Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/431/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них.
Надіслано судом: 15.10.2019. Зареєстровано: 16.10.2019. Оприлюднено: 17.10.2019.
Дата набрання законної сили: 24.01.2020
Результат оскарження 24.01.2020 Апеляційний суд міста Києва: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/754/4049/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Номер провадження 2/754/4049/19 
		Справа №754/431/19
		РІШЕННЯ 
		іменем України
		 
		07 жовтня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва у складі 
		судді  -                                                                       Саламон О.Б.
		за участі секретаря судового засідання  -        Вільховченко І.І.   
		представника позивача                                          Ізьянової О .В.
		відповідача                                          ОСОБА_2 
		представника відповідача                          ОСОБА_6
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу,  -  
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування в розмірі 24 197, 06 грн. 
		Обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що 10.05.2017 р. в м. Києві трапилася ДТП за участю автомобіля «Опель» д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «Хонда» д/н НОМЕР_2 , під керуванням відповідача. Згідно з постановою Солом`янського районного суду м. Києва подія сталася з вини відповідача. Автомобіль «Опель» д/н НОМЕР_1 на момент ДТП був застрахований в позивача на підставі договору страхування транспортного засобу від 20.09.2016 р. Згідно з цим договором позивач брав на себе зобов`язання виплатити страхове відшкодування у випадку пошкодження застрахованого автомобіля внаслідок ДТП. На виконання умов договору страхування, позивач виплатив страхове відшкодування потерпілій особі в розмірі 57 967, 52 грн. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», яке здійснило виплату на суму 33 770, 56 грн. У зв`язку з наведеним, позивач звертається до суду з зазначеним позовом, посилаючись на ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993, 1194 ЦК України, згідно з якими до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяну шкоду. 
		Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16.01.2019 р. відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами та у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України. 
		20.02.2019 р. зі сторони відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до якого вимоги позову не визнає. Посилається на те, що позивачем складено Кошторис збитків, не у відповідності до умов Договору добровільного страхування, у зв`язку з чим розмір страхового відшкодування сплаченого ОСОБА_5 не відповідає розміру реальних збитків. При цьому, позивачем включено до суми, яку останній просить стягнути з відповідача, податок на додану вартість, проте страховою компанією вказаний податок до державного бюджету не перераховувався, у зв`язку з чим його стягнення з відповідача є недоцільним. 
		15.03.2019 р. до суду зі сторони позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою вказують на те, що страхове відшкодування було виплачене потерпілій особі на підставі Звіту про визначення вартості матеріального збитку транспортного засобу «Опель» д/н НОМЕР_1 . При цьому, відповідач, як винна в ДТП особа, зобов`язаний відшкодувати вартість відновлювального ремонту, а страхова компанія в якій застрахована його цивільно-правова відповідальність вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. З огляду на те, що страхового відшкодування, сплаченого ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди, відповідач має сплатити різницю між фактичним розміром шкоди, виплаченим позивачем потерпілій особі, та страховою виплатою. 
		15.03.2019 р. зі сторони відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно з якими, посилається на обставини, викладені в відзиві та на те, що вказані обставини не спростовані позивачем.
		18.03.2019 р. ухвалою суду постановлено здійснювати розгляд вказаної справи в судовому засіданні з викликом сторін. 
		Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав в повному обсязі, посилаючись на викладене в позовній заяві та відповіді на відзив. 
		Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення вимог позову, посилаючись на викладене у відзиві та запереченнях, а також на те, що при виготовленні Звіту, на підставі якого було сплачено відшкодування потерпілій в ДТП особі, оцінювачем враховані деталі, які не були пошкоджені в зазначеному ДТП. 
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
		Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
		Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку відмову в задоволенні вимог позову з наступних підстав.
		Судом встановлені та підтверджені матеріалами справи наступні факти.
		10.05.2017 р. в м. Києві трапилася ДТП за участю автомобіля «Опель» д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «Хонда» д/н НОМЕР_2 , під керуванням відповідача.
		Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 13.06.2017 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, за фактом спричинення даної ДТП. 
		У відповідності з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.
		На момент ДТП транспортний засіб «Опель» д/н НОМЕР_1 був застрахований в позивача на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу від 20.09.2016 р. 
		Згідно з цим договором позивач брав на себе зобов`язання виплатити страхове відшкодування у випадку пошкодження застрахованого автомобіля внаслідок ДТП.
		02.06.2017 р. позивачем виплачено потерпілій особі страхове відшкодування в розмірі 57 967, 52 грн., що підтверджується платіжним дорученням №77270 від 02.06.2017 р.
		При цьому, вбачається, що вказане відшкодування виплачене на підставі Звіту про визначення вартості матеріального збитку від 26.05.2017 р., згідно з яким вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Опель» д/н НОМЕР_1 складає 57 967, 52 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 33 769, 92 грн.; ремонтної калькуляції. 
		Крім вказаного, встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на підставі полісу АІ 9985568, з лімітом відповідальності за шкоду майну 100 000 грн. 
		У відповідності до рішення Господарського суду м. Києва від 01.03.2018 р. з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» стягнуто відшкодування в розмірі 11 090, 56 грн. 
		Вказаним рішенням суду встановлено, що ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» здійснено сплату відшкодування за полісом, укладеним з ОСОБА_2 , в розмірі 22 679,36 грн. 
		З огляду на вказане ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» відшкодовано позивачу суму страхового відшкодування в загальному розмірі 33 769, 92 грн. 
		Вбачається, що звертаючись з вказаним позовом до суду, позивач на підставі ст. 1194 ЦК України, просить стягнути з відповідача різницю між страховим відшкодуванням, сплаченим ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» та фактичним розміром шкоди. 
		Статтею 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.
		Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток у повному обсязі.
		Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяну шкоду. Оскільки позивачем було виплачено страхувальнику страхове відшкодування, до нього перейшло право вимоги, яке страхувальник має до особи відповідальної за заподіяну шкоду. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України "шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку". 
		Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України "шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою". 
		У відповідності до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. 
		Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 10.02.2016р. у справі №6-2878цс15, відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). 
		При цьому за змістом ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. 
		За змістом ст. 1194 ЦК України в системному зв`язку зі ст. 993 цього Кодексу та ст. 27 Закону "Про страхування" можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Вбачається, що відповідач не погоджується з розміром шкоди, яку позивач просить з нього стягнути. 
		Згідно із ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
		Ст. ЦК України та ст.16 Закону України "Про страхування передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
		Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
		Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
		Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
		Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.
		Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.
		Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		Ч. 1 1 ст. 988 ЦК України, ч. 2 ст. 20 Закону України "Про страхування"  передбачено, що, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
		Згідно з п. 24.3.2 Договору добровільного страхування наземного транспорту №748/16-Тз/К/01 від 20.09.2016 р. страховик має право протягом 2-х робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, провести огляд пошкодженого ТЗ та скласти Акт огляду ТЗ. При наявності другого учасника ДТП чи іншої особи, винної у скоєнні збитків, повідомити їм про дату, місце та час проведення огляду. У випадку неявки вказаних осіб огляд проводиться без їх участі з відповідною відміткою про цей факт у Акті огляду. 
		Вбачається, що огляд транспортного засобу «Опель» проводився 11.05.2017 р. лише за участю ОСОБА_4 . При цьому відміток про повідомлення ОСОБА_2 про проведення огляду Акт огляду не містить. 
		З зазначеного вбачається, що ОСОБА_2 не був присутній при складенні Акту огляду пошкодженого транспортного засобу. 
		Згідно з п. 27.10 Договору добровільного страхування, при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ(Кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, з врахуванням умов, зазначених в п. 17.3 цього Договору, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається Страховиком виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на СТО на підставі рахунків з СТО (згідно з умовами п. 27.11 Договору). В окремих випадках, за згодою Страховика та Страхувальника (Вигодонабувача), розмір збитків може визначатись на підставі авто товарознавчої експертизи або безпосередньо Страховиком чи уповноваженою ним особою (аварійним комісаром). Вартість частин та деталей береться в розрахунок Кошторису збитків за умови, що вони шляхом ремонту не можуть бути приведені в стан, придатний для подальшого використання, або витрати на такий ремонт перевищують витрати по їх заміні нові. 
		Згідно з Актом огляду транспортного засобу «Опель» виявлено наступні пошкодження: крило переднє ліве деформоване (ремонт та окраска), бризковик переднього лівого крила (заміна), підкрилок передній лівий (заміна), двері передні ліві (заміна, окраска), пройом двері передньої лівої (арка) (ремонт, окраска).
		Отже, згідно даного Акту заміні підлягали лише бризковик, підкрилок та двері передні ліві. 
		При цьому, з Ремонтної калькуляції №С17-201 від 26.05.2017 р. вбачається, що замінені були ще й крило, ковпак колеса, тощо. 
		При цьому, доказів того, що вказані деталі потребували заміні суду не надано. 
		У відповідності до п. 27.24 Договору, у випадку, коли за згодою Страховика та Страхувальника (Вигодонабувача) страхове відшкодування сплачується іншим способом, ніж перерахування на СТО, сума податку на додану вартість відшкодовується в складі страхового відшкодування, виключно, за умови надання Страхувальником документів, які підтверджують факт оплати за відновлювальний ремонт ТЗ (надання послуг та/або товарів), виконаний організацією, що є платником вказаного податку. 
		З Акту огляду, а також страхового Акту №006.00455317-1 та платіжного доручення, вбачається, що страхове відшкодування ОСОБА_4 було сплачено шляхом перерахування коштів на рахунок останнього, а не на СТО. При цьому, доказів на підтвердження факту оплати ОСОБА_4 відновлювального ремонту автомобіля, організації, що є платником податку на додану вартість не надано.
		Враховуючи вказане, сплата страхового відшкодування потерпілій особі з врахуванням податку на додану вартість суперечить вимогам Договору добровільного страхування, а отже стягнення з відповідача коштів з врахування зазначеного податку є необґрунтованим.
		Враховуючи вказане суд приходить до висновку, що позивачем не доведено розмір суми, що підлягає стягненню з відповідача. При цьому рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, а суд позбавлений можливості самостійно здійснити розрахунок страхового відшкодування та оцінку завданих внаслідок ДТП пошкоджень. 
		Виходячи з зазначеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. 
		Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 11, 22, 990, 993, 1187, 1191 ЦК України, ст.ст. 38, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, - 
		У Х В А Л И В: 
		У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу - відмовити. 
		Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги. 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду. 
		До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.
		Позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» - код ЄДРПОУ 33908322, МФО 300528, м. Київ, вул. Борщагівська, 154. 
		Відповідач ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 . 
		Повний текст рішення суду складено 10.10.2019 р. 
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...