Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/3278/13-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 16.10.2019. Зареєстровано: 18.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2019.
Дата набрання законної сили: 01.10.2019
Номер судового провадження: К/9901/19883/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 жовтня 2019 року 
		Київ
		справа №822/3278/13-а
		адміністративне провадження №К/9901/19883/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М.,  Хохуляка В.В., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Тонус» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.11.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.01.2016 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Тонус» до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про скасування податкових повідомлень-рішень, 
		 
		У С Т А Н О В И В:
		          
		ТОВ «Фірма «Тонус» подало до суду позов, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.05.2013 № 0000362206/1210 про визначення грошового зобов`язання податку на прибуток в сумі 683957 грн за основним платежем та в сумі 70777 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та від 16.05.2013 №   0000352206/1211 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 778237 грн за основним платежем та в сумі 194559 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. 
		 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що до перевірки він надав усі первинні документи, що підтверджують вчинення реальних господарських операцій. 
		 
		 
		Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 12.09.2013 задовольнив позов, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення 16.05.2013 № 0000362206/1210 та від 16.05.2013 № 0000352206/1211. 
		 
		Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 28.11.2013 скасував постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.09.2013 та відмовив у задоволенні позову повністю. 
		 
		Вищий адміністративний суд України від 19.08.2015 скасував постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.09.2013 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013, а справу направив на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду. 
		 
		Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 27.11.2015 відмовив у задоволенні позову. 
		 
		Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.01.2016 залишив без змін постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.11.2015.
		 
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не надав суду доказів на підтвердження обставин щодо фактичного вчинення операцій з придбання послуг/товару.
		 
		ТОВ «Фірма «Тонус» подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.11.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.01.2016.
		 
		В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суди неповно з`ясували обставини справи, що мають значення для справи, залишити поза увагою пояснення позивача, неправильно та неповно дослідили докази, що призвело до невідповідності висновків обставинам справи та що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.02.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.  
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від    03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
		 
		Верховний Суд ухвалою від 30.09.2019 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 01.10.2019. 
		 
		Суди попередніх інстанцій установили такі обставини. 
		 
		Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 16.05.2013 № 0000362206/1210 грошового зобов`язання податку на прибуток в сумі 683957 грн за основним платежем та в сумі 70777 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 16.05.2013 № 0000352206/1211 грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 778237 грн за основним платежем та в сумі 194559 грн за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки, викладені в акті від 27.02.2013 № 725/22-6/23845071 документальної планової виїзної перевірки за період з 01.04.2011 по 30.09.2012, про порушення вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпунктів 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпунктів 198.1, 198.3. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному віднесенні до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту витрат та податку на додану вартість відповідно за операціями з придбання позивачем у ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД» та ТОВ «Радіосистеми» будівельно-ремонтних робіт і товарів.
		 
		Контролюючий орган вважає, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Лайн Сервіс ЛТД»  не підтверджується з огляду на те, що ОСОБА_1 , який значився директором цього підприємства, надав пояснення ГВПМ ДПІ у м.   Хмельницькому, згідно з якими у трудових відносинах з цим підприємством не був, обов`язки директора він ніколи не виконував, доручень на здійснення фінансово-господарської діяльності не давав, доходів від підприємства не отримував, договорів та первинних документів не підписував.  Реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Радіосистеми» контролюючий орган поставив під сумнів з огляду на те, максимально можливі витрати праці найманих працівників не відповідають зазначеним у довідках КБ-2в. Зазначені у довідках КБ-2 витрати праці є значно більшими та передбачають використання праці шести осіб при восьмигодинній тривалості робочого дня у квітні 2012 року. ТОВ «Радіосистеми» не забезпечено комплексом ресурсів, необхідних для здійснення ремонтних робіт у обсягах та за номенклатурою, що зазначені в оформлених ним актами виконаних робіт (типова форма КБ-2В).
		 
		Аналіз пунктів 138.1, 138.2, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України,  з урахуванням частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», свідчить, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною, виписаною платником податку на додану вартість та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. 
		 
		Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що наявність законодавчо визначених умов для формування податкового кредиту є обов`язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо господарські операції між платниками податків, які значаться як покупець та постачальник, не мали реального характеру, а первинні документи не відповідають дійсності. 
		 
		Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) у справі про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це правило означає, що податковий орган повинен доводити передбаченими процесуальним законом засобами доказування ті обставини, які покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення. Водночас якщо платник податків не згоден з доводами податкового органу, він може їх спростовувати. Це випливає зі змісту частини першої статті 71 цього Кодексу, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її заперечення. 
		 
		Суди попередніх інстанцій дослідили зазначені контролюючим органом аргументи щодо нереального вчинення між позивачем та зазначеними контрагентами господарських операцій з поставки товару/послуг та надали оцінку наданим позивачем первинним документам, дослідили умови договорів. Такі первинні документи суди оцінили як такі, що не підтверджують реальне вчинення господарських операцій. Суди зазначили, що позивач не надав доказів погодження замовниками будівництва залучення до виконання будівельних робіт субпідрядників, що передбачено умовами окремих договорів, доказів наявності у залучених субпідрядників ліцензій на будівельних робіт та відповідних фахівців у сфері виконання робіт. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у ТОВ «Радіосистеми» відсутній такий вид діяльності як будівельні роботи. У контрагентів відсутні необхідні засоби та трудові ресурси для здійснення певних технологічних процесів та виконання будівельних робіт. Позивач не надав доказів тому, що його посадові особи контролювали виконання робіт субпідрядниками, а також доказів забезпечення доступу до об`єктів для виконання робіт, зокрема шляхом надання охороні перепусток, списків осіб. Позивач не надав первинних документів для обліку руху матеріалів, що використовуються для здійснення будівельних робіт, кошторисів щодо погодження вартості робіт, документів, які б підтверджували факт доставки товарів, здійснення розвантажувально-навантажувальних робіт, подальше використання товару в господарській діяльності.
		 
		Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Таким чином, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до встановлених цими судами на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів обставин.
		 
		Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування. Доводи, наведені в касаційній скарзі, є такими, що не спростовують правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права до встановлених на підставі безпосередньо досліджених та оцінених судами доказів.
		 
		Враховуючи зазначене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Тонус» залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.11.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.01.2016 - без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		Л.І. Бившева
		Т.М. Шипуліна 
		 В.В. Хохуляк ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...