Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/12731/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2019.
Дата набрання законної сили: 09.10.2019
Номер судового провадження: 61-22018ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем  України
		 
		 
		09 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 752/12731/16-ц
		провадження № 61-22018св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Кузнєцова В. О., 
		суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - публічне акціонерне товариство «Унікомбанк»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Унікомбанк» Кононця Вадима Валерійовича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року у складі судді Шевченко Т. М.  та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Лапчевської О. Ф., Мазурик О. Ф.,
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Унікомбанк» (далі - ПАТ «Унікомбанк», банк) про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. 
		Позовна заява мотивована тим, що він працював у ПАТ «Унікомбанк» на посаді начальника Департаменту казначейства та валютних операцій, 03 грудня 2015 року його звільнили з роботи за угодою сторін. У день звільнення відповідач не виплатив йому 43 735 грн 50 коп. заробітної плати.
		Після неодноразового уточнення (збільшення) своїх вимог ОСОБА_1 просив стягнути з ПАТ «Унікомбанк» 43 735 грн 50 коп. належної йому при звільненні заробітної плати та 155 751 грн 75 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Голосіївського районного суд м. Києва від 19 жовтня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Унікомбанк» на користь ОСОБА_1             43 735 грн 50 коп. заборгованості по заробітній платі та вихідній допомозі, а також 155 751 грн 75 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що на день звільнення позивача у ПАТ «Унікомбанк» було запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Проте обмеження, передбачені пунктом 1 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не поширюються на зобов`язання банку, зокрема щодо виплати заробітної плати. 
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Унікомбанк» Кононець В. В. відхилено, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня             2016 року залишено без змін.
		 
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що запровадження у банку будь-яких механізмів регулювання його діяльності не може обмежувати прав працівника на отримання заробітної плати.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		У січні 2017 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Унікомбанк»                 Кононець В. В. подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
		Касаційна скарга мотивована тим, що заборгованість банку перед                     ОСОБА_1 виникла до прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Унікомбанк»; позивач є кредитором банку, якого включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Унікомбанк» другої черги на суму 43 735 грн 50 коп., тому виплата цієї заборгованості має проводитися у порядку черговості відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Під час здійснення ліквідації ПАТ «Унікомбанк» не виникає жодних додаткових зобов`язань, крім виплат, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. 
		Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 752/12731/16-ц з суду першої інстанції. 
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У квітні 2018 року вказана справа передана до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Унікомбанк» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, призначено до розгляду.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що з 12 червня 2013 року ОСОБА_1 працював у ПАТ «Унікомбанк»  на посаді начальника Департаменту казначейства та валютних операцій. 
		15 жовтня 2015 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 188 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Унікомбанк», згідно з яким в ПАТ «Унікомбанк» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 16 жовтня 2015 року до 15 січня 2016 року, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Унікомбанк».
		03 грудня 2015 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 216 «Про початок процедури ліквідації                                       ПАТ «Унікомбанк», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації                                ПАТ «Унікомбанк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування, якій делеговано всі повноваження ліквідатора банку.
		03 грудня 2015 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.
		Згідно з довідкою ПАТ «Унікомбанк» від 03 грудня 2015 року на день звільнення ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати становила 43 735 грн 50 коп. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		У статті 4 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон) відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
		Ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства (пункт 6 статті 2 Закону). 
		Порядок задоволення вимог кредиторів після початку процедури ліквідації банку врегульований розділом VIII Закону.
		З дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту) (пункт 1 частини другої статті 46 Закону). 
		Законом передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку повноваження органів управління банку здійснює, зокрема, уповноважена особа Фонду (пункт 1 частини першої статті 48 Закону).
		Відповідно до частини другої статті 46 Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.
		Відповідно до наведених вище приписів Закону після початку процедури ліквідації банку вимоги кредиторів задовольняються в порядку визначеної статтею 52 Закону черговості відповідно до реєстру акцептованих вимог. Включення вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів є підставою для їх задоволення за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку.
		На час звільнення ОСОБА_1 з ПАТ «Унікомбанк» вже було розпочато процедуру ліквідації, стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом, було неможливим.
		Суди встановили, що 15 грудня 2015 року уповноважена особа Фонду зареєструвала заяву ОСОБА_1 про включення його до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Унікомбанк» другої черги на суму 43 735 грн 50 коп.
		Отже, ОСОБА_1 не позбавлений можливості отримати належні йому кошти у порядку процедури ліквідації. 
		Суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для стягнення з банку 43 735 грн 50 коп. заборгованості із заробітної плати. 
		Порядок задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів під час ліквідації банку не передбачає можливості задоволення вимог конкретного кредитора поза процедурою, встановленою Законом.
		Відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії відповідача і початок процедури його ліквідації як юридичної особи зумовили для позивача настання правових наслідків, зокрема необхідність застосування спеціальної процедури пред`явлення майнових вимог до банку та їх задоволення у передбачених Законом порядку та черговості.
		У спорах, пов`язаних з виконанням банком (в якому запроваджена тимчасова адміністрація та/або розпочата процедура ліквідації) зобов`язань перед кредиторами, норми Закону є спеціальними; Закон є пріоритетним щодо інших нормативних актів України у цих правовідносинах.
		Запровадження тимчасової адміністрації у банку та початок процедури його ліквідації унеможливлюють стягнення з банку коштів в інший спосіб, аніж це передбачено Законом (висновок щодо застосування норм права, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-254цс18)).
		Відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 36 цього ж Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів/обов`язкових платежів, а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку.
		Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачена статтею 117 КЗпП України, є мірою відповідальності працедавця за порушення строку її виплати, тому з огляду на пункт 3 частини п`ятої статті 36 Закону під час тимчасової адміністрації нарахування середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати не здійснюється.
		Отже, висновки судів першої й апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення з ПАТ «Унікомбанк» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 155 751 грн               75 коп. є помилковими.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. 
		Щодо судових витрат 
		Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Водночас, суд касаційної інстанції зазначає, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
		Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
		Відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження №12-301гс18), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
		З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. 
		Таким чином, позивач ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 43 735 грн 50 коп., та не звільнений за вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні у розмірі 155 751 грн             75 коп.
		Зважаючи на задоволення касаційної скарги, сплачений відповідачем у зв`язку з розглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій судовий збір у загальній сумі 4588,20 грн (2194,36 грн + 2393,84 грн) підлягає компенсації з Державного бюджету України у розмірі 1005 грн 91 коп., а у розмірі 3582 грн 27 коп. - стягненню з позивача, у зв`язку із тим, що останній не звільнений від сплати судового збору за вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні.
		Керуючись статтями 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Унікомбанк» задовольнити.
		Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 грудня 2016 рокускасувати, ухвалити нове рішення.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Унікомбанк» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.
		Судовий збір у розмірі 1005 грн 91 коп., понесений уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Унікомбанк» у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій, компенсувати з Державного бюджету України.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Унікомбанк» судовий збір у розмірі 3582 грн 27 коп.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		ГоловуючийВ. О. Кузнєцов  Судді:В. С. Жданова   В. М. Ігнатенко   С. О. Карпенко   В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...