Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/4795/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів страхування.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2019.
Дата набрання законної сили: 09.10.2019
Номер судового провадження: 61-31776ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України 
		09 жовтня 2019 року
		м. Київ
		справа № 359/4795/16-ц
		провадження № 61-31776св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
		учасники справи:
		позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі -ПрАТ «СК «Українська страхова група),
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		третя особа - Приватне підприємство «Обухівміськвторресурси» (далі - ПП «Обухівміськвторресурси») ,
		провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2017 року у складі судді Журавського В. В. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 червня 2017 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц.,           Ігнатченко Н. В., Фінагєєвої В. О.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У червні 2016 року ПрАТ «СК «Українська страхова група» звернулося до суду з позовом ОСОБА_1 та просило стягнути 57 244, 55 грн в якості відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
		Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 06 червня 2013 року між ПрАТ «СК «Українська страхова група та ПП «Обухівміськвторресурси» було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, предметом якого є страхування транспортного засобу марки «Volvo», державний номерний знак      НОМЕР_1 . 
		16 жовтня 2013 року в м. Києві на перетині вулиць Заболотного - Червонопрапорної за участю застрахованого транспортного засобу «Volvo» та автомобіля «Daf», яким керував ОСОБА_1 , відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобіль «Volvo»отримав механічні пошкодження.
		Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2013 року відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні цієї дорожньо-транспортної пригоди. 
		13 грудня 2013 року ПрАТ «СК «Українська страхова група» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 106 734, 55 грн. 
		На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «СК «Інго Україна», яке виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 49 490, 00 грн. 
		Різниця між фактично понесеними витратами та відшкодованими становить     57 244, 55 грн, які позивач просив стягнути з відповідача, як особи, відповідальної за заподіяні збитки.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
		Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13 червня 2017 року, позовні вимоги ПрАТ «СК «Українська страхова група» задоволено.
		Стягнуто з  ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Українська страхова група» шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі            57 244, 55 грн.
		Стягнуто з  ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Українська страхова група» витрати на оплату судового збору у сумі 1 378, 00 грн.
		Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування до позивача на підставі статті 1194 ЦК України перейшло право вимоги до відповідача щодо відшкодування різниці між фактичним розміром заподіяної шкоди та страховою виплатою.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
		У липні 2017 року ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 , звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою,  у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 червня 2017 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Касаційна скарга мотивована тим, що позивач неправильно визначив характер спірних правовідносин, оскільки звернувся з позовом про відшкодування шкоди в порядку регресу, тоді як між сторонами виникли правовідносини із суброгації.
		Вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 106 734, 55 грн, при цьому рахунок СТО не є належним доказом на підтвердження його вартості. 
		Вважає, що єдиним належним доказом щодо визначення матеріального збитку має бути автотоварознавче дослідження, яке б підтверджувало реальний розмір збитків, завданих потерпілій особі, проте в даному випадку його проведено не було. 
		Під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій відповідач заявляв клопотання про призначення у справі судової експертизи, однак суди необґрунтовано відмовили у його задоволенні. 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних                               і кримінальних справ від 10 липня 2017 року відкрито касаційне провадження                у вказаній справі, витребувано її матеріали з Бориспільського міськрайонного суду Київської області та зупинено виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Київської області від 13 червня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		29 травня 2018 року справу № 359/4795/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. 
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Встановлено, що 06 червня 2013 року між ПрАТ «СК «Українська страхова група» та ПП «Обухівміськвторресурси» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті, за умовами якого застрахованим транспортним засобом є автомобіль марки «VOLVO», державний номерний знак НОМЕР_1 .
		16 жовтня 2013 року в м. Києві на перетині вулиць Заболотного - Червонопрапорної за участю застрахованого транспортного засобу «Volvo», державний номерний знак НОМЕР_1 ,та автомобіля «Daf», державний номерний знак  НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобіль «Volvo» отримав механічні пошкодження.
		Постановою Голосіївського районного суду Київської області від 17 жовтня  2013 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні цієї дорожньо-транспортної пригоди.
		18 жовтня 2013 року ПП «Обухівміськвторресурси» звернулося до ПрАТ «СК «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку.
		Того ж дня ПрАТ «СК «Українська страхова група» складено акт огляду пошкодженого транспортного засобу.
		28 листопада 2013 року ПП «Обухівміськвторресурси» надано рахунок              ТОВ «Вольво Україна» на передоплату № YU-1312971 від 11 листопада 2013 року, згідно якого до оплати пропонується 112 051, 49 грн. 
		13 грудня 2013 року ПрАТ «СК «Українська страхова група» затверджено страховий акт № ДККА-31773, яким визначено розмір страхового відшкодування 106 734, 55 грн. 
		Згідно розрахунку суми страхового відшкодування вартість відновлювального ремонту визначена із врахуванням зносу деталей, що замінюються, вартості ремонтних робіт та матеріалів, що використовуються для відновлювального ремонту.
		13 грудня 2013 року ПрАТ «СК «Українська страхова група» перераховано на користь ТОВ «Вольво Україна» 106 734, 55 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 22712. 
		08 грудня 2014 року ПрАТ «СК «Українська страхова група» направило на адресу ПрАТ «АСК «Інго Україна» претензію щодо виплати страхового відшкодування     в порядку регресу.
		21 липня 2015 року Господарським судом м. Києва видано наказ про примусове виконання рішення по справі № 910/5669/15-г, яким стягнуто з ПрАТ «АСК «Інго-Україна» на користь ПрАТ «СК «Українська страхова група» суму страхового відшкодування у розмірі 49 490 грн та судові витрати в сумі 988, 92 грн. 
		12 листопада 2015 року ПрАТ «СК «Українська страхова група» направило на адресу ОСОБА_1 лист-вимогу про виплату суми різниці між фактично понесеними витратами та відшкодованими в розмірі 57 244, 55 грн., яку він отримав 15 листопада 2015 року.
		Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
		За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).
		Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
		За приписами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
		Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. 
		Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). 
		За змістом статтей 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
		Встановивши, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи у повному обсязі, у зв`язку з чим до нього в порядку суброгації перейшло право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, ПрАТ «СК «Інго Україна», в якому була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, виплатило позивачу у межах ліміту страхового відшкодування 49 490 грн, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 57 244, 55 грн, як різниці між фактичним розміром заподіяної шкоди та страховою виплатою, яку здійснило ПрАТ «СК «Інго Україна». 
		Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з огляду на  те, що такі доводи по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
		Посилання в касаційній скарзі на те, що судами проігноровано доводи відповідача щодо необхідності призначення у справі судово-товарознавчої експертизи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі твердження заявника спростовані ухвалою суду першої інстанції від 21 березня 2017 року та оскаржуваним судовим рішенням апеляційної інстанції, в яких наведені мотиви та висновки, з яких суди виходили при відмові у призначенні експертизи. 
		Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справ.
		Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
		Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті    і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 червня 2017 року залишити без змін.
		Щодо судових витрат
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. 
		Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат. 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд  у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 червня 2017 року залишити без змін.
		Поновити виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2017 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13 червня 2017 року.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                 М. Ю. Тітов
		                                                                                                            С. О. Карпенко
		                                                                                                            В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...