Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 613/814/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано судом: 16.10.2019. Зареєстровано: 17.10.2019. Оприлюднено: 18.10.2019.
Дата набрання законної сили: 09.10.2019
Номер судового провадження: 22-ц/818/4223/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		Постанова
		Іменем України
		 
		09 жовтня 2019 року
		м. Харків
		 
		справа № 613/814/16-ц
		провадження № 22-ц/818/4223/19
		 
		Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого: Пилипчук  Н.П. ,
		суддів: Бурлака І.В., Маміної О.В.,
		за участю секретаря судового засідання : Шабас О.В.,
		 
		Учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Богодухівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Державна казначейська служба України,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу 
		 
		за позовом ОСОБА_1 до Богодухівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,
		 
		за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , в особі представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , Богодухівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в особі Чернишова В .І. , на рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 13 червня 2019 року, ухвалене суддею Харченко С.М., в залі суду в м. Богодухів, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом .
		 
		В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконанні у Богодухівському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області знаходиться виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2004/1291/12, виданого 02 листопада 2012 року Богодухівським районним судом Харківської області, про стягнення боргу в сумі 58 982 грн. 43 коп. на його користь з ОСОБА_5 . В цей час у відділі ДВС перебуває ще один виконавчий лист про стягнення боргу на суму 27 421 грн. 68 коп., тобто, всього необхідно було стягнути з боржника 86 404 грн. 11 коп. Державний виконавець ніяких дій на виконання судового рішення не здійснював, при тому, що у боржника було в наявності як рухоме, так і нерухоме майно, зокрема будинок у АДРЕСА_1 житлового будинку по АДРЕСА_2 частина будівлі кафе, розміщена по АДРЕСА_4 . Через те, що державний виконавець ніяких дій спрямованих на виконання судового рішення не здійснював, будинок в с. Мерло за ці роки майже розвалився. 17 червня 2013 року Богодухівським районним судом Харківської області по справі № 613/976/13-ц визнана бездіяльність державного виконавця ВДВС Богодухівського РУЮ Харківської області неправомірною та зобов`язано державного виконавця вжити всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішення суду, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчинити виконавчі дії. В результаті тривалої неправомірної бездіяльності державного виконавця, яка визнана судовим рішенням, порушені його особисті майнові права, завдано матеріальної та моральної шкоди. В 2013 році він на 58 982 грн. міг би придбати 6 250 доларів США, які він позичив ОСОБА_5 , а нині на 58 982 грн. не зможе придбати таку кількість доларів США через те, що державний виконавець своєчасно, в установлений законом строк, не виконав рішення суду. Крім того, розписка-договір між ним та ОСОБА_6 укладена в іноземній валюті - в доларах США. Позивач зазначає, що довготривале порушення його прав державним виконавцем, який в результаті бездіяльності не виконав рішення суду про стягнення на користь позивача значної суми боргу, негативно вплинуло на його здоров`я та призвело до його значного погіршення, що в свою чергу потребувало значних матеріальних затрат та часу на його відновлення. В зв`язку з чим, позивач заявляє позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, яка полягає в перенесених душевних і моральних стражданнях, нервових стресах та погіршенні самопочуття.
		 
		У зв`язку із чим, після уточнення позовних вимог просить: стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади на користь ОСОБА_1 6250 (шість тисяч двісті п`ятдесят) доларів США основного боргу та відсотки за користування чужими коштами в сумі 11250 (одинадцять тисяч двісті п`ятдесят) доларів США, які підтверджуються рішенням Богодухівського районного суду №613/733/16-ц, а всього стягнути 17500 (сімнадцять тисяч п`ятсот) доларів США в гривневому еквіваленті з конвертацією в національну валюту за курсом НБУ на момент здійснення платежу та моральну шкоду в розмірі 50 000 (п`ятдесят) тисяч гривень.
		 
		Рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 13 червня 2019 позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено частково.
		 
		Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання з рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, 20 000 (двадцять тисяч) гривень моральної шкоди.
		 
		В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
		 
		Судові витрати віднесено за рахунок Держави.
		 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. 
		 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано, що тривале невиконання судового рішення, протягом 6 років та неправомірна бездіяльність державного виконавця призвело не лише до порушення передбачених законом термінів виконання судового рішення а й до унеможливлення його виконання взагалі. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за шість років державним виконавцем не було вчинено ніяких дій, направлених на виконання судового рішення, а всі його дії зводилися до накопичення виконавчих листів. Вказує, що сума моральної шкоди, яка стягнута судом першої інстанції є недостатньою компенсацією за спричинену моральну шкоду. Судом першої інстанції не було прийнято до уваги та не надано правової оцінки ряду доказів. Також посилається на те, що суд першої інстанції належним чином не визначився із характером правовідносин, що виникли між сторонами спору та нормами матеріального права, які регулюють ці правовідносини у зв`язку із чим безпідставно відмовив у стягненні матеріальної шкоди.
		 
		В апеляційній начальник Богодухівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Чернишов В.І., просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди, та ухвалити нове в цій частині, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. 
		 
		Апеляційна скарга Богодухівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в особі Чернишова В.І. мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем доведено позовні вимоги в частині спричинення йому моральної шкоди. Вказує, що державним виконавцем були виконані всі дії по встановленню майнового стану боржника та реалізації майна. Ухвала, на яку посилається позивач, як на доказ спричинення йому моральної шкоди не може свідчити про завдання останньому такої шкоди. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що у разі визнання дій (бездіяльності) державного виконавця протиправними (незаконними), моральна шкода підлягає обов`язковому відшкодуванню без встановлення наявності усіх складових цивільно-правової відповідальності. 
		 
		Начальник Богодухівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Чернишов В.І. надав відзив до суду на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, задовольнивши апеляційну скаргу Богодухівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
		 
		Відзив мотивований тим, що доводи апелянта не ґрунтуються на законі та матеріалах справи. Вказує, що державним виконавцем були виконані всі дії по встановленню майнового стану боржника та реалізації майна.
		 
		ОСОБА_1 , в особі представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надав відзив на апеляційну скаргу Богодухівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області та просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Відзив мотивований тим, що обставини, на які посилається представник ДВС не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. 
		 
		Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в особі представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, апеляційна скарга Богодухівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в особі ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню. 
		 
		Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та присуджено до стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 58 398 грн. 44 коп., а також судовий збір, сплачений позивачем в сумі 583 грн. 99 коп., всього 58 982 грн. 43 коп.
		 
		Відповідно до копії відомостей про виконавче провадження № 35028314 вбачається, що на підставі виконавчого листа, виданого Богодухівським районним судом Харківської області від 02 листопада 2012 року № 2004/1291/12, державним виконавцем Богодухівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області 02 листопада 2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
		 
		Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 17 червня 2013 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено, визнано бездіяльність державного виконавця ВДВС Богодухівського РУЮ Харківської області Чернишова В.І. з приводу невиконання виконавчого листа № 2004/1291/12, виданого 02 листопада 2012 року Богодухівським районним судом Харківської області про стягнення боргу з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 в сумі 58 982 грн. 43 коп. неправомірною та зобов`язано державного виконавця ВДВС Богодухівського РУЮ Харківської області Чернишова В.І. виконати вимоги Закону України «Про виконавче провадження» щодо вжиття всіх передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішення, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчинити виконавчі дії.
		 
		Станом на день розгляду справи ОСОБА_5 борг перед ОСОБА_1 не погашено.
		 
		За виконавчим документом - виконавчим листом № 2004/1291/12, виданим 02 листопада 2012 року Богодухівським районним судом Харківської області на стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 в сумі 58 982 грн. 43 коп., відкрито зведене виконавче провадження, за яким державним виконавцем здійснено ряд виконавчих дій , в т.ч. описане та арештоване майно боржника, яке вразі його реалізації відшкодує частину спричиненої матеріальної шкоди позивача.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що відшкодування матеріальної шкоди (збитків) та/або моральної шкоди можливо лише в разі доведення потерпілою особою факту їх завдання та їх розміру, за умови наявності безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку дій винної особи з завданням збитків та/або заподіянням моральної шкоди. Суми, зазначені у виконавчому листі від 02 листопада 2012 року, не можуть бути визнані майновою шкодою (збитками) у розумінні ст.22 ЦК України. 
		 
		Судова колегія погоджується із такими висновкам суду першої інстанції виходячи із такого.
		 
		Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України «Про виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
		 
		За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		 
		Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).
		 
		Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам під час здійснення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Предметом доказування у такій справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2005 року у справі № 32/421).
		 
		Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтями 1173, 1174 ЦК України, є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними.
		 
		При розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, державного виконавця під час проведення виконавчого провадження необхідно виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону «Про державну виконавчу службу», частини другої статті 87 Закону «Про виконавче провадження», а також з положень статей 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.
		 
		Підставою цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
		 
		Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.
		 
		Перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 , судова колегія виходить з підстав та змісту позову та зауважує, що судовим рішеннями, на яке посилається ОСОБА_8 , як на підставу для відшкодування шкоди, встановлено протиправність бездіяльності органів ВДВС Богодухівського РУЮ Харківської області щодо невиконання рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2012 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та присуджено до стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 58 398 грн. 44 коп., а також судовий збір, сплачений позивачем в сумі 583 грн. 99 коп., всього 58 982 грн. 43 коп., яке на час розгляду справи судами залишається невиконаними. Заявник просив стягнути з відповідачів еквівалент присудженої суми на час звернення до виконання судового рішення та відсотки за користування чужими грошима.
		 
		Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом.
		 
		Збитками, відповідно до частини другої статті 22 ЦК України, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		 
		Невиконання рішення суду не може ототожнюватися із завданою позивачу майновою шкодою, оскільки не виплачені позивачу кошти на підставі судового рішення, ухвалених на його користь, не є майновою шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173, 1174 ЦК України. Наслідком такого стягнення буде подвійне стягнення коштів.
		 
		Факту користування відповідачами грошима позивача не встановлено, тому відсутні підстави для стягнення відсотків за користування чужими грошима.
		 
		Таким чином правильним є висновок суду першої інстанції про те, що факт тривалого невиконання рішення суду, на який посилається позивач як на підставу позовних вимог, не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між несвоєчасним виконанням рішення, яке набрало законної сили, та завданою майновою шкодою. Доказами, що містяться у справі наявність такого зв`язку не підтверджена.
		 
		За таких обставин підстав для задоволення позову в цій частині не вбачається.
		 
		Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.
		 
		Згідно із частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		 
		Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (пункт 63 рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», пункт 40 рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).
		 
		У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від 11 грудня 2008 року в справі «Антонюк проти України» зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.
		 
		Європейський суд з прав людини в пункті 100 рішення від 15 жовтня 2009 року в справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» вказав, що існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірне тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди.
		 
		Відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом..
		 
		Згідно з пунктом 1 пункту 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює Державна казначейська служба України.
		 
		Відповідно до покладених завдань Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 цього Положення).
		 
		Встановивши, що ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 17 червня 2013 року, яка набрала законної сили, бездіяльність державного виконавця ВДВС Богодухівського РУЮ Харківської області визнана неправомірною та зобов`язано державного виконавця вжити всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішення суду, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчинити виконавчі дії, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої неналежним та несвоєчасним виконанням судового рішення. 
		 
		Згідно з частиною першою, пунктами 1, 2 частини другої, частиною четвертою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		 
		Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		 
		Тобто, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли неправомірні дії завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		 
		Отже, зобов`язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов`язання належать до недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин.
		 
		Складовими для відшкодування шкоди є: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача; вина. Перераховані підстави для деліктних зобов`язань є обов`язковим. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.
		 
		Між тим, тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		 
		Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
		 
		Судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивач довів свої вимоги в частині спричинення йому моральної шкоди, у зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду державним виконавцем, що підтверджується ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 17 червня 2013 року.
		 
		Однак судова колегія не погоджується із розміром моральної шкоди, визначеним судом першої інстанції.
		 
		Враховуючи тривалість порушення, його наслідки, обсяг зусиль, які позивач доклав для захисту свого права, наявність та глибину моральних страждань, нервових переживань, а також з огляду на засади розумності і справедливості, колегія суддів вважає, що стягненню підлягає відшкодування у розмірі 4000 грн.
		 
		Отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині суми стягнення із наведених вище підстав.
		 
		Згідно п.п. 1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
		 
		Апеляційну скаргу Богодухівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в особі ОСОБА_7 - задовольнити частково.
		 
		Рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 13 червня 2019 року - змінити в частині суми стягнення.
		 
		Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання з рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, 4000 (чотири тисячі) гривень моральної шкоди.
		 
		В іншій частині рішення Богодухівського районного суду Харківської області від 13 червня 2019 року - залишити без змін.
		 
		Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття , але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		 
		Головуючий -                                                             Н.П.Пилипчук 
		 
		 
		 
		Судді -                                                                І.В. Бурлака 
		 
		        
		                                                                       О.В. Маміна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...