Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 703/69/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів надання послуг.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 19.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.10.2019.
Дата набрання законної сили: 16.10.2019
Номер судового провадження: 61-17067ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		         
		Постанова
		Іменем України
		 
		16 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 703/69/16-ц
		провадження № 61-17067св18
		 
		Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),  Жданової В. С., Ігнатенка В. М., 
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест», 
		відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ,  
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення  Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 вересня 2016 року у складі головуючого-судді Васильківської Т. В. та  рішення Апеляційного суду Черкаської   області від 23 листопада 2016 року у складі суддів: Фетісової Т. Л., Вініченко Б. Б., Качана О. В., 
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» (далі - ТОВ «Сміла Енергоінвест») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання.
		 
		На обґрунтування позовних вимог зазначало, що товариство відповідно до рішення Смілянської міської ради Черкаської області від 20 жовтня 2010 року № 651 є виконавцем послуг з постачання теплової енергії у місті Сміла Черкаської області. 
		 
		ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 та є споживачами послуг теплової енергії, тарифи на які затверджені рішеннями виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області    від 20 жовтня 2010 року № 652 та від 22 квітня 2011 року № 261.
		 
		Відповідачі  ухиляються від здійснення оплати  вказаних послуг, у зв`язку з чим за період з жовтня 2010 року до квітня 2013 року виникла заборгованість в розмірі 4 076,19 грн. 
		 
		З урахуванням викладеного, ТОВ «Сміла Енергоінвест» просило стягнути вказану заборгованість на свою користь з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 вересня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та    ОСОБА_2 на користь ТОВ «Сміла Енергоінвест» заборгованість за послуги з теплопостачання в розмірі 4 076,19 грн та судові витрати в сумі 1 218 грн.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано  тим, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є споживачами послуг теплопостачання, постачальником яких є позивач, проте не сплачують надані послуги у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з останніх. Самовільне відключення квартири від центральної мережі теплопостачання не звільняє від оплати наданих послуг. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 суд виходив з того, що вони з 2010 року у квартирі не проживають й відповідно не є  споживачами наданих позивачем послуг, та не мають обов`язку щодо їх оплати.
		 
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 23 листопада 2016 року, рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 вересня 2017 року змінено в частині солідарного стягнення з відповідачів судового збору, стягнуто з кожного із них по 609 грн. У решті рішення суду залишено без змін.
		 
		Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про  часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Сміла Енергоінвест». Змінюючи рішення місцевого суду в частині солідарного стягнення судового збору, апеляційний суд виходив з того, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів 
		 
		У січні 2017 року   ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами  норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували, що відповідачі послуги теплопостачання не отримують і не споживають, оскільки їх квартира з жовтня 2008 року від`єднана від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення, та дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за такі послуги.
		 
		Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
		 
		Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		16 квітня 2018 року справу № 703/69/16-ц за позовом ТОВ «Сміла Енергоінвест» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання передано до Верховного Суду. 
		 
		На час розгляду справи Верховним Судом заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не надходило. 
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення  суду першої інстанції у незміненій частині та рішення   апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		 
		Встановлено, що ТОВ «Сміла Енергоінвест» відповідно до рішення Смілянської міської ради Черкаської області від 20 жовтня 2010 року № 651 є виконавцем послуг з постачання теплової енергії у місті Сміла Черкаської області, за тарифами встановленими рішеннями виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області від 20 жовтня 2010 року № 652 та від 22 квітня 2011  року № 261.
		 
		Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають та зареєстровані у квартирі        АДРЕСА_1 та є споживачами  послуг теплової енергії.
		 
		Згідно наданого позивачем розрахунку, відповідачі не здійснюють оплату наданих ним послуг з теплопостачання , у зв`язку з чим за період з жовтня     2010 року до квітня 2013 року виникла заборгованість в розмірі 4 076,19 грн. 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Законом України «Про житлово-комунальні послуги»визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.
		 
		Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
		 
		Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово- комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
		 
		Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
		 
		Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» встановлено обов`язок споживача оплатити надані послуги.
		 
		Наведеними положеннями законів передбачено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
		 
		Відповідно до пунктів 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України  від 21 липня 2005 року № 630, споживач має право відмовитися від надання послуг центрального опалення, постачання гарячої води і водовідведення. Відключення споживача від мереж ЦО і ГВП здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
		 
		Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення (пункт 26 Правил).
		 
		Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг центрального опалення та гарячого теплопостачання орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу комісію для розгляду таких питань. Комісія після вивчення конкретних умов приймає рішення, яке оформлюється протоколом, витяг з якого надається заявникові. При позитивному рішенні комісії, заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального теплопостачання і відокремлення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання.
		 
		Згідно з пунктами 2.5, 2.6, 2.7 вищезгаданого Порядку, відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця таких послуг та власника квартири або уповноваженої ним особи. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження відповідного акта сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого опалення.
		 
		Оскільки відповідачі  не виконали вимог Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4до вчинення дій щодо відключення, Верховний Суд погоджується з висновком, що від`єднання квартири від мереж централізованого опалення здійснено самовільно, без дотримання вимог щодо складання та затвердження акту про відключення квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, закріплених у пунктах 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.
		 
		Відповідно до статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
		 
		Отже, установивши, що відповідачі самовільно відключили свою квартиру  від мережі централізованого опалення, не вирішили у передбаченому чинним законодавством порядку питання про надання дозволів на таке відключення,  суди дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з них наявної заборгованості, оскільки відсутні підстави для скасування нарахувань за теплову енергію та зняття позивачів з обліку, як споживачів послуги, яку вони не отримують.
		 
		Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд України у справі № 6-295цс15 від 20 квітня 2016 року, у постанові № 6-582цс15 від 18 листопада 2015 року, що також відповідає висновку викладеному в постанові Верховного Суду у справі № 915/89/16 від 02 березня 2018 року, тому самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги центрального теплопостачання.
		 
		Доводи ОСОБА_1 , наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		 
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення першої інстанції в незміненій частині та рішення апеляційного суду залишити без змін.
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416  ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13 вересня 2016 року у незміненій частині та рішення апеляційного суду Черкаської   області від 23 листопада 2016 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді: В. О. Кузнєцов   В. С. Жданова       В. М. Ігнатенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...