Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 473/2878/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.10.2019.
Дата набрання законної сили: 17.10.2019
Номер судового провадження: 61-5248ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		17 жовтня 2019 року
		м. Київ
		справа №473/2878/18
		провадження №61-5248св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 лютого  2019 року у складі колегії суддів Лисенка П. П., Галущенка О. І.,            Серебрякової Т. В., 
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		У  серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 .), в якому просив достроково розірвати договір оренди землі від 17 вересня            2015 року, укладений між ним і відповідачем. 
		Позов мотивовано тим, що позивач є власником земельної ділянки загальною площею 5,5648 га, розташованої на території Дмитрівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		17 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, з нормативно-грошовою оцінкою, на дату укладення договору у розмірі 100 949,58 грн, строком на            10 років, під зобов`язання орендаря сплачувати орендну плату у грошовій, в натуральній та відробітковій формах не пізніше 30 грудня поточного року.
		Розмір орендної плати мав становити 5% на рік від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, з можливістю проведення індексації. На час укладення договору орендна плата становила 5 047,48 грн.
		Державна реєстрація вказаного договору оренди проведена 26 вересня             2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області зазначений договір.
		ФОП ОСОБА_2 , систематично порушує умови договору та з 2015 по            2018 роки не сплачував оренду плату за користування землею, у зв`язку з чим має заборгованість на суму 15 142,44 грн.
		Посилаючись на систематичність несплати орендарем орендної плати позивач просив суд достроково розірвати укладений між сторонами договір.  
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
		Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області               від 06 листопада 2018 року у складі судді Вуїва О. В. у задоволені позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами факт сплати ОСОБА_1 орендної плати за 5 років наперед, а тому підстави для розірвання договору оренди, з вказаних позивачем обставин відсутні.
		Постановою Миколаївського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про задоволення позову. 
		Розірвано договір оренди землі № 17 від 17 вересня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 та зареєстрованому в реєстрі                        26 вересня 2015 року.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в наданій відповідачем розписці, датованій 03 листопадом 2013 року, будь-яких відомостей, які б давали можливість дійти певних висновків, щодо характеру правовідносин, які виникла між сторонами; предмету та ціни по ньому, інших істотних умов, необхідних для договорів даного виду. З неї неможливо дійти висновку про те, що відповідачем наперед сплачено належну суму за договором оренди, який буде укладено лише 17 вересня 2015 року, тобто, майже через два роки, після отримання грошей.
		Відповідач не надав будь якого належного та допустимого доказу на підтвердження сплати орендної плати за договором оренди.
		Розписку та податкові декларації не можна вважати належними доказами, які б свідчили про отримання орендної плати за спірним договором.
		Оскільки відповідачем не доведено факт оплати орендної плати за користування земельної ділянки у будь-якій, передбаченій умовами договору формі, суд апеляційної інстанції встановив систематичність несплати орендарем коштів за користування земельною ділянкою та дійшов висновку про наявність правових підстав для дострокового розірвання укладеного між сторонами договору оренди. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги                                                     
		У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_2 , не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.     
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, не застосував закон, який підлягав застосуванню, та вирішуючи спір, не звернув належної уваги та не дав оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, з точки зору їх належності, щодо сплати відповідачем позивачу ОСОБА_1 орендної плати, підтвердження сплати цих коштів, а тому, дійшов помилкових висновків про систематичну несплату відповідачем орендної плати, в зв`язку з чим незаконно скасував рішення суду  першої інстанції, яке відповідає закону.
		До укладення договору, ОСОБА_1 отримана плата за користування земельною ділянкою та останнім 03 листопада 2013 року складена розписка (про яку ОСОБА_1 не заперечував), якою підтверджується факт отримання ним орендної плати наперед в повному обсязі за 5 років оренди земельної ділянки.
		Саме з розписки ОСОБА_1 вбачається, що ним отримано плату в повному обсязі за 5 років від ОСОБА_2 по оренді земельної ділянки.
		Апеляційний суд не дав належної оцінки іншим доказам у справі в сукупності щодо отримання ОСОБА_1 наперед отриманої орендної плати, а саме, що при оформленні субсидій ОСОБА_1 вказана сума орендної плати була врахована в його дохід та слугувала підставою для отримання саме в такому розмірі субсидії, а не більшому, якби ОСОБА_1 заперечував факт отримання такої орендної плати.
		Тобто під час оформлення в 2015-2017 роках субсидії позивач не заперечував проти факту отримання в якості прибутку цих сум у відповідних роках Та вказані доходи були включені у вигляді плати за здачу в оренду земельної ділянки до сукупного доходу сім`ї позивача.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_1 , заперечує проти доводів відповідача та просить залишити прийняту у справі постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Частиною першою, другою статті 31 Закону України «Про оренду землі», визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
		Відповідно до статтею 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
		Пунктом «в» частини першої статті 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
		Відповідно до статей 1, 13, 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі» та пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати.
		Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції, встановив, що відповідач не виконав обов`язки, визначені статтею 24 Закону України «Про оренду землі», не надав суду доказів на підтвердження виконання умов договору та оплати позивачу коштів за користування земельною ділянкою за період з 2015 року до 2017 року, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди.
		Апеляційним судом обґрунтовано відхилено доводи відповідача про отримання позивачем орендної плати наперед за 5 років, шляхом складання відповідної розписки, оскільки з наданої відповідачем розписки, датованої         03 листопадом 2013 року, будь-яких відомостей, які б давали можливість дійти певних висновків щодо характеру правовідносин, які виникли між сторонами, предмету та ціни по ньому, інших істотних умов, необхідних для договорів даного виду. З розписки неможливо дійти висновку про те, що відповідач наперед сплатив належну суму за договором оренди, який буде укладено лише 17 вересня 2015 року, тобто, майже через два роки, після отримання грошей. 
		Суд апеляційної інстанції дав належну оцінку змісту наведеної вище розписки, на яку посилався відповідач, та виходив з того, що з неї не вбачається розрахунку орендної плати, не зазначено, на виконання умов якого саме договору отримано кошти і в якому розмірі. Також, суд врахував та надав оцінку тим обставинам, що під час розгляду справи              ОСОБА_1 не заперечував, що саме він власноруч писав вказану розписку, проте вказаним документом підтверджується лише оплата за використання відповідачем двох належних йому земельних ділянок, номери державних актів яких в ній зазначені, за роки, що передували даті укладення договору від 17 вересня 2015 року.
		Верховний Суд погоджується з такими висновками апеляційного суду та за таких же підстав не приймає до уваги аналогічні доводи відповідача, які містяться у касаційній скарзі.
		Належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі.
		Виплата орендної плати (її частини) у грошовій формі здійснюється через касу підприємства. 
		Разом з тим, під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами належне виконання ним умов договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати, у будь-який спосіб, передбачений договором.
		Посилання відповідача на отримання позивачем за розпискою                      03 листопада 2013 року коштів за 5 років оренди земельної ділянки, не впливають на законність і обґрунтованість висновків апеляційного суду щодо підстав для розірвання договору оренди землі, оскільки за умовами договору оренди землі визначено порядок сплати орендної плати, її розмір і строки, та інших (альтернативних) умов і способів виплати орендної плати договір оренди не містить, в тому числі договором не передбачено сплату орендодавцю наперед певного розміру коштів, зокрема за 2 роки до моменту укладення договору.
		Орендна плата повинна сплачуватися щорічно, чого у 2015-2017 роках виконано не було, що свідчить про систематичність несплати орендної плати та є підставою для розірвання укладеного між сторонами договору.
		Розписка або інший документ (акт приймання-передачі, рахунок-фактура на товари тощо), якщо вони знаходяться у особи, засвідчують лише факт отримання грошей або речей позичальником. 
		За умов відсутності у розписці вказівки на дійсний характер правовідносин, які спонукали особу з її видачі, вони не можуть вільно трактуватися судом, в тому числі, виступати підставою виникнення договору оренди, зокрема і оренди землі.
		У цій конкретній справі, з наданої відповідачем розписки від 03 листопадом 2013 року неможливо встановити характер правовідносин, які виникли між сторонами у зв`язку з її складанням, предмету та ціни за даним правовідношенням, інших істотних умов, необхідних для договорів даного виду. Зі змісту вказаної розписки неможливо дійти висновку, що відповідач наперед сплатив належну суму за договором оренди, який буде укладено лише 17 вересня 2015 року, тобто, майже через два роки, після отримання грошей, у розписці не зазначено точної суми орендної плати та з неї не вбачається, її складання пов`язано безпосередньо з договором оренди земельної ділянки від 17 вересня 2015 року. 
		З урахуванням конкретних обстави справи, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судового рішення апеляційної інстанції, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів і встановлених на їх підставі обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК Українизнаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. 
		Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції помилково послався на постанову Верховного Суду  від 20 червня 2018 року у справі №392/277/16 (провадження № 61-11001св18), оскільки встановлені у вказаній справі обставини не є тотожними з тими, що встановлені у справі, яка переглядається.
		Так, у справі №392/277/16 (провадження № 61-11001св18), за результатами перегляду якої прийнято постанову Верховного Суду  від 20 червня               2018 року судами встановлено, що заборгованість з оплати оренди виникла у зв`язку з неправильним тлумаченням орендарем умов укладеного сторонами договору, а не у зв`язку з ухиленням від виконання договірних зобов`язань. Відповідач не допускав систематичної несплати орендної плати, оскільки його заборгованість виникла у зв`язку з недоплатою за оренду, зумовленою нечітким формулюванням способу визначення розміру орендної плати в укладеному сторонами договорі і після встановлення наявності у нього боргу здійснив його погашення. 
		Спростовуючи доводи касаційної скарги заявника про те, що відповідач допустив систематичну несплату орендної плати за період, що перевищує два роки, Верховний Суд у вищевказаній постанові вважав їх помилковими, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що орендар сплатив орендну плату авансом у 2012 році, проте не врахував, що її розмір є змінною величиною у зв`язку з визначенням його у процентах від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з одночасною індексацією.
		При цьому, вказана постанова Верховного Суду не містить висновків про те, що внесення орендарем орендної плати авансом, за декілька років наперед, та у зв`язку з цим невнесення щорічної плати за оплачені періоди, не може вважатися систематичною несплатою орендної плати, на що посилався суд першої інстанції у справі, яка переглядається.
		У справі, яка переглядається, судами встановлено, що за умовами укладеного між сторонами договору орендна плата повинна сплачуватися щорічно, чого у 2015-2017 роках виконано не було, що свідчить про систематичність несплати орендної плати та є підставою для розірвання укладеного між сторонами договору.
		При цьому, оплата за розпискою, на яку посилається орендар, проведена за 2 роки до укладення договору оренди земельної ділянки, що не можна вважати про домовленість сторін по істотним умовам та виконання договору.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції. 
		ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 лютого 2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                 В. С. Висоцька
		 
		  І. В. Литвиненко
		 
		  І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...