Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 263/11178/14к : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.10.2019.
Дата набрання законної сили: 03.10.2019
Номер судового провадження: 51-142км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова Іменем України
		03 жовтня 2019 року м. Київ
		справа № 263/11178/14к провадження № 51-142км19
		Верховний Суд колегією суддів  Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого  ОСОБА_1 , суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання  ОСОБА_4 , прокурора  ОСОБА_5 ,  засудженого  ОСОБА_6 ,
		захисників  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції), 
		розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисників ОСОБА_9 і ОСОБА_8 на вирок Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 21 травня 2018року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014050770002878, щодо 
		ОСОБА_6 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
		засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 28, п.7 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 7, 13 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від21травня 2018року ОСОБА_6 засуджено:
		 за ч. 3 ст. 187 КК  до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років зконфіскацією усього належного йому на праві власності майна;
		 за ч. 1 ст. 28, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК  до покарання у виді довічного позбавлення волі;
		 за ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК  до покарання у виді позбавлення волі настрок 10 років.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш тяжкого покарання більш тяжким ОСОБА_6 призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна.
		На підставі ч. 2 ст. 71 КК за сукупністю вироків невідбуту частину покарання, призначеного вироком Приморського районного суду м. Маріуполя від 11 травня 2011 року, ухвалено поглинути покаранням, призначеним за цим вироком, іостаточно призначено ОСОБА_6 покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому на праві власності майна укримінально-виконавчому закладі закритого типу.
		Цим же вироком засуджено ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 28, п. 7 ч. 2 ст.115 ККдо покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років у кримінально-виконавчому закладі закритого типу.
		Зараховано ОСОБА_6 та ОСОБА_10 строк попереднього ув`язнення кожному з03серпня 2014 року до набрання вироком законної сили у строк покарання зрозрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі відповідно до ч.5 ст.72 КК.
		Стягнуто з ОСОБА_6 на користь комунального закладу «Маріупольська міська лікарня № 2» витрати на стаціонарне лікування потерпілих від злочину в сумі 4153,82 грн.
		Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_6 та ОСОБА_10 процесуальні витрати в сумі 294,84 грн.
		 
		Донецький апеляційний суд ухвалою від 12 грудня 2018 року залишив вирок місцевого суду без змін.
		За вироком суду  ОСОБА_6 засуджено за те, що він 02 серпня 2014 року приблизно о 07:00, вибивши вхідні двері, проник у квартиру АДРЕСА_2 , де, погрожуючи ОСОБА_11 застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілої, а саме демонструючи ніж та висловлюючи на адресу потерпілої погрози вбивством, які вона сприймала реально, подавив волю до опору останньої та заволодів її майном вартістю 1500 грн.
		03 серпня 2014 року приблизно з 01:30 по 01:45 ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у громадському місці  на ділянці відкритої місцевості з торця будинку АДРЕСА_3 , за обставин, викладених у вироку, вчинив такі злочини.
		ОСОБА_6 , діючи групою осіббез попередньої змови з ОСОБА_10 , умисно, з хуліганських мотивів, бажаючи фізичним шляхом розправитися з раніше незнайомими ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , використавши незначний привід, безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок, що супроводжувалося особливою зухвалістю, спочатку спостерігав, як ОСОБА_10 завдав ОСОБА_12 декількох ударів руками по різних частинах тіла та почав стискати його шию, позбавляючи можливості до опору і самооборони, а коли ОСОБА_14 підбіг і спробував звільнити ОСОБА_12 , ОСОБА_6 порожньою скляною пляшкою завдав удару по голові ОСОБА_14 , від чого останній втратив координацію руху та припинив звільнення ОСОБА_12 від ОСОБА_10 й відійшов убік.
		ОСОБА_6 , скориставшись тим, що ОСОБА_10 продовжував утримувати потерпілого ОСОБА_12 , створюючи йому можливість завершити умисел на умисне вбивство останнього, умисно завдав йому двох ударів ножем у ділянку грудної клітки зліва, заподіявши тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя під час їх заподіяння, які призвели до смерті потерпілого.
		Після цього ОСОБА_6 , будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство ОСОБА_12 , продовжуючи дії, спрямовані на позбавлення життя двох і більше осіб із хуліганських мотивів, безпричинно завдав ОСОБА_14 одного удару ножем у ділянку черевної порожнини спереду, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння. При цьому він вважав, що виконав усі дії, які були необхідними для доведення умисного вбивства ОСОБА_14 до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілому своєчасно надано медичну допомогу.
		Відразу після цього ОСОБА_6 , будучи особою, яка за вищевикладених обставин раніше вчинила умисне вбивство ОСОБА_12 та закінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_14 , продовжуючи діяти з метою позбавлення життя двох і більше осіб із хуліганських мотивів, безпричинно завдав ОСОБА_13 двох ударів ножем у ділянку грудної клітки справа, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння. При цьому вважав, що виконав усі дії, які були необхідними для доведення умисного вбивства ОСОБА_13 до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілому своєчасно надано медичну допомогу.
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		Судових рішень щодо ОСОБА_10 у касаційному порядку не оскаржено.
		У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_6 та його захисники ОСОБА_9 і ОСОБА_8 ставлять вимогу про скасування судових рішень щодо  ОСОБА_6 на підставах неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, однобічності та неповноти судового розгляду. Вважають за необхідне призначити новий розгляд кримінального провадження усуді першої інстанції.
		Засуджений ОСОБА_6 вказує, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам укримінальному провадженні та зробив необґрунтовані висновки про доведеність його винуватості у вчиненні інкримінованих злочинів, що залишилося поза увагою апеляційного суду. Вважає, що судовий розгляд відбувся зобвинувальним ухилом, що суд не обґрунтував своїх висновків, чому взяв доуваги одні докази і відкинув інші, а також не встановив дійсних обставин, заяких вчинено злочини.
		Захисник ОСОБА_9 вказує на неправильну юридичну оцінку судом дій ОСОБА_6 , оскільки останній не мав умислу на позбавлення життя потерпілих: завдав удару ножем ОСОБА_12 , захищаючи себе та ОСОБА_10 , а ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , оскільки бажав зупинити їх напад. Вважає, що за цими епізодами дії засудженого мають бути кваліфіковані за ст. 121 КК. Також вказує, що ОСОБА_6 заволодів майном ОСОБА_11 , оскільки взяв його в рахунок погашення боргу, який її співмешканець мав перед ним. На його думку, за цим епізодом дії ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за ст. 356 КК. Крім того, вважає, що суд не дав належної оцінки всім доказам у провадженні.
		Захисник ОСОБА_8 зазначає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України (даліКПК), а розгляд кримінального провадження відбувся незаконним складом суду. Вважає необґрунтованим висновок суду про вчинення ОСОБА_6 розбійного нападу на ОСОБА_11 , оскільки він прийшов до неї лише з метою отримати борг від її співмешканця, а ноутбук забрав, вважаючи його їхньою спільною власністю. Вказує, що поза увагою суду залишилося те, що ОСОБА_6 завдав ударів ножем потерпілим не з хуліганських мотивів, а через конфлікт з ними, який супроводжувався обопільною бійкою, що змусило його захищати себе і ОСОБА_10 . Крім того, захисник зазначає, що суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_6 добровільно відмовився від вчинення умисного вбивства ОСОБА_13 і ОСОБА_14 . Вважає, що допущені місцевим судом порушення призвели до необґрунтованого засудження ОСОБА_6 до довічного позбавлення волі, що залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 і захисник ОСОБА_8 підтримали касаційні скарги. Захисник ОСОБА_7 вважала, що касаційні скарги підлягають задоволенню. Прокурор ОСОБА_5 вважав, що підстав для задоволення касаційних скарг немає.
		Мотиви Суду
		Згідно з положеннями ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим івмотивованим.
		Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального йпроцесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чиіншого доказу. 
		Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого. Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. 
		Доводи, викладені в касаційних скаргах, про недоведеність винуватості ОСОБА_6  у вчиненні інкримінованих йому злочинів були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який визнав їх необґрунтованими, навівши докладні мотиви та відповідні підстави в ухвалі, що повною мірою відповідає вимогамст.419КПК. 
		Касаційний суд погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, оскільки їхні висновки з цього приводу обґрунтовані належним чином та підтверджені доказами, дослідженими в судовому засіданні.
		Винуватість ОСОБА_6 у розбійному нападі на потерпілу  ОСОБА_11 підтверджується показаннями останньої про обставини, за яких засуджений заволодів її майном. Зокрема, потерпіла зазначила, що засуджений ногами вибив двері квартири, погрожував власниці квартири  ОСОБА_15 , а коли дізнався про відсутність вдома співмешканця  ОСОБА_11 заявив, що в разі, якщо вона не віддасть йому гроші, то він сам забере її майно. Під час події засуджений розмахував ножем перед обличчям потерпілої та обличчям її дитини, після чого забрав ноутбук   ОСОБА_11 з аксесуарами та пішов, про що потерпіла відразу повідомила поліцію. 
		Крім того, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні цього злочину підтверджується показаннями свідка ОСОБА_16 , яка підтвердила, що під час події чекала засудженого біля під`їзду, а потім разом з ОСОБА_17 заклала викрадений ноутбук в ломбарді; специфікацією до договору фінансового кредиту та договору закладу майна до ломбарду ЛВ ПТ «Чесний ломбард»; даними, що містяться упротоколі огляду речей і документів від 07 жовтня 2014 року із долученою фототаблицею, під час якого було оглянуто ноутбук, вилучений у ломбарді, таповернуто потерпілій ОСОБА_11 на зберігання. 
		Обставини події, встановлені судом, не підтверджують того, що ОСОБА_6 самовільно вчинив дії з метою реалізації свого дійсного або уявного права незаконними методами, а свідчать про те, що він усвідомлював, що незаконно посягав на чужу власність і протиправно заволодів майном ОСОБА_11 , що супроводжувалося незаконним проникненням у житло та погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілої. Таким чином, суд правильно визнав доведеним, що стосовно ОСОБА_11 ОСОБА_6 вчинив розбій за викладених у вироку обставин. 
		Що стосується доводів у касаційних скаргах про неправильне застосування судом закону про кримінальну відповідальність за епізодами засудження ОСОБА_6 за злочини щодо потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , оскільки при кваліфікації дій засудженого суд безпідставно дійшов висновку про наявність унього хуліганського мотиву, то вони є безпідставними. 
		Доказами у кримінальному провадженні не підтверджується наявність конфлікту у ОСОБА_6 та ОСОБА_10 з потерпілими. Натомість на підставі належно оцінених доказів судом встановлені обставини подій, які свідчать, що умисне вбивство ОСОБА_12 та замах на умисне вбивство ОСОБА_14 та ОСОБА_13 засуджений вчинив, не маючи жодного приводу, виявляючи самолюбство йнеповагу до потерпілих та людської гідності, байдуже ставлення до законів іправил поведінки, бажаючи фізичним шляхом розправитися з раніше незнайомими потерпілими нібито за те, що останні голосно виражали радість щодо свята повітряно-десантних військ. При цьому, грубо порушуючи громадський порядок, щосупроводжувалося особливою зухвалістю, спочатку за встановлених судом обставин, користуючись співвиконанням ОСОБА_10 , позбавив життя ОСОБА_12 , а потім, продовжуючи діяти зі злочинним умислом, спрямованим на позбавлення життя двох і більше осіб, з тих же хуліганських спонукань, з метою заподіяння смерті завдав ударів ножем у життєво важливі органи ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , вважаючи при цьому, що виконав усі дії, які були необхідними для позбавлення останніх життя. Лише зпричин, які не залежали від волі ОСОБА_6 , злочини не було закінчено. 
		Судами першої та апеляційної інстанцій ретельно перевірялися доводи засудженого ОСОБА_6 про те, що він завдав ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ударів ножем, будучи вимушеним захищати себе та ОСОБА_10 від неправомірних дій потерпілих, та визнані необґрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження матеріалами кримінального провадження.
		Непереконливими є доводи захисника ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_6 добровільно відмовився від доведення до кінця умисного вбивства ОСОБА_14 та ОСОБА_13 . Встановлені судом на підставі доказів обставини подій свідчать про те, що засуджений виконав усі дії, які були необхідними для позбавлення останніх життя, і їх смерть не настала лише тому, що їм своєчасно було надано відповідну медичну допомогу, тобто з причин, які не залежали від волі засудженого.
		Суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що доказами у кримінальному провадженні доведено, що  ОСОБА_6 своїми умисними діями вчинив розбій, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чиздоров`я особи, яка зазнала нападу, та з проникненням у житло, а також умисне вбивство з хуліганських мотивів, вчинене групою осіб без попередньої змови між собою, та закінчений замах на умисне вбивство двох і більше осіб, зхуліганських мотивів, вчинений особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.
		У суду касаційної інстанції немає підстав для сумнівів у висновку суду першої інстанції про достовірність і достатність доказів для підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих злочинів.
		Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиціям норм кримінального закону, якими встановлено кримінальну відповідальність за вчинені засудженим дії. 
		Дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 28, п. 7 ч. 2 ст. 115, ч.2 ст. 15, пунктами 1, 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК. Підстав вважати, що діям ОСОБА_6  суд надав неправильну правову оцінку, немає.
		Доводи захисника ОСОБА_8 про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам закону, оскільки не містить підстав зміни обвинувачення, єнеобґрунтованими. Зі змісту обвинувального акта видно, що обсяг обвинувачення було змінено прокурором у зв`язку з тим, що під час судового розгляду не було встановлено достатнього обсягу доказів для доведення вини ОСОБА_10 у вчиненні таємного викрадення майна ОСОБА_12 , а також встановлені нові фактичні обставини заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_12 . 
		Суд першої інстанції провів судовий розгляд відповідно до обвинувального акта вмежах висунутого обвинувачення, безпосередньо дослідив докази, надав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості  ОСОБА_6 в інкримінованому злочині за обставин, установлених судом івикладених у вироку. 
		Безпідставними є доводи захисника ОСОБА_8 про те, що судовий розгляд здійснено незаконним складом суду. З матеріалів справи видно, що у зв`язку з відповідним клопотанням ОСОБА_6 розгляд кримінального провадження було здійснено судом присяжних. При цьому судовий розгляд відбувся за правилами, передбаченими параграфом 2 глави 30 КПК «Провадження в суді присяжних», у складі двох професійних суддів і трьох присяжних, як це передбачено ч. 3 ст. 31 КПК.
		Посилання захисника на те, що під час досудового розслідування не було дотримано правил підслідності кримінального провадження, оскільки не було враховано, що потерпілий ОСОБА_12 був працівником Жовтневого районного відділу міліції, а тому розслідування мало бути проведено органом прокуратури, суперечить вимогам статей 38 та 216 КПК, якими визначено органи досудового розслідування та правила підслідності. Будь-яких спеціальних обмежень щодо підслідності досудового розслідування проваджень, у яких потерпілим є працівник органу досудового розслідування, КПК не передбачено. 
		Що стосується доводів у касаційній скарзі захисника ОСОБА_8 пробезпідставність рішення суду щодо необхідності обрання ОСОБА_6 покарання у виді довічного позбавлення волі, то Верховний Суд дійшов такого висновку.
		Положеннями ст. 64 КК передбачено, що довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк. У будь-якому разі суд повинен обов`язково мотивувати неможливість застосування такого виду покарання.
		Призначаючи  ОСОБА_6 покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст.28, п. 7 ч. 2 ст. 115 ККу виді довічного позбавлення волі, суд не в повній мірі дотримався як вимогст. 64 ККщодо обов`язкового мотивування свого рішення в цій частині, так і загальних принципів призначення покарання, визначенихст. 65 цього ж Кодексу.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Згідно з ч. 2цієї статті особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
		Водночас судом не було наведено переконливих мотивів своїх висновків про необхідність призначення засудженому покарання у виді довічного позбавлення волі через неможливість призначення покарання на певний строк.
		Обґрунтовуючи своє рішення в частині необхідності призначення засудженому покарання у виді довічного позбавлення волі, суд послався на те, що ОСОБА_6 негативно характеризується, не працює, злочини вчинив у період умовно-дострокового звільнення. Крім того, суд врахував роль засудженого у скоєнні умисного вбивства і як обставини, які обтяжують покарання, вчинення кримінальних правопорушень у стані алкогольного сп`яніння, рецидив злочинів.
		Разом із тим, на переконання колегії суддів, до уваги необхідно взяти й інші обставини, які впливають на покарання  ОСОБА_6 та пом`якшують його. Зокрема, що він частково визнав свою вину, є особою молодого віку, незадовільний стан його здоров`я, всі обставини цього кримінального провадження.
		З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за можливе обрати засудженому покарання за ч. 1 ст. 28, п. 7 ч. 2 ст. 115 ККу виді позбавлення волі на певний строк у максимальному розмірі, передбаченому санкцією закону, що, на переконання колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого іпопередження нових злочинів.
		Враховуючи положення ч. 2 ст. 71 КК, призначаючи остаточне покарання за сукупністю вироків, суд вважає за можливе призначити покарання у виді позбавлення волі, яке не перевищує максимального строку покарання, встановленого для цього виду покарання в Загальній частині зазначеного Кодексу.
		На підставі наведеного судові рішення відповідно підлягають зміні і в частині призначення засудженому покарання на підставі ч. 1 ст. 70 та ч. 2 ст. 71 КК.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би безумовними підставами для скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 , не встановлено.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд 
		ухвалив:
		Касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисників ОСОБА_9 і ОСОБА_8 задовольнити частково.
		Вирок Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 21 травня 2018року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року щодо ОСОБА_6  змінити. Призначити йому покарання за ч. 1 ст. 28 і п. 7 ч. 2 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 15 років. На підставі ч.1 ст. 70 КК покарання за сукупністю злочинів визначити шляхом поглинення менш тяжкого покарання більш тяжким у виді позбавлення волі на 15 років зконфіскацією усього належного йому майна на праві власності. На підставі ч. 2 ст. 71 КК за сукупністю вироків невідбуту частину покарання, призначеного вироком Приморського районного суду м. Маріуполя від 11 травня 2011 року, частково приєднати до покарання за цим вироком і остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 16 років з конфіскацією усього належного йому майна на праві власності. У решті судові рішення залишити без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною іоскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...