Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2610/22985/2012 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.10.2019.
Дата набрання законної сили: 04.09.2019
Номер судового провадження: 14-390цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		4 вересня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 2610/22985/2012
		Провадження № 14-390 цс 19
		Велика Палата Верховного Суду у складі
		судді-доповідача Гудими Д. А.,
		суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Кібенко О. Р., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) фірма «Консоль ЛТД», ТзОВ «Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД» (далі разом - відповідачі) про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва 
		за касаційною скаргою ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 грудня 2012 року, ухвалене суддею Малинниковим О. Ф., й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 1 червня 2017 року, прийняту колегією суддів у складі Ратнікової В. М., Панченка Б. Б., Борисової О. В.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           27 вересня 2012 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати за нею майнове право на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 - квартира).
		2.           Мотивувала позов такими обставинами:
		2.1.       17 березня 2005 року позивачка уклала з ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» договір пайової участі у фінансуванні будівництва № 0911/322-221 (далі - договір).
		2.2.       Згідно з пунктом 1.1 договору його учасники зобов`язалися без створення юридичної особи на підставі об`єднання їхніх пайових внесків спільно діяти для досягнення мети - будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_2 та введення його в експлуатацію.
		2.3.       Відповідно до пункту 3.1 договору позивачка зобов`язалася сплатити ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» як пайовий внесок суму у гривні, еквівалентну 245 490 дол. США за курсом Національного банку України станом на момент внесення, а ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» - закінчити будівництво квартири відповідно до проекту та вимог державних будівельних норм з виділенням позивачці після закінчення будівництва як пайовику її частки в натурі у вигляді квартири.
		2.4.       У вересні 2011 року позивачка та відповідачі уклали додаткову угоду про внесення змін і доповнень до договору (далі - додаткова угода), змінивши дату введення об`єкта в експлуатацію на 31 липня 2012 року. Через збільшення площі об`єкта до 117,6 кв. м сторони також погодили збільшення розміру грошового вкладу позивачки на суму у розмірі 14 981 дол. США.
		2.5.       Позивачка виконала її зобов`язання, що підтверджують квитанції від 7 квітня 2005 року № 607776, від 2 червня 2005 року № 609658 та № 448, від 24 червня 2005 року № 608496, від 25 жовтня 2011 року № 53024 і від 6 вересня 2012 року № 66110.
		2.6.       Відповідачі їхні обов`язки за договором і додатковою угодою не виконали, зокрема, не внесли пай у будівництво, не ввели об`єкт в експлуатацію, не передали позивачці відповідні документи для оформлення права власності на квартиру, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		3.           12 грудня 2012 року Шевченківський районний суд міста Києва ухвалив рішення, яким задовольнив позов: визнав за позивачкою майнові права на квартиру. 
		4.           Вважав обґрунтованими доводи позовної заяви про порушення відповідачами договірних зобов`язань. Вказав, що позивачка повністю сплатила суму, визначену договором і додатковою угодою, а відповідачі протиправно позбавляють її можливості отримати у власність квартиру. Тому порушене право слід захистити в судовому порядку.
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		5.           1 червня 2017 року Апеляційний суд міста Києва постановив ухвалу, якою залишив без змін рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 грудня 2012 року.
		6.           Мотивував ухвалу такими обставинами :
		6.1.       Позивачка повністю виконала її зобов`язання за договором і додатковою угодою, тоді як відповідачі ухиляються від документального підтвердження майнових прав позивачки на квартиру та систематично відтерміновують виконання основного зобов`язання. Тому висновки суду першої інстанції про задоволення позову є обґрунтованими.
		6.2.       Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що спір має розглядати господарський суд. 
		6.3.       ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» не надало для підтвердження доводів копію рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2012 року у справі про банкрутство. А в постанові Господарського суду Київської області від 4 серпня 2016 року про визнання банкрутом ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» відсутні відомості про порушення у 2012 році щодо цього відповідача справи про банкрутство.
		6.4.       Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції належно не повідомив ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» про розгляд справи, спростовують наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень і письмова відповідь ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» від 11 грудня 2012 року.
		6.5.       ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» звернулося до суду з апеляційною скаргою майже через чотири роки після ухвалення рішення судом першої інстанції, не зазначивши у цій скарзі жодних об`єктивних обставин, які би свідчили про допущені судом першої інстанції серйозні порушення процесуальних норм під час розгляду справи або про незаконність висновків суду.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		7.           20 червня 2017 року ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 грудня 2012 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 1 червня 2017 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. 
		Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
		8.           4 серпня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою відкрив касаційне провадження. 
		9.           5 червня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» оскаржує рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 грудня 2012 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 1 червня 2017 року з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		10.        ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» мотивує касаційну скаргу так :
		10.1.    Судові повістки про виклик до суду, надіслані судом першої інстанції на юридичну адресу ТзОВ фірма «Консоль ЛТД», помилково одержувала ОСОБА_2 , з якою у товариства відсутні будь-які правовідносини з 16 червня 2010 року. Саме тоді ОСОБА_2 була звільнена за власним бажанням з посади секретаря ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» і переведена на роботу до ТзОВ «Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД». Останнє і ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» знаходяться за однією юридичною адресою, але в різних офісних приміщеннях. Вказане спростовує висновки апеляційного суду щодо належного повідомлення ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» про розгляд справи.
		10.2.    Лист від 11 грудня 2012 року, складений на фірмовому бланку ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» за підписом ОСОБА_3 і адресований позивачці, не може свідчити про обізнаність ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» про розгляд справи, як про це безпідставно зазначив апеляційний суд.
		10.3.    16 липня 2012 року Господарський суд Автономної Республіки Крим постановив ухвалу у справі № 502-4/2325-2012 про порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» (відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданого ТзОВ фірма «Консоль ЛТД»).
		10.4.    4 серпня 2016 року Господарський суд Київської області прийняв постанову у справі № 911/5186/14 про визнання ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
		10.5.    До юрисдикції господарських судів належать усі справи про банкрутство, а також справи з майновими вимогами до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство, а тому спір має розглядати господарський суд.
		10.6.    Позивачка не довела порушення її прав з боку ТзОВ фірма «Консоль ЛТД».
		10.7.    Слід застосувати висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс18, від 2 грудня 2015 року у справі № 6-1502цс15 і від 30 березня 2016 року у справі № 6-3129цс15.
		10.8.    Суди порушили частину першу статті 6 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свобод (далі також - Конвенція), оскільки не встановили обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
		(2) Позиція інших учасників справи
		11.        22 вересня 2017 року позивачка подала заперечення на касаційну скаргу, які мотивувала так:
		11.1.    Апеляційний суд правильно зазначив, що факт порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» може підтвердити лише шляхом надання суду належно засвідченої копії рішення господарського суду, яку вказане товариство не надало.
		11.2.    Доводи касаційної щодо юрисдикції господарського суду є необґрунтованими, оскільки частина четверта статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон України про визнання банкрутом) і пункт 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України були змінені Законом України від 6 грудня 2012 року № 5518-VI, що набрав чинності з 1 січня 2013 року, тобто після того, як суд першої інстанції ухвалив рішення у цій справі.
		11.3.    Безпідставними є доводи касаційної скарги щодо неналежного повідомлення ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» про розгляд справи, оскільки у матеріалах справи є відповіді на адвокатські запити голови цього товариства ОСОБА_4 від 2 лютого 2017 року № 9-1/2 і від 28 лютого 2017 року № 10/2, в яких вказано, що ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» було відомо про всі судові рішення Шевченківського районного суду міста Києва й Апеляційного суду міста Києва, ухвалені з 1 січня 2010 року до 31 грудня 2015 року включно; ОСОБА_5 працювала у ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» з 15 серпня 2011 року до 28 лютого 2014 року включно без переривання трудового стажу на посаді помічника-референта голови правління; наказ № 21-к від 16 січня 2010 року є підробленим, оскільки ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» такий наказ не видавало.
		11.4.    Доводи касаційної скарги спрямовані на переоцінку доказів у справі та на встановлення її обставин, а тому касаційний суд не може взяти їх до уваги.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		(1.1) Щодо юрисдикції суду
		12.        Згідно з частиною першою статті 15 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		13.        ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» у касаційній скарзі вказує, що справа належить до юрисдикції господарського суду, а тому її слід розглядати за правилами господарського судочинства відповідно до частини четвертої статті 10 Закону України про визнання банкрутом.
		14.        Позивачка заперечила проти юрисдикції господарського суду, вважаючи законними й обґрунтованими рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які розглядали спір за правилами цивільного судочинства.
		15.        Закон України про визнання банкрутом у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"» від 22 грудня 2011 року № 4212-VI (далі - Закон України № 4212-VI) у частині четвертій статті 10 визначив, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника.
		16.        Крім того, підпункт 1 пункту 7 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України про визнання банкрутом у редакції Закону України N 4212-VI доповнив частину першу статті 12 ГПК України пунктом 7, згідно з яким господарським судам стали підвідомчі справи у всіх майнових спорах з вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.
		17.        4 листопада 2012 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов`язань» від 2 жовтня 2012 року № 5405-VI (далі - Закон України № 5405-VI), який, зокрема, вніс зміни до Закону України про визнання банкрутом у редакції Закону України № 4212-VI, яка на той час ще не набрала чинності.
		18.        Закон України № 5405-VI у пункті 6 його розділу I доповнив розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України про визнання банкрутом в редакції Закону України N 4212-VI пунктом 1-1, згідно з яким положення Закону України про визнання банкрутом застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом; положення Закону України про визнання банкрутом, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
		19.        Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Закону України № 5405-VI зазначений пункт 6 його розділу I набирав чинності одночасно із Законом України N 4212-VI.
		20.        Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів» № 5518-VI від 6 грудня 2012 року (далі - Закон України № 5518-VI) частину четверту статті 10 Закону України про визнання банкрутом у редакції Закону України N 4212-VI (пункт 13 Закону України № 5518-VI), яка на той час ще не набрала чинності, та пункт 7 частини першої статті 12 ГПК України (пункт 14 Закону України № 5518-VI) викладено в новій редакції.
		21.        Закон України № 5518-VI набрав чинності з 1 січня 2013 року, крім пунктів 13 і 14 розділу I цього Закону, які набрали чинності одночасно із Законом України про визнання банкрутом у редакції Закону України N 4212-VI.
		22.        Відповідно до пункту 1 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України про визнання банкрутом у редакції Закону України № 4212-VI ця редакція Закону про визнання банкрутом набирала чинності через рік з дня його опублікування, крім окремих положень, до яких не належали частина четверта статті 10 і підпункт 1 пункту 7 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
		23.        Закон України про визнання банкрутом у редакції Закону України № 4212-VI був вперше офіційно опублікований у газеті «Голос України» 18 січня 2012 року. Отож, частина четверта статті 10 Закону України про визнання банкрутом у редакції Закону України N 4212-VI (зі змінами, внесеними Законами України № 5405-VI і № 5518-VI) і пункт 7 частини першої статті 12 ГПК України у редакції Закону України про визнання банкрутом у редакції Закону України N 4212-VI (зі змінами, внесеними Законами України № 5405-VI і № 5518-VI) відповідно до пункту 1 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України про визнання банкрутом у редакції Закону України № 4212-VI набрали чинності 19 січня 2013 року.
		24.        Таким чином, пункт 7 частини першої статті 12 ГПК України у редакції Закону України про визнання банкрутом у редакції Закону України N 4212-VI (зі змінами, внесеними Законами України № 5405-VI і № 5518-VI) та частина четверта статті 10 Закону України про визнання банкрутом у редакції Закону України N 4212-VI (зі змінами, внесеними Законами України № 5405-VI і № 5518-VI) з 19 січня 2013 року встановили юрисдикцію господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, щодо всіх майнових спорів з вимогами до боржника у такій справі.
		25.        Закон України про визнання банкрутом (зокрема і його частина четверта статті 10) у редакції Закону України N 4212-VI (зі змінами, внесеними Законом України № 5405-VI) згідно з пунктом 1-1розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» не може бути застосований до справ про банкрутство, провадження в яких порушено до 19 січня 2013 року, якщо на цю дату господарський суд прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду сформулювала у пунктах 24-29, 40-42 постанови від 14 лютого 2018 року у справі № 456/20/16-ц, постанови від 26 червня 2018 року у справі № 372/3584/16-ц, у пунктах 21-27 постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 333/2242/16-ц, у пункті 29 постанови від 29 травня 2019 року у справі № 1609/6645/12).
		26.        Отже, якщо спір з майновими вимогами до боржника, щодо якого до 19 січня 2013 року порушене провадження про банкрутство, ініційований за правилами цивільного судочинства до вказаної дати, господарський суд не має юрисдикції щодо розгляду такого спору. Якщо ж цей спір ініційований за правилами цивільного судочинства 19 січня 2013 року чи пізніше, господарський суд не має юрисдикції щодо його розгляду лише тоді, якщо станом на 19 січня 2013 року цей суд вже прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
		27.        У справі № 2610/22985/2012 позивачка звернулася до суду 27 вересня 2012 року. А 16 липня 2012 року, як вказало ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» у касаційній скарзі, Господарський суд Автономної Республіки Крим постановив ухвалу про порушення провадження у справі № 502-4/2325-2012 про банкрутство ТзОВ фірма «Консоль ЛТД».
		28.        Отже, оскільки позивачка звернулася до суду до 19 січня 2013 року, приписи частини четвертої статті 10 Закону України про визнання банкрутом у редакції Закону України N 4212-VI (зі змінами, внесеними Законами України № 5405-VI і № 5518-VI) та пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України у редакції того ж Закону, що набрали чинності 19 січня 2013 року, не можна застосувати до спірних правовідносин. Тому цей спір згідно зі статтею 15 ЦПК України треба було розглядати за правилами цивільного судочинства.
		29.        З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими заперечення ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» щодо юрисдикції суду та погоджується з доводами позивачки, викладеними у запереченні на касаційну скаргу, і з висновком судів першої й апеляційної інстанцій про те, що справу слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
		(1.2) Щодо суті спору
		30.        За змістом частини першої статті 15 та частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		31.        Одним зі способів захисту цивільних прав, з яким особа має право звернутися до суду, є вимога про визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
		32.        Позивачка звернулася з позовом про визнання майнових прав на квартиру.
		33.        Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що позивачка виконала її зобов`язання за договором у повному обсязі, сплативши внесок у будівництво будинку. Відповідачі на виконання умов пункту 3.2 цього договору не внесли пай у будівництво, не ввели об`єкт в експлуатацію, не передали позивачці відповідні документи для оформлення права власності на квартиру.Тому суди вважали позовну вимогу обґрунтованою.
		34.        Відповідно до статті 190 ЦК Українимайном як особливим об`єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права й обов`язки. Такі права визнаються речовими правами.
		35.        Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
		36.        Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина друга статті 331 ЦК України).
		37.        Суди встановили, що датою введення об`єкта будівництва в експлуатацію сторони визначили 31 липня 2012 року. Обов`язок з введення будинку в експлуатацію взяли на себе відповідачі (пункт 3.4 договору з урахуванням змін, внесених згідно з додатковою угодою). Згідно з пунктом 9.2.2 додаткової угоди обов`язки з оформлення права власності на частку позивачки у будинку і з реєстрації цього права у встановленому законом порядку прийняли на себе відповідачі.
		38.        Як зазначив суд першої інстанції у рішенні, згідно з довідкою від 11 грудня 2012 року б/н обсяг виконаних робіт на об`єкті будівництва багатоквартирного будинку на АДРЕСА_2 виконаний на 95%.
		39.        Згідно з пунктом 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13 квітня 2011 року, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.
		40.        Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
		41.        Відповідно до статті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		42.        У частині першій статті 527 ЦК Українипередбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
		43.        Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		44.        Враховуючи те, що позивачка повністю сплатила вартість пайового внеску за квартиру; введення об`єкта будівництва в експлуатацію не відбулось у встановлені договором строки; ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» не визнає порушення прав позивачки за умовами договору; ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» перебуває у стадії припинення господарської діяльності, що ставить під сумнів можливість виконання ним своїх зобов`язань за договором, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли по суті правильних висновків про визнання за позивачкою майнових прав на об`єкт інвестування.
		45.        Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду зробила у постановах від 20 березня 2019 року у справі №61/20612/15-ц, від 15 травня 2019 року у справі №761/10028/15-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 761/20844/13-ц.
		 (1.3) Щодо інших доводів ТзОВ фірма «Консоль ЛТД».
		46.        ТзОВ «Фірма «Консоль ЛТД» у касаційній скарзі вказує, що суди порушили статтю 6 Конвенції, оскільки не встановили обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
		47.        Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що пункт 1 статті 6 Конвенції не гарантує встановлення обставин, на існуванні яких наполягає одна зі сторін. Крім того, хоча вказаний пункт зобов`язує суди обґрунтовувати їхні рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може різнитися залежно від характеру рішення (див. mutatis mutandis§ 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine, заява № 4909/04), § 54 рішення цього ж суду від 28 жовтня 2010 року у справі «Трофимчук проти України» (Trofimchuk v. Ukraine, заява № 4241/03)).
		48.        Заперечення ТзОВ фірма «Консоль ЛТД»щодо його неналежного повідомлення про розгляд справи через вручення листів суду особі, яка припинила трудові відносини з відповідачем і працює у ТзОВ «Будівельна компанія Консоль-Строй ЛТД», що знаходиться з відповідачем за однією юридичною адресою, але у різних офісних приміщеннях, Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставним. Саме на відповідача покладений обов`язок з організації належного прийняття кореспонденції за адресою його місцезнаходження, зокрема з визначення відповідальних за це працівників, а у матеріалах справи, як встановив апеляційний суд, є відповідні докази ознайомлення ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» про розгляд судом справи № 2610/22985/2012.
		49.        Інші доводи касаційної скарги, зокрема, про те, що позивачка не довела порушення її прав, а суд не повністю встановив обставини щодо відносин сторін за договором, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень. Такі доводи зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, які згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України виходять за межі розгляду справи у суді касаційної інстанції.
		50.        Велика Палата Верховного Суду не застосовує у справі № 2610/22985/2012 висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс18, від 2 грудня 2015 року у справі № 6-1502цс15, від 30 березня 2016 року у справі № 6-3129цс15, оскільки обставини вказаних справ і справи № 2610/22985/2012 відрізняються.
		(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(2.1) Щодо суті касаційної скарги
		51.        Згідно з пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		52.        Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		53.        Зважаючи на надану оцінку аргументам учасників справи та висновкам судів першої й апеляційної інстанцій, Велика Палата Верховного Суду вважає касаційну скаргу необґрунтованоюта доходить висновку, що суди першої й апеляційної інстанцій ухвалили по суті правильні та законні рішення. Отже,касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 грудня 2012 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 1 червня 2017 року - без змін.
		(2.2)     Щодо судових витрат
		54.        Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		55.        З огляду на висновки судів щодо суті позову та на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо суті касаційної скарги судовий збір, сплачений ТзОВ фірма «Консоль ЛТД» у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, слід покласти на цього відповідача.
		Керуючись частиною першою статті 400, пунктом 1 частини першої статті 409, статтями 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.    Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» залишити без задоволення.
		2.    Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 грудня 2012 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 1 червня 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкО. Б. Прокопенко Т. О. АнцуповаВ. В. Пророк С. В. БакулінаЛ. І. Рогач Ю. Л. ВласовО. М. Ситнік М. І. ГрицівО. С. Ткачук О. Р. КібенкоВ. Ю. Уркевич Н. П. ЛященкоО. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...