жовтня 2001 року № 0991/241-252.
		 
		Відповідно до пункту 4.3.2 цього договору ТОВ фірма «Консоль ЛТД» отримало право залучати кошти юридичних і фізичних осіб для інвестування будівництва зазначеного об`єкта.
		 
		На підставі пункту 27 рішення Київської міської ради від 10 липня 2003 року за № 638/798 ТОВ «Гіпек» уклало з Київською міською радою договір оренди земельної ділянки на АДРЕСА_3 для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-громадського комплексу з підземним паркінгом. Дозвіл на виконання будівельних робіт від 28 травня 2008 року за № 0384-Шв/р видано Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.
		 
		14 вересня 2005 року ТОВ фірма «Консоль ЛТД» та ОСОБА_1 уклали договір пайової участі у фінансуванні будівництва багатоквартирного житлового будинку № 3541 / 322-309 , за умовами якого сторони зобов`язалися спільно діяти для досягнення спільної господарської мети - будівництва багатоквартирного будинку на АДРЕСА_3 та введення його в експлуатацію.
		 
		Керівництво спільною діяльністю за договором та ведення загальних справ учасників договору за загальною згодою покладено на ТОВ фірму «Консоль ЛТД» (пункт 2.1 договору).
		 
		Відповідно до умов зазначеного договору ОСОБА_1 зобов`язалася як внесок у пайову участь у будівництві сплатити грошові кошти (пай) у розмірі, еквівалентному 102 900,00 доларів США, в національній валюті України (гривнях) за курсом Національного банку України на момент внесення оплати. Днем виконання грошового зобов`язання за вказаним договором є день внесення грошового внеску в касу або його зарахування на розрахунковий рахунок третьої особи (пункт 3.1 договору).
		 
		ТОВ фірма «Консоль ЛТД» як свій внесок у спільну діяльність зобов`язалося своїми силами та за участю власних трудових ресурсів, механізмів, обладнання, а також пайових та залучених коштів юридичних та фізичних осіб завершити будівництво багатоквартирного житлового будинку згідно з проектом та вимогами Державних будівельних норм України та передати пайовику в натурі трикімнатну квартиру № 40, розташовану на п`ятому поверсі, загальною проектною площею 103,9 кв. м (доля пайовика) у порядку виділення частки пайовика зі створеного сторонами за цим договором загального майна (пункт 3.2 договору).
		 
		Грошові та майнові внески сторін, а також побудований у результаті спільної діяльності багатоквартирний житловий будинок на АДРЕСА_3 є їхньою спільною власністю згідно з розмірами їх внесків у спільну діяльність. Після оформлення права власності пайовика відповідно до умов договору право спільної власності припиняється і кожна зі сторін розпоряджається виділеною їй часткою у створеному сторонами об`єкті на власний розсуд (пункт 3.3 договору).
		 
		Запланований строк закінчення будівництва та здачі об`єкта будівництва - ІІ квартал 2006 року (пункт 3.4 договору).
		 
		Додатковою угодою від 29 листопада 2013 року до вказаного договору внесено зміни, зокрема до пункту 3.2 договору щодо назви багатоквартирного житлового будинку - житлово-громадський комплекс на АДРЕСА_3 (І черга будівництва, 4-секційний будинок), та передачі позивачу як паю згідно з проектною документацією трикімнатної квартири НОМЕР_1, розташованої на п`ятому поверсі , загальною площею 106,2 кв. м. Погоджено кінцевий термін завершення будівництва будинку - IV квартал 2013 року. Факт розподілу учасниками загальної часткової власності та передача пайовику виділеної в натурі частки оформлюється підписанням сторонами акта про виконання договору, який буде невід`ємним додатком до цього договору відповідно до статті 654 Господарського кодексу України та не потребує нотаріального посвідчення.
		 
		Пунктом 3.5 договору передбачено, що в разі, якщо ТОВ фірма «Консоль ЛТД» не має можливості передати пайовику його частку до запланованого строку закінчення будівництва, указаного в пункті 3.4 договору, ТОВ фірма «Консоль ЛТД» на вимогу пайовика пропонує йому інший наявний об`єкт аналогічної вартості, або сторони погоджують інший строк надання частки пайовика. Всі зміни договору оформлюються додатковою угодою, яка має бути укладена протягом 10 днів з моменту настання запланованого строку передачі частки пайовика в натурі. Відсутність укладеної додаткової угоди протягом 10 днів з моменту настання запланованого строку передачі частки пайовика в натурі розцінюється як згода пайовика на продовження строку виконання договору до його фактичного виконання. При відмові пайовика від виконання договору за вищенаведеними мотивами йому повертаються внесені грошові кошти після закінчення будівництва або в день укладення ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» договору з новим пайовиком на будівництво багатоквартирного будинку на АДРЕСА_3 та внесення у повному обсязі внеску, передбаченого у пункті 3.1 договору розміру паю, достатнього для отримання новим пайовиком частки пайовика, передбаченої пунктом 3.2 цього договору.
		 
		За умови виконання зобов`язань, передбачених пунктом 3.1 цього договору, пайовик повністю набуває право на пайову (дольову) участь у будівництві, а ТОВ фірма «Консоль ЛТД» втрачає право розпорядження вказаною в договорі часткою пайовика не інакше як в інтересах та за згодою пайовика (пункт 3.7 договору).
		 
		Достатніми підставами для підтвердження прав на пайову участь у будівництві є вказаний договір та документи (платіжні, накладні тощо), що підтверджують внесення паю у повному розмірі в межах строку, зазначеного в договорі (пункт 3.8 договору).
		 
		Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера від 16 вересня 2005 року № 73 ОСОБА_1 сплатила суму паю в розмірі 102 900,00 доларів США, що еквівалентно 519 645 грн, тобто в повному обсязі виконала взяті за договором зобов`язання.
		 
		Довідкою ТОВ фірми «Консоль ЛТД» від 13 лютого 2014 року підтверджено повне інвестування ОСОБА_1 будівництва за договором пайової участі в будівництві від 14 вересня 2005 року № 3541/322-309.
		 
		На підставі акта приймання-передачі 13 лютого 2014 року ТОВ фірма «Консоль ЛТД» передала, а позивачка прийняла трикімнатну квартиру НОМЕР_1 загальною площею 106,2 кв. м, розташовану на п`ятому поверсі житлово АДРЕСА_3 .
		 
		Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. 
		 
		У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду справи в судах попередніх інстанцій) передбачалося, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
		 
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
		 
		Під час вирішення питання щодо можливості розгляду справи в порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, передбаченими у статті 1 ЦПК України (у зазначеній редакції), якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		При цьому суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а отже, і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета, але судами у різних юрисдикціях. 
		 
		Відповідно до статті 11 ЦПК України (у вказаній редакції) саме позивачу надавалося право визначати підставу та предмет позову, а в контексті статті 33 ЦПК України - визначати склад осіб, які беруть участь у справі, - відповідача та третіх осіб. 
		 
		У частині першій статті 26 ЦПК України зазначено, що у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.
		 
		Згідно із частиною першою статті 30 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач та відповідач.
		 
		Відповідно до статті 34 ЦПК України передбачена можливість участі у справі третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
		 
		Тобто за будь-яких обставин участь третіх осіб у справі, а також їхній правовий статус не може бути визначальним при визначенні юрисдикційності справи, оскільки суб`єктна юрисдикція визначається відповідно до правового статусу сторін спору, а предметна - за змістом правовідносин, які виникли між сторонами.
		 
		Посилання у касаційній скарзі на те, що ця справа повинна розглядатися виключно Господарським судом Київської області, який порушив провадження про банкрутство стосовно ТОВ фірми «Консоль ЛТД», є безпідставним, оскільки останнє є третьою особою у справі, а тому порушення стосовно нього справи про банкрутство не впливає на визначення юрисдикції вказаної справи. 
		 
		З урахуванням предмета та обсягу позовних вимог, суб`єктного складу спору справа підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства і законно розглянута загальними судами.
		 
		Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду виклала у постановах від 03 квітня 2019 року у справі № 761/8259/15-ц та від 15 травня 2019 року у справі № 761/10028/15-ц, і підстав для відступу від них не вбачається.
		 
		Стосовно висновків судів по суті вирішеного спору слід зазначити таке.
		 
		Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами.
		 
		Згідно із частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
		 
		За положеннями пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І - ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.
		 
		Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
		 
		За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		 
		Згідно зі статтею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		За правилом статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
		 
		Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		 
		У статті 876 ЦК України передбачено, що власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
		 
		Суди встановили, і це підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Гіпек» в укладеному з ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» договорі від 24 жовтня 2001 року (т. 1, а. с. 41 - 47) значиться замовником будівництва на АДРЕСА_3 (пункт 1.7 договору), є користувачем земельної ділянки на підставі договору оренди, який укладено згідно з рішенням Київської міської ради. 
		 
		Будівництво на АДРЕСА_3 завершено, що підтверджується виданим Державною архітектурно-будівельною інспекцією України сертифікатом від 03 грудня 2013 року серії ІУ № 165133371049 відповідності закінченого будівництвом об`єкта (т. 1, а. с. 20) на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації.
		 
		Згідно з наявними у справі доказами суд правильно вважав установленим факт, що позивачка виконала в повному обсязі свої зобов`язання за договором шляхом внесення грошових коштів та відповідно до умов договору цим самим набула майнові права на спірну квартиру.
		 
		ТОВ «Гіпек» не визнає майнових прав позивачки на спірну квартиру, що вбачається з його листа від 16 березня 2015 року № 82, в якому відповідач, крім іншого, повідомив про намір продати спірний об`єкт нерухомості іншим особам (т. 1, а. с. 19). 
		 
		Однак саме відповідач - ТОВ «Гіпек» як забудовник зобов`язаний забезпечити права пайовиків незалежно від того, чи він є стороною договору з пайової участі у будівництві.
		 
		Відповідно до вимог статті 1 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. 
		 
		Аналогічне положення міститься у статті 2 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року, згідно із частиною другою якої суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		 
		Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій; стаття 5 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року).
		 
		Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
		 
		У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року, закріплено право на справедливий суд.
		 
		З огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України, Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства.
		 
		Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		 
		Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 22 червня 2004 року щодо прийнятності у справі «Броньовський проти Польщі» (Broniowski v. Poland), заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05).
		 
		У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі «правомірні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви № 10741/84 S. v. the United Kingdom).
		 
		Оскільки відповідач заперечує, не визнає майнових прав позивачки на вказаний об`єкт нерухомості, хоч остання й виконала в повному обсязі свої зобов`язання щодо оплати об`єкта інвестування, а також, що будинок АДРЕСА_3 , закінчений будівництвом і введений в експлуатацію, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про задоволення позову та визнання за позивачкою майнових прав на спірну квартиру.
		 
		Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду виклала у постановах від 03 квітня 2019 року у справі № 761/8259/15-ц та від 15 травня 2019 року у справі № 761/10028/15-ц, і підстав для відступу від них не вбачається.
		 
		Оскаржувані судові рішення відповідають установленим зазначеними вище нормами матеріального та процесуального права принципам і завданням цивільного судочинства, положенням норм процесуального права щодо законності й обґрунтованості.
		 
		Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права.
		 
		Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення. У такому разі розподіл судових витрат не проводиться згідно зі статтею 141 ЦПК України.
		 
		Керуючись статтями 258, 259, 400, 402, 403, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                   О. М. Ситнік
		Судді:                                    Н. О. Антонюк                                        Л. М. Лобойко
		Т. О. Анцупова                                       Н. П. Лященко
		Ю. Л. Власов                                           В. В. Пророк
		М. І. Гриців                                              Л. І. Рогач
		В. І. Данішевська                                  О. С. Ткачук
		Ж. М. Єленіна                                        В. Ю. Уркевич
		В. С. Князєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...