Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/655/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2019.
Дата набрання законної сили: 16.10.2019
Номер судового провадження: 61-26520ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		         
		Постанова
		Іменем України
		 
		16 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 280/655/17
		провадження № 61-26520св18
		 
		Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),  Жданової В. С., Ігнатенка В. М., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - Коростишівська об`єднана територіальна громада Житомирської області,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення  Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 червня 2017 року у складі головуючого-судді Щербаченко І. В. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської  області від 11 вересня 2017 року у складі колегії суддів: МикитюкО. Ю., Галацевич О. М., Борисюка Р. М., 
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Коростишівської об`єднаної територіальної громади Житомирської області про продовження строку для прийняття спадщини.
		 
		На обґрунтування позовних вимог зазначала, що є спадкоємцем п`ятої черги після смерті своєї тітки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вважаючи, що після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняла інша особа, ОСОБА_3 , який проживав разом із спадкодавцем, вона не реалізувала своїх спадкових прав і з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталася. Однак у грудні 2016 року дізналася, що ОСОБА_3 помер, за життя спадщину не оформив.
		 
		Посилаючись на викладене й на те, що законодавчо визначений строк для прийняття спадщини після смерті тітки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , пропустила з поважних причин, ОСОБА_1 просила продовжити строк для прийняття спадщини.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано  тим, що позивач в силу вимог статей 529, 530 ЦК УРСР 1963 року не входить до кола спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому підстави для продовження їй строку для прийняття спадщини відсутні. 
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 11 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішенняКоростишівського районного суду Житомирської області від 13 червня 2017 року залишено без змін. 
		 
		Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про  відмову в задоволенні позову.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів 
		 
		У жовтні 2017 року   ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами  норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції помилково застосували до спірних правовідносин положення ЦК УРСР 1963 року, замість ЦК України 2003 року, та дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення її позовних вимог.
		 
		Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
		 
		Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		17 травня 2018 року справу № 280/65517 за позовом ОСОБА_1 до Коростишівської об`єднаної територіальної громади Житомирської області про продовження строку для прийняття спадщини передано до Верховного Суду. 
		 
		Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
		 
		 
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення  судів першої та  апеляційної інстанцій - без змін.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		 
		Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 .
		 
		Позивач ОСОБА_1 є племінницею ОСОБА_2 , що встановлено рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 07 квітня 2017 року.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		ЦК України, що прийнятий Законом України від 16 січня 2003 року № 435-IV та набрав чинності 01 січня 2004 року, регулює у книзі шостій «Спадкове право» загальні положення про спадкування, питання спадкування за заповітом та за законом, здійснення права на спадкування, виконання заповіту, оформлення права на спадщину, спадковий договір тощо.
		 
		При цьому у пункті 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК Українипередбачено, що правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
		 
		Статтею 525 ЦК УРСР встановлено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
		 
		Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті (стаття 526 ЦК УРСР).
		 
		Статтею 529 ЦК УРСР було врегульовано питання першої черги спадкоємців за законом: при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
		 
		При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга), що визначено статтею 530 ЦК УРСР.
		 
		Згідно статті 550 ЦК УРСР  строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину. У цих випадках, якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна.
		 
		Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» (у пункті 1) з метою забезпечення однакового застосування законодавства про спадкування роз`яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.
		 
		У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до     01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
		 
		У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» також вказано, що при вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК України, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.
		 
		Зазначене положення підтверджується висновками викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року № 14-608цс18                                  (справа № 145/797/15-ц) та Верховним Судом у постанові від                                  15 травня 2019 року № 61-39068св18 (справа № 391/769/17).
		 
		Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й  суд апеляційної інстанції,  правильно застосував до спірних правовідносин положення статей 529, 530, 550 ЦК УРСР, оскільки спадкоємець помер  до            01 січня 2004 року, спадщину після його смерті до вказаної дати ніхто не прийняв,   та дійшов обґрунтованого висновку про те, що строк для прийняття спадщини може бути продовжений тільки спадкоємцям за законом, до кола яких позивач, яка є племінницею померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , не відноситься. 
		 
		Доводи ОСОБА_1 , наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем  норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		 
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416  ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 червня 2017 року та  ухвалу Апеляційного суду Житомирської  області від 11 вересня 2017 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді: В. О. Кузнєцов   В. С. Жданова       В. М. Ігнатенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...