Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/22855/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 16.10.2019. Зареєстровано: 16.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 17.10.2019.

Результат оскарження 03.02.2020 Північний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		02.10.2019Справа №  910/22855/17
		Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О. В. за участю секретаря судового засідання Шнайдер К. Б., розглянувши матеріали господарської справи
		 
		за позовом          Міністерства юстиції України 
		до                    Акціонерного товариства "К. Енерго" 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю  "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ"
		про                    відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України в сумі                        54 179 613,40 грн.
		 
		за участю представників:
		від позивача:                    Паламарчук А. Ю., Заінчковський Д. А.
		від відповідача:           Халимон С. В.
		третя особа:                    не з`явився 
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Міністерство юстиції України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - відповідач) про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України, в сумі 54 179 613,40 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207 частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл", зобов`язано Акціонерну енергопостачальну компанію "Київенерго", правонаступником якої є відповідач, повернути зі зберігання на користь ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54 179 613,40 грн. В подальшому ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 змінено спосіб та порядок виконання вищезгаданого рішення суду та, зокрема, стягнуто з АЕК "Київенерго" на користь ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" вартість мазуту в розмірі 54 179 613,40 грн. В зв`язку з тривалим невиконанням АЕК "Київенерго" зазначених рішення та ухвали Господарського суду міста Києва, ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" звернулося до Європейського суду з прав людини, яким 20.10.2015 у справі ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" проти України" було прийнято рішення на користь заявника, на виконання якого з Державного бюджету України заявнику - ТОВ "Золотой Мандарин Ойл" були сплачені грошові кошти в розмірі 54 179 613,40 грн., які позивач вважає збитками та просить стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2018,  залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018  у справі №910/22855/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Київенерго" на користь Державного бюджету України грошові кошти в розмірі 54 179 613,40 грн. Стягнуто з ПАТ "Київенерго" на користь Міністерства юстиції України витрати по сплаті судового збору в розмірі 240 000,00 грн.
		Постановою Верховного Суду від  28 березня 2019 року по справі №910/22855/17 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"  на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 у справі №910/22855/17 задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 у справі №910/22855/17 скасовано повністю, справу направлено  на новий розгляд до суду першої інстанції.
		16.04.2019 матеріали справи №910/22855/17 надійшли до Господарського суду міста Києва та за результатом автоматизованого розподілу   передані судді Гулевець О.В.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 прийнято справу №910/22855/17 до свого провадження, призначено підготовче засідання у справі на 21.05.2019 та залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю  "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
		16.05.2019 через канцелярію  суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі та клопотання про витребування доказів.
		21.05.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення. 
		У підготовчому засіданні 21.05.2019 відкладено розгляд справи на 12.06.2019, про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання. Третій особі направлено ухвалу про виклик у підготовче засідання 12.06.2019.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2019 задоволено клопотання відповідача  про витребування доказів.
		04.06.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові заперечення.
		05.06.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові заперечення.
		12.06.2019 через відділ діловодства суду від Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "ПІВДЕННИЙ" надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 27.05.2019.
		У судовому  засіданні 12.06.2019 судом продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/22855/17 на 30 днів та відкладено розгляд справи на 09.07.2019, про що постановлено відповідні ухвали, що занесені до протоколу судового засідання. ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" направлено ухвалу про виклик у підготовче засідання, в якій було повторно зобов`язано третю особу виконати вимоги ухвали суду від 27.05.2019 та надати витребувані судом документи. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2019, у зв`язку із перебуванням 09.07.2019 судді Гулевець О.В. у відпустці, підготовче засідання по справі №910/22855/17 призначено на 24.07.2019.
		У судовому  засіданні 24.07.2019, з урахуванням положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судом відкладено розгляд справи на 13.08.2019, про що постановлено ухвалу, що занесена до протоколу судового засідання. Третій особі направлено ухвалу про виклик у підготовче засідання, що відбудеться 13.08.2019.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2019 застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.
		Представник третьої особи - ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ"  у підготовче засідання 13.08.2019 не з`явився, письмових пояснень по суті спору та витребуваних судом документів  ухвалою  від 27.05.2019  не надав.
		У судовому засіданні 13.08.2019, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень  учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом  закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/22855/17 до судового розгляду по суті на 04.09.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.  Третій особі  направлено ухвалу про виклик в судове засідання.
		Представник третьої особи - ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ"  у судове засідання 04.09.2019 не з`явився, письмових пояснень по суті спору та витребуваних судом документів ухвалою від 27.05.2019  не надав. 
		Представник третьої особи був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання з розгляду справи по суті ухвалою суду від 13.08.2019, повернутою поштовим відділенням зв`язку на адресу суду у зв`язку із відсутністю особи за адресою місцезнаходження.
		Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		У судовому засіданні 04.09.2019  розпочато розгляд справи по суті. Суд заслухав  вступні слова позивача та відповідача перейшов до з`ясування обставин справи та дослідження  доказів. 
		У судовому засіданні 04.09.2019 представник відповідача повідомив суд про зміну найменування відповідача ПАТ "Київенерго" на АТ "К.ЕНЕРГО".
		Судом встановлено, що згідно з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань,  відбулась зміна найменування відповідача,  а саме: на Акціонерне товариство  "К.ЕНЕРГО".
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для заміни найменування відповідача  у справі на Акціонерне товариство "К.ЕНЕРГО". 
		У судовому засіданні 04.09.2019 судом відкладено  розгляд справи по суті на 18.09.2019,  про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання та направлено третій особі ухвалу про виклик в судове засідання з розгляду справи по суті, що відбудеться 18.09.2019.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 виправлено допущену у вступній частині ухвали Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 у справі №910/22855/17 описку.
		13.09.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи колегією суддів.
		18.09.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення, до яких позивачем додана судова практика щодо стягнення збитків, завданих Державному бюджету внаслідок виконання державою рішень Європейського суду з прав людини в порядку регресу з юридичних осіб. 
		У судовому засіданні 18.09.2019 суд розглянув клопотання позивача про призначення колегіального розгляду справи.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, крім випадків, визначених цим Кодексом. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку наказного і спрощеного позовного провадження.
		Частиною 10 статті 33  Господарського процесуального кодексу України, якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом передбачена можливість колегіального розгляду такої справи, питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі (до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється ухвала.
		У відповідності до п. 17 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про колегіальний розгляд справи.
		Отже, у відповідності до Господарського процесуального кодексу України призначення колегіального розгляду під час розгляду справи по суті не вирішується, у зв`язку із чим, суд залишив без задоволення клопотання позивача про призначення колегіального розгляду справи. 
		Представник третьої особи - ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ"  у судове засідання з розгляду справи по суті 18.09.2019  повторно не з`явився, письмових пояснень по суті спору та витребуваних судом документів ухвалою від 27.05.2019  не надав. 
		У судовому засіданні 18.09.2019 суд продовжив розгляд справи по суті, заслухав пояснення представників сторін.
		У судовому засіданні 18.09.2019  суд  відклав  розгляд справи по суті на 02.10.2019,  про що постановив ухвалу занесену до протоколу судового засідання.
		27.09.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові  пояснення по суті спору. 
		У судове засідання 02.10.2019 з`явилися представники позивача та відповідача.
		У судовому засіданні 02.10.2019 представники сторін надали пояснення по суті позовних вимог з урахуванням наданих через канцелярію суду письмових пояснень.
		Представники позивача у судовому засіданні 02.10.2019   позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.
		Представник відповідач проти позову заперечив. 
		У судовому засіданні 02.10.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" задоволено частково, зобов`язано Акціонерну енергопостачальну компанію "Київенерго", правонаступником якої є ПАТ "Київенерго", повернути зі зберігання на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54179613,40 грн, що знаходиться на зберіганні на "Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго "АЕК "Київенерго".
		06.05.2009 на примусове виконання вказаного рішення видано судовий наказ.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 задоволено заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" та Дочірнього підприємство "Стальінвест" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донметалзбут" про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду м. Києва від 21.04.2009 у справі 41/207, змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду від 21.04.2009 у справі № 41/207, зокрема, стягнуто з акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" 54 179 613,40 грн. вартості мазуту. Визнано таким, що втратив чинність наказ Господарського суду міста Києва  № 41/207 від 06.05.2009 про зобов`язання акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" повернути зі зберігання на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54179613,40 грн., що знаходиться на зберіганні на "Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго "АЕК "Київенерго".
		13.05.2009 на примусове виконання рішення Господарського суду міста  Києва від 21.04.2009 № 41/207, яке набрало законної сили  06.05.2009, та  ухвали від 12.05.2009 видано судовий наказ. 
		Позивач зазначає, що незважаючи на відсутність вжиття заходів примусового виконання з боку державних органів, рішення суду у справі №41/207 відповідачем виконано не було. 
		25.09.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" звернулося до Європейського суду з прав людини з заявою, в якій скаржилося за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції, а також статтею 1 Першого протоколу.
		Рішенням Європейського суду з прав людини  від 20.10.2015 за заявою № 63403/13, поданою ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" проти України, суд дійшов висновку, що спір було вирішено в значенні підпункту "b" пункту 1 статті 37 Конвенції, та що повага до прав людини, визначених у Конвенції  та протоколах до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви за пунктом 1 статті 37. 
		У вказаному рішенні Європейського суду зазначається про те, що 22.07.2015 суд отримав лист Уряду, в якому було зазначено, що заявник не бажає підтримувати свою заяву у зв`язку з підписанням 22.07.2015 Декларації про дружнє врегулювання між заявником та Урядом.
		Згідно з  Декларацією про дружнє врегулювання, Уряд України зобов`язується сплатити кошти, присуджені заявнику ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення від 21.04.2009, з метою забезпечення дружнього врегулювання вищезазначеної справи, що знаходилась на розгляді у Європейському суді з прав людини. Уряд зобов`язується забезпечити виконання вищевказаного рішення протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконання ухвали господарського суду міста Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення того ж суду від 21.04.2009, становитиме остаточне вирішення цієї справи.
		Враховуючи викладені обставини, Європейський суд з прав людини вирішив вилучити заяву з реєстру справ.
		За рішенням Європейського суду з прав людини від 20.10.2015 у справі за заявою №63403/13 ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" проти України, на виконання взятих Урядом України зобов`язань, з Державного бюджету України на рахунок заявника сплачено кошти в сумі 54 179 613,40 грн, в підтвердження чого позивачем надано в матеріали справи копії  платіжних доручень № 918 від 24.02.2016 на суму 44 996 789,76 грн та № 810 від 22.02.2016 на суму 9182 823,64 грн.
		01.03.2016 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову  про закінчення  виконавчого провадження ВП № 49670204, у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення Європейського суду з прав людини.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, Міністерство юстиції України зазначає, що грошові кошти у сумі 54 179 613,40 грн, відшкодовані за рішенням Європейського суду з прав людини у справі за заявою №63403/13 ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" проти України, є збитками Державного бюджету. 
		Позивач стверджує, що  збитки у сумі 54 179 613,40 грн держава понесла внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, що полягала у тривалому невиконанні рішення суду.
		З огляду на наведені обставини, Міністерством юстиції України на підставі ст. 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"   заявлені вимоги про відшкодування з відповідача на користь Державного бюджету України збитків, завданих Державному бюджету України, в сумі 54 179 613,40 грн.
		Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" не вживало заходів щодо виконання судового рішення у справі №41/207 у визначеному Законом порядку, а саме в примусовому порядку шляхом звернення до органів виконавчої служби. Відповідач зазначає, що у рахунок погашення боргу за наказом від 13.05.2009 № 41/207 було проведено зарахування однорідних вимог на загальну суму 15991751,64 грн. Також,  за доводами відповідача, у ПАТ "Київенерго" не було жодних договірних зобов`язань перед ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" з повернення будь-яких коштів, ПАТ "Київенерго" не мало можливості виконати рішення у справі № 41/207 самостійно. Окрім того, відповідачем заявлено про  застосування  позовної давності до вимог позивача.
		У письмових поясненнях під час нового розгляду справи, відповідач заперечуючи позовні вимоги посилається на наступне: дотримання ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" визначеного законом порядку виконання судового рішення шляхом його пред`явлення до примусового виконання було обов`язковим;  вина AT "Київенерго" як боржника у не виконанні судового рішення, що було підставою для звернення до Європейського суду з прав людини, відсутня; держава Україна не була поінформована про судове рішення на момент прийняття Європейським судом з прав людини заяви від ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ", обґрунтованої невиконанням такого рішення; наявність частки держави у статутному капіталі господарського товариства не перетворює його в державне та не ототожнює його з державним органом, наділеним повноваженнями здійснювати від імені держави владні управлінські функції та, відповідно, не зобов`язує державу Україна в такому випадку нести відповідальність за порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 
		Позивач, у свою чергу, посилається зокрема, на наступні обставини:  рішення національного суду, незважаючи на відсутність вжиття заходів примусового виконання зі сторони державних органів, відповідачем виконано не було, що відповідно зумовило звернення заявника до Європейського суду з прав людини; подання заяви про примусове виконання  рішення до державної виконавчої служби є правом, а не обов`язком ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ", від якого не залежить обов`язок відповідача виконати рішення національного суду; держава не позбавлена права зворотної вимоги до винної особи при досягненні дружнього врегулювання у Європейському суді; на думку позивача, під державним органом   розуміється ПAT "Київенерго", яке перебувало  під контролем держави у зв`язку з тим, що держава володіла 50% + 1 акцій в корпоративних правах, в підтвердження чого позивачем наданий лист Фонду державного майна України від 23.04.2019 № 10-17-7836; надані відповідачем копії заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.11.2013 №42/92П3/8200 на суму 9182823,64 грн та від 25.11.2013 №42/92П3/8908 на суму 6808928,00 не є належними, достатніми та достовірними  доказами зменшення заборгованості ПАТ "Київенерго" перед ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" на загальну суму 15991751,64 грн.
		Верховний Суд постановою від  28.03.2019 касаційну скаргу ПАТ "Київенерго"  на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 у справі №910/22855/17 задовольнив частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 у справі №910/22855/17 скасовував  повністю, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд  зазначив, що під час нового розгляду справи    необхідно дослідити доводи   стосовно того, що у тривалому невиконанні рішення  по справі №41/207 не вбачається наявності вини ПАТ "Київенерго" та держави України, оскільки саме ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ"  не вживало заходів щодо виконання рішення, прийнятого на його користь.  Також, Верховним Судом  зазначено про необхідність з`ясування обставин, що до відповідальності  держави України за дії або бездіяльність того чи іншого підприємства, установи, організації саме приватної форми власності та їх посадових осіб.
		Крім того, за висновками колегії суддів Верховного Суду,  судове рішення у даній справі, що переглядається, може вплинути на права або обов`язки ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ"  щодо однієї із сторін у справі. 
		Частиною 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
		На виконання  вказаної вимоги Господарським судом міста Києва ухвалою  від 22.04.2019 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю  "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
		Третя особа - ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" явку свого представника у підготовчі засідання та у судові засідання з розгляду справи по суті не забезпечила, пояснень по суті спору та витребуваних судом документів ухвалою від 27.05.2019  не надала, хоча належним чином була повідомлена ухвалами суду від 22.04.2019, від 21.05.2019, від 12.06.2019, від 05.07.2019, від 24.07.2019, від 13.08.2019, від 04.09.2019, від 18.09.2019, що були повернуті поштовим відділеннями зв`язку на адресу суду з посилання на відсутність  за адресою місцезнаходження.
		Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи вказівки Верховного Суду у постанові від  28.03.2019 суд дійшов висновку про  наступне.
		Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що  суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України,а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно ст. 14 Закону України "Про міжнародні договори України"  міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов`язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб. 
		Стаття 15  Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
		Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції"  (далі - Конвенція).
		За змістом ст. 1 Конвенції високі договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї Конвенції.
		Відповідно до ст. 34 Конвенції суд може приймати заяви від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб, які вважають себе потерпілими від допущеного однією з високих договірних сторін порушення прав, викладених у Конвенції або протоколах до неї, високі договірні сторони зобов`язуються не перешкоджати жодним чином ефективному здійсненню цього права.
		Отже, сторонами у справах, які розглядаються Європейським судом, є заявник та відповідач - Держава, а рішення виносяться Європейським судом проти держави-відповідача, а не проти конкретних державних органів, підприємств, установ та організацій, їх посадових осіб.
		Держава Україна в особі Уряду України, який в Європейському суді представляє Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, у кожній конкретній справі відповідає перед заявниками у Європейському суді за дії (бездіяльність) того чи іншого державного органу, підприємства, установи, організації, їх посадових осіб.
		Відповідно до положень ст. 46 Конвенції високі договірні сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.
		Частиною 5 статті  9  Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"  встановлено, що позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, виступає Орган представництва, який зобов`язаний протягом шести місяців з моменту, визначеного в частині четвертій статті 8 цього Закону, звернутися до суду з відповідним позовом. Загальний строк позовної давності для звернення з такими позовами визначається відповідно до Цивільного кодексу України.
		Органом представництва, відповідно до ст. 1 цього Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та постанови Кабінету Міністрів України № 784 від 31.05.2006 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є Міністерство юстиції України.
		Отже, відповідно до вище наведених норм закону, держава України в особі Міністерства юстиції України має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування у разі встановлення її вини в порушенні Україною міжнародних зобов`язань, а також причинного зв`язку між її діями та моральною шкодою, завданою таким порушенням.
		Як встановлено судом, 25.09.2013 ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ"   у зв`язку з тривалим невиконанням відповідачем - ПАТ "Київенерго", рішення Господарського суду міста Києва у справі № 41/207 звернулося до Європейського суду з прав людини з заявою проти України, в якій скаржилося за п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції, ст. 1 Першого протоколу.
		Рішенням Європейського суду з прав людини  від 20.10.2015 за заявою №63403/13, поданою ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" проти України (далі - Рішення), суд дійшов висновку, що спір було вирішено в значенні пп. "b" п. 1 ст. 37 Конвенції, та що повага до прав людини, визначених у Конвенції  та протоколах до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви за пунктом 1 статті 37 Конвенції. 
		У відповідності до пп. "b" п. 1 ст. 37 Конвенції суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини дають підстави дійти висновку, що спір уже вирішено.
		За змістом вказаного рішення Європейського суду,  22.07.2015 суд отримав лист Уряду, в якому зазначено, що заявник не бажає підтримувати свою заяву у зв`язку з підписанням 22.07.2015 Декларації про дружнє врегулювання між заявником та Урядом.
		Згідно з Декларації про дружнє врегулювання Уряд України зобов`язався сплатити кошти, присуджені заявнику ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення від 21.04.2009, з метою забезпечення дружнього врегулювання вищезазначеної справи, що знаходилась на розгляді в Європейському суді з прав людини. Уряд зобов`язався забезпечити виконання вищевказаного рішення протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення того ж суду від 21.04.2009, становитиме остаточне вирішення цієї справи.
		Враховуючи викладені обставини, Європейський суд з прав людини зазначив, що спір було вирішено в значенні пп. "b" п. 1 ст. 37 Конвенції та вирішив вилучити заяву з реєстру справ.
		За змістом статті 16 Цивільного кодексу України, норми якої кореспондуються зі ст. 20 Господарського кодексу України, передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків.
		За приписами частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		У відповідності до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, визначено загальне правило, відповідно до якого особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
		Регресне зобов`язання - це зворотна вимога про повернення грошей або майна, виконане однією особою за іншу або з вини останньої третій особі.
		Відшкодування збитків, як випливає із змісту ч. 1 ст. 1192 Цивільного кодексу України, є способом відшкодування шкоди. Так, відповідно до вказаної норми, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
		Отже, звертаючись до суду з позовом про відшкодування збитків, позивач повинен довести обставини, які вказують на наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення.
		В силу приписів статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідач, в свою чергу, доводить відсутність своєї вини.
		Відповідно до ч.1,2 ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
		Суд  зазначає, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінка боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. 
		При цьому, необхідно встановити, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.
		Отже, при вирішенні спору у вказаній справі обов`язковим  є встановлення всіх обставин, які вказують на наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення. 
		Держава є учасником цивільних відносин, яка набуває та здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 2, 170 Цивільного кодексу України).
		З урахуванням наведеного, після виплати особі на виконання рішення Європейського суду з прав людини присудженої суми (кошти, присуджені заявнику ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання рішення від 21.04.2009) за рахунок коштів Державного бюджету України до держави Україна переходить право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування у разі встановлення її вини в порушенні Україною міжнародних зобов`язань, а також причинного зв`язку між її діями та шкодою, завданою таким порушенням.
		Порядок виконання рішень Європейського суду з прав людини регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені Законом (ст. 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). 
		За приписами ст. 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення - а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України; г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України; 
		Виконанням рішення у розумінні Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є виплата стягувачеві (заявникові) відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру.
		Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що відшкодування це: а) сума справедливої сатисфакції, визначена рішенням Європейського суду з прав людини відповідно до статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) визначена у рішенні Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання або у рішенні Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації сума грошової виплати на користь стягувача. 
		За змістом  ст. 3 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" виконання рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
		Порядок виплати відшкодування встановлено главою 3 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
		Як підтверджено матеріалами справи, за Рішенням Європейського суду з прав людини від 20.10.2015 у справі за заявою № 63403/13 ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" проти України, на виконання взятих Урядом України зобов`язань, з Державного бюджету України на рахунок заявника сплачено кошти в розмірі 54 179 613,40 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 918 від 24.02.2016 на суму 44  996 789,76 грн та № 810 від 22.02.2016 на суму 9 182 823,64 грн.
		Перерахування вказаних вище сум та зарахування їх на рахунок заявника підтверджується, також листом Акціонерного банку "Південний" від 10.06.2018 вих. № 232-001-22793БТ-2019 та випискою по поточному рахунку № НОМЕР_1 ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" за 22-25 лютого 2016 року.
		При цьому, доводи відповідача про відсутність належних та допустимих доказів  виконання позивачем рішення у справі № 41/207 з огляду на зазначення в наданих ним платіжних дорученнях  від 22.02.2016 на суму 9  182  823, 64 грн та від 24.02.2016 на суму 44 996 789, 76 грн  призначення платежу "Борг ухвала Госп.с.м. Києва від 12.05.09, яким змін спосіб викон.р. Госп.с.м. Києва від 21.04.09 № 401/27", суд вважає безпідставними, оскільки допущені в призначенні платежу помилки щодо номеру справи, за наявності інших належних доказів   на підтвердження виконання рішення  суду саме по справі № 41/207 та відсутності доказів наявності судових спорів з номером справи 401/27, не спростовують факту перерахування коштів на виконання  рішення у справі №41/207.
		Як встановлено судом, постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 01.03.2016 закінчено  виконавче  провадження  ВП № 49670204 з виконання Рішення Європейського суду з прав людини № 63403/13 та визначено, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 № 41/207, якою змінено спосіб виконання рішення того ж суду від 21.04.2009 виконано фактично в повному обсязі. Грошові кошти перераховані стягувачу платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 810 від 22.02.2016 у розмірі 9 182 823,64 грн. та платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 918 від 24.02.2016 у розмірі 44996 789,76 грн.
		Водночас, посилання відповідача на відсутність  належних доказів на підтвердження факту надходження грошових коштів на рахунок ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ", суд вважає необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи наявні належні докази перерахування та надходження грошових коштів на рахунок ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ", а окрім того, ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ"  не заявлено жодних претензій щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини.
		Міністерство юстиції України обґрунтовує позовні вимоги протиправністю поведінки (у цьому випадку бездіяльністю) відповідача - ПАТ "Київенерго", що рішення у справі №41/207, ухвалене на користь ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ", не було виконано у належний час. Протиправна поведінка відповідача (бездіяльність) призвела до заподіяння державі Україна матеріальної шкоди у сумі    54 179 613,40 грн.
		Позивач  стверджує, що неподання  стягувачем - ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ",  до державної виконавчої служби наказу для примусового виконання рішення суду не свідчить про відсутність вини відповідача у тривалому невиконанні рішення суду, так як  обов`язок з виконання рішення суду покладається на боржника протягом усього часу існування заборгованості за рішенням суду, незалежно від пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання. 
		На думку позивача, бездіяльність відповідача призвела до заподіяння державі Україна матеріальної шкоди, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження з виконання рішення Європейського суду "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ"  проти України"  в розмірі 54 179 613,40 грн, що підтверджує  наявність вини в діях відповідача.
		Як вже зазначалось судом вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" задоволено частково, зобов`язано Акціонерну енергопостачальну компанію "Київенерго", правонаступником якої є ПАТ "Київенерго", повернути зі зберігання на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54179613,40 грн, що знаходиться на зберіганні на "Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго "АЕК "Київенерго".
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009   змінено спосіб та порядок виконання рішення господарського суду від 21.04.2009 у справі № 41/207, зокрема, стягнуто з акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" 54 179 613,40 грн. вартості мазуту. Визнано таким, що втратив чинність наказ Господарського суду міста Києва  № 41/207 від 06.05.2009 про зобов`язання акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" повернути зі зберігання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54179613,40 грн., що знаходиться на зберіганні на "Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго "АЕК "Київенерго".
		13.05.2009 на примусове виконання рішення Господарського суду міста  Києва від 21.04.2009 № 41/207, яке набрало законної сили  06.05.2009, та  ухвали від 12.05.2009 видано судовий наказ. 
		Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
		У відповідності до преамбули Закону України "Про виконавче провадження"  від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (чинного на час виникнення спірних правовідносин), останній визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
		За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження"  виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
		Отже, у відповідності до наведених приписів виконавче провадження є завершальною стадією  судового провадження. 
		Згідно п.1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
		Стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що примусове  виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.  Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
		Таким чином, з моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили. 
		Як підтверджено матеріалами справи, виконавче провадження № 47633239 з виконання наказу  Господарського суду м. Києва №41/207, виданого 13.05.2009 про стягнення з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ"  54 179 613, 40 грн. вартості мазуту було відкрито головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О.В. лише   22 травня 2015 року.
		Згідно з матеріалами справи та поясненнями представників сторін у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" як стягувач, тривалий час, а саме з 2009 року по 2015 рік, не подавало до органів державної виконавчої служби заяву про примусове виконання  рішення  у справі №41/201 та  відповідно не ініціювало примусове виконання відповідного судового рішення.
		Відсутність звернення стягувача - ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ", до органів державної виконавчої служби з заявою про  примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі № 41/207 на виконання  судового рішення у зазначеній справі, свідчить  про відсутність  у держави можливості бути обізнаною про наявність  невиконаного рішення суду. 
		Суд вважає, що за відсутності звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду, держава Україна не була   учасником спірних відносин з приводу виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі №41/207.
		Оцінюючи доводи позивача про відсутність необхідності примусового виконання рішення у справі №41/207 та обов`язку у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" подавати заяву про примусове виконання судового рішення до органів державної виконавчої служби, суд зазначає наступне.
		Так, в обґрунтування своєї позиції щодо  відсутності потреби  звертатися  до державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання наказу, позивач посилався на рішення ЄСПЛ "Юрій Миколайович Іванов проти України"   від  15 жовтня 2009 року, рішення ЄСПЛ Бурмич та інші проти України" від 12 жовтня 2017 року.
		У рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява 40450/04, п. 46) Європейський суд з прав людини зазначив: "…що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (див. рішення у справі "Метаксас проти Греції" (Metaxas v. Greece), N 8415/02, п.19, від 27 травня 2004 року; та у справі "Лізанец проти України" (Lizanets v. Ukraine), № 6725/03, п. 43, від 31 травня 2007 року). У таких справах відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано   про   таке  судове  рішення,  повинен  вжити  всіх необхідних заходів для його дотримання або  передати  його  іншому компетентному  органу  для виконання (див.  згадане вище рішення у справі Бурдова (№ 2), п. 68).
		У  п. 47 Європейський суд з прав людини зазначив,  що виконання судового  рішення від  29  липня  2003 року залежало від наявності достатніх коштів, передбачених бюджетом на такі цілі,  і державні виконавці не  були вповноважені  домагатися  від  держави внесення змін до бюджетного законодавства (див.,  наприклад,  згадане вище  рішення  у  справі Войтенка  ( 980_223 ),  п.  30;  рішення у справі "Глова та Брегін проти України"  (  974_063  )  (Glova  and  Bregin  v.   Ukraine), № 4292/04 і №4347/04, п. 14, від 28 лютого 2006 року; та "Васильєв проти України" (974_104 )  (Vasylyev  v.  Ukraine),  №  10232/02, п. 29, від 13 липня 2006 року).
		У  п. 54 Європейський суд з прав людини звернув увагу, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v.Ukraine), N1811/06, від 19 лютого 2009 року).
		В пункті 19 справи "Бурмич та інші проти України" від 12 жовтня 2017 року, Європейський суд з прав людини вказує, що незважаючи на значний проміжок часу після винесення пілотного рішення у справі ОСОБА_1 від 15 жовтня 2009 року, Українському Уряду поки не вдалося здійснити необхідні загальні заходи, здатні вирішити корінні причини системної проблеми, визначеної Судом, і забезпечити ефективний засіб захисту усіх потерпілих на національному рівні.
		Однак наведені вище висновки Європейського Суду  про відсутність необхідності ініціювання  окремого  провадження  з  примусового виконання остаточного судового рішення стосуються судових рішень виключно  проти  держави, оскільки   у таких справах учасником  є певний державний орган. 
		При цьому, такий державний орган  було  належним чином поінформовано про таке  судове  рішення,  та цей орган повинен  був вжити  всіх необхідних заходів для його дотримання або  передати  його  іншому компетентному  органу  для виконання.
		У справі, що розглядається, враховуючи відсутність звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" до органів державної виконавчої служби із заявою про  примусове виконання судового рішення №41/207,  суд встановив, що держава Україна  не була обізнана з таким рішенням в особі державного органу,  підприємства, установи, організації. 
		Оцінюючи доводи позивача, що під державним органом, підприємством  розуміється ПAT "Київенерго", яке перебувало  під контролем держави у зв`язку з тим, що держава володіла 50% + 1 акцій в корпоративних правах, судом встановлено наступне.
		На момент відкриття Господарським судом міста  Києва провадження у справі №41/207 та прийняття рішення, стороною справи була Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (ідентифікаційний код  00131305) - акціонерне товариство зі статутним капіталом, поділеним на акції між юридичними, фізичними особами та державою.
		Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 25.06.1996 № 8-ДПК "Про прийняття рішення щодо приватизації корпоратизованих об`єктів" прийнято рішення про приватизацію Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", що також  підтверджується листом Фонду державного майна України № 10-17-7836 від 23.04.2019.
		Згідно із Статутом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів від 06.09.2007 протокол №2/2007, Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" заснована відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 31 серпня 1995 року № 177 шляхом перетворення виробничого енергетичного об`єднання "Київенерго"' в акціонерну компанію згідно з Указом Президента України від 4 квітня 1995 року № 282/95 "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України".
		Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"  є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" і виробничого енергетичного об`єднання "Київенерго" стосовно майна, прав та зобов`язань відособлених підрозділів та управління об`єднання, які розташовані в місті Києві та на базі яких вона створена, відповідно до актів приймання - передачі, затверджених Міненерго України  26.06.1995 року.
		Згідно зі  Статуту Публічного акціонерного товариства "Київенерго", затвердженого Загальними зборами акціонерів від 22.04.2013 (протокол № 2/2013) Товариство є юридичною особою зі зміненим найменуванням з Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"  на Публічне акціонерне товариство  "Київенерго".
		Відповідно до п. 3.4. Статуту Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"  володіє, користується та розпоряджається належним йому майном відповідно до мети своєї діяльності.
		У відповідності до 3.5. Статуту Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"   є власником:   майна та майнових прав, які передані йому засновником, акціонерами або іншими особами у власність;  продукції, виробленої Компаніям в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законодавством України.
		Згідно зі ст. ст. 12, 24 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції на час спірних правовідносин) товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом; акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов`язаннями тільки майном товариства.
		Отже, майно, передане акціонером, переходить у власність акціонерного товариства, тобто Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" є власником свого відокремленого майна, набутого відповідно до законодавства України та статуту на праві    власності.
		Відповідно до п. 2.1. Статуту ПАТ "Київенерго", затвердженого Загальними зборами акціонерів від 22.04.2013, метою діяльності Товариства є одержання прибутку на основі здійснення виробничої, комерційної, посередницької та іншої діяльності, в порядку та за умов, визначених чинним законодавством і цим Статутом, та наступний його розподіл між акціонерами Товариства.
		Враховуючи наведене, Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" зі зміненим найменуванням на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", є суб`єктом господарювання, створеним як господарське товариство у формі акціонерного, що здійснює господарську діяльність на підставі права власності та не належить до державної форми власності.
		Відповідно до листа Фонду державного майна України № 10-17-7836 від 23.04.2019:
		у період з 01.01.2008 по 10.07.2011 держава була акціонером АЕК "Київенерго" із кількістю акцій 54 182 141 шт.  що становить 50%+1 акцій від загальної їх кількості; орган управління корпоративними правами - Міністерство енергетики та вугільної промисловості;
		у період з 11.07.2011 по 22.10.2014 держава була акціонером АЕК "Київенерго" із кількістю акцій 27091071 шт., що становить 25%+1 акцій від загальної їх кількості; орган управління корпоративними правами - Міністерство енергетики та вугільної промисловості;
		у період з 11.07.2011 по 13.12.2011 держава була акціонером ПАТ "Київенерго" із кількістю акцій 27091071 шт., що становить 25%  (у подальшому приватизована) акцій від загальної їх кількості; орган управління корпоративними правами - Фонд державного майна України;
		у період з 23.10.2014 по 28.08.2017 держава була акціонером ПАТ "Київенерго" із кількістю акцій 27091071 шт., що становить 25%+1 (у подальшому приватизована) акцій від загальної їх кількості; орган управління корпоративними правами - Фонд державного майна України;
		з 29.08.2017 частка держави  у ПАТ "Київенерго" відсутня.
		Статтею 167 Господарського кодексу України визначено, що корпоративні права   - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
		Отже, на момент спірних правовідносин держава була акціонером відповідача - ПАТ "Київенерго"   із кількістю акцій 54 182 141 шт,  що становить 50%+1 акцій від загальної їх кількості. Наведеним  вище підтверджено, що держава була власником корпоративних прав АЕК "Київенерго", управління якими у певні періоди здійснювали органи управління, а саме Міністерство  енергетики та вугільної промисловості, Фонд  державного майна України.
		Отже, враховуючи  наведені положення законодавства та положення статуту відповідача, Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго", в подальшому змінено найменування на ПАТ "Київенерго", на момент прийняття рішення у справі №41/207 та подання заяви до Європейського суду   з прав людини, було юридичною особою, в статутному капіталі якої була  частка державної власності,  однак, не була державним підприємством.
		У відповідності статті 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи; органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
		Частиною першою статті 58 Закону України  "Про акціонерні товариства", виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.
		Стаття 96 Цивільного кодексу України визначає, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.  Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
		Участь в управлінні акціонерним товариством держави як акціонера шляхом участі у загальних зборах товариства поряд з іншими акціонерами жодним чином не може вважатися перебуванням такого товариства під контролем держави.
		Згідно з п. 4.7. Статуту Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів від 06.09.2007, Компанія не відповідає за зобов`язаннями своїх акціонерів. Компанія самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов`язаннями Компанії. 
		Відповідно до п. 3.10. Статуту ПАТ "Київенерго", затвердженого Загальними зборами акціонерів від 22.04.2013, Товариство не несе відповідальності  за зобов`язаннями держави, а держава не несе відповідальності за зобов`язаннями Товариства.
		Окрім  того, згідно із ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу   України, суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
		Відповідно до ч. 4 ст. 55 Господарського кодексу   України суб`єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.
		Враховуючи наведене, суд зазначає, що ні законодавством, ні Статутом відповідача - ПАТ "Київенерго", як у редакції від 06.09.2007, так і редакції від 22.04.2013, не передбачено обов`язку акціонерів, незалежно від того чи це є фізичні або юридичні особи чи держава, відповідати за зобов`язаннями товариства як юридичної особи.
		Наявність державної   частки  у статутному капіталі господарського товариства не може свідчити, що держава Україна має відповідати за дії чи бездіяльність такого товариства чи навпаки.
		Суд вважає помилковими  доводи позивача, що відповідач - ПАТ "Київенерго" є державним  підприємством та  звернення стягувача - ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" до державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення у справі  не було  обов`язковим.   
		Щодо наданої  позивачем судової  практики господарських судів щодо стягнення збитків на користь Міністерства юстиції України за наявності декларацій про досягнення дружнього врегулювання, то суд звертає увагу на те, що надана позивачем судова практика не містить судових рішень у подібних правовідносинах, а саме за відсутності звернення стягувача  до державних органів з заявою про примусове виконання рішення суду. Окрім того, частина судової практики надана позивачем стосується  відшкодування збитків, присуджених до виплати за рішенням Європейського суду.
		Враховуючи вище наведені обставини, які встановлені судом,  відповідач - ПАТ "Київенерго", не був та не є державним органом чи державним підприємством; наявність   частки держави у статутному капіталі ПАТ "Київенерго" не зумовлює відповідальність  держави за дії чи бездіяльність відповідача - ПАТ "Київенерго"; враховуючи, що  Товариство  з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" тривалий час, а саме з 2009 року по 2015 рік не зверталося до органів виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення суду у справі №41/207, та відповідно  держава Україна не була обізнана щодо невиконання  рішення суду, суд прийшов до висновку про відсутність вини відповідача у завданій державі Україна шкоди  та відсутність причинного зв`язку між діями відповідача та шкодою, заподіяною  державі  Україна.
		За умови відсутності всіх елементів цивільного правопорушення відповідальність відповідача  у вигляді відшкодування збитків у сумі 54 179 613,40 грн  не настає.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень ( ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
		У ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
		З приводу поданих позивачем у матеріали справи висновку  експерта у галузі права ОСОБА_2 . від 12.02.2018 та висновку  експерта у галузі права   ОСОБА_3 від 12.02.2018 з питань застосування аналогії права та/або закону, підготовлених за замовленням Міністерства юстиції України, то суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 70, ст. 108 Господарського процесуального кодексу України як експерт з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступінь та є визнаним фахівцем у галузі права; учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо застосування аналогії закону, аналогії права. 
		Як підтверджено  матеріалами справи, висновки експертів в галузі права ОСОБА_3 та ОСОБА_2 долучено до матеріалів справи, а вказаних експертів допущено до участі в справі під час первісного розгляду справи згідно із ухвалою суду від 27.03.2018.
		Частиною 2 статті 108 Господарського кодексу України, висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.
		Однак,  висновки експертів у галузі права ОСОБА_3 , ОСОБА_2, крім питань застосування аналогії права та аналогії закону, містять висновки та оцінку доказів у справі за позовом Міністерства юстиції України до ПАТ "Київенерго",  зокрема про наявність вини відповідача, про зловживання відповідачем правами, що відповідно суперечить приписам  ст. 108 ГПК України.
		З урахуванням наведеного, оцінка доказів при розгляді справи відповідно до приписів процесуального законодавства є прерогативою суду, а не експертів з питань права, а тому суд не приймає вказані висновки як  належні та достатні докази вини відповідача. 
		Щодо доводів  відповідача стосовно часткового погашення заборгованості у сумі 15  991 751,64 грн, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, то враховуючи, що судом встановлено відсутність  вини відповідача у завданні державі збитків у заявленій до стягнення сумі та причинного зв`язку між діями відповідача та такими збитками, питання зарахування зустрічних однорідних вимог у межах даного спору не досліджується.
		Посилання відповідача на обставини встановлені під час  досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України (зловживання службовим становищем в інтересах третіх осіб, службовими особами центрального органу виконавчої влади, які займають особливо відповідальне становище, всупереч інтересам служби, за попередньою змовою з невстановленими особами, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді збитків державного бюджету України в особливо великому розмірі), за відсутності вироку суду або ухвали про закриття кримінального провадження, не може підтверджувати або спростовувати жодних обставин у  цій справі.
		Щодо посилань відповідача на ухвалу Київського апеляційного суду від 05.02.2019   у справі №752/25120/18, якою  звільнено ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження №52018000000001133 закрито, то суд зазначає, що  обставини встановлені у межах кримінального провадження №52018000000001133 щодо подальшого перерахування ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" грошових кошів у сумі  54 179 613,40 грн жодним чином не впливають на вирішення цього спору.
		Також, у відзиві на позов, поданого під час первісного розгляду справи, відповідачем  було заявлено про застосування строків позовної даності, посилаючись на те, що   відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" орган представництва зобов`язаний був звернутись до суду з відповідним позовом не пізніше 24.08.2016, а звернувся 18.12.2017, тобто з пропуском строку позовної давності.
		Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у  межах  якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
		Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, виступає Орган представництва, який зобов`язаний протягом шести місяців з моменту, визначеного в частині четвертій статті 8 цього Закону, звернутися до суду з відповідним позовом. Загальний строк позовної давності для звернення з такими позовами визначається відповідно до Цивільного кодексу України.
		У відповідності до наведеної норми  шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки він стосується не права на звернення до суду, а спеціального обов`язку Органу представництва вживати відповідних заходів для відновлення майнових прав та інтересів держави. 
		Водночас  норми вказаної статті містять положення про те, що загальний строк позовної давності для звернення з такими позовами визначається відповідно до Цивільного кодексу України.
		Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у  три роки.
		При цьому, Цивільний кодекс України не містить норм про особливості перебігу позовної давності щодо вимог про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування за рішенням Європейського суду з прав людини, а тому у даному випадку слід застосовувати загальний строк позовної давності.
		Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України). 
		З урахуванням приписів ч. 5 ст. 9 Закону України  "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" - це момент виконання Рішення Європейського суду з прав людини, з якого й обчислюється трьохрічний строк позовної давності.
		Згідно з матеріалів справи, позивачем Рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2015 у справі за заявою № 63403/13 ТОВ "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ"  проти України повністю виконано 25.02.2016, отже, перебіг строку позовної давності розпочався 26.02.2016 та закінчується 26.02.2019. 
		Позивач звернувся з даним позовом до суду 14.12.2017, тобто в межах трирічного строку позовної давності.
		З огляду на викладене, судом відхиляються твердження відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності для звернення до суду з цим позовом.
		Статтею  86  Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		З огляду на встановлені вище обставини, враховуючи вказівки Верховного Суду у постанові від 28.03.2019, судом встановлено, що відповідач - ПАТ "Київенерго", не був   державним органом, державним підприємством, як вважає позивач,     корпоративні права держави у   ПАТ "Київенерго", управління якими здійснювали державні органи, не зумовлюють наявність відповідальності держави за дії чи бездіяльність відповідача - ПАТ "Київенерго",  стягувач - Товариство  з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТОЙ МАНДАРИН ОЙЛ" тривалий час, а саме з 2009 року по 2015 рік не зверталося до органів державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення суду, та відповідно  держава Україна не була обізнана щодо невиконання  рішення суду у справі №41/207. 
		Враховуючи у сукупності всі наведені обставини, суд не вбачає вини та причинного зв`язку між діями відповідача -  ПАТ "Київенерго"   та заподіяною державі Україна шкоди  у розмірі    54 179 613,40 грн. 
		Підсумовуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Міністерства юстиції України   до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України, у сумі 54 179 613,40 грн.
		Судові витрати  за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
		Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову відмовити  повністю.
		 
		 
		Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст.  256, 257  ГПК України.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано:  16.10.2019.
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                    О. В. Гулевець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...