Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 426/6725/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.10.2019.
Дата набрання законної сили: 02.10.2019
Номер судового провадження: 61-12941ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                          
		Іменем України
		 
		02 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 426/6725/15-ц
		провадження № 61-12941св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Ступак О. В.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Дельта Банк»,
		відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 05 вересня 2016 року у складі судді Гашинського М. А. та рішення Апеляційного суду Луганської області від 
		02 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Назарової М. В., Орлова І. В., 
		Стахової Н. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , 
		ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 
		 
		На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 08 жовтня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк», банк), та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 11402297000, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 35 000,00 доларів США, зі сплатою за користування кредитом 9,50 процентів річних, з кінцевим терміном повернення кредитних коштів - 
		08 жовтня 2015 року.
		 
		На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором: 
		- 08 жовтня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 233182, за умовами якого вона поручилася перед банком за належне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 08 жовтня 2008 року 
		№ 11402297000;
		- 08 жовтня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 укладений договір поруки № 233183, за умовами якого він поручився перед банком за належне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 08 жовтня 2008 року 
		№ 11402297000.
		 
		Посилаючись на те, що  ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 28 липня 2017 року у нього виникла заборгованість у розмірі 1 169 683,51 грн, з яких: 753 794,35 грн - заборгованість за тілом кредиту, 415 889,16 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів зазначену суму заборгованості за кредитним договором.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 05 вересня 
		2016 року у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанцї виходив з того, що ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду за захистом порушених прав з пропуском строку позовної давності, оскільки останній платіж за кредитним договором позичальник здійснив 16 лютого 2010 року. У березні 2010 року ПАТ «УкрСиббанк» зверталося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про дострокове повернення несплаченої частини кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами,який залишено без розгляду ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 05 березня 
		2013 року, внаслідок чого змінило строк кредитування, а тому ПАТ «Дельта Банк», як новий кредитор, звернувшись до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором у серпні 2015 року, пропустило строк позовної давності, заяву про застосування якої подали відповідачі.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 02 лютого 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково, рішення Сватівського районного суду Луганської області від 05 вересня 2016 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за пропуском строку позовної давності, та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у їх задоволенні за безпідставністю. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що пропуск ПАТ «Дельта Банк» позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором є підставою для відмови у задоволенні вимог до ОСОБА_1 , оскільки після укладення договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року, позивач не скористався правом на пред'явлення вимог до боржникау межах строку позовної давності, зважаючи на зміну попереднім кредитором строку виконання основного зобов'язання на 01 березня 2010 року. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку до поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з підстав необгрунтованості позову, апеляційний суд виходив з того, що строк поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування самого зобов'язання, а тому після його закінчення припиняється як право вимоги кредитора, так і обов'язок поручителя. Ураховуючи, що договорами поруки від 08 жовтня 2008року № 233182та від 08 жовтня 
		№ 233183 не визначено строку дії поруки, визначений частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шестимісячний строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя про повернення боргових сум, повинен обчислюватися з 01 березня 2010 року. Оскільки вимога банку до поручителів заявлена більш ніж через шість місяців (15 серпня 2015 року) після настання строку виконання зобов`язання, порука ОСОБА_2 та 
		ОСОБА_3 припинила свою дію, а тому вимога банку до поручителів є безпідставною.
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
		 
		У березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ПАТ «Дельта Банк», у якій заявник просив скасувати рішення Сватівського районного суду Луганської області від 05 вересня 2016 року та рішення Апеляційного суду Луганської області від 02 лютого 2017 року, і ухвалити нове судове рішення, яким позов 
		ПАТ «Дельта Банк» задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання основного зобов'язання вправі заявити в суді вимогу про дострокове повернення всієї частини позики, що підлягає сплаті. Ураховуючи, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом, у тому числі його виконанням, проведеним належним чином, у той час як за умовами кредитного договору від 08 жовтня 2008 року № 11402297000, термін користування кредитом встановлено до 08 жовтня 2015 року, висновки судів попередніх інстанцій про пропуск позовної давності до вимог про стягнення заборгованості з позичальника та необгрунтованість вимог до поручителів у зв`язку з припиненням поруки, є помилковими.
		 
		Станом на дату розгляду справи відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції 
		 
		13 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що 08 жовтня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та 
		ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 11402297000, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 35 000,00 доларів США, зі сплатою за користування кредитом 9,50 процентів річних, з кінцевим терміном повернення кредитних коштів - 08 жовтня 2015 року.
		 
		18 грудня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, якою сторони погодили збільшення процентної ставки за використання кредитних коштів до 
		30,00 процентів річних.
		 
		На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором: 
		- 08 жовтня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 233182, за умовами якого вона поручилася перед банком за належне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 08 жовтня 2008 року 
		№ 11402297000;
		- 08 жовтня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 укладений договір поруки № 233183, за умовами якого він поручився перед банком за належне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 08 жовтня 2008 року 
		№ 11402297000.
		 
		ОСОБА_1 зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами належно не виконував, внаслідок чого станом на 19 лютого 2010 року у нього виникла заборгованість у розмірі 
		45 434,71 доларів США, що еквівалентно 363 464,05 грн, з яких: 28 333,28 доларів США - заборгованість за кредитом (частина кредиту, що залишилася до виплати), 5 833,38 доларів США - заборгованість за простроченим кредитом, 9 820,42 доларів США - заборгованість за простроченими процентами, 
		1 447,63 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
		 
		01 березня 2010 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до Ленінського районного суду м. Луганська з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та 
		ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором від 08 жовтня 2008року № 11402297000.  
		 
		08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за яким банк продав (переуступив) позивачу кредитний портфель, що включає, в тому числі кредитний договір, укладений між банком та  ОСОБА_1 , а також договори поруки, укладені між банком таОСОБА_2 та між банком та ОСОБА_3 .
		 
		Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 05 березня 2013 року позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду. 
		 
		Станом на 28 липня 2017 року ПАТ «Дельта Банк» визначило, що заборгованість за кредитним договором становить 1 169 683,51 грн, з яких: 753 794,35 грн - заборгованість за тілом кредиту, 415 889,16 грн - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом.
		 
		Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скаргаПАТ «Дельта Банк» підлягає задоволеннючастковоз наступних підстав.
		 
		Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язаннямає виконуватисяналежним чиномвідповіднодо умовдоговору тавимог цьогоКодексу, іншихактів цивільногозаконодавства, а завідсутностітаких умовта вимог- відповіднодо звичаївділового оборотуабо іншихвимог, щозвичайно ставляться.
		 
		Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		 
		Згідно із статтями 525 та 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
		 
		Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
		 
		Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
		 
		Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
		 
		Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
		 
		Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
		 
		Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» визначені у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами частини першої цієї статті, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		 
		З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком дії договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.
		 
		Відповідно до графіку погашення кредиту, що є невід'ємною частиною кредитного договору, сторони визначили окремі самостійні зобов'язання позичальника, деталізувавши його обов'язок повернути весь борг частинами та встановили самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку - дострокове повернення всієї суми кредиту та сплату процентів за користування кредитними коштами.
		 
		Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
		 
		Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з умовами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений строк, ПАТ «УкрСиббанк» використало право вимоги дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних банку відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, про що свідчить звернення банку 01 березня 2010 року з позовом до суду про дострокове стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 суми заборгованості за кредитним договором, яка визначена з урахуванням частини кредиту, що залишилася до виплати ОСОБА_1 за кредитним договором, у розмірі 28 333,28 доларів США.
		 
		Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обгрунтованого висновку, що банк використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України право на односторонню зміну строку виконання основного зобов`язання, тому саме зі зміненого банком строку виконання зазначеного зобов'язання починається відлік трирічного строку для пред'явлення вимоги до позичальника.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		 
		Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
		 
		Враховуючи наведене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
		 
		Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18 та від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-318цс18.
		 
		Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, щоіснували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		 
		Таким чином, право позивача нараховувати проценти за користування кредитом припинилося зі спливом строку кредитування - 01 березня 2010 року, а тому до зазначених позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості за процентами, нарахованими з 02 березня 2010 року, позовна давність не може бути застосована, оскільки такі вимоги є безпідставними.
		 
		Щодо застосування судами попередніх інстанцій позовної давності 
		 
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		 
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 
		257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
		 
		Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).
		 
		Згідно з частиною другою, третьою статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
		 
		Ураховуючи, що право на судовий захист кредитора щодо стягнення кредитних коштів за кредитним договором від 08 жовтня 2008 року№ 11402297000, укладенимміж АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 , було реалізовано шляхом пред'явлення позову до суду 01 березня 2010 року, наслідком чого стало переривання позовної давності до вимог за зазначеним кредитним договором, ПАТ «Дельта Банк» був у праві у межах позовної давності, перебіг якої розпочався заново після переривання, пред'явити до боржника та поручителів вимогу про стягнення за основним зобов`язанням (тілом кредиту) та відсотків за користування кредитом, нарахованих станом на 01 березня 2010 року.
		 
		Однак з таким позовом позивач звернувся до суду лише у серпні 2015 року, тобто поза межами позовної давності, перебіг якої розпочався 01 березня 
		2010 року.
		 
		Наведене свідчить про необгрунтованість тверджень заявника про те, що він не пропустив строк звернення до суду за захистом порушеного права з посиланням на те, що строк дії кредитного договору не закінчився.
		 
		Щодо припинення поруки 
		 
		Статтею546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язанняможе забезпечуватися, зокрема, порукою.
		 
		Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
		 
		Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).
		 
		У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
		 
		Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
		 
		Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку їїчинності.
		 
		За змістомчастини четвертоїстатті 559 ЦК України, у редакції, чинній на час виникнення спірнихправовідносин, порука припиняєтьсяпісля закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.
		 
		Отже, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено у судовому порядку у межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашеннячергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців післянастання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частиничетвертої статті 559 ЦК України,порука припиняється в частині певнихщомісячних зобов`язаньщодо повернення грошовихкоштів поза межами цього строку.
		 
		Правильне застосування частини четвертої статті 559 ЦК України, у вищевказаній редакції, було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18) та у справі 
		№ 202/4494/16-ц, за наслідками розгляду яких Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року та у постанові від 31 жовтня 2018 року виклала правовий висновок про відсутність підстав для відступлення від сталої практики Верховного Суду України та Верховного Суду.
		 
		З'ясувавши, що заборгованість за кредитним договором щодо сплати всієї суми кредиту, а також процентів, належних банку відповідно до статті 1048 ЦК України, у позичальника виникла 01 березня 2010 року, а з позовними вимогами про її стягнення у солідарному порядку до позичальника та поручителів ПАТ «Дельта Банк» звернулося 15 серпня 2015 року, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про припинення поруки ОСОБА_2 та 
		ОСОБА_3 
		 
		Положення статті 559 ЦК України у редакції Закону України від 03 липня 
		2018 року 2478-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування», незважаючи на те, що цей Закон застосовується також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, не можуть бути застосовані до врегулювання спірних правовідносин в частині припинення поруки 
		 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки на дату набрання ним чинності строк виконання зобов'язань за кредитним договором від 08 жовтня 2008 року 
		№ 11402297000вже настав.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Згідно з частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		Зважаючи на те, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права суди попередніх інстанцій помилково застосували позовну давність до вимог ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами, нарахованих з 02 березня 2010 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність скасування у цій частині рішення Сватівського районного суду Луганської області від 05 вересня 
		2016 року та рішення Апеляційного суду Луганської області від 02 лютого 
		2017 року, з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні таких вимог за їх безпідставністю. 
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.
		 
		Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 05 вересня 
		2016 року та рішення Апеляційного суду Луганської області від 02 лютого 
		2017 року в частині вирішених позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, нарахованих 
		з 02 березня 2010 року скасувати, та ухвалити у цій частині нове судове рішення.
		 
		У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, нарахованих з 02 березня 2010 року, відмовити.
		 
		У іншій частині рішення Сватівського районного суду Луганської області від 
		05 вересня 2016 року та рішення Апеляційного суду Луганської області 
		від 02 лютого 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                               О. В. Ступак
		Судді:                                                                           І. Ю. Гулейков
		А. С. Олійник
		С. О. Погрібний
		Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...