Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/2799/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 18.10.2019. Зареєстровано: 19.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2019.
Дата набрання законної сили: 16.10.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа № 240/2799/19 
		Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва В.А. 
		Суддя-доповідач: Драчук Т. О. 
		16 жовтня 2019 року
		м. Вінниця
		Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Драчук Т. О. 
		суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П. 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,
		представника позивача: Семенюк В.В., 
		представника відповідача: Добровінської Д.К. 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2018 №0034561305, 
		В С Т А Н О В И В :
		в березні 2019 року позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2018 №0034561305.
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Не погоджуючись з даним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині та прийняти нову постанову в цій частині, якою частково задовольнити позов, а саме визнати протиправним і скасувати ППР від 27.11.2018 №0034561305 про донарахування податкових зобов`язань з єдиного податку на суму 38 500 грн. 22 коп. та штрафних санкцій у сумі 9 625 грн. 06 коп. нарахованих відповідачем у зв`язку з не включенням до складу доходів платника єдиного податку сум поворотної фінансової допомоги, внесеної на поточний рахунок суб`єкта підприємницької діяльності за рахунок власних заощаджень.
		Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не з`ясував усі обставини, що мають значення для справи та надав не належну оцінку тим обставинам та доказам, що присутні в матеріалах справи.
		Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи зазначені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з огляду на наступне.
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності є лісопильне та стругальне виробництво (а.с.11-13).
		За результатами документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати ЄСВ за період з 01.01.2011 по 31.12.2017 контролюючим органом складено акт перевірки №1364/06-30-13-05/2767908298 від 09.11.2018 (а.с.14-66).
		Як видно, зі змісту акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення п.п.1. п.292.1., п.292.6. ст.292 ПК України, вказано, що ФОП ОСОБА_1 занижено суму отриманого доходу за 1-4 квартали 2017 року на суму 334732,82 грн., що призвело до заниження суми єдиного податку на суму 48938,04 гривень.
		Не погоджуючись з вказаним порушенням, позивач направив на адресу контролюючого органу заперечення до акту про результати документальної планової виїзної перевірки. В запереченнях позивач посилається на те, що контролюючим органом помилково визначено заниження суми доходу, отриманого у 2017 році на суму 334732,82 грн., у зв`язку з помилковим висновком про порушення ним умов оподаткування на спрощеній системі та зобов`язання з 01.01.2018 бути платником інших податків і зборів (а.с.67-68).
		Відповіддю на заперечення від 22.11.2018 №5693/14/06-30-13-05 заступник начальника ГУ ДФС у Житомирській області висновки щодо встановлених порушень в акті перевірки залишив без змін (а.с.69-72).
		За результатами виявлених порушень, контролюючим органом 27 листопада 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0034561305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку фізичних осіб на суму 48938,04 грн. та штрафні санкції - 12234,51 грн., що загалом становить - 61172,55 грн. (а.с.74).
		Вважаючи рішення контролюючого органу протиправним та прийнятим в порушення норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з позовом.
		Також, судом першої інстанції зазначено, що за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, за період з 01.01.2015 по 30.06.2016 - 2 група та за період з 01.07.2016 по 31.12.2017 - 3 група (а.с.17).
		ФОП ОСОБА_1 в податкових деклараціях платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за 1-4 квартал 2017 року вказав обсяг доходу за звітний (податковий) період із заниженням в сумі 334732,82 грн.
		Разом з тим, судом першої інстанції зазначено, що в обґрунтування підстав невключення до доходу платника єдиного податку внесених власних коштів на розрахунковий рахунок позивач зазначає, що сума 324295,00 грн. внесена ним власноруч на поточний рахунок як повторна фінансова допомога з метою забезпечення виплати заробітної плати та з метою забезпечення своєчасної оплати гарантійного внеску для участі в тендері.
		На підставі п.п.3. п.292.11. ст.292 ПК України до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів. Вказані кошти є його власними заощадженнями, що підтверджується призначенням платежу, на підтвердження надходження суми на рахунок надає копію платіжного доручення від 01.02.2018 №Н0201О9ОXF на суму 1195,00 грн., де призначенням платежу вказано "внесення коштів на особистий рахунок" (а.с.83), та копії дублікатів квитанцій на суму 100 грн. від 31.01.2017, на суму 8000 грн. від 30.03.2017 та на суму 315000 грн. від 29.05.2017, де призначенням платежу вказано "готівкові надходження власних коштів" (а.с.82).
		Інші копії платіжних доручень, долучені до матеріалів справи, свідчать про видатки підприємця, однак не можуть бути належним доказом походження таких коштів (а.с.84-103).
		На підтвердження факту внесення власних готівкових коштів у якості поворотної фінансової допомоги позивачем до матеріалів справи надано Рішення ФОП ОСОБА_1 про внесення власних коштів від 29.03.2017 на суму 8000,00 грн., від 30.01.2017 на суму 1295,00 грн., від 26.05.2017 на суму 315000,00 грн. (а.с.104-106) та заключні виписки по поточному рахунку за 2017 рік (а.с.78-81).
		Також, судом першої інстанції зазначено, що зі змісту банківських виписок про рух коштів на розрахунковому рахунку за 2017 рік встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в періоді з 01.01.2017 по 31.12.2017 надійшло гривневого еквіваленту на суму 4999838,80 грн.
		Що свідчить про те, що в періоді з 01.01.2017 по 31.12.2017 валютні кошти, що надійшли на рахунок ФОП ОСОБА_1 були переведені в гривневий еквівалент в порядку обов`язкового та вільного продажу валюти на суму 4999838,80 грн.
		Водночас у 2017 році позивачем було задекларовано суму - 4989400,98 грн., що вказує на наявність курсової різниці в сумі 10437,82 грн. 
		Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено тієї обставини, що внесені на власний банківський рахунок готівкові кошти у розмірі 324133,80 грн. є поворотною фінансовою допомогою, здійснення якої має бути чітко ідентифіковане у платіжних документах платника податку.
		Сума коштів у розмірі 324133,80 грн. надійшла на банківський рахунок позивача з зазначенням призначенням платежу "внесення коштів на особистий рахунок" та "готівкові надходження власних коштів" і в подальшому, зміни в платіжні документи для ідентифікації вказаних коштів як поворотної фінансової допомоги позивачем не вносилися.
		Також, як видно з матеріалів перевірки, суму 324133,80 грн. не відображено позивачем як суму податкових зобов`язань (а.с.19, 107-116).
		Крім того, суд першої інстанції звертає увагу, що надання поворотної фінансової допомоги за рішеннями, суперечить вимогам п.п.14.1.257 п.14.1. ст.14 ПК України. А об`єднання боржника і кредитора в одній особі - ФОП Невмержицького В.М. вказує на припинення відповідних зобов`язань відповідно до ст.606 ЦК України.
		Виходячи з викладеного, вказані Рішення ФОП ОСОБА_1 від 30.01.2017, від 29.03.2017 та від 26.05.2017 не є договорами поворотної фінансової допомоги. Власні кошти позивачем були внесені на розрахунковий рахунок, який відкрито фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, отже такі кошти не є фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та включаються до доходу фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку з врахуванням вимог статті 292 Податкового кодексу України.
		З урахуванням наведеного, податкове повідомлення-рішення в частині заниження доходу ОСОБА_1 на суму 324133,80 грн. є правомірним.
		В частині розбіжності сум у податкових деклараціях платника єдиного податку за 2017 рік та фактичної суми, що надійшла на рахунок підприємця, суд першої інстанції зазначив, що позивач залишає поза увагою той факт, що датою отримання доходу є дата надходження коштів на валютний рахунок, і перерахунок у національну валюту також відбувається за курсом на дату отримання такого доходу.
		Отже, у разі отримання маржі за рахунок конвертації надходжень у національну валюту, фізична особа-підприємець має віднести таку суму в дохід, оскільки за курсом на день надходження валюти, таких коштів було б менше. 
		Враховуючи вказане, суд першої інстанції прийшов до висновку, що контролюючим органом надано достатньо доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, в свою чергу платник податків не спростовував ці доводи.
		Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині рішення, з огляду на наступне.
		Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		Згідно з пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.
		Відповідно до пп.165.1.31 п.165.1 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.
		Згідно з пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
		Згідно з п.292.1. та п.292.3 ст.292 ПК України доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця - є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
		До суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).
		Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.
		Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
		Як передбачено п.296.6 ст.292 ПК України датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.
		Відповідно до пп.3 п.292.11 ст.292 ПК України до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються, зокрема, суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.
		Дохід обліковується згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та/або іншими нормативно-правовими актами Міністерства фінансів України з питань бухгалтерського обліку.
		Згідно з Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 поточні банківські рахунки для фізичних осіб - резидентів поділяються на поточні рахунки фізичних осіб - підприємців, які відкриваються для здійснення підприємницької діяльності, та поточні рахунки фізичних осіб, які не є підприємцями.
		Фізична особа-підприємець має право вільно користуватися коштами з розрахункового рахунку, який відкрито для здійснення підприємницької діяльності, за умови сплати всіх податків, зборів та інших платежів, передбачених чинним законодавством.
		Кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок, який відкрито фізичною особою для здійснення підприємницької діяльності, включаються до доходу фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку з врахуванням вимог статті 292 Податкового кодексу України.
		Платники єдиного податку ведуть облік доходів у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 Податкового кодексу України.
		Для цілей оподаткування дохід характеризується не лише приростом активів платника, але й джерелом його формування, тобто операціями, наслідком виконання яких стало отримання доходу. Зміст операції є одним з визначальних факторів для обрання ставки податку та визнання режиму оподаткування.
		Як встановлено судом першої інстанції, сума коштів у розмірі 324133,80 грн. надійшла на банківський рахунок позивача з зазначенням призначенням платежу "внесення коштів на особистий рахунок" та "готівкові надходження власних коштів" і в подальшому, зміни в платіжні документи для ідентифікації вказаних коштів як поворотної фінансової допомоги позивачем не вносилися.
		Крім того, ч.1 ст.626 ЦК України передбачено, що договір - це домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно з нормами ст.606 ЦК України зобов`язання припиняється об`єднанням боржника і кредитора в одній особі. 
		Для цілей оподаткування дохід характеризується не лише приростом активів платника, але й джерелом його формування, тобто операціями, наслідком виконання яких стало отримання доходу. Зміст операції є одним з визначальних факторів для обрання ставки податку та визнання режиму оподаткування.
		Як передбачено (листом ДПС від 11.02.13 № 1990/6/17-1216 договір про надання ПФД відповідає договору позики.
		Згідно з нормами ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (кредитор) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредиторові таку саму суму грошей (суму позики)
		Тобто, договір має на своїй меті участь як мінімум двох осіб (сторін) (в розрізі договору позики, це позичальник і кредитор). 
		В свою чергу, норми ст.606 ЦК України передбачають, що зобов`язання припиняється об`єднанням боржника і кредитора в одній особі. 
		Отже, колегія суддів приходить до висновку, що якщо підприємець укладе договір сам із собою, то зобов`язання припиняється, оскільки наявність двох статусів не робить його двома особами. Тобто, укладення договору про надання поворотної фінансової допомоги із самим собою не потягне за собою для підприємця ніяких юридичних наслідків, оскільки для укладення договору необхідно як мінімум дві сторони та зобов`язання за таким договором уважатимуться припиненими у момент укладення договору (отримані кошти не треба буде повертати).
		Проте, з урахуванням зазначеного, а саме оскільки суд прийшов до висновку, що позивачем не здійснювалась поворотна фінансова допомога, то колегія суддів зазначає, що позивачем, як фізичною особою було перераховано грошову суму з власних заощаджень (не заперечується відповідачем, доказів протилежного не здобуто) на поточний рахунок позивача, як суб`єкта підприємницької діяльності.
		Згідно з ст.320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.
		Отже, враховуючи зазначене колегія суддів приходить до висновку, що оскільки поворотної фінансової допомоги в даному випадку не може існувати (з підстав, що відносини між кредитором і боржником нівелюються, оскільки це є одна і та ж особа), тому податковий орган правомірно вказує, що дані дії не є поворотною фінансовою допомогою. Однак, відповідач при прийняті рішення не врахував обставину, що позивач користувався власними коштами, які вже були оподатковані як дохід, а тому і з цих підстав дії відповідача слід вважати неправомірними, оскільки перерахована сума вже була оподаткована при отримані доходу позивачем. В свою чергу, податковий орган не спростовує факту зарахування позивачем власних коштів, як фізичної особи, на рахунок, як фізичної особи-підприємця.
		Разом з тим, у відповідності до пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
		Згідно з п.56.21 ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
		Отже, з урахуванням вказаного колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем при прийняті рішення не було встановлено усіх обставин, а саме не враховано, що кошти зараховані на рахунок ФОП є власними коштами (доходом) позивача, як фізичної особи, які вже були оподатковані.
		Крім того, ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).
		Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
		У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		Згідно з ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Зважаючи на обставини, що мають значення для справи, а також норми законодавства, рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в частині (в межах доводів апеляційної скарги).
		В частині розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.
		Враховуючи, що суд апеляційної інстанції задовольнив адміністративний позов та згідно з п.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Позивач, ФОП ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подання адміністративного позову згідно квитанції №0.0.1301480599.1 від 19.03.2019 (а.с.4) в сумі 159 грн. 00 коп. та квитанції №0.0.1201911358.1 від 03.12.2018 (а.с.10) в сумі 1762 грн. 00 коп. (однак за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 768 грн. 40 коп.) та за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції згідно квитанції №0.0.1460476614.1 від 11.09.2019 (а.с.182) на суму 2881 грн. 50 коп. (однак за подання апеляційної скарги слід було сплатити судовий збір в сумі 1152 грн. 60 коп.), у зв`язку з цим слід стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (м.Житомирй, вул.Юрка Тютюника, 7, ЄДРПОУ: 39459195) за рахунок їхніх бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 Овруцький район АДРЕСА_2 Житомирська область, 11,120, рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1757 грн. 11 коп.
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В:
		апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.
		Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2018 №0034561305 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2018 №0034561305 про донарахування податкових зобов`язань з єдиного податку на суму 38500 грн. 22 коп. та штрафних санкцій у сумі 9625 грн. 06 коп. нарахованих у зв`язку з не включенням до складу доходів платника єдиного податку сум поворотної фінансової допомоги, внесеної на поточний рахунок суб`єкта підприємницької діяльності за рахунок власних заощаджень.
		Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
		Скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.11.2018 №0034561305 про донарахування податкових зобов`язань з єдиного податку на суму 38500 грн. 22 коп. та штрафних санкцій у сумі 9625 грн. 06 коп. нарахованих у зв`язку з не включенням до складу доходів платника єдиного податку сум поворотної фінансової допомоги, внесеної на поточний рахунок суб`єкта підприємницької діяльності за рахунок власних заощаджень.
		В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2019 року залишити без змін.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (м.Житомирй, вул.Юрка Тютюника, 7, ЄДРПОУ: 39459195) на користь ОСОБА_1 (с.Лучанки, Овруцький район, Житомирська область, 11,120, рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1757 грн. 11 коп. 
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України. 
		 
		Постанова суду складена в повному обсязі 18 жовтня 2019 року.
		 
		 
		Головуючий  Драчук Т. О.    Судді    Ватаманюк Р.В.   Полотнянко Ю.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...