Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/5969/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2019.
Дата набрання законної сили: 16.10.2019
Номер судового провадження: 61-26772ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		16 жовтня 2019 року
		м. Київ
		справа № 466/5969/16-ц
		провадження № 61-26772св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого  -         Сімоненко В. М.,
		суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Мартєва С. Ю., Штелик С. П.
		учасники справи:
		позивач - Львівський міський центр зайнятості,
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  Львівського міського центру зайнятості на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 березня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Глинської Д.Б., та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 30 травня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів Бойко С.М., Копняк С.М.,                  Ніткевича А.В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2016 року Львівський міський центр зайнятості звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про  стягнення коштів, і в обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 08 липня 2008 року ОСОБА_1   було надано статус безробітного на підставі її заяви. 
		Львівським міським центром зайнятості було з`ясовано що ОСОБА_1  01 жовтня 2008 року уклала договір цивільно-правового характеру з ВАТ „Туристично - готельний комплекс „Дністер", а тому з дня укладання цивільно - правового договору ОСОБА_1 стала зайнятою особою, і не могла перебувати на обліку в центрі зайнятості та отримувати матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги.
		Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 суму матеріального забезпечення на випадок безробіття, безпідставно отриманої за період з 01 жовтня 2008 року по 02 липня 2009 року, яка  становить 6933,87 грн, а  також судовий збір у сумі 1378 грн.
		Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції  та суду апеляційної інстанції
		Справа попередньо розглядалась у судах адміністративної юрисдикції.
		Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2009 року було задоволено позовні вимоги Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 щодо стягнення коштів - допомоги по безробіттю та вартості професійного навчання.
		Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, а постанову Львівського окружного адміністративного суду - скасовано. Судом апеляційної інстанції постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського центру зайнятості 6933,87 грн  допомоги по безробіттю.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 квітня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2009 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року скасовано та провадження у справі закрито, оскільки даний спір не є публічно - правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів та роз`яснено право на звернення до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 03 березня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції  про відмову у задоволенні позовних вимог мотивовано тим, що з пенсії відповідача ОСОБА_1 вже проводяться стягнення в сумі 6 933,87 грн на користь Львівського міського центру зайнятості на підставі постанови ВП №38820046 державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ, а тому позов Львівського міського центру зайнятості не підлягає до задоволення. Крім того, позивач, звернувшись до суду з вказаним позовом, пропустив також трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України.
		Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30 травня 2017 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 березня 2017 року залишено без змін.
		Ухвала суду  апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач заяви про поворот виконання судового рішення в  річний строк визначений для цього статтею  265 КАС України не подавала, тому  задоволення позовних вимог потягне за собою подвійне стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача однієї і тієї ж суми коштів.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі Львівський міський центр зайнятості просить скасувати оскаржувані судові рішення  та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга Львівського міського центру зайнятості на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 30 травня 2017 року.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу  № 466/5969/16-ц з Шевченківського районного суду м. Львова. 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У травні 2018 року справу № 466/5969/16-ц передано до Верховного Суду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що  висновки судів попередніх інстанцій про подвійне стягнення з відповідача тієї самої суми коштів, є безпідставним, оскільки відповідач в адміністративній справі може подати заяву про поворот виконання рішення суду, а тому відмова в задоволенні позову порушує права центру зайнятості як державної установи, оскільки спричиняє ситуацію, коли відповідач може уникнути відповідальності за вчинене порушення законодавства.
		Доводи касаційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги.
		Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами    
		Під час розгляду справи суди встановили, що 08 липня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до Львівського міського центру зайнятості із заявою про надання їй статусу безробітної (а.с.8).
		08 липня 2008 року ОСОБА_1 було надано статус безробітної.
		За період з 01жовтня 2008 року по 02 липня 2009 року відповідачеві, як безробітній, було виплачено матеріальне забезпечення в розмірі 6 933,87 грн (а.с.9).
		У вересні 2009 року було встановлено, що відповідач на підставі договорів підряду від 01 жовтня 2008 року та 01 грудня 2008 року, укладених з ВАТ «Туристично-готельний комплекс «Дністер», виконувала оплачувану роботу по прибиранню номерів у період з 01 жовтня 2008 року по 31 жовтня 2008 року та з 01 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року (а.с.4-7).
		Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2009 року стягнуто з ОСОБА_1 у користь Львівського міського центру зайнятості 6933, 87 грн  та у користь Львівського обласного центру зайнятості - кошти в сумі 1005, 34 грн  витрачені центром на її навчання.  
		Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року вказану вище постанову скасовано та ухвалено нову, якою стягнуто з ОСОБА_1 у користь Львівського міського центру зайнятості 6 933,87  грн.  
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 квітня 2016 року вказані вище постанови судів першої та апеляційної інстанції скасовані, а провадження у справі закрито з тих підстав, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (а.с.17).
		В судовому засіданні представник позивача визнав той факт, що кошти в сумі 6933, 87 грн  стягнуті з відповідача під час примусового виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року.
		Цей факт також підтверджується матеріалами справи, які були досліджені судом першої інстанції (а.с.19-20, 28).
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає   задоволенню з наступних підстав.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Судові рішення про відмову у задоволенні позовних вимог мотивовані тим, що з пенсії відповідача ОСОБА_1 вже проводяться стягнення  суми 6 933,87 грн на користь Львівського міського центру зайнятості на підставі постанови ВП №38820046 державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ, а тому задоволення позовних вимог потягне за собою подвійне стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача однієї і тієї ж суми коштів.
		Колегія суддів не може погодитись з такими висновками судів з  огляду на наступне.
		Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
		Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
		З встановлених судами обставин вбачається, шо з перебуваючи у статусі безробітної та отримуючи  з цих підстав матеріальне забезпечення,  ОСОБА_1 на підставі договорів підряду від 01 жовтня 2008 року та 01 грудня 2008 року, укладених з ВАТ «Туристично-готельний комплекс «Дністер», виконувала оплачувану роботу по прибиранню номерів у період з 01 жовтня 2008 року по 31 жовтня 2008 року та з 01 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року, що призвело до незаконного отримання  ОСОБА_1 матеріального забезпечення за період з 01жовтня 2008 року по 02 липня 2009 року в розмірі 6 933,87 грн.
		Суди попередніх інстанції в обґрунтування судових рішень посилались на те, що судами адміністративної юрисдикції, вирішуючи даний спір між даними учасниками в адміністративному провадженні  було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівського міського центру зайнятості 6933,87 грн, на підставі чого було відкрито виконавче провадження №38820046.
		Враховуючи те, що провадження по справі було закрито з підстав порушення юрисдикції спору, а виконавче провадження не закрито і виконання рішення продовжується, суди прийшли до висновку про те, що ОСОБА_1 сплатила оспорювану суму Львівському міському центру зайнятості, хоча і в адміністративному провадженні, тому відсутні підстави для задоволення позову в суді загальної юрисдикції з метою недопущення подвійного стягнення .
		Виконання рішення суду по  справі, провадження якої було закрито  з підстав порушення юрисдикції спору не свідчить про відновлення порушеного права Львівського міського центра зайнятості, тому не може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, які по суті ще не вирішені та існує невирішений спір.
		Твердження суду апеляційної інстанції про те, що  ОСОБА_1 не зверталась з заявою про поворот виконання судового рішення та нею було порушено строки передбачені статтею 265 КАС України ( у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для звернення з відповідною заявою є передчасним та не свідчить про те, що ОСОБА_1 позбавлена права вирішити питання з позивачем про добровільне зарахування коштів на погашення суми   безпідставно отриманого матеріального забезпечення, або іншим шляхом захистити своє право.
		Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
		Провадження по адміністративній справі закрито.
		Спір між Львівським міським центром зайнятості та ОСОБА_1 фактично не вирішено.
		Таким  чином, до юридичної відповідальності ОСОБА_1 не було притягнуто, а  порушене право Львівського міського центру зайнятості не відновлено.
		Судами попередніх інстанції вказаного не було прийнято до уваги, в результаті чого суди дійшли до необґрунтованого висновку про те, що наявність виконаного судового рішення по адміністративній справі, провадження в якій закрито,  про стягнення з ОСОБА_1 на користь Львівського міського центру зайнятості 6933,87 грн є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог та спричинить факт подвійного стягнення.
		Таким чином, доводи касаційної скарги відносно того, що висновки судів попередніх інстанцій про подвійне стягнення з відповідача тієї самої суми коштів, є безпідставним, заслуговують на увагу.
		Відповідно до статті 412 ЦПК України  підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог Львівського міського центру зайнятості.
		Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Львівського міського центру зайнятості задовольнити.
		Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 03 березня 2017 року, та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 30 травня 2017 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.
		Позовні вимоги Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_1   про стягнення коштів задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського центру зайнятості 6933 ( шість тисяч дев`ятсот тридцять три) гривні 87 копійок.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського центру зайнятості 1378 ( одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень судових витрат.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		  Головуючий:                                                                               В. М. Сімоненко  
		 
		     Судді:                                                                                         А. А. Калараш
		 
		                                                                                                         С. Ю. Мартєв
		 
		                                                                                                         Є. В.   Петров 
		 
		                                                                                                          С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...