Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/9302/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано судом: 15.10.2019. Зареєстровано: 16.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2019.
Дата набрання законної сили: 16.01.2020
Результат оскарження 16.01.2020 Чернігівський апеляційний суд: скасовано вирок повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/750/237/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016270000000166

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 750/9302/16-к 
		Провадження № 1-кп/750/237/19 
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		15 жовтня 2019 року Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:
		 
		головуючого - судді              ОСОБА_1 
		з участю: секретаря              ОСОБА_2 
		прокурорів              ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		захисників              ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		обвинувачених                  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 
		представника органу пробації      ОСОБА_10 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016270000000166 від 30.05.2016 року, по обвинуваченню:
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з повною вищою освітою, не працюючого, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,мешканця: АДРЕСА_2 ,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України, з повною вищою освітою, не працюючого, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, мешканця: АДРЕСА_3 ,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України,
		 
		 В С Т А Н О В И В:
		 
		Відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , працюючи з 07 листопада 2015 року старшим слідчим слідчого відділення Чернігівського районного відділення поліції Чернігівського відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області, маючи спеціальне звання капітан поліції, та, відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України, є службовою особою правоохоронного органу, яка займає відповідальне становище та наділена функціями представника влади.
		Відповідно до ст.ст. 3 та 40 КПК України слідчий є стороною кримінального провадження та здійснює свої повноваження відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності.
		Разом з тим, відповідно до ст. 284 КПК України, саме слідчий самостійно приймає рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю події чи складу злочину.
		Так, відповідно до доручення начальника слідчого відділення Чернігівського районного відділення поліції Чернігівського відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області старший слідчий ОСОБА_9 здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016270270000529 від 30 квітня 2016 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди в с. Іванівка Чернігівського району Чернігівської області за участі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , розпочатого за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
		У ході здійснення розслідування у кримінальному провадженні до ОСОБА_9 , в точно невстановлений слідством час, у кінці травня 2016 року, звернувся син учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 - ОСОБА_13 . В ході спілкування з останнім ОСОБА_9 , з метою незаконного збагачення та, зловживаючи своїм службовим становищем, повідомив, що підстави для оголошення підозри ОСОБА_11 відсутні, проте для закриття кримінального провадження № 12016270270000529 ОСОБА_13 необхідно сплатити йому неправомірну вигоду, суму якої озвучить пізніше.
		В точно невстановлений слідством час, на початку липня 2016 року, ОСОБА_9 , розуміючи протиправність своїх дій та бажаючи убезпечити себе, залучив до своєї протиправної діяльності спільного з ОСОБА_13 знайомого, свого колегу - старшого інспектора Чернігівського районного відділення поліції Чернігівського відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області ОСОБА_8 , якому попередньо повідомив обставини справи та вказав суму неправомірної вигоди, яку має передати їм ОСОБА_13 , а саме 300 доларів США. За попередньою домовленістю між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 безпосередня частина ОСОБА_8 з вказаної суми неправомірної вигоди складала 100 доларів США.
		В ході безпосередніх зустрічей та телефонних розмов ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в період з 07 по 16 липня 2016 року, діючи за узгодженим між собою планом, з метою незаконного збагачення та, зловживаючи службовим становищем, повідомили ОСОБА_13 визначену суму неправомірної вигоди в розмірі 300 доларів США за закриття кримінального провадження № 12016270270000529.
		В подальшому, 18.07.2016 року, близько 08 год. 40 хв., ОСОБА_9 , перебуваючи в салоні автомобіля «Фольксваген Каді», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , біля приміщення Чернігівського районного відділення поліції Чернігівського відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області, розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 116-А, отримав від ОСОБА_13 обумовлену неправомірну вигоду в розмірі 7500 грн., після чого був викритий працівниками правоохоронного органу.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що своїми діями, за посередництва ОСОБА_8 , які виразились в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду та в інтересах третьої особи дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України.
		В свою чергу, ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що своїми діями, які виразились в пособництві в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду та в інтересах третьої особи, дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
		В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 свою вину у пред`явлених обвинуваченнях не визнали повністю та відмовились від дачі свідчень, посилаючись на положення ст. 63 Конституції України та просили їх виправдати, так як інкримінованих злочинів не вчиняли і доказів їх винуватості не надано.
		   Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що працював у Чернігівській місцевій прокуратурі з 15 грудня 2015 року по січень 2018 року на посаді прокурора. До середини липня 2016 року здійснював прокурорський нагляд у формі процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, передбачені ст.ст. 286, 289, 290 КК України. У подальшому напрямок роботи змінився. Він входив до групи прокурорів у кримінальному провадженні за фактом ДТП в с. Іванівка Чернігівського району за участю ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Не пам`ятає хто здійснював розслідування даного кримінального провадження. Особисто на місце події не виїжджав, кримінальне провадження за даним фактом не вивчав, не пам`ятає, щоб надавав у ньому вказівки. Слідчі дії з ним у даному кримінальному провадженні не узгоджувалися. Питання про закриття кримінальних проваджень слідчими з прокурором не узгоджувалися, в тому числі і з ним у кримінальному провадженні за фактом ДТП в с. Іванівка Чернігівського району за участю ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . З ОСОБА_9 був знайомий у зв`язку з професійною діяльністю, з ОСОБА_8 не знайомий. Про дане кримінальне провадження дізнався зі ЗМІ. Будь-яких фактів пропонування йому матеріальних благ за прийняття якихось рішень у даному кримінальному провадженні не було. У своїй професійній діяльності він не вимагав, щоб слідчі погоджували з ним комплекс слідчих дій у провадженнях, оскільки навантаження у нього на той час було дуже велике і погоджувати у кожному комплекс слідчих дій неможливо. 
		   Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні повідомив, що 29.04.2016 він, їдучи на дачу в с. Іванівка Чернігівського району потрапив у ДТП за участі велосипедистки, яка зазнала травм. Він самостійно викликав карету швидкої допомоги та поліцію. Спочатку приїхала карета швидкої допомоги і забрала потерпілу жінку, а потім приїхали працівники поліції, а саме ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , робили вимірювання, спілкувалися зі свідками, перевіряли гальма у велосипеді, оформили документи та поїхали в м. Чернігів на освідування. Також, на місце події приїжджав і його син  ОСОБА_13 . Чи спілкувався син з працівниками поліції під час перебування на місці події  не пам`ятає. Після освідування поставили його машину на штраф майданчик і він, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 поїхали в лікарню до потерпілої. Хто був ініціатором цієї поїздки він не пам`ятає. Також, туди ж приїхав і його син. Однак з потерпілою не вийшло поспілкуватися. З його участю проводився слідчий експеримент, де були присутні обвинувачені, проводилися заміри, чи були присутні поняті та чи складався протокол він не пам`ятає. Коли машина знаходилася на штраф майданчику, ОСОБА_9 повідомив свідка, що необхідно надати йому гроші у сумі 500 грн., а він відповідно поверне автомобіль, що і зробив дотримавши свого слова після надання йому свідком вказаної суми коштів через день, а також раніше ОСОБА_9 повідомив свідка, що необхідно надати 200 грн. за проведення експертизи, оскільки вона може затягнутися, що і було зроблено свідком. В подальшому справа тягнулася, йому зателефонував ОСОБА_9 та сказав, що треба під`їхати щоб закрити кримінальне провадження. Свідок повідомив, що знаходиться на вахті і не може під`їхати, тоді ОСОБА_9 попросив під`їхати сина. Син поїхав на зустріч, потім через деякий час зателефонував колишній підлеглий свідка  ОСОБА_15 , який на той час працював черговим у райвідділі поліції та повідомив, що трапилось щось незрозуміле. Свідок зателефонував сину, який повідомив, що коли приїхав на місце, після того як зателефонував ОСОБА_9 , то останній йому повідомив, що необхідно 300 доларів США щоб закрити справу. Син повідомив, що у подальшому передав ОСОБА_9 необхідні кошти і з`явилися працівники СБУ. Також свідок повідомив, що добровільно, за власною ініціативою, передавав ОСОБА_9 500 грн у якості подяки. За фактом ДТП в с. Іванівка стосовно свідка існує обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили. 
		   Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , надав пояснення, що з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 познайомився за обставин ДТП з участю його батька у квітні 2016 року. На місці ДТП він з`явився після дзвінка батька, до приїзду працівників поліції, які там з`явилися приблизно через 20-40 хв. після приїзду свідка і провели огляд місця події. На місці ДТП свідок з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не спілкувався. Ініціаторами поїздки в обласну лікарню до потерпілої були поліцейські, свідок також їздив з батьком. В обласній лікарні з одним з нині обвинувачених спілкувався лише з приводу транспортного засобу, той цікавився документами на транспортний засіб. Від свідка вимагання грошових коштів було після того як він дізнався, що обвинувачені вже неодноразово брали кошти з батька за так звану трасологічну експертизу у сумі 200 чи 300 грн, друга сума була 500 грн за те, щоб забрати транспортний засіб батька з штрафного майданчика. Про це йому розповів батько. В подальшому хтось з обвинувачених зателефонував батьку, що треба зустрітися з приводу закриття кримінального провадження, але батько в той час перебував на роботі в м. Чорнобиль. Свідок поїхав замість батька на зустріч з одним з обвинувачених, яким є ОСОБА_9 . Той почав натякати, що для вирішення питання про закриття кримінального провадження потрібно надати якісь матеріальні засоби, що саме він точно не пам`ятає. Свідок сказав, що йому треба подумати і в подальшому звернувся до СБУ у травні 2016 року у зв`язку з вимогами обвинувачених щодо надання коштів. Пам`ятає, що працівники СБУ просили йому не розголошувати відомості. Під час даних подій свідок по мобільному телефону спілкувався з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 . Розмови стосувалися того, що свідок повинен надати кошти, бензин, йому призначали час зустрічі, але в нього не виходило, оскільки був зайнятий на роботі. Під час зустрічей з обвинуваченими він був із спеціальними засобами контролю, отриманими в СБУ. Передачу коштів свідок здійснював ОСОБА_9 біля райвідділу поліції по вул. Шевченка в м. Чернігові. Коли свідок зустрівся з ОСОБА_9 , то останній повідомив, що знаходиться на чергуванні і запросив свідка до себе в автомобіль. Сума, яку він передавав, була 7500 грн. Гроші для передачі ОСОБА_9 йому вручив працівник СБУ в присутності двох понятих, про дату передачі коштів він сам повідомив працівника СБУ, з яким спілкувався після звернення до СБУ. Кошти передавалися за закриття кримінального провадження з приводу батька. 
		   Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 повідомив, що працював у 2016 році, як і зараз, заступником завідуючого відділу  завідуючим сектору автотехнічних досліджень Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України в Чернігівській області. Залучення експерта для проведення слідчого експерименту у кримінальному провадженні про ДТП відбувається наступним чином. Слідчий або керівництво слідчого підрозділу звертається з листом до Чернігівського НДКЦ про залучення спеціаліста-автотехніка. Керівництво розглядає лист і накладає на нього резолюцію, розписує на керівника відповідного підрозділу. У невідкладних випадках залучення можливе без листа за усним зверненням, але у подальшому лист повинен бути скерований до установи протягом 3-х днів. Відсутня норма права щодо обов`язкового залучення експерта-автотехніка до проведення слідчого експерименту за фактами ДТП, це відбувається на розсуд слідчого. Свідок не пам`ятає, щоб його залучали для участі у проведенні слідчого експерименту за фактом ДТП за участю ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в с. Іванівка, Чернігівського району. У 2016 році вихідні дані для проведення інженерно-транспортної експертизи за спеціальністю «обставин та механізму вчинення ДТП» зазначалися слідчим у постанові про призначення експертизи, як правило, з матеріалів слідчих експериментів проведених з особою, з якою слідчий визначить доцільним їх проведення. Дана експертиза не є обов`язковою у кримінальному провадженні, доцільність її призначення визначає особа, яка проводить розслідування. ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не зверталися до свідка з пропозиціями надання будь-яких матеріальних благ за вирішення тих чи інших питань при проведенні експертизи у кримінальному провадженні за фактом ДТП у с. Іванівка за участю ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Про факт існування будь-яких схем щодо отримання експертами Чернігівського НДКЦ неправомірної вигоди за виїзд для участі у слідчих експериментах свідку нічого не відомо, з обвинуваченими він не товаришував, відносин були лише службові.
		   Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні повідомив, що його було запрошено працівником правоохоронного органу бути понятим під час слідчих дій, на що він добровільно погодився. Працівником якого саме правоохоронного органу його було запрошено вже не пам`ятає. Спочатку, вранці, він був присутній біля технологічного університету, коли перераховували гроші в присутності ще одного понятого та людини, яка повинна була передавати кошти. Всього були присутні чотири особи: він, інший понятий, особа, якій вручалися кошти та працівник правоохоронного органу. В протоколі були зазначені купюри з номерами та реквізитами. Свідка попросили звірити реквізити купюр з зазначенням у протоколі, що він і зробив та підписав протокол. Зауважень до протоколу у нього не було. Потім свідка попросили бути присутнім при вилученні коштів. Це відбувалося біля споруди МВС навпроти військової частини. Свідок постійно знаходився біля машини з якої були вилучені кошти. Сума грошових коштів була близько 7 тис. грн. Машина знаходилася на парковці біля райвідділу. Свідку роз`яснювалися слідчим права та обов`язки. За результатами складався протокол, де були зазначені вилучені кошти, їх номери, який свідок підписав. Під час проведення даної слідчої дії був присутній інший понятий, зауважень у свідка до проведеної слідчої дії не було. Під час проведення слідчої дії свідок від автомобіля не відлучався. Підпис у наданій йому для огляду копії протоколу огляду та вручення грошових коштів належить йому.
		   Допитаний в судовому засіданні Свідок ОСОБА_18 , надав показання, які аналогічні показанням свідка ОСОБА_17 .
		Причетність обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 до вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень сторона державного обвинувачення доводила в судовому засіданні наступними доказами:
		   - протоколом огляду та вручення ОСОБА_13 грошових коштів в сумі 7 500 грн від 18 липня 2016 року, як неправомірну вигоду для передачі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ;
		- дорученнями заступника начальника слідчого відділу прокуратури області (в порядку ст. 40 КПК України) від 31.05.2016, 22.06.2016 та 12.07.2016, у відповідності до яких УСБУ в Чернігівській області доручено організувати виконання ухвал слідчого судді апеляційного суду Чернігівської області про аудіо-, відео контроль особи, спостереження за особою, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_13 та постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, проведення якої доручено співробітникам УСБУ в Чернігівській області;
		- ухвалами слідчого судді апеляційного суду Чернігівської області від 31.05.2016 № 527/767, від 31.05.2016 № 528/768, від 06.07.2016 № 750/951 про надання дозволу на проведення комплексу НСРД (візуальне спостереження, аудіо-, відео контроль особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , якими підтверджується законність проведення негласних слідчих розшукових дій відносно вказаних осіб і використання отриманих результатів в якості доказів у кримінальному провадженні;
		- протоколом від 18.07.2016 обшуку автомобіля «Фольксфаген Каді», д.н.з. НОМЕР_1 з додатком відеозапису слідчої дії, в якому перебував ОСОБА_9 в ході якого виявлено та вилучено 7500 грн, які передані останньому як неправомірна вигода ОСОБА_13 за прийняття рішення про закриття кримінального провадження за фактом ДТП за участю його батька ОСОБА_11 . При цьому ідентифіковані кошти у сумі 7 500 грн відповідають тим, що отримані ОСОБА_13 від співробітників СБУ;
		   - протоколом огляду матеріалів НСРД, згідно якого оглянуто оптичні носії інформації;
		- протоколом від 19.07.2016 про результати аудіо-, відеоконтролю за особою ОСОБА_8 , згідно якого ОСОБА_19 14.07.2016 зустрічається з ОСОБА_13 і ставить йому умову про необхідність надання неправомірної вигоди в сумі 300 доларів США, в т.ч. 100 доларів США  для експерта, за закриття кримінального провадження за фактом ДТП за участю його батька;
		- протоколом від 19.07.2016 про результати аудіо-, відеоконтролю за особою ОСОБА_9 , згідно якого ОСОБА_13 зустрічається біля 08.00 год. 18.07.2016 з ОСОБА_9 і передає останньому 300 доларів США в гривневому еквіваленті 7500 грн. При цьому передача грошових коштів відбувається за пропозицією ОСОБА_9 в салоні автомобіля марки «Фольксфаген Каді» НОМЕР_1 , де ОСОБА_9 вказує місце куди необхідно покласти кошти; 
		- постановою про проведення контролю за вчинення злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 15.07.2016, у відповідності до якої для отримання доказів злочинної діяльності слідчого ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , пов`язаної з одержанням неправомірної вигоди за закриття кримінального провадження за фактом ДТП прокурор надає дозвіл на проведення даної НСРД;
		- протоколом про проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а саме проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 19.07.2016, згідно якого ОСОБА_13 передається неправомірна вигода у сумі 7500 грн (попередньо вручені ідентифіковані кошти) під контролем СБУ ОСОБА_9 18.07.2016 в салоні автомобіля марки «Фольксфаген Каді» д.н.з. НОМЕР_1 , припаркованим поблизу будівлі Чернігівського райвідділу ЧВП ГУНП в Чернігівській області, що за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 118;
		- протоколами про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж  каналів зв`язку (мобільного номеру) ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 19.07.2016 з додатком  матеріальним носієм інформації (компакт-диском), на якому зафіксовано розмови ОСОБА_8 , ОСОБА_13 та ОСОБА_9 в період з 7 по 16 липня 2016 року щодо проведення певних слідчих дій за участю батька ОСОБА_13 , та передачі ним коштів у визначеній сумі неправомірної вигоди в розмірі 300 доларів США за закриття кримінального провадження №12016270270000529;
		- стенограмами розмов за мобільними номерами, які перебували у користуванні обвинувачених та ОСОБА_13 (додатки до протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії  зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 19.07.2016), що відбулись в період з 07.07.2016 по 18.07.2016 між вказаними особами, у яких останні вирішують питання щодо проведення слідчих дій у провадженні по ДТП № 12016270270000529 на користь батька ОСОБА_13 , та передачі коштів від ОСОБА_13 за закриття кримінального провадження у сумі 300 доларів США, участю у цьому і ролі ОСОБА_8 як посередника (отримання ним за співпрацю коштів в сумі 100 доларів США) і ОСОБА_9 , як особи, яка буде одержувати неправомірну вигоду і процесуальній особі, яка приймає рішення у провадженні по ДТП і веде слідство;
		- копіями матеріалів кримінального провадження № 12016270270000529 за ч. 1 ст. 286 КК України станом на 12.09.2016, в яких містяться дані про можливість закриття провадження та дані про підстави для направлення справи до суду, що підлягає в площині вирішення саме слідчим ОСОБА_9 і є полем для зловживань останнім;
		- протоколом огляду від 01.08.2016 мобільного телефону марки «САМСУНГ» вилученого у ОСОБА_8 , згідно якого встановлено, що інформація про з`єднання в указаному мобільному телефоні зафіксована з 23 березня 2016 року. 
		- речовими доказами: матеріальними носіями інформації DVD+R марки «VIDEX» та відео-, аудіозаписами, які містяться на дисках, із записами негласних слідчих (розшукових) дій.
		Наведені вище докази, на думку сторони державного обвинувачення, взаємопов`язані і в сукупності з показами свідків підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено винних осіб, подію злочину, винуватість обвинувачених та інші обставини, зазначені у ст. 91 КПК України. Всі докази взаємодоповнюють один одного і в сукупності підтверджують вину ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в інкримінованих їм злочинах.
		Сторона захисту вважає, що докази сторони обвинувачення не ґрунтуються на матеріалах справи і досліджених у суді обставинах, докази на які посилаються прокурори є недопустимими.
		Також захисники в судовому засіданні наголошували на наявності ряду процесуальних порушень при здійсненні досудового розслідування даного кримінального провадження.
		Згідно відповіді Управління СБУ в Чернігівській області від 03.05.2017 оперативно-розшукових заходів стосовно ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , в рамках оперативно-розшукової справи за заявами ОСОБА_13 та ОСОБА_11 не здійснювалося.
		В свою чергу, свідок ОСОБА_13 пояснив, що він, в травні 2016 року, звернувся до Управління СБУ в Чернігівській області з письмовою заявою, щодо вимагання неправомірної вигоди від нього. 
		Враховуючи відповідь Управління СБУ в Чернігівській області від 03.05.2017 року щодо оперативно-розшукових заходів стосовно ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та, що стороною обвинувачення жодним чином не було доведено в судовому засіданні реального існування заяв ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , а також те, що згідно показів свідка ОСОБА_11 з будь якою заявою до Управління СБУ в Чернігівській області він не звертався, захист вважає, що жодної правової підстави для внесення відомостей до ЄРДР не було.
		Свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які виступали понятими, не могли пояснити де та яким чином відбувалась передача грошових коштів, так як не пам`ятають цього точно, тим більше їх свідчення протирічать дослідженим доказам у справі, а саме те що ОСОБА_8 був затриманий окремо і вони не могли його бачити в день затримання ОСОБА_9 .
		Матеріали кримінального провадження містять постанову про створення групи слідчих від 18.07.2016.
		Згідно вказаної постанови створено по кримінальному провадженню групу слідчих у складі: начальника слідчого відділу прокуратури Чернігівської області ОСОБА_20 . 
		   В той час в матеріалах справи міститься постанова про призначення прокурора від 30.05.2016, згідно якої здійснення повноважень прокурора у кримінальному провадженні за собою залишає ОСОБА_21 .
		   Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінальне провадження № 42016270000000166 за ч. 3 ст. 368 КК України було відкрито слідчим прокуратури Чернігівської області 30.05.2016. 
		Отже, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 39 КПК України, та в розрізі вищезазначеної постанови про призначення прокурора, а саме її резолютивної частини в даному випадку, на думку сторони захисту, начальник слідчого відділу прокуратури Чернігівської області ОСОБА_20 повинен був визначити слідчого чи групу слідчих та старшого слідчої групи, або ж визначити слідчого в провадженні як мінімум себе, відповідно 30.05.2016, в день внесення відомостей до ЄРДР, що повністю б відповідало вимогам ст.ст. 39, 110 КПК України, оскільки, будь яке рішення слідчого приймається лише у формі постанови.
		Сторона захисту вважає, що підтвердженням вищезазначеного є й сам реєстр матеріалів досудового розслідування, відповідно до якого саме 18.07.2016 була створена група слідчих. Жодного іншого процесуального документу, окрім призначення та зміни процесуальних прокурорів, до 18.07.2016 створено не було. 
		Виходячи зі змісту ст. 39, 40, ч. 1 ст. 86 КПК України, сторона захисту вважає, що всі процесуальні рішення та дії, прийняті та вчинені до 18.07.2016 начальником СВ прокуратури Чернігівської області ОСОБА_20 , є недопустимими доказами, оскільки здійснювалися у поза процесуальний спосіб, без належних на те повноважень. 
		Прокурором в судовому засіданні долучено ксерокопію протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.07.2016. Вказана ксерокопія протоколу не може бути визнана доказом по справі, оскільки її форма суперечить вимогам ч. 3 ст. 99 КПК України, згідно якої сторона кримінального провадження зобов`язана надати до суду оригінал документа. Оригіналом документу є сам документ. Дублікат документа може бути визнаний судом як оригінал документа, якщо документ виготовлений таким же способом як і його оригінал. Крім того, надання до суду вказаної ксерокопії суперечить Інструкції з діловодства в органах прокуратури України затвердженої наказом Генеральної прокуратури України № 103 від 24 лютого 2016 року. 
		У зв`язку з цим, сторона захисту, вважає, що ксерокопія протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.07.2016 є недопустимим доказом.
		Також, на думку захисників, саме затримання відбулося з грубим порушенням процесуальних прав підозрюваного ОСОБА_9 , а саме невід`ємного права підозрюваного на захист, оскільки захисник ні за призначенням, ні за договором під час вказаної процесуальної дії залучений та допущений до участі не був. Відповідно до вимог ст.ст. 208, 213 КПК України залучення захисника під час процесуальної дії  затримання, є безальтернативним та прямим обов`язком слідчого, окрім безпосередньої відмови підозрюваного від захисника.
		На підставі п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України, на думку сторони захисту, протокол затримання підозрюваного ОСОБА_9 є недопустимим доказом, оскільки отриманий з істотними порушеннями прав людини та основоположних свобод. 
		   В матеріалах справи міститься клопотання про продовження строків досудового розслідування, датоване 12.09.2016. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 295 КПК України, копія клопотання вручається слідчим або прокурором підозрюваному, захиснику не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання клопотання прокурору. 
		З даним клопотанням, був ознайомлений підозрюваний ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_22 . 
		Також є супровідний лист про те, що дане клопотання відправлене обвинуваченому ОСОБА_9 за адресою АДРЕСА_4 .
		Згідно повідомлення про підозру від 18.07.2016 в анкетних даних ОСОБА_9 зазначено, що останній проживає за адресою АДРЕСА_2 . Яке має відношення адреса АДРЕСА_4 до обвинуваченого ОСОБА_9 невідомо. 
		Повідомлення захисників ОСОБА_9 про вчинення зазначених процесуальних дій взагалі, навіть формально, не відбувалося. 
		Тому захист вважає, що фактично продовження строків досудового розслідування в порядку передбаченому КПК України не відбулося, а зміна раніше повідомленої підозри підозрюваному ОСОБА_9 , вручення якої відбулося 22.09.2016, та виконання вимог ст. 290 КПК України, як і складання обвинувального акту з додатками, відбулося по за строками досудового розслідування. 
		Вручення обвинуваченому ОСОБА_9 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри датованої 15.09.2016 відбулося 22.09.2016.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором. 
		Невручення повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри 15.09.2016 підозрюваному ОСОБА_9 призвело до того, що в подальшому, в тому числі й 22.09.2016, слідчий в провадженні ОСОБА_20 втратив процесуальне право на вручення такого повідомлення, виходячи зі змісту ст. 113 КПК України. 
		Отже, на думку сторони захисту, повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри 22.09.2016 підозрюваному ОСОБА_9 фактично не відбулося, а вказані дії слідчого в провадженні ОСОБА_20 є процесуально нікчемними. 
		18.07.2016 слідчим ОСОБА_23 було проведено процесуальну дію  обшук. Під час здійснення вказаної процесуальної дії слідчим ОСОБА_23 грубо було порушено право підозрюваного ОСОБА_9 на захист, оскільки слідчий не забезпечив у відповідності до ч. 2 ст. 20 КПК України право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним чи призначеного захисника, а також право, зазначене в п. 3 ч. 3 ст. 42 КПК України на першу вимогу мати захисника. 
		   У відповідності до ст.ст. 49, 208, 213 КПК України, слідчий ОСОБА_23 зобов`язаний був роз`яснити та забезпечити під час проведення вказаної слідчої дії присутність обраного обвинуваченим ОСОБА_9 захисника або ж призначити захисника відповідною постановою. 
		Відповідно до зазначених статей, слідчий ОСОБА_23 мав право проводити вказану слідчу дію без захисника, лише після отримання від самого обвинуваченого ОСОБА_9 відмови від обраного чи призначеного захисника, склавши при цьому протокол про прийняття відповідної відмови.
		Також в тексті вказаного протоколу відсутнє посилання на положення ч. 3 ст. 233 КПК України, отже й підстав для проведення обшуку без ухвали суду і поза судовим контролем, на думку сторони захисту, у слідчого ОСОБА_23 не було. 
		У зв`язку з тим, що під час вказаної процесуальної дії слідчим ОСОБА_23 було порушено основоположне право обвинуваченого на захист, сторона захисту вважає, що протокол обшуку від 18.07.2016 є недопустимим доказом. 
		На думкусторони захисту,свідок ОСОБА_13 ,діючи підбезпосереднім контролем СБУпостійно,проявляв активнідії щодопризначення тапроведення зустрічейз ОСОБА_8 та вподальшому з ОСОБА_9 ,під часяких постійнопровокував навчинення злочину.Згідно показівсвідка ОСОБА_13 ,останній діявза інструкціями,  які надавалися працівниками СБУ, отримував від них спеціальні засоби фіксації, а також гроші для проведення провокації. Отже, саме працівниками управління СБУ в Чернігівській області були створені такі умови, при яких свідок ОСОБА_13 зміг би підбурити та спровокувати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до вчинення інкримінованих злочинів.
		Заслухавши учасників судового провадження, допитавши свідків та з`ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх доводів та спростувань, та перевіривши докази, надані на їх підтвердження, суд приходить до наступного.
		Так, відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Відповідно до ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 не доводять обставин інкримінованих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 злочинів, ряд з них спростовують вину і підтверджують неприпустимість інших доказів.
		При цьому, в свідченнях ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 взагалі відсутні докази вчинення обвинуваченими злочинів. Фактично таке обвинувачення базується лише на показах свідка ОСОБА_13 , але до них суд теж ставиться критично, оскільки останній наголосив на неприязному ставленні до обвинувачених.
		Відповідно до положень ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. 
		Статтею 62Конституції Українигарантовано,що особавважається невинуватоюу вчиненнізлочину іне можебути підданакримінальному покаранню,доки їївину небуде доведенов законномупорядку івстановлено обвинувальнимвироком суду. Ніхтоне зобов`язанийдоводити своюневинуватість увчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Такі ж положення закріплені у ст. 17 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		Стороною захисту наголошувалось, що відносно обвинувачених мала місце провокація неправомірної вигоди та те, що свідок ОСОБА_13 виконував вказівки співробітників СБУ та діяв взагалі за розробленим цим органом сценарієм, оскільки за вчиненням злочину здійснювався аудіо-, відео контроль, тим більше, що ОСОБА_13 отримав кошти від співробітників СБУ. При цьому останній досконально був обізнаний про те, що за його діями спостерігають правоохоронці, які мали затримати працівників поліції одразу ж після того, як ОСОБА_13 передасть комусь з них грошові кошти.
		Такі доводи сторони захисту заслуговують на увагу і вказують на необхідність належної перевірки наданих стороною обвинувачення доказів за критеріями вимог ч. 3 ст. 271 КПК України, відповідно до яких під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
		Обов`язок доказати відсутність підбурення покладається на обвинувачення при умові, що заяви захисту не є повністю неправдоподібними. При відсутності любого такого доказу задачею судових органів є розгляд фактів справи та прийняття необхідних заходів для виявлення істини з метою визначення, чи мало місце підбурення. У випадку встановлення, що підбурення мало місце, судові органи повинні зробити висновок відповідно до Конвенції.
		Виходячи з положень частини другої статті 8 КПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29.06.2004 року, ст. 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).
		Відповідно до ст. 6 Конвенції гарантовано право на справедливий суд. Основні вимоги справедливості, зазначені в цій статті Конвенції відносяться до будь-якого виду злочинів, від самих незначних до особливо тяжких. Суспільний інтерес не може виправдати використання доказів отриманих за допомогою провокацій поліції (п. 36 рішення Європейського Суду у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»).
		Як вбачається із п.п. 133-135 рішення Європейського Суду у справі «Худобін проти Росії» всі докази отримані за допомогою провокації повинні бути виключені з доказової бази.
		Провокація має місце, коли співробітники, які беруть участь в ній, будь то співробітники сил безпеки або особи, що діють за їх вказівкою, не обмежуються переважно пасивним розслідуванням злочинної діяльності, а впливають, щоб підбурювати до вчинення злочину, який інакше не було б скоєно, з тим, щоб можна було кваліфікувати злочин, тобто отримати докази і розпочати кримінальне переслідування (п. 55 рішення Європейського Суду у справі «Раманаускас проти Литви»).
		Європейським Судом вироблено двохступеневу перевірку (тест на відмінність провокації від допустимого втручання), який складається з двох елементів:
		a) матеріально-правового елементу з об`єктивним підходом, де істотним питанням є питання про те, чи обмежились представники правоохоронного органу рамками «переважно пасивної поведінки» або вийшли за них;
		б) процесуального елемента, де питання полягає в тому, чи мав заявник дійсну можливість повідомити про провокацію з боку правоохоронних органів під час національного розгляду, і як національні суди відреагували на цю заяву (пп. 67-79 рішення Європейського Суду у справі «Банніков проти Росії»).
		ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не були залучені до кримінальної діяльності та не були схильними до вчинення кримінального правопорушення. Відсутні докази та стороною обвинувачення не доведено, що вони мали судимість або що національні органи мали будь-які підстави підозрювати їх у будь-якій попередній злочинній діяльності. Саме такі обставини при визначенні існування провокації врахував Європейський Суд у справі «Таранекс проти Латвії» (пункти 61-65).
		Коли таємний інформатор бере на себе ініціативу, звертається до влади з повідомленням про передбачувану схильність об`єкта до скоєння злочину, необхідна ретельна перевірка відсутності у інформатора прихованих мотивів (пункти 37-41 рішення Європейського Суду від 24 червня 2008 року у справі «Мілінієне проти Литви», № 74355/01).
		Таким чином, підводячи підсумок аналізу щодо можливої провокації в даній справі, використання таємних агентів допускається за умови, що існують чіткі обмеження і гарантії, громадські інтереси не можуть виправдати використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку поліції, оскільки це тягне за собою ризик абсолютного позбавлення обвинуваченого права на справедливий судовий розгляд (пп. 49, 54 рішення Європейського Суду у справі «Раманаускас проти Литви»).
		Відповідно до ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в статті 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. При цьому, у справах щодо провокації стандарт доказування збільшується.
		Також дослідивши надані органами досудового розслідування докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки вказаний злочин було спровоковано, отриманні внаслідок такої провокації докази є недопустимими.
		Крім того, суд визнає недопустимими всі докази по даному кримінальному провадженню, зібрані внаслідок проведення НСРД, з огляду на наступне.
		Кримінальний процесуальний закон встановлює чіткий порядок відкриття матеріалів кримінального провадження іншій стороні при закінченні досудового розслідування. Згідно з ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
		Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року (справа № 751/7557/15-к), у випадкуне відкриття стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, процесуальних документів, які стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, суд не має права допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, в якості доказів.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвали слідчого судді апеляційного суду від 31 травня 2016 року та від 6 липня 2016 року про надання дозволу на здійснення візуального спостереження, аудіо-, відеоконтролю та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж на стадії досудового розслідування стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України не відкривались, натомість були долучені до матеріалів кримінального провадження вже під час розгляду справи судом першої інстанції.
		З оглядуна те,що зазмістом статей20,290КПКУкраїни обов`язок сторони обвинувачення щодо відкриття всіх матеріалів досудового розслідування, які є в її розпорядженні, покликаний забезпечити належну реалізацію стороною захисту права на справедливий суд та права обвинуваченого на захист, тому відкриття відповідних матеріалів на стадії судового розгляду потребує обов`язкової перевірки на предмет дотримання прав обвинуваченого, реалізації засад рівності сторін, справедливості судового розгляду, що сприяло б виконанню завдань кримінального провадження.
		Враховуючи вищевикладене, надаючи оцінку дотриманню відповідних прав обвинувачених, в тому числі права на захист, при відкритті в судовому засіданні у непередбачений ст. 290 КПК України спосіб процесуальних документів, які стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , суд дійшов висновку про неможливість використання відповідних матеріалів в якості доказів, а також про недопустимість доказів, які містяться в протоколах за результатами проведення відповідних негласних слідчих (розшукових) дій.
		Відкриття в умовах публічного і гласного судового розгляду окремих матеріалів кримінального провадження, які існували на момент звернення до суду з обвинувальним актом, але не були відкриті стороні захисту, не означає їх автоматичну допустимість, оскільки за ч. 12 ст. 290 КПК України критерієм допустимості доказів є не лише законність їх отримання, а й попереднє відкриття матеріалів іншій стороні до їх безпосереднього дослідження у суді.
		Суд відповідно до норм КПК України не вправі витребувати, вимагати від сторони обвинувачення будь-які інші докази, ніж ті які надані, на підтвердження винуватості особи у вчинені злочину. Суду також не дозволяється збирання, витребування доказів у кримінальному провадженні з власної ініціативи.
		Європейський суд з прав людини у справі «Коробов проти України» зазначив, що стандартом у кримінальному провадженні має бути доведення винуватості «поза всяким сумнівом», чого у даному кримінальному провадженні прокурором стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не здійснено.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 та 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них ч. 2 ст. 9 КПК України покладає обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		При цьому завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
		Так, відповідно до ч. 2 ст. 86 КПК України, недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості осіб у вчиненні кримінального правопорушення.
		Статтею 7 КПК України закріплені найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		Статтею 8 цього Кодексу встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		В ст. 17 КПК України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
		Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Такий обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№ 475/97-ВР).
		Крім того, суд зобов`язаний взяти до уваги роз`яснення, які містяться в п. п. 17, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990, що в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. При ухваленні вироку суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий стороною обвинувачення доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність наданих доказів з точки зору достатності та взаємного зв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, прийшов до висновку, що в діях обвинуваченого ОСОБА_9 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а в діях ОСОБА_8 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, оскільки в судовому засіданні не встановлені достатні та допустимі докази для доведення їх винуватості в суді та вичерпано можливості їх отримати.
		Враховуючи засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини (п. 10 ч. 1 ст. 7 та ст. 17 КПК України), що полягають у тому, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи (ч .4 ст. 17 КПК України), суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень є недоведеним, а тому їх необхідно виправдати.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		Матеріальної шкоди кримінальним правопорушенням не завдано.
		Запобіжний захід обвинуваченим не обрано.
		Судові витрати в кримінальному провадженні відсутні
		Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити що належить вчинити, зокрема, з речовими доказами і документами.
		Долю речових доказів та документів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_9 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України та виправдати.
		ОСОБА_8  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України та виправдати.
		Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області повернути ОСОБА_24 29 000 (двадцять дев`ять тисяч) грн. 00 коп., внесених в якості застави на виконання ухвали слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 липня 2016 року.
		Речові докази: 
		два диски DVD+R марки VIDEX з аудіозаписами негласних слідчих (розшукових) дій, диск DVD+R марки VIDEX з аудіо та відеозаписами негласних слідчих (розшукових) дій, протокол слідчого експерименту за участі ОСОБА_11 , копії матеріалів кримінального провадження № 12016270270000529 від 30 квітня 2016 року, розпочатого за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження,  надалі зберігати в матеріалах кримінального провадження; 
		мобільний телефон «Самсунг», вилучений під час затримання ОСОБА_8 - повернути ОСОБА_8 ; 
		два мобільні телефони (один сенсорний, інший  звичайний), вилучені в ході обшуку автомобіля ОСОБА_9  повернути ОСОБА_9 
		грошові кошти в сумі 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн, які використовувалися в якості неправомірної вигоди та були поміщені на відповідальне зберігання до Чернігівського обласного управління ВАТ Державний ощадний банк України, - повернути начальнику Управління Служби Безпеки України в Чернігівській області; 
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги  після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Чернігова протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з дня отримання копії вироку.
		 
		 
		 
		Суддя        ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...