Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 639/9198/16ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2019.
Дата набрання законної сили: 16.10.2019
Номер судового провадження: 61-30341ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		16 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 639/9198/16-ц
		провадження № 61-30341св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Шишко Наталія Михайлівна,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 10 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Швецової Л. А., Котелевець А. В., Піддубного Р. М.,
		 
		у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Шишко Наталії Михайлівни про розірвання спадкового договору.
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса ХМНО Шишко Н. М. про розірвання спадкового договору.
		В обгрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона уклала 28 листопада 2014 року з ОСОБА_2  спадковий договір, який посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Шишко Н. М.
		 
		Відповідно до умов договору квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить позивачу, переходить після її смерті до ОСОБА_2 , а остання виконує розпорядження відчуджувача, а саме: організовує за рахунок ОСОБА_1 безперебійне забезпечення продуктами харчування, не рідше одного разу на тиждень проводить прибирання в її квартирі, забезпечує за свій рахунок ліками та наданням медичної допомоги, сплачує комунальні платежі, а також зобов`язується забезпечити її поховання на одному з кладовищ у місті Харкові.
		 
		Позивач стверджувала, що копію даного договору їй не надали. Вона його змогла витребувати у нотаріуса лише у 2016 році. Всіх умов спадкового договору ОСОБА_1 не пам`ятала, а тому не могла вимагати їх виконання.
		 
		Відповідач ОСОБА_2 свої обов`язки ніколи не виконувала. Спочатку ОСОБА_1 мирилася з цим, але після погіршення її стану здоров`я, вона не може самостійно купувати собі продукти харчування, ходити платити за квартиру, прибирати, прати тощо. На її зауваження ОСОБА_2 відповідає грубо, навіть не хоче обговорити умови спадкового договору.
		 
		З 23 вересня 2016 року по 11 жовтня 2016 року позивач знаходилась на стаціонарному лікуванні. ОСОБА_2 купувала їй ліки, однак за кошти позивача.
		 
		Крім того, позивач зазначав, що вона самостійно купує продукти харчування, оплачує комунальні платежі, що можуть підтвердити свідки.
		 
		Також зазначала, що відповідач ніколи не прибирала в квартирі позивача, не прала білизну, все це робить ОСОБА_1 самостійно.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 09 червня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, виходив із того, що підстави для розірвання вищевказаного спадкового договору відсутні, оскільки ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання за вказаним договором виконувала у повному обсязі, а ОСОБА_1 вирішила розірвати договір одноособово.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 10 серпня 2017 року рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 09 червня 2017 року скасовано, розірвано спадковий договір, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений 28 листопада 2014 року та зареєстрований приватним нотаріусом Шишко Н. М. в реєстрі за № 5947. Вирішено питання судових витрат.
		 
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, взяв до уваги лише показання свідків зі сторони відповідача, не дослідив показання свідків зі сторони позивача та належним чином не мотивував, з яких саме підстав такі показання не були взяті до уваги, чому надана перевага одним доказам над іншими.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 639/9198/16-ц і витребувано її з Жовтневого районного суду міста Харкова.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		На підставі підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки» призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
		 
		10 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не надано відповідної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. ОСОБА_2 вказує, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту передачі передбачених спадковим договором розпоряджень, які б відповідач не виконала.
		 
		Заперечення на касаційну скаргу 
		 
		ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу, в якому просить залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Судом встановлено, що 28 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено спадковий договір, відповідно до умов якого, позивач передає відповідачу у власність належну ОСОБА_1 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Шишко Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 5947 (а. с. 9-10).
		 
		У пункті 1 зазначеного вище договору передбачено, що ОСОБА_1 передає після своєї смерті у власність ОСОБА_2 належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме однокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 зобов`язується виконувати розпорядження ОСОБА_1 , що встановлені цим договором.
		 
		Відповідно до пункту 6 договору ОСОБА_2 зобов`язується виконувати такі розпорядження відчужувача: організовувати за рахунок відчужувача його безперебійне забезпечення продуктами харчування; не рідше одного разу на тиждень робити прибирання квартири відчужувача; забезпечувати купівлю відчужувачу ліків та забезпечувати надання їй медичної допомоги у випадку захворювання за власні кошти; у строки, зазначені у квитанціях, за рахунок коштів відчужувача сплачувати комунальні платежі, що стосується квартири, яка є предметом цього договору; у разі смерті відчужувача вжити комплекс заходів та обрядних дій, пов`язаних з організацією та проведенням її поховання на будь-якому кладовищі м. Харкова.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		 
		 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до статті 57 ЦПК України (в редакції 2004 року) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
		 
		Крім того, відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України (в редакції 2004 року) належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		 
		Відповідно до статті 60 ЦПК України (в редакції 2004 року) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
		 
		Аналогічні положення містить стаття 81 чинного ЦПК України.
		 
		За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		 
		Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		 
		Статтею 1302 ЦК України передбачено, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
		 
		Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (стаття 1304 ЦК України).
		 
		Згідно зі статтею 1305 ЦК України набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
		 
		За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Статтею 1308 ЦК України зазначено, що спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.
		 
		Таке ж положення міститься і в пункті 10 спадкового договору.
		 
		Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		 
		Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша, друга статті 614 ЦК України).
		 
		Суд апеляційної інстанції, встановивши, що матеріали справи не містять належних, допустимих і достовірних доказів про виконання відповідачем умов спадкового договору, зокрема, щодо купівлі продуктів харчування для позивача, проведення прибирання в будинку, купівлі ліків та забезпечення у разі необхідності надання відчужувачу медичної допомоги, врахувавши, що долучені до матеріалів справи копії чеків на придбання ліків, датовані часом, коли позивач поставила питання про розірвання спадкового договору, дійшов обґрунтованого висновку про невиконання набувачем розпоряджень відчужувача та недотримання ним умов спадкового договору, а тому спірний договір підлягає розірванню.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що суди неправильно оцінили докази, не можуть бути підставою скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		 
		Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
		 
		Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Апеляційного суду Харківської області від 10 серпня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді: А. І. Грушицький      В. В. Сердюк      І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...