Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/1823/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано для оприлюднення: 16.10.2019. Зареєстровано: 17.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 17.10.2019.
Дата набрання законної сили: 15.10.2019
Номер судового провадження: А/855/17225/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/1823/19                                                                     
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		15 жовтня 2019 року                                                                                            м. Київ
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		Головуючого судді: Бужак Н. П.
		Суддів: Костюк Л.О., Файдюка В.В.
		За участю секретаря: Гайворонського В.М.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕП ТРАНСКО" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року, суддя Бабич А.М., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕП ТРАНСКО" до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення,-
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕП ТРАНСКО" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови від 02.05.2019 року №ЧК-307/375/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-188 про накладення штрафу в розмірі 500 760,00 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відсутні праві підстави для прийняття спірного рішення. Позивач зазначає, що залучив 4-х осіб до виконання робіт, пов`язаних з навантаженням/розвантаженням зерна на підставі цивільно-правових договорів. Стверджує, що не здійснював їх допуск до роботи, як своїх працівників, і трудових відносини з ними не має. 
		Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Судом встановлено, що наказом Управління Держпраці у Черкаській області від 02.04.2019 року №478-Н про проведення інспекційного відвідування доручено головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства про працю Томіленко Т.Д., Шевченко М.В. здійснити у період з 02.04.2019 року до 15.04.2019 року інспекційне відвідування позивача з питань оформлення трудових відносин. На підставі вказаного наказу видані направлення від 02.04.2019 року №463.
		02.04.2019 року вказані службові особи відповідача склали акт про неможливість проведення інспекційного відвідування.
		08.04.2019 року посадовими особами відповідача було проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕП ТРАНСКО".
		За результатами перевірки складено акт від 08.04.2019 року №ЧК-307/375/АВ, в якому зафіксували порушення вимог ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст.24 Кодексу законів про працю України, а саме: допуск позивачем до роботи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 без оформлення трудових відносин, зважаючи, що додані цивільно-правові договори містять ознаки трудових відносин.
		02.05.2019 року Управлінням Держпраці у Черкаській області винесено постанову №ЧК-307/375/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-188 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕП ТРАНСКО" штрафу в сумі 500 760,00 грн. за вказане вище порушення. 
		Позивач, вважаючи рішення відповідача протиправними та такими, що прийнято з порушенням норм податкового законодавства та підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
		В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до приписів Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
		Згідно з пп. 5 п. 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.
		Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		На виконання вимог ст. 259 КЗпП України постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).
		Пунктом 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.
		Відповідно до пп. 6 п. 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року, а також про роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів.
		Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.
		Згідно п. п. 19-21 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
		Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.
		Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.
		Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.
		Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
		Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. 
		Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.
		Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" від 17.06.2015 року №413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.
		Абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		Як убачається із матеріалів справи та встановленог судом першої інстанції, згідно з актом інспекційного відвідування під час його здійснення посадовими особами відповідача за адресою: м. Золотоноша, вул. Шевченка, 4 (погрузочна платформа на станції Золотоноша-1), - засобами відеофіксації зафіксовано перебування чотирьох осіб, які представились ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 
		На час інспекційного відвідування ОСОБА_3 перебував і виконував роботи вантажника на верху залізничного вагону. ОСОБА_6 перебував за кермом транспортного засобу та виконував роботу водія. ОСОБА_5 здійснював роботу вантажника. ОСОБА_1 перебував за кермом трактора та виконував роботу водія. Під час допиту вони вказали, що здійснювали відповідні роботи щодо розвантаження зерна для позивача, ідентифікуючи себе його працівниками.
		Факти оформлення позивачем зі вказаними фізичними особами цивільно-правових договорів підтверджені такими договорами, а факти оплати такої роботи - актами виконаних робіт (том 1 а.с.53-64), а саме: договір від 01.03.2019 року №15, укладений з ОСОБА_5 ; договір від 01.02.2019 року №13, укладений з ОСОБА_3 ; договір від 02.01.2019 року №10, укладений з ОСОБА_1 ; договір від 02.01.2019 року №11 укладений з ОСОБА_4 .
		Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Зі змісту наведеної статті вбачається, що трудовий договір характеризується, зокрема, тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. У трудових договорах також визначається обов`язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов`язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.
		Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.
		Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
		При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу.
		Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
		За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою.
		Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
		За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.
		Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.
		Аналіз змісту наявних у матеріалах справи укладених між позивачем та громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 договорів та складених на їх виконання актів прийняття-передачі виконаних робіт дають підстави для висновку, що останні перебувають поза межами правового регулювання цивільного законодавства, адже, містять фіксований розмір вартості послуг без застереження щодо їх обсягу та змісту, не визначають порядок надання таких послуг, надання таких послуг є систематичним, без урахування їх якості, кількості та кінцевого результату. Предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат.
		Зокрема, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.1.1. цих договорів їх предметом є здійснення допоміжних робіт, пов`язаних з вивантаженням зернових та масляних культур, з вантажних автомобілів та перевантаження на залізничні вагони з допомогою вантажно-розвантажувальних пристроїв.
		З наведених цивільно-правових договорів, укладених між позивачем та фізичними особами, слідує, що їх предметами є надання послуг вантажників, тобто процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк.
		В укладених договорах не визначений обсяг виконуваної роботи, а вказаний обов`язок виконувати роботи (надавати послуги). Не зазначено, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, строків і термінів тощо.
		З пунктів 1.2., 1.4., 1.5. вищевказаних договорів вбачається, що замовник (позивач) забезпечує виконавців усім необхідним для виконання робіт; має право здійснювати контроль та нагляд за роботами; виконавець зобов`язаний виконувати отримані від замовника вказівки. Також відповідно до п.3.2. договорів виконавці зобов`язані під час виконання робіт дотримуватись правил техніки безпеки та охорони праці.
		Отже, вищевказані особи самостійно не організовували роботу, виконували її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковувалися відповідачу.
		На підставі п.2.3. договорів замовник щомісяця сплачує виконавцям винагороду в розмірі 600,00 грн. в день за виконані роботи (послуги) вантажника.
		Згідно з актами приймання-передачі виконаних робіт до договорів, (том 1 а.с.72-89), винагорода за виконані роботи (послуги) здійснювалась з розрахунку кількості відпрацьованих днів, а не обсягу виконаної роботи. У додатках до актів приймання-передачі виконаних робіт вказано про кількість навантажених вагонів за конкретний період часу, однак розмір винагороди цих осіб не залежав від обсягу роботи, що додатково підтверджено показами свідків.
		Таким чином, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищевказані договори, укладені позивачем з фізичними особами, мають ознаки трудового характеру.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки передбачений абз.3 ч.1 ст.265 КЗпП штраф у розмірі 120 мінімальних заробітних плат за допуск позивачем ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до роботи без оформлення трудового договору застосований Управлінням Держпраці у Черкаській області правомірно.
		При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
		Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року.
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕП ТРАНСКО" залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року - без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
		 
		 
		 
		Суддя-доповідач:                                                                                Бужак Н.П.
		 
		Судді:                                                                                          Костюк Л.О.
		 
		                                                                                                    Файдюк В.В.
		 
		 
		Повний текст виготовлено: 16 жовтня 2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...