Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/3535/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 16.10.2019. Зареєстровано: 17.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2019.
Дата набрання законної сили: 16.10.2019
Номер судового провадження: А/855/12711/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/3535/19                                             Суддя першої інстанції: Клименчук Н.М.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  16 жовтня 2019 року                                                                                            м. Київ
		          
		Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
		головуючого судді          - Степанюка А.Г.,  
		суддів                    - Бєлової Л.В., Епель О.В.,
		при секретарі                    - Ліневській В.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації на прийняте у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації про визнання протиправним та скасування рішення, -
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські новітні технології» (далі - Позивач, ТОВ «УНТ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації (далі - Відповідач, НКРЗІ) про визнання протиправним та скасування рішення від 19.02.2019 року №82 про анулювання ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України №5241, виданої ТОВ «Українські новітні технології».
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2019 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що за наявності доказів часткового використання радіочастотного ресурсу та відсутності нормативного закріплення поняття «використання радіочастотного ресурсу не в повному обсязі», а також відсутності доказів невикористання такого ресурсу за весь час використання ліцензії оскаржуване рішення про анулювання ліцензії є протиправним. Крім того, суд звернув увагу, що повне припинення використання радіочастотним ресурсом відбулося 07.11.2018 року, що спростовує посилання Відповідача на те, що останній не використовувався протягом року. Суд також зауважив, що належних і допустимих доказів вчинення Головним управлінням ДФС у м. Києві дій, спрямованих на стягнення у судовому порядку з ТОВ «УНТ» заборгованості з рентної плати за використання радіочастотним ресурсом, матеріали справи не містять, а відтак не підтверджується наявність у Позивача відповідної заборгованості. Окремо наголосив, що оскільки оскаржуване рішення прийнято за результатами проведення радіочастотного моніторингу, а не перевірки, то останнє є передчасним та таким, що прийнято без наявних на те правових підстав.
		Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Свої доводи обґрунтовує тим, що Позивач припинив користування радіочастотним ресурсом з 28.01.2018 року, а не з 07.11.2018 року, як помилково зазначив суд, а положеннями законодавства не передбачено можливість анулювання ліцензії виключно у випадку повного припинення користування таким ресурсом. Крім того, наголошує, що Позивач в силу чинного законодавства був зобов`язаний користуватися радіочастотним ресурсом України за ліцензією у всіх 27 регіонах України, у той час як засобами радіочастотного моніторингу зафіксована робота таких частот Позивача лише у 5 регіонах. Наведене, на переконання Апелянта, підтверджується й тим, що у ТОВ «УНТ» відсутні діючі дозволи на експлуатацію РЕЗ у всіх 27 регіонах України на момент прийняття оскаржуваного рішення НКРЗІ. Також стверджує про помилковість висновку суду щодо неможливості використання даних радіочастотного моніторингу, здобутих лише під час перевірки ТОВ «УНТ», оскільки жодних обмежень щодо використання таких даних чинне законодавство не містить. Окремо звертає увагу на безпідставність висновків суду про ненадання доказів несплати Позивачем протягом шести місяців рентної плати за використання радіочастотного ресурсу, оскільки відповідна інформація надана листом Головного управління ДФС у м. Києві від 28.01.2019 року.
		Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.08.2019 року, яке у подальшому було відкладено на 18.09.2019 року та потім на 16.10.2019 року.
		У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «УНТ» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, суд першої інстанції вірно встановив, що Позивач припинив використання радіочастотного ресурсу з 07.11.2018 року у зв`язку з несправністю обладнання, виявлене 25.10.2018 року, а відтак річний термін такого використання на момент прийняття оскаржуваного рішення не сплинув, по-друге, призупинення використання радіочастотного ресурсу відбувалося без вини ТОВ «УНТ», по-третє, чинним законодавством не передбачено можливості анулювання ліцензії у випадку невикористання радіочастотного ресурсу у повному обсязі, у той час як безпосередньо в оскаржуваному рішенні встановлено факт часткового використанні радіочастот, по-четверте, Відповідачем не доведено, які інші джерела окрім радіочастотного моніторингу останній використовував для встановлення факту порушення Позивачем порядку використання такого ресурсу, по-п`яте, чинним законодавством не встановлено жодного зв`язку з наявними дозволами на використання РЕЗ та визначенням повного використання радіочастотного ресурсу, по-шосте, належних і допустимих доказів звернення до суду зі стягненням заборгованості з рентної плати Відповідачем не надано.
		У судовому засіданні представники Апелянта доводи апеляційної скарги підтримали та просили суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній підстав.
		Позивач наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.
		Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ТОВ «УНТ» є юридичною особою та володіє ліцензією на користування радіочастотним ресурсом України від 01.11.2006 року № 5241 для широкосмугового радіодоступу стандарту IEEE 802.16 (радіозв`язку у багатоканальних розподільчих системах для передавання та ретрансляції телевізійного зображення, передавання звуку, цифрової інформації) (далі - Ліцензія) (т. 1 а.с. 27-28).
		НКРЗІ 19.02.2019 року прийнято рішення № 82 про анулювання ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України № 5241, виданої ТОВ «УНТ» (далі - Рішення), яким анулювано Позивачу ліцензію на користування радіочастотним ресурсом України від 01.11.2006 № 5241 для широкосмугового радіодоступу стандарту IEEE 802.16 (радіозв`язку у багатоканальних розподільчих системах для передавання та ретрансляції телевізійного зображення, передавання звуку, цифрової інформації) на території України (27 регіонів) у зв`язку з тим, що:
		- користувач з власної вини припинив користування радіочастотним ресурсом, визначеним у ліцензії, на термін більше ніж на один рік, а також не в повному обсязі використовує радіочастотний ресурс, визначений в ліцензії, у визначені ліцензією терміни, що згідно з пунктами 2 та 3 частини другої статті 38 Закону передбачає анулювання ліцензії;
		- користувач з власної вини не сплачує своєчасно та в повному обсязі рентну плату за користування радіочастотним ресурсом України, що згідно з частиною третьою статті 58 Закону передбачає анулювання ліцензії (т. 1 а.с. 30-32).
		Указане Рішення направлено на адресу Позивача листом від 21.02.2019 року №04-1112/112 (т. 1 а.с. 29).
		На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 1, 4, 6, 19, 30, 31, 38, 57, 58 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» (далі - Закон), ст. ст. 254, 258 Податкового кодексу України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Порядку здійснення державного нагляду за користуванням радіочастотним ресурсом України в смугах радіочастот загального користування, затвердженого наказом НКРЗІ від 27.12.2012 року №684 (далі - Порядок №684), суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять доказів невикористання радіочастотного ресурсу за весь час використання Ліцензії, повне зупинення його використання почалося з 07.11.2018 року, а також доказів несплати рентної плати. Крім того, суд зазначив, що прийняття оскаржуваного Рішення виключно на підставі даних радіочастотного моніторингу суперечить вимогам чинного законодавства.
		З такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке.
		Правову основу користування радіочастотним ресурсом України, повноваження держави щодо умов користування радіочастотним ресурсом України, права, обов`язки і відповідальність органів державної влади, що здійснюють управління і регулювання в цій сфері, та фізичних і юридичних осіб, які користуються та/або мають намір користуватися радіочастотним ресурсом України визначає Закон.
		Відповідно до ст. 1 Закону користувач радіочастотного ресурсу - юридична або фізична особа, діяльність якої безпосередньо пов`язана з користуванням радіочастотним ресурсом відповідно до законодавства. Ліцензія на користування радіочастотним ресурсом України - документ, який засвідчує право суб`єкта господарювання на користування радіочастотним ресурсом України протягом визначеного терміну в конкретних регіонах та в межах певних смуг, номіналів радіочастот з виконанням ліцензійних умов.
		Згідно п. 1 ч. 2 ст. 30 Закону користування радіочастотним ресурсом України здійснюється на підставі ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України та дозволів на експлуатацію - суб`єктами господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для надання телекомунікаційних послуг.
		Ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України видаються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, суб`єктам господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для надання телекомунікаційних послуг (ч. 1 ст. 31 Закону).
		Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 38 Закону ліцензія анулюється у разі, якщо користувач з власної вини припинив користування радіочастотним ресурсом, визначеним у ліцензії, на термін більше ніж на один рік (п. 2), не в повному обсязі використовує радіочастотний ресурс, визначений в ліцензії, у визначені ліцензією терміни. У цьому випадку ліцензія може бути переоформлена на смугу частот, яка фактично використовується (п. 3).
		За правилами ч. ч. 5-6 ст. 38 Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, має прийняти рішення про анулювання ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України протягом 20 робочих днів від дати встановлення підстав для анулювання ліцензії. Дане рішення вручається або надсилається рекомендованим листом ліцензіату із зазначенням підстав анулювання ліцензії не пізніше трьох робочих днів від дати прийняття рішення. Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено в судовому порядку.
		У разі прийняття рішення про анулювання ліцензії, крім випадків, передбачених пунктами 7 і 8 частини першої цієї статті, це рішення про анулювання ліцензії підлягає виконанню через три місяці після набрання ним чинності. У випадках, передбачених пунктами 7 і 8 частини першої цієї статті, ліцензія анулюється від дня прийняття відповідного рішення.
		Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження того, що ТОВ «УНТ» не користується радіочастотним ресурсом визначеним у Ліцензії, протягом терміну більше ніж один рік, НКРЗІ у своєму Рішенні зазначає про те, що відповідно до результатів здійснення радіочастотного моніторингу, наданих Державним підприємництвом «Український державний центр радіочастот» (лист від 05.02.2019 року № 80/10.2/31/1472 та лист від 15.02.2019 року № 80/10.2/41/1930) засобами радіочастотного моніторингу не зафіксовано використання Позивачем радіочастотного ресурсу за Ліцензією, крім окремих винятків, а саме:
		- одноразової роботи одного радіоелектронного засобу (далі - РЕЗ) на одній частоті у Херсонській області та на двох частотах у Харківській області,
		- дворазової роботи одного РЕЗ у Вінницькій області на трьох частотах,
		- одноразової роботи двох РЕЗ на трьох частотних каналах у Київській області, а також роботи одного РЕЗ на двох частотних каналах в Запорізький області.
		При цьому, судовою колегією враховується, що 24.01.2018 року директором ТОВ «УНТ» отримано службову записку від експерта-аналітика Цибуляка А.В., який здійснює технічну підтримку та обслуговування мережі товариства на підставі договору №04.1-18 від 04.01.2018 року, про виявлені несправності у блоці AGW ZTE (т. 1 а.с. 35). Крім того, у вказаній записці підкреслено, що дана несправність є критичною, оскільки область впливу даної аварії охоплюватиме всю мережу компанії, а запасне обладнання на складі ТОВ «УНТ» відсутнє.
		Зі змісту складеного 24.10.2018 року експертом-аналітиком Цибуляком А.В. акту проведених робіт на коре-сайті вбачається, що зафіксована несправність центральної процесорної плати, а відновлення роботи мережі можливе лише за умови її заміни (т. 1 а.с. 36).
		25.10.2018 року складено акт дефектації обладнання, яким зафіксовано те, що блок AGW ZTE є несправним та в процесі діагностики блоку виявлено неробочий блок центральної процесорної плати (т. 1 а.с. 37).
		07.11.2018 року Позивачем направлено Відповідачу повідомлення №07-11/18 про призупинення користування радіочастотним ресурсом на виконання пункту 3.6 Ліцензійних умов користування радіочастотним ресурсом України, затверджених рішенням Національної комісії з питань регулювання зв`язку України від 19.08.2005 року №53 (т. 1 а.с. 34).
		Листом від 23.11.2018 року №01-7548/142 НКРЗІ повідомила ТОВ «УНТ» про неналежність та необґрунтованість підстав для призупинення користування радіочастотним ресурсом інформацію, викладену у даному повідомленні. Крім іншого, зазначено, що протягом квітня-вересня 2018 року було одноразово зафіксовано роботу одного РЕЗ за Ліцензією у Херсонській та Харківській областях, а також постійну роботу одного РЕЗ у 5 номіналах радіочастот із 10 у Запорізькій області. Фактів використання радіочастотного ресурсу за Ліцензією в інших регіонах не встановлено. Також у листі НКРЗІ вказала на передбачені п. 3 ч. 2 ст. 38 Закону підстави для анулювання ліцензії у зв`язку з невикористанням у повному обсязі радіочастотного ресурсу з власної вини (т. 1 а.с. 38-40).
		Окремо судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону користувачі радіочастотного ресурсу України повинні отримувати дозволи на експлуатацію відповідних радіоелектронних засобів та/або випромінювальних пристроїв, крім засобів та пристроїв, використання яких здійснюється на бездозвільній основі відповідно до цього Закону. Перелік радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, на експлуатацію яких потрібен дозвіл, визначається національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.
		Тобто Закон прямо пов`язує можливість використання радіочастотного ресурсу із отриманням користувачем дозволу на експлуатацію РЕЗ та/або випромінювальних пристроїв. На переконання суду апеляційної інстанції, відсутність у ТОВ «УНТ» дозволів на експлуатацію РЕЗ у 12 регіонах України за наявності лише 144 дозволів у 15 регіонах України (т. 1 а.с. 124-268) дає підстави стверджувати, що останнім не забезпечувалося використання радіочастотного ресурсу за умовами Ліцензії.
		При цьому, дані радіочастотного моніторингу, які зафіксовані у Рішенні, вказують на те, що радіочастотний ресурс використовувався ТОВ «УНТ» епізодично, починаючи з січня 2018 року. Судова колегія звертає увагу, що за умовами Ліцензії регіонами користування радіочастотним ресурсом є Україна, 27 регіонів. Відтак, невикористання такого ресурсу у більшості регіонів та використання в інших епізодично за відсутності діючих дозволів на експлуатацію РЕЗ у 12 регіонах України та належних і допустимих доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на заміну чи відновлення обладнання у період з січня 2018 року, на переконання судової колегії свідчить, що фактично використання радіочастотного ресурсу за умовами Ліцензії була припинена саме у січні 2018 року. При цьому невчинення дій щодо заміни центральної процесорної плати, починаючи з 28.01.2018 року, не може вказувати на відсутність у діях ТОВ «УНТ» вини у припиненні таким користуванням.
		Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що в оскаржуваному Рішенні в якості підстав для анулювання ліцензії були зазначені як припинення користувачем з власної вини користування радіочастотним ресурсом, визначеним у ліцензії, на термін більше ніж на один рік (п. 2 ч. 2 ст. 38), так і використання не в повному обсязі радіочастотного ресурсу, визначеного в ліцензії, у визначені ліцензією терміни (п. 3 ч. 2 ст. 38).
		За таких обставин, оскільки матеріалами справи підтверджується фактичне припинення Позивачем з власної вини користування радіочастотним ресурсом, визначеним у Ліцензії, а також використання його не у повному обсязі з огляду на відсутність дозволів на використання РЕЗ та зафіксовані поодинокі випадки його використання в окремих регіонах України, судова колегія вважає передчасними висновки суду першої інстанції про необґрунтованість прийнятого НКРЗІ рішення про анулювання ТОВ «УНТ» ліцензії.
		Надаючи оцінку позиції суду першої інстанції про відсутність належних і допустимих доказів несплати Позивачем рентної плати протягом шести місяців, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
		Відповідно до ст. 57 Закону користування радіочастотним ресурсом в Україні здійснюється на платній основі. Рентна плата за користування радіочастотним ресурсом України встановлюється Податковим кодексом України.
		Положеннями пп. 254.1.4 п. 254.1 ст. 254 Податкового кодексу України передбачено, що платниками рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України є загальні користувачі радіочастотного ресурсу України, визначені законодавством про радіочастотний ресурс, яким надано право користуватися радіочастотним ресурсом України в межах виділеної частини смуг радіочастот загального користування на підставі дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою.
		Згідно пп. 258.2.4 п. 258.2 ст. 258 Податкового кодексу України у разі несплати рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України або сплати її в неповному обсязі платниками рентної плати протягом шести місяців контролюючі органи подають інформацію про таких платників до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, для вжиття до них заходів згідно із законодавством.
		Відповідальність за порушення законодавства про радіочастотний ресурс України передбачена ст. 58 Закону, якою, зокрема, визначено, що у разі несплати щомісячного збору протягом шести місяців відповідна ліцензія на користування радіочастотним ресурсом України, а також дозволи на експлуатацію анулюються без компенсації збитків користувачу радіочастотного ресурсу України зі стягненням суми заборгованості в судовому порядку.
		Зі змісту оскаржуваного Рішення вбачається, що про факт несвоєчасної та не у повному обсязі сплати рентних платежів за користування радіочастотним ресурсом НКРЗІ повідомлено листом Головного управління ДФС у м. Києві від 28.01.2019 року №2296/9/26-15-12-06-13 (вх. НКРЗІ від 30.01.2014 року №2114).  
		Аналіз наведених вище норм у своєму взаємозв`язку свідчить, що належним і достатнім для прийняття НКРЗІ рішення про анулювання ліцензії на підставі ст. 58 Закону є отримання від контролюючого органу інформації про несплату рентної плати протягом шести місяців. Таким чином, отримання від Головного управління ДФС у м. Києві відомостей про несплату ТОВ «УНТ» рентної плати, що не спростовується Позивачем, є достатньою і самостійною підставою для анулювання ліцензії з виникненням права у НКРЗІ на звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості у судовому порядку.
		Посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 809/340/14, щодо неможливості анулювання ліцензії на підставі ст. 58 Закону без звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості є помилковим оскільки у згаданій справі Верховний Суд навпаки дійшов до висновку, що анулювання дозволу за несплату щомісячного збору протягом 6 місяців є додатковим видом відповідальності за порушення законодавства про радіочастотний ресурс України, який може бути застосований до загальних користувачів. При цьому посилання скаржника на те, що несплата такого збору є порушенням виключно норм податкового законодавства є безпідставними, оскільки з огляду на статтю 58 Закону сплата збору є одним із правил користування радіочастотним ресурсом. При цьому, отримання від податкового органу інформації про несплату збору за користування радіочастотним ресурсом є доказом порушення законодавства у сфері користування таким ресурсом.
		Стверджуючи про неможливість врахування НКРЗІ відомостей радіочастотного моніторингу, проведеного поза межами перевірки, суд першої інстанції не врахував такого.
		Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 19 Закону радіочастотний моніторинг здійснюється з метою захисту присвоєнь радіочастот, визначення наявного для використання радіочастотного ресурсу України, ефективності використання розподілених смуг радіочастот та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття відповідних рішень щодо підвищення ефективності використання та задоволення потреб користувачів радіочастотного ресурсу України.
		УДЦР подає до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, за наслідками проведення радіочастотного моніторингу відповідні пропозиції стосовно ефективності використання розподілених смуг радіочастот і внесення змін до Плану використання радіочастотного ресурсу України та Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України.
		Тобто, законодавцем не визначено, що УДЦР може направляти до НКРЗІ інформацію за наслідками проведення радіочастотного моніторингу виключно у межах здійснення останньою контролюючого заходу щодо користувача. Передбачена п. 2.3 підстава проведення радіочастотного моніторингу та надання його результатів до НКРЗІ є однією, але не виключною формою передання контролюючому органу відповідної інформації та стосується лише випадків проведення заходів державного нагляду.
		Отримання ж НКРЗІ від УЦДР відомостей за наслідками проведення радіочастотного моніторингу з урахуванням встановлених ч. ч. 5-6 ст. 38 Закону строків для прийняття рішення про анулювання ліцензії вказує на те, що контролюючий орган вправі використовувати відповідні дані для ефективного виконання власних повноважень.
		Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Таким чином, зважаючи на встановлений вище факт наявності у Відповідача підстав для прийняття оскаржуваного Рішення, судова колегія приходить до висновку про помилковість твердження Окружного адміністративного суду міста Києва щодо обґрунтованості позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні рішення невірно застосовано норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати, прийнявши у ній нове про відмову у задоволенні позову
		Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -  
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації - задовольнити повністю.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2019 року - скасувати.
		Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		 
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
		Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                А.Г. Степанюк 
		Судді                                                                                                      Л.В. Бєлова
		          О.В. Епель
		 
		 
		Повний текст постанови складено « 16» жовтня 2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...