Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 703/561/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 18.10.2019.
Дата набрання законної сили: 08.10.2019
Номер судового провадження: 51-10383км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015250230001529

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		8 жовтня 2019 року
		м. Київ
		справа № 703/561/16-к
		провадження № 51-10383 км 18
		Колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 
		прокурора  ОСОБА_5 , 
		захисників  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції) 
		 та ОСОБА_8 , 
		засуджених   ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції) 
		та ОСОБА_10 ,
		розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у суді апеляційної інстанції, на вирок Придніпровського районного суду м.Черкас від 7 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 12 вересня 2018 року щодо 
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ; 
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця тажителя АДРЕСА_2 , зареєстрованого в цьому АДРЕСА_3 ; 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця тажителя АДРЕСА_4 ,
		засуджених за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 Кримінального кодексу України (далі  КК). 
		Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини 
		За вказаним вироком, залишеним без змін апеляційним судом, засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі: ОСОБА_9  на строк 8років, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 кожного настрок 7 років.
		Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат укримінальному провадженні.
		Засудженим зараховано попереднє ув`язнення у строк покарання заправилами ч. 5 ст. 72 КК. 
		Суд визнав ОСОБА_9 ,  ОСОБА_11 та ОСОБА_10  винуватими узаподіянні групою осіб за обставин, викладених у вироку, умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. 
		Як установив місцевий суд, 26 серпня 2015 року приблизно о 23:20  ОСОБА_9 ,  ОСОБА_11 та ОСОБА_10  на ґрунті особистого неприязного ставлення до раніше незнайомого ОСОБА_12 , маючи умисел заподіяти йому тілесних ушкоджень, приїхали на автомобілі ЗАЗ-110206 (державний номерний знак  НОМЕР_1 ) в с. Лозуватка Шполянського району Черкаської області йпроникли до будинку АДРЕСА_5 . Після цього засуджені умисно завдали заздалегідь пристосованими для вчинення злочину предметами, схожими на битки, численних ударів по голові, тулубу та кінцівках сплячому ОСОБА_12 , заподіявши йому тілесних ушкоджень. Надалі вони з цією ж метою силоміць перетягли потерпілого до салону вказаного автомобіля та вивезли до ділянки 68-го км автодороги сполученням ЗолотоношаЧеркасиУмань поблизу с. Миколаївка Смілянського району Черкаської області. Узазначеному місці ОСОБА_9 знову завдав невстановленим предметом численних ударів по голові та тулубу потерпілого. Потім засуджені, залишивши ОСОБА_12 , поїхали з місця події.
		Спільними діями  ОСОБА_9 ,  ОСОБА_11 та ОСОБА_10  заподіяли ОСОБА_12 : тяжких тілесних ушкоджень у вигляді вдавленого перелому кісток склепіння черепа зліва, а також заподіяли йому переломи нижньої щелепи справа та лівої виличної кістки з крововиливами у м`якітканини, ступінь тяжкості яких визначити неможливо; переломи 46-го ребер між передньою підпахвинною тасередньоключичною лініями справа і 811-го ребер зліва між задньою підпахвинною та лопатковою лініями з крововиливами навколо них; переломи 1,710-го ребер справа та 6-го ребра справа по задній підпахвинній лінії; переломи 47-го ребер зліва, які належать до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості; крововиливи у м`якітканини правої завушної ділянки, що є легкими тілесними ушкодженнями.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у суді апеляційної інстанції просить скасувати на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК), судові рішення щодо  ОСОБА_9 ,  ОСОБА_11 та ОСОБА_10 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Суть доводів прокурора зводиться до того, що місцевий суд усупереч ст. 94 КПК не дав належної оцінки зібраним у справі доказам у їх взаємозв`язку інеправомірно змінив пред`явлене обвинувачення, перекваліфікувавши вчинене засудженими суспільно небезпечне діяння з п. 12 ч. 2 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК йунаслідок цього обрав м`яке покарання. Як наголошує скаржник, суд необґрунтовано залишив поза увагою показання свідків  очевидців подій, знаряддя злочину, кількість, характер талокалізацію заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень, безпорадний стан останнього, а також дані, зафіксовані впротоколі огляду місця події від22вересня 2015 року, які в поєднанні доводять наявність у засуджених умислу саме на вбивство. На думку сторони обвинувачення, вирок не відповідає вимогам статей 370, 374 КПК. Оскільки апеляційний суд не зважив на допущені порушення та не усунув їх, при здійсненні провадження не дотримався приписів ст. 404 вказаного Кодексу, не дав вичерпних відповідей на доводи прокурора вапеляційній скарзі і, невмотивувавши належним чином свого рішення, безпідставно відмовив у її задоволенні, вважає оспорювану ухвалу незаконною і такою, що суперечить ст.419 КПК.
		Позиції інших учасників судового провадження
		У суді касаційної інстанції прокурор частково підтримав касаційну скаргу, посилаючись на те, що порушені в ній питання може бути вирішено при здійсненні апеляційного провадження, просив скасувати оспорювану ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Засуджені та захисники заперечили обґрунтованість касаційних вимог сторони обвинувачення. 
		 
		 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		Ухвала апеляційного суду  це рішення стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК. 
		Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 вказаного Кодексу, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді оспорюваного вироку, справедливому із додержанням усіх приписів чинного законодавства вирішенні поданих апеляційних скарг.
		З огляду на зазначене та положення статей 404, 419 КПКпри перегляді вироку апеляційний суд зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому цим Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи було їх оцінено місцевим судом із додержанням правил ст.94КПК і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути наведено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто у цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь. 
		Як випливає із законодавчих норм, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. 
		Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
		За матеріалами справи, на вирок місцевого суду, крім сторони захисту, подав апеляційну скаргу прокурор. У ній він, наводячи конкретні доводи, просив скасувати на підставах, передбачених ч. 1 ст. 409 КПК, згадане рішення і ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК і призначити їм покарання у межах санкції цього закону України про кримінальну відповідальність.
		За наслідками апеляційного розгляду суд визнав апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою й відмовив у її задоволенні. 
		Проте суд апеляційної інстанції не розглянув усіх доводів прокурора, переконливо їх не спростував, а отже і не навів достатніх мотивів прийнятого рішення.
		Так, по суті залишилися без аргументованої вичерпної відповіді твердження прокурора про те, що висновки суду не ґрунтуються на матеріалах справи та про порушення ст. 94 КПК при оцінці доказів. Зокрема, у своїй ухвалі апеляційний суд відобразив показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_14 , в яких вони відповідно зазначали про спільне завдання засудженими численних ударів предметами, подібними до булави та биток, ОСОБА_15 по різним частинам тіла, у тому числі по голові, а потім його примусове із кляпом у роті поміщення в автомобіль й вивезення в інше місце. Однак суд не проаналізував змісту таких показань в аспекті ст. 91 КПК, незіставив їх із подальшими встановленими у вироку діями винуватців: завдання ще ударів по голові потерпілому, котрого вони силоміць вивезли на ділянку 68-го км автодороги сполученням ЗолотоношаЧеркасиУмань; неповідомлення про дійсне місце перебування ОСОБА_15 й попри заподіяння останньому тяжких тілесних ушкоджень невжиття жодних заходів для надання йому медичної допомоги. Крім того, суд апеляційної інстанції не оцінив наведених обставин у логічному взаємозв`язку з висновками судово-медичних експертиз та показаннями експерта (щодо кількості, локалізації, характеру й механізму утворення виявлених на тілі потерпілого тілесних ушкоджень, а також часу настання смерті). Не міститься в ухвалі й оцінки фактичних даних про місце виявлення трупа, який за матеріалами справи було приховано, а саме частково прикрито будівельним сміттям. 
		Погоджуючись із висновком у вироку про доведеність винуватості засуджених у заподіянні групою осіб умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (це стороною захисту в касаційному порядку не оспорюється), й визнаючи правомірною зміну обвинувачення з п. 12 ч. 2 ст. 115 на ч. 2 ст. 121 КК, апеляційний суд переважно процитував позицію місцевого суду і формально послався на відсутність доказів, які підтверджують вчинення ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 умисного вбивства.
		Таким чином, при перегляді вироку суд апеляційної інстанції не перевірив ізвикористанням усіх процесуальних можливостей чи не вчинили співвиконавці злочину, об`єднані єдиним умислом, всі дії, спрямовані на позбавлення життя потерпілого, з точки зору сукупності всіх обставин справи, зважаючи також назнаряддя злочину, на заподіяні потерпілому тілесні ушкодження, націлеспрямовану поведінку засуджених, що передувала події, упродовж неї тапісля, на стан ОСОБА_15 , причини припинення його побиття, залишення увіддаленій місцевості без допомоги й на місце виявлення трупа останнього, про що слушно йдеться в касаційній скарзі прокурора. 
		Між тим, ці обставини мають юридичне значення для правильного відмежування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 та п. 12 ч.2 ст. 115 КК.
		Перевірка фактів належить до компетенції суду апеляційної інстанції, який її здійснив формально без додержання приписів ст. 2 КПК, ухваливши рішення зпорушенням ст. 419 цього Кодексу. 
		Допущені порушення норм процесуального права ставлять під сумнів висновки апеляційного суду з питань юридично-правової оцінки вчиненого засудженими діяння, звідси  і справедливості заходу примусу. 
		Тому оспорювана ухвала підлягає скасуванню на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 вказаного Кодексу, а кримінальне провадження  призначенню нановий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, здійснити провадження з додержанням положень глави 31 КПК йухвалити справедливе рішення, яке відповідатиме ст. 370 цього Кодексу. 
		З урахуванням викладеного подану касаційну скаргу слід задовольнити частково.
		Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів
		у х в а л и л а:
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
		Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 12 вересня 2018 року щодо ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		 ОСОБА_1    ОСОБА_16 єва  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...