Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/3461/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої внаслідок ДТП.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.10.2019.
Дата набрання законної сили: 09.10.2019
Номер судового провадження: 61-25452ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                            
		Іменем  України                                            
		 
		09 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 369/3461/17
		провадження № 61-25452св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), 
		Шиповича В. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		третя особа - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 червня 2017 року у складі судді Волчка А. Я. та ухвали Апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Волохова Л. А., Суханової Є. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		1.        Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 
		ОСОБА_2 , третя особа - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» (далі - ПрАТ «СК «Україна»), про стягнення майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
		Позовна заява мотивована тим, що 14 березня 2015 року в с. Софіївська Борщагівка по вул. Боголюбова Києво-Святошинського району Київської області відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Honda Civic», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження.
		Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області 
		від 23 березня 2015 року ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП і піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
		Відповідно до вищевказаної постанови 14 березня 2015 року о 12 год. 15 хв. у с. Софіївська Борщагівка по вул. Боголюбова Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не зуміла дотриматися безпечного бокового інтервалу та допустила зіткнення з припаркованим автомобілем марки «Honda Civic», реєстраційний номер НОМЕР_2 , водія в якому не було. У результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Водій автомобіля марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , залишив місце події до приїзду працівників Державтоінспекції та був розшуканий після проведення розшукових заходів. Своїми діями 
		ОСОБА_2 порушила пункти 2.10 (а), 13.1 Правил дорожнього руху України і вчинила адміністративні правопорушення, передбачені статтями 124, 
		122-4 КУпАП.
		З метою визначення розміру майнової шкоди, яка була заподіяна йому у зв`язку із пошкодженням належного йому автомобіля, 10 серпня 2016 року він звернувся до оцінювача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та уклав договір про проведення оцінки вартості матеріального збитку 
		від 10 серпня 2016 року за № 379/8-16, в результаті чого останнім було складено звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 379/8-16, відповідно до якого матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля «Honda Civic», реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок його пошкодження, складає 13 742 грн 50 коп.
		За послуги з проведення оцінки та оформлення відповідного звіту, 
		ОСОБА_1 сплатив оцінювачу 1 500 грн.
		Після ДТП ОСОБА_2 повідомила його, що її цивільно-правова відповідальність застрахована в ПрАТ «СК «Україна» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/0697045, однак розшукати цю страхову компанію йому не вдалося, оскільки за адресою її місцезнаходження 
		(м . Київ, вул. Ревуцького, 42-Г) ПрАТ «Страхова компанія «Україна» відсутня, телефони страхової компанії також не відповідають.
		Посилаючись на викладене, та враховуючи те, що особою, винною у заподіянні йому матеріальних збитків, є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на підставі статті 1166 ЦК України, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користьмайнову шкоду у розмірі 13 742 грн 50 коп., витрати на проведення оцінки у розмірі 1 500 грн та витрати по сплаті судового збору. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області 
		від 06 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з 
		ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 13 742 грн 50 коп. майнової шкоди, завданої в результаті пошкодження транспортного засобу, відшкодування витрат на проведення оцінки у розмірі 1 500 грн, вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вина ОСОБА_2 у завдані збитків (майнової шкоди) позивачу встановлена постановою 
		Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 березня 2015 pоку. Враховуючи, що згідно звіту про оцінку фізичної 
		особи-підприємця ОСОБА_3 № 379/8-16 від 11 серпня 2016 року загальна вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобілю «Honda Civic», реєстраційний номер НОМЕР_3 , становить 13 742 грн 50 коп., то цю суму, а також 1 500 грн витрат на проведення оцінки необхідно стягнути з відповідача на користь позивача. 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
		Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що враховуючи доведеність в судовому засіданні факту заподіяння позивачу неправомірними діями відповідача, вина якої встановлена судовим рішенням та нею самою не заперечується, розмір матеріальних збитків підтверджений належними та допустимими доказами, неспростованими відповідачем, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав до задоволення позову ОСОБА_1 . 
		При цьому суд апеляційної інстанції послався на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, відповідно до якого потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, 
		ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		У червні 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано судді-доповідачеві.
		Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року справу за позовом 
		ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ПрАТ «СК «Україна», про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, призначено до судового розгляду.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не надав до суду доказів, що підтверджують факт його звернення до ПрАТ «СК «Україна», відсутні докази також подання повідомлення про ДТП, заяви про виплату страхового відшкодування. Позивачем не підтверджено факт звернення до ПрАТ «СК «Україна» та невиконання страховиком своїх обов`язків. Порушення зобов`язань страховою компанією може відбутися лише у разі не прийняття рішення за страховим випадком при зверненні із заявою про страхове відшкодування потерпілої особи.   
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		У січні 2018 року до Верховного Суду надійшли заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 у яких він просив вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		14 березня 2015 року в с. Софіївська Борщагівка по вул. Боголюбова 
		Києво-Святошинського району Київської області трапилась ДТП за участю автомобіля «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Honda Civic», реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 , внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження.
		Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області 
		від 23 березня 2015 року ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, і піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
		Відповідно до вищевказаної постанови 14 березня 2015 року о 12 год. 
		15 хв. у с. Софіївська Борщагівка по вул. Боголюбова Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не зуміла дотриматися безпечного бокового інтервалу та допустила зіткнення з припаркованим автомобілем марки «Honda Civic», реєстраційний номер НОМЕР_2 , водія в якому не було. У результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Водій автомобіля марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , залишив місце події до приїзду працівників Державтоінспекції та був розшуканий після проведення розшукових заходів. Своїми діями 
		ОСОБА_2 порушила пункти 2.10 (а), 13.1 Правил дорожнього руху України і вчинила адміністративні правопорушення, передбачені статтями 124, 
		122-4 КУпАП (а. с. 9).
		Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 379/8-16, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_1 матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля «Honda Civic», реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок його пошкодження, складає 13 742 грн 50 коп. 
		(а. с. 11-20).
		Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Україна» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/0697045.
		2.        Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи, навіть, якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред`явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що відповідає правовому висновку Верховного Суду України, наведеному у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15.
		Верховний Суд не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
		Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що 
		страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
		За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
		Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про страхування» страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем.
		Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
		Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
		Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі 
		№ 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з доводами відповідача про те, що обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на його страховика ПрАТ «СК «Україна».
		Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
		Для врегулювання спору до судового розгляду суд з`ясовує: чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду (частина третя статті 130 ЦПК України 2004 року).
		Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 130 ЦПК України 2004 року, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.
		Однак суд першої інстанції в порушення вимог пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України 2004 року не вирішив питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, не роз`яснив позивачу право заявити клопотання про залучення відповідачем до участі у справі страхової компанії, в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача, і не попередив його про наслідки вчинення або невчинення цієї процесуальної дії. Також суди не з`ясували: чи звертався позивач у встановленому законом порядку до страховика за виплатою страхового відшкодування; чи не відшкодована позивачу шкода за рахунок страхової компанії та, у такому випадку, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика; чи не відмовився страховик від здійснення страхової виплати та чи є підстави звільнення страховика від обов`язку з виплати страхового відшкодування.
		Зазначене має важливе правове значення, оскільки в разі недостатності ліміту цивільно-правової відповідальності страховика, який суди не дослідили та не встановили, решту завданої і доведеної шкоди зобов`язана відшкодувати особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (стаття 1194 ЦК України).
		Таким чином, в порушення статей 212-214, 303, 315 ЦПК України 2004 року суди не з`ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених позовних вимог, не дослідили та не дали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що мають значення для правильного вирішення спору.
		В силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.
		Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		Оскільки вищенаведені порушення норм процесуального права допущені судами обох попередніх інстанцій, то ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, вирішити питання про залучення страхової компанії як співвідповідача в порядку статті 51 ЦПК України (роз`яснивши позивачу його право заявити відповідне клопотання) та ухвалити законне і справедливе судове рішення згідно із встановленими обставинами та вимогами закону.
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області 
		від 06 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області 
		від 14 вересня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		Судді:                                                                                               О. М. Осіян
		                                                                                                            Н. Ю. Сакара
		С. Ф. Хопта
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...