Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/10790/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2019.
Дата набрання законної сили: 10.10.2019
Номер судового провадження: 61-25642ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		10 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 752/10790/16-ц 
		провадження № 61-25642св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:  
		Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М., 
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,,
		відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Денис Михайлович,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 березня      2017 року у складі судді Шевченко Т. М. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2017 року у складі суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Українець Л. Д.,
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У  липні 2016 року    ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д. М. про визнання неправомірними дій щодо звернення стягнення на нерухоме майно, визнання права власності на квартиру та зобов`язання вчинити дії. 
		В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 18 лютого 2008 року між ним та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір про надання споживчого кредиту № 11300457000, відповідно до пункту 1.1 якого банк надав, а він прийняв кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 200 тис. доларів США з метою придбання трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . На виконання умов зазначеного договору споживчого кредиту                         18 лютого 2008 року він уклав з ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» договір купівлі-продажу квартири.
		На забезпечення зазначеного договору споживчого кредиту 18 лютого                       2008 року між ним та бакном укладений договір іпотеки № 77459, відповідно до умов пункту 1.1 якого він передав, а банк прийняв в іпотеку трикімнатну квартиру за вказаною вище адресою.
		12 лютого 2011 року банк продав право вимоги до нього за кредитним договором ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору факторингу № 1. В той же день за договором відступлення права вимоги, укладеним між тими ж сторонами, банк передав право вимоги за вказаним договором іпотеки. При цьому банк не повідомляв його про відступлення права вимоги третім особам.
		24 червня 2015 року він отримав інформаційну довідку з Державного реєстру прав на нерухоме майно, відповідно до якої належна йому на праві власності квартира АДРЕСА_1 з 23 травня                     2016 року належить ТОВ «Кей-Колект». Реєстрацію зазначеного права власності здійснив приватний нотаріус Щелков Д. М.
		Такі дії є неправомірними, оскільки він не укладав з іпотекодержателем договір про задоволення вимог останнього. Також на момент реєстрації приватним нотаріусом права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кей-Колект» діяли норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким введено мораторій, у відповідності до якого не може бути примусово стягнуте (відчужене) без згоди власника) нерухоме майно, яке вважається предметом застави або предметом іпотеки, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язання громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя, та загальна площа такого нерухомого майна не перевищує                         140 кв. м для квартири. З урахуванням того, що предмет іпотеки переданий банку в забезпечення виконання умов споживчого кредиту, виданого у доларах США, зважаючи, що площа належної йому квартири становить 102,2 кв. м, і використовується як місце постійного проживання іпотекодавця та його сім`ї, до правовідносин сторін, які виникли з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки, повинен бути застосований Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
		За таких підстав, позивач просив визнати неправомірними дії ТОВ «Кей - Колект» та приватного нотаріуса КМНО Щелкова Д. М. щодо звернення стягнення на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визнати за ним право власності на вказану квартиру, зобов`язати приватного нотаріуса КМНО Щелкова Д. М. внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності ТОВ «Кей - Колект» на вказану квартиру, а також поновити запис про його право власності на спірну квартиру.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 березня  2017 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д. М. щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 102, 2 кв. м, житловою площею 58,7 кв. м, на підставі договору іпотеки № 77459, посвідченого 18 лютого 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною Л. Д.Скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ «Кей - Колект» на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 102, 2 кв. м, житловою площею 58,7 кв. м. Вирішено питання про судові витрати. В іншій частині позовних вимог відмовлено. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розділ 5 договору іпотеки передбачає застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Зокрема за пунктом 5.2 договору іпотеки позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю права власності на предет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»;  отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на предмет іпотеки було зареєстровано приватним нотаріусом на підставі договору іпотеки, а не на підставі вищезгаданого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. З боку відповідачів суду не надано доказів, що на момент реєстрації приватним нотаріусом КМНО Щелковим Д. М. права власності на квартиру АДРЕСА_1 , як на предмет іпотеки в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, такий договір був укладений між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем, що є порушення розділу 5 Договору іпотеки. Отже, враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що при проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 ,за ТОВ «Кей-Колект» приватним нотаріусом КМНО Щелковим Д. М. не були дотримані вимоги Закону «Про нотаріат» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того, на момент реєстрації приватним нотаріусом права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кей-Колект» діяли норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким введено мораторій, у відповідності до якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 ЗУ «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: 1) таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, та 2) загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири.  З врахуванням того, що предмет іпотеки був переданий банку в забезпечення виконання умов споживчого кредиту, виданого у доларах США, зважаючи, що площа вказаної квартири становить 102,20 кв. м і дане майно використовується позивачем як місце постійного проживання Іпотекодавця та його сім`ї, суд приходить до висновку, що до правовідносин сторін, які виникли з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки, повинен бути застосований Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому відповідачі в силу зазначених положень Закону не могли вчиняти дії щодо звернення стягнення на дане майно. В частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на спірну квартиру суд вважає необхідним відмовити, оскільки у разі скасування державної реєстрацію права власності ТОВ «Кей - Колект» на квартиру  право власності позивача на спірну квартиру буде поновлено.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що доводи представника ТОВ «Кей-Колект», викладені в апеляційній скарзі, про те, що товариство як іпотекодержатель вже набуло право власності на предмет іпотеки, а приватний нотаріус як реєстратор вчинив дії лише на підтвердження такого факту і   таке застереження в Договорі іпотеки прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, є необґрунтованими, оскільки договором іпотеки передбачено можливість передачі права власності на підставі саме окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, якого укладено не було. Посилання в рішенні суду, крім іншого, на мораторій, у відповідності до якого не може бути примусово стягнуте нерухоме майно, яке є предметом іпотеки згідно Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не впливає на законність рішення та не спростовує загального висновку суду першої інстанції, оскільки підставою для задоволення позовних вимог визначено порушення норм Закону України «Про іпотеку».
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи касаційної скарги 
		У касаційній скарзі ПАТ «Родовід Банк» просить скасувати судові рішення та задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що наявність застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в розділі 5 договору іпотеки, само по собі виключає можливість укладення будь-якого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а відповідне застереження і є таким договором про задоволення вимог іпотекодержателя, що відповідає приписам закону і формальній логіці. Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» до спірних правовідносин не застосовується, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки в досудовому порядку не  примусовим. Позивач обрав неефективний спосіб захисту порушених прав. 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		Суди установили, що між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» 18лютого 2008 року на забезпечення виконання договору про надання споживчого кредиту укладено договір іпотеки, предметом якого була квартира АДРЕСА_1 . 12лютого 2011 року банк продав право вимоги за вказаним договором про надання споживчого кредиту ТОВ «Кей-Колект».                       23 травня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Щелковим Д.М. здійснено державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору про іпотеку.
		У частині першій статті 626 ЦК України визначено, щодоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Розділ 5 договору іпотеки передбачає застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Зокрема за пунктом 5.2 договору іпотеки позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю права власності на предет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»;  отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».
		Тобто сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору і передбачили можливість звернення визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки у досудовому порядку на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
		У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
		Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. 
		У статті 12 Закону України «Про іпотеку» вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
		Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
		Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.
		Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		За змістом статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
		Враховуючи те, що сторони іпотечного договору обумовили передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а відповідач звернув стягнення у досудовому порядку із порушенням вимог пунктом 5.2 договору іпотеки, колегія суддів погоджується із висновками судів про часткове задоволення позову. 
		Доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не впливають на законність судових рішень у справі. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З урахуванням викладеного, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а окаржувані судові рішення - без змін. 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» залишити без задоволення. 
		 
		Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2017 року залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді:                                                                                                      С. П. Штелик 
		 
		                                                                                                               А. А. Калараш
		 
		                                                                                                               В. М. Сімоненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...