Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 530/1349/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за заповітом.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2019.
Дата набрання законної сили: 16.10.2019
Номер судового провадження: 61-14154ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		 
		16 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 530/1349/16-ц
		 
		провадження № 61-14154св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М.,               Кузнєцова В. О. 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_2 на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 20 березня 2019 року в складі судді Дем`янченка С. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2019 року в складі колегії суддів Кузнєцової О. Ю., Дряниці Ю. В., Бутенко С. Б., 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до                           ОСОБА_2 , у якому просив визнати недійсним заповіт, складений                      ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 , який посвідчено 18 листопада 2015 року 
		 
		 
		секретарем Лютенсько-Будищанської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за реєстровим номером № 98.
		 
		Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка                                    ОСОБА_3 . За життя 05 квітня 2012 року вона склала заповіт на його ім`я, який був посвідчений секретарем Лютенсько-Будищанської сільської ради Зіньківського району Полтавської області Слинько С. О.
		Зазначав, що звернувшись до Зіньківської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, дізнався про наявність заповіту від 18 листопада 2015 року, який ОСОБА_3 склала на ім`я ОСОБА_2 
		Вважає складений заповіт недійсним, оскільки у вказаний період спадкодавець хворіла, внаслідок чого не могла оцінювати оточуючі дії, усвідомлювати та керувати ними.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 20 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
		Визнано недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_2 , який посвідчений 18 листопада 2015 року секретарем                                    Лютенсько-Будищанської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за реєстровим номером № 98.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення місцевого суду мотивовано тим, що згідно наявних у справі доказів спадкодавець ОСОБА_3 на час складання оспорюваного заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, що виключає її вільне та усвідомлене волевиявлення під час вчинення правочину. 
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
		Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 20 березня 2019 року - без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		У липні 2019 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга               ОСОБА_2 на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 20 березня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2019 року, у якій заявник, посилаючись на недотримання судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що акт судово-психіатричної експертизи Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О. Ф. Мальцева від 04 вересня 2017 року № 401 не відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, посилається на те, що докази в підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 , а саме показання свідків, є неналежними.
		Вказує на те, що свідок з її сторони місцевим судом не допитаний.
		 
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
		 
		У серпні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 20 березня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2019 року без змін, посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам закону та постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу                                     № 530/1349/16-ц з суду першої інстанції. 
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Вказана справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Судами встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в                            с. Лютенські Будища Зіньківського району Полтавської області.
		 
		Згідно заповіту від 05 квітня 2012 року, посвідченого секретарем Лютенсько-Будищанської сільської ради Зіньківського району Полтавської області Слинько С. О., ОСОБА_3 належну їй земельну частку (пай) за загальною площею 2,99 га, що знаходиться на території                                Лютенсько-Будищанської сільської ради Зіньківського району Полтавської області заповіла ОСОБА_1 . 
		 
		Відповідно до заповіту від 18 листопада 2015 року, посвідченого секретарем Лютенсько-Будищанської сільської ради Зіньківського району Полтавської області Слинько С. О. , Гусак К.М. заповіла все своє майно ОСОБА_2 .
		 
		Згідно з довідки, виданої Лютенсько-Будищанською сільською радою Зіньківського району Полтавської області від 15 червня 2016 року                                 № 473, ОСОБА_3 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала одна та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Відповідно до довідки, виданої Лютенсько-Будищанською сільською радою Зіньківського району Полтавської області від 15 червня 2016 року                           № 474, племінник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 проводив поховання померлої за власний рахунок.
		 
		Згідно виписки із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_3 , остання мала захворювання ІХС Кардіосклероз, атеросклеротичний СН ІІ А-б Гіпертонічна хвороба ІІ ст., Церебральний атеросклероз                                                   ДЕ ІІ ст. Деформуючий спондилоартроз з ПФС ІІ-ІІ ст. 
		 
		З повідомлення Зіньківської державної нотаріальної контори Полтавської області від 10 листопада 2016 року № 1271/01-16 вбачається, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 заведена спадкова справа                              № 40/2016 на підставі заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про прийняття спадщини, претензії від кредиторів не надходили.
		 
		Згідно показань свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , допитаних у місцевому суді, вони були знайомі з                        ОСОБА_3 та зазначали, що за життя вона відзначалась поведінкою, не характерною психічно здоровій людині.
		 
		Відповідно до акта судово-психіатричного експерта Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О. Ф. Мальцева від 04 вересня 2017 року № 401, ОСОБА_3 на момент складання заповіту 18 листопада 2015 року страждала психічним захворюванням у вигляді судинної деменції. Вказаний психічний розлад позбавляв ОСОБА_3 здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними при складанні заповіту 18 листопада 2015 року.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		 
		Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
		 
		Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у пункті 16 роз`яснено, що правила статті                                  225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 105 ЦПК України зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 89 ЦПК України.
		 
		При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК України, суд відповідно до статті 105 ЦПК України за клопотанням хоча б однієї із сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. 
		 
		У пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року роз`яснено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
		 
		Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складення заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.
		 
		Таким чином, наявність підстав для визнання заповіту недійсним залежить від встановлення факту про те, що ОСОБА_3 на час його укладення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Встановивши такий факт згідно із наявними у справах доказами, а саме акта судово-психіатричного експерта та показань свідків, суди обґрунтовано визнали оспрюваний заповіт недійсним за правилами статті 225 ЦК України.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що акт судово-психіатричної експертизи Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О. Ф. Мальцева від 04 вересня 2017 року № 401 не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки суперечить висновку експертів судово-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 18 грудня 2018 року, з якого вбачається, що записи на аркушах, які датовані 02 січня 2009 року, 02 березня 2009 року, 31 травня 2010 року, 30 листопада                       2012 року та 06 травня 2015 року, які містяться в медичній карті амбулаторного хворого ОСОБА_3 виконані у період часу пізніше 2015 року, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
		 
		Як вбачається із вищевказаного висновку судово-технічної експертизи, а саме пункту 3.4 заключної частини висновку, експерти встановили ймовірність, а не факт того, що зазначені записи на аркушах медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_3 виконані в період часу пізніше 2015 року.
		 
		Експерти не виключають можливість того, що вказані записи зроблені в один період часу, зазначаючи при цьому, що встановити час їх виконання не видається можливим.
		 
		Крім того, як вбачається із показань свідка ОСОБА_11 , остання зазначила, що записи у медичну карту амбулаторного хворого вона особисто вносила у день огляду ОСОБА_3 , або на наступний день.
		 
		Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним                     ОСОБА_2 у апеляційний скарзі, які обґрунтованого відхилені судом апеляційної інстанції, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті                                 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті                     6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня                   2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
		 
		Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 20 березня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 червня                   2019 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:В. С. Жданова   В. М. Ігнатенко   В. О. Кузнєцов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...