Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/2176/17 : Окремі процесуальні питання; Інші процесуальні питання.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.10.2019.
Дата набрання законної сили: 09.10.2019
Номер судового провадження: 14-464цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		9 жовтня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 750/2176/17 
		Провадження № 14-464цс19
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Лященко Н. П., 
		суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 3 травня 2017 року (у складі судді Коверзнева В. О.) та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 26 липня 2017 року (у складі суддів Євстафіїва О. К., Скрипки А. А., Страшного М. М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної ради (далі - Чернігівська облрада), Управління комунального господарства Чернігівської обласної ради (далі - УКГ Чернігівської облради), Чернігівського базового медичного коледжу Чернігівської обласної ради (далі - Чернігівський медичний коледж), третя особа - Комунальний лікувально-профілактичний заклад «Чернігівська обласна дитяча лікарня» Чернігівської обласної ради (далі - Чернігівська обласна дитяча лікарня), про визнання права на приватизацію, передання у власність житлового приміщення, 
		ВСТАНОВИЛА:
		У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вселилася до гуртожитку на підставі спеціального ордера, виданого на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету Чернігівської обласної дитячої лікарні, а тому на законних підставах набула право користування жилим приміщенням (квартирою). Позивачка вважає, що відповідачі незаконно відмовили їй у приватизації житлового приміщення, чим порушили її право на житло, яке гарантовано Конституцією та Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». На підставі викладеного ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просила визнати за нею право на приватизацію житлового приміщення (квартири) № 26 загальною площею 30,9 кв. м, розташованого на АДРЕСА_2 ; зобов`язати відповідачів вчинити дії та вжити відповідних заходів щодо передачі їй у власність указаного житлового приміщення.
		Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 3 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що гуртожиток, у якому розташована зазначена квартира, знаходиться в оперативному управлінні Чернігівського медичного коледжу, який має статус державного навчального закладу, що унеможливлює приватизацію жилих приміщень у ньому. Цей гуртожиток у власність місцевої територіальної громади, якою є Чернігівська міська рада, не передавався, рішення про надання дозволу на приватизацію житлових приміщень у ньому цим органом місцевого самоврядування не приймалося.
		Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 26 липня 2017 року рішення місцевого суду скасовано, провадження у справі закрито.
		Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що в разі звернення громадян до суду з позовом до органу місцевого самоврядування та (або) до суб`єкта, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, про визнання дій протиправними та зобов`язання надати дозвіл на приватизацію житла, його слід розглядати в порядку адміністративного судочинства. 
		У серпні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Касаційну скаргу, крім іншого, мотивовано тим, що апеляційний суд, закриваючи  провадження у справі, дійшов помилкового висновку про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір між сторонами щодо реалізації права на приватизацію житлового приміщення у гуртожитку, повинен розглядатися судом у порядку цивільного судочинства.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
		Заперечення на касаційну скаргу в установлений судом строк не надходили.
		У зв`язку з набранням чинності 15 грудня 2017 року Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційну скаргу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 7 серпня 2019 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України з огляду на те, що касаційна скарга містить доводи про порушення апеляційним судом правил предметної юрисдикції.
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 27 серпня 2019 року справу прийнято та призначено до розгляду.
		Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених статтею 389, частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		Під час розгляду справи суд установив, щорішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради народних депутатів від 2 липня 1984 року № 346 затверджено акт державної комісії про прийняття в експлуатацію гуртожитку, розташованого на АДРЕСА_3 , та передано його на баланс адміністрації обласної дитячої лікарні.
		29 липня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Грааль М» звернулося до головного лікаря обласної дитячої лікарні з проханням надати ліжко-місце у гуртожитку співробітниці цього товариства ОСОБА_1 
		27 жовтня 2008 року на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету Чернігівської обласної дитячої лікарні ОСОБА_1 видано ордер на право заняття сім`єю з 1 людини жилої площі у гуртожитку на АДРЕСА_3 . 
		Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 15 грудня 2008 року  № 354 доручено Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації (далі - Чернігівське МБТІ)  оформити свідоцтво про право власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області на гуртожиток, розташований на АДРЕСА_3 .
		19 грудня 2008 Чернігівське МБТІ зареєструвало за територіальними громадами сіл, селищ, міст Чернігівської області право власності на зазначений гуртожиток на підставі свідоцтва про право власності від 17 грудня 2008 року, виданого виконавчим комітетом Чернігівської міської ради.
		30 жовтня 2008 ОСОБА_1 зареєструвала своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 . У зв`язку зі зміною поштової адреси гуртожитку та нумерації кімнат у ньому ОСОБА_1 29 березня 2012 знято з реєстрації за вказаною адресою і того ж дня зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 . 
		Разом з ОСОБА_1 у спірному житловому приміщенні проживає та зареєстрований з 4 серпня 2009 року її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 
		Позивачка зверталася 2 березня 2016 року до Чернігівської обласної дитячої лікарніта 4 січня 2017 року до Чернігівської облради  із заявами, в яких просила оформити передачу їй у приватну власність житлового приміщення АДРЕСА_6 . Листами  обласної дитячої лікарні від 28 березня 2016 року № 41-06/481 та Чернігівської облради від 12 січня 2017 року № 0?9?09/1-02 в приватизації зазначеного приміщення позивачці відмовлено.
		Рішенням Чернігівської облради від 23 лютого 2017 року № 31-8/VII припинено право оперативного управління Чернігівської обласної дитячої лікарні гуртожитком, розташованим на вул. Поліни Осипенко, 2?А, вилучено його з управління цього закладу та передано в оперативне управління навчальному закладу - Чернігівського медичного коледжу.
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України (далі - норми цього Кодексу, якими врегульовано питання визначення юрисдикції, - у редакції, чинній на час звернення позивачки до суду та розгляду справи судами попередніх інстанцій) установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		Указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
		Разом з тим відповідно до частини другої статті 4, пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України у редакції, чинній на час звернення позивачки до судута розгляду справи судами попередніх інстанцій) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України). 
		Аналіз змісту статті 15 ЦПК України та статті 17 КАС України у сукупності дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		Відносини, пов`язані з реалізацією особою права на приватизацію житла регулюються, зокрема, Житловим кодексом Української РСР, Законом України від 19 червня 1992 року № 2482-XII«Про приватизацію державного житлового фонду», якими унормовано, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом (частина третя статті 9 цього Кодексу та частина одинадцята статті 8 зазначеного Закону).
		Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала свої міркування з окресленого питання та погодилася з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року (справа № 6?2139цс15) та 2 березня 2016 року (справа № 6-14цс16), згідно з яким у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № К/9901/12678/18 (провадження № 11-124апп18)).
		Таким чином не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи, оскільки за своєю правовою природою приватизація житла є правочином, за яким особа безоплатно, у межах норм, установлених законом, набуває у власність житлове приміщення, яке перебуває у її правомірному користуванні.
		У таких спорах орган місцевого самоврядування реалізує свої повноваження власника державного житлового фонду, тобто перебуває з громадянином не в публічно-правових, а у приватноправових відносинах.
		Тому справи за позовами про визнання права та зобов`язання вчинити дії, спрямовані на приватизацію житла, розглядаються у порядку цивільного судочинства.
		Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16 (провадження № 11-166апп18), від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18), від 3 жовтня 2018 року у справі № 757/37024/15-а (провадження № 11?760апп18), від 12 грудня 2018 року у справі № 685/1346/15-а (провадження № 11-794апп18).
		Оскільки цей позов направлено на визнання та реалізацію прав позивачки у сфері житлових відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а тому має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.  
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. 
		Згідно із частинами четвертою, шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
		Оскільки ухвала апеляційного суду про закриття провадження у справі перешкоджає провадженню у справі, рішення суду першої інстанції не було предметом апеляційного розгляду щодо фактичних обставин, від установлення яких залежить правильне визначення характеру спірних правовідносин, застосування відповідних їм норм матеріального права та вирішення позовних вимог, то ухвала Апеляційного суду Чернігівської області від 26 липня 2017 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, передбачено: якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки в цьому випадку справа направляється на розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
		Керуючись статтями 141, 402-404, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 26 липня 2017 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                       Н. П. Лященко  Судді:  Н. О. Антонюк  Л. М. Лобойко   Т. О. Анцупова  В. В. Пророк   Ю. Л. Власов  Л. І. Рогач     М. І. Гриців  О. М. Ситнік     В. І. Данішевська  О. С. Ткачук     Ж. М. Єленіна  В. Ю. Уркевич   В. С. Князєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...