Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/33439/19-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 18.10.2019. Зареєстровано: 20.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2019.

Номер судового провадження: 2-6793/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/33439/19-ц 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 липня 2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді -   Підпалого В.В. 
		при секретарі - Дахно С.С.
		за участю позивача - ОСОБА_1 
		представника позивача - ОСОБА_3
		розглянувши у засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу в спрощеному провадженні  за позовом ОСОБА_1 до народного депутата України ОСОБА_2 , народного депутата України  ОСОБА_4 Державного підприємства «Парламентський телеканал «Рада» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою до народного депутата України ОСОБА_2 , Державного підприємства «Парламентський телеканал «Рада» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
		В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у прямому ефірі Парламентського телеканалу «Рада» під час трансляції програми «Брифінги» на своєму брифінгу народний депутат України ОСОБА_2 поширив недостовірну інформацію щодо позивача, а саме зазначив: «… Мова йде про нечистих на руку юристів, які вважають, що можуть бути другий раз переобрані до цього вкрай важливого органу. Мова йдеться про адвоката ОСОБА_1»; «… горе-юрист ОСОБА_1»; «… ця людина, ОСОБА_1 , вже відома для всіх своїми витівками як корупціонера, бо я особисто передавав матеріали до Генеральної прокуратури, де він підозрюється, і абсолютно правильно підозрюється, в Генеральній прокуратурі в отриманні хабаря в півмільйона доларів…». Поширена інформація, а саме: «… Мова йде про нечистих на руку юристів, які вважають, що можуть бути другий раз переобрані до цього вкрай важливого органу. Мова йдеться про адвоката ОСОБА_1»; «… горе-юрист ОСОБА_1», прямо стосується обрання членів Вищої ради правосуддя з`їздом адвокатів України та є недостовірною, адже порядок обрання членів Вищої ради правосуддя, визначений чинним законодавством України, жодним чином не пов`язаний з прямим волевиявленням лише єдиної особи - позивача, а залежить від результатів таємного голосування делегатів з`їзду адвокатів України, які представляють всі регіони України. Єдине, що залежало від волевиявлення позивача - це подання документів як кандидата у члени Вищої ради правосуддя у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Таке право позивача не обмежується жодним нормативно-правовим актом України. Більше того, подання відповідних документів не є абсолютною підставою для обрання позивача членом Вищої ради правосуддя. Також у поширеній недостовірній інформації позивач прямо називається злочинцем («корупціонером»), а також звинувачується в отриманні хабаря («… ця людина, ОСОБА_1 , вже відома для всіх своїми витівками як корупціонера, бо я особисто передавав матеріали до Генеральної прокуратури, де він підозрюється, і абсолютно правильно підозрюється, в Генеральній прокуратурі в отриманні хабаря в півмільйона доларів…»), проте жодного обвинувального вироку щодо позивача не існує. Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 30.10.2018 року позивача було визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 14, ч. 4 ст. 190 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що позивач вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 14, ч. 4 ст. 190 КК України. Така інформація є негативною для позивача, адже створює негативні наслідки для нього, ставить під сумнів дотримання ним законодавства України та його моральних принципів. Враховуючи формулювання використаних при поширенні інформації тверджень, поширена недостовірна інформація є фактичним твердженням. Таким чином, на думку позивача, відповідачі поширили недостовірну інформацію, яка містить фактичні дані та підлягає спростуванню, у зв`язку з чим просив визнати інформацію, поширену відносно позивача народним депутатом України ОСОБА_2 у програмі «Брифінги», що транслювалася ІНФОРМАЦІЯ_1 у прямому ефірі Державного підприємства «Парламентський телеканал «Рада», а саме: «… Мова йде про нечистих на руку юристів, які вважають, що можуть бути другий раз переобрані до цього вкрай важливого органу. Мова йдеться про адвоката ОСОБА_1»; «… горе-юрист ОСОБА_1»; «… ця людина, ОСОБА_1 , вже відома для всіх своїми витівками як корупціонера, бо я особисто передавав матеріали до Генеральної прокуратури, де він підозрюється, і абсолютно правильно підозрюється, в Генеральній прокуратурі в отриманні хабаря в півмільйона доларів…», недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 ; зобов`язати народного депутата України ОСОБА_2 протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі спростувати недостовірну інформацію шляхом оголошення в ефірі Державного підприємства «Парламентський телеканал «Рада» у програмі «Брифінги» резолютивної частини рішення суду у цій справі, не допускаючи при цьому власних коментарів; зобов`язати Державне підприємство «Парламентський телеканал «Рада» протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі надати народному депутату України ОСОБА_2 ефірний час в програмі «Брифінги» для спростування недостовірної інформації шляхом оголошення резолютивної частини рішення суду у цій справі; судові витрати покласти на відповідачів.
		У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою до народного депутата України ОСОБА_4 , Державного підприємства «Парламентський телеканал «Рада» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
		Ухвалою від 01.07.2019 року відкрито провадження у справі № 757/33439/19-ц, розгляд справи призначено за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.
		В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 на пленарному засіданні Верховної Ради України у період часу з 12:37:00 по 12:40:05 відбувся виступ відповідача - народного депутата України ОСОБА_4 , під час якого він поширив наступну недостовірну інформацію щодо позивача: «… сумнозвісний адвокат ОСОБА_1 намагається шляхом порушення Конституції України знову потрапити до Вищої ради правосуддя. Він вже пропрацював там один термін, йому, очевидно, сподобалося. І, мабуть, на його думку, це дає йому підстави нехтувати законом, який прямо забороняє йому висуватися на другий термін. Заради того, щоби знову потрапити до складу ради правосуддя, він пробує маніпулювати юридичними тонкощами, а саме - перейменуванням цього органу. Це прямий виклик українському правосуддю з боку ОСОБА_1 . ОСОБА_1 підозрюється Генпрокуратурою в отриманні величезного хабаря. Вся країна була, спостерігала за цими подіями. Мотив ОСОБА_1 сьогодні полягає не в тому, щоби дійсно відновити систему, а максимально уникнути покарання та продовжити роботу у звичному йому стилі, який зовсім не передбачає прозорості та зниження корупційних ризиків. Ми не знаємо ОСОБА_1 в якості провідника позитивних змін, але українці знають його як фігуранта корупційних справ. Ми намагаємося сьогодні відновити довіру до усіх гілок влади, але ОСОБА_1 та йому подібні всіляко опираються та прагнуть залишитися...»; «…Без такого, як ОСОБА_1 , ми отримаємо шанс для подальшого реформування системи. Але з ОСОБА_1 українське суспільство втрачає надії, можливості, втрачає своє терпіння». Поширена інформація, а саме: «… сумнозвісний адвокат ОСОБА_1 намагається шляхом порушення Конституції України знову потрапити до Вищої ради правосуддя. Він вже пропрацював там один термін, йому, очевидно, сподобалося. І, мабуть, на його думку, це дає йому підстави нехтувати законом, який прямо забороняє йому висуватися на другий термін. Заради того, щоби знову потрапити до складу ради правосуддя, він пробує маніпулювати юридичними тонкощами, а саме - перейменуванням цього органу. Це прямий виклик українському правосуддю з боку ОСОБА_1 . Ми намагаємося сьогодні відновити довіру до усіх гілок влади, але ОСОБА_1 та йому подібні всіляко опираються та прагнуть залишитися...», «…Без такого, як ОСОБА_1 , ми отримаємо шанс для подальшого реформування системи. Але з ОСОБА_1 українське суспільство втрачає надії, можливості, втрачає своє терпіння», прямо стосується обрання членів Вищої ради правосуддя з`їздом адвокатів України та є недостовірною, адже порядок обрання членів Вищої ради правосуддя, визначений чинним законодавством України, жодним чином не пов`язаний з прямим волевиявленням лише єдиної особи - позивача, а залежить від результатів таємного голосування делегатів з`їзду адвокатів України, які представляють всі регіони України. Єдине, що залежало від волевиявлення позивача - це подання документів як кандидата у члени Вищої ради правосуддя у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Таке право позивача не обмежується жодним нормативно-правовим актом України. Більше того, подання відповідних документів не є абсолютною підставою для обрання позивача членом Вищої ради правосуддя. Також у поширеній недостовірній інформації позивач прямо називається злочинцем («фігурантом корупційних справ»), а також звинувачується в отриманні хабаря (« … ОСОБА_1 підозрюється Генпрокуратурою в отриманні величезного хабаря. Вся країна була, спостерігала за цими подіями. Мотив ОСОБА_1 сьогодні полягає не в тому, щоби дійсно відновити систему, а максимально уникнути покарання та продовжити роботу у звичному йому стилі, який зовсім не передбачає прозорості та зниження корупційних ризиків. Ми не знаємо ОСОБА_1 в якості провідника позитивних змін, але українці знають його як фігуранта корупційних справ.…»), проте жодного обвинувального вироку щодо позивача не існує. Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 30.10.2018 року позивача було визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 14, ч. 4 ст. 190 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що позивач вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 14, ч. 4 ст. 190 КК України. Така інформація є негативною для позивача, адже створює негативні наслідки для нього, ставить під сумнів дотримання ним законодавства України та його моральних принципів. Враховуючи формулювання використаних при поширенні інформації тверджень, поширена недостовірна інформація є фактичним твердженням. Таким чином, на думку позивача, відповідачі поширили недостовірну інформацію, яка містить фактичні дані та підлягає спростуванню, у зв`язку з чим просив визнати інформацію, поширену відносно позивача народним депутатом України ОСОБА_4 під час виступу на пленарному засіданні Верховної Ради України, що відбулось ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме: «… сумнозвісний адвокат ОСОБА_1 намагається шляхом порушення Конституції України знову потрапити до Вищої ради правосуддя. Він вже пропрацював там один термін, йому, очевидно, сподобалося. І, мабуть, на його думку, це дає йому підстави нехтувати законом, який прямо забороняє йому висуватися на другий термін. Заради того, щоби знову потрапити до складу ради правосуддя, він пробує маніпулювати юридичними тонкощами, а саме - перейменуванням цього органу. Це прямий виклик українському правосуддю з боку ОСОБА_1 . ОСОБА_1 підозрюється Генпрокуратурою в отриманні величезного хабара. Вся країна була, спостерігала за цими подіями. Мотив ОСОБА_1 сьогодні полягає не в тому, щоби дійсно відновити систему, а максимально уникнути покарання та продовжити роботу у звичному йому стилі, який зовсім не передбачає прозорості та зниження корупційних ризиків. Ми не знаємо ОСОБА_1 в якості провідника позитивних змін, але українці знають його як фігуранта корупційних справ. Ми намагаємося сьогодні відновити довіру до усіх гілок влади, але ОСОБА_1 та йому подібні всіляко опираються та прагнуть залишитися...»; «…Без такого, як ОСОБА_1 , ми отримаємо шанс для подальшого реформування системи. Але з ОСОБА_1 українське суспільство втрачає надії, можливості, втрачає своє терпіння», недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 ; зобов`язати народного депутата України ОСОБА_4 на наступному з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі пленарному засіданні Верховної Ради України оголосити резолютивну частину рішення суду, не допускаючи при цьому власних коментарів; зобов`язати державне підприємство «Парламентський телеканал «Рада» забезпечити транслювання зазначеного виступу народного депутата України ОСОБА_4 з метою спростування ним недостовірної інформації шляхом оголошення резолютивної частини рішення суду, яке відбудеться на наступному з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі пленарному засіданні Верховної Ради України; судові витрати покласти на відповідачів.
		Ухвалою від 02.07.2019 року відкрито провадження у справі № 757/33441/19-ц, розгляд справи призначено за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.
		Ухвалою від 02.07.2019 року в порядку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 188 ЦПК України, об`єднано в одне провадження позовні вимоги у цивільних справах №757/33441/19-ц за позовом ОСОБА_1 до народного депутата України ОСОБА_4 , Державного підприємства «Парламентський телеканал «Рада» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації з цивільною справою № 757/33439/19-ц за позовом ОСОБА_1 до народного депутата України ОСОБА_2, Державного підприємства «Парламентський телеканал «Рада» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації. Об`єднаній цивільній справі присвоєно № 757/33439/19-ц.
		У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.
		Відповідач - народний депутат України ОСОБА_2 чи його представник в судове засідання не з`явилися, відзиву на позов не надали.
		Відповідач - народний депутат України ОСОБА_4 чи його представник в судове засідання не з`явилися, відзиву на позов не надали.
		Представник державного підприємства «Парламентський телеканал «Рада» в судове засідання не з`явився. До суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
		Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
		Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).
		Разом із цим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.
		Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).
		Відповідно до ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України, життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
		Згідно ч.ч. 1-3 ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Відповідно до положень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Так, статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Так, з матеріалів справи вбачається, що народним депутатом України ОСОБА_2 у програмі «Брифінги», що транслювалася ІНФОРМАЦІЯ_1 у прямому ефірі Державного підприємства «Парламентський телеканал «Рада», була поширена інформація, а саме:
		«… Мова йде про нечистих на руку юристів, які вважають, що можуть бути другий раз переобрані до цього вкрай важливого органу. Мова йдеться про адвоката ОСОБА_1 …»;
		«… горе-юрист ОСОБА_1»
		«…ця людина, ОСОБА_1 , вже відома для всіх своїми витівками як корупціонера, бо я особисто передавав матеріали до Генеральної прокуратури, де він підозрюється, і абсолютно правильно підозрюється, в Генеральній прокуратурі в отриманні хабаря в півмільйона доларів…».
		Факт поширення цієї інформації не спростовано відповідачем та підтверджується відеозаписом програми «Брифінги» від ІНФОРМАЦІЯ_1 з виступом народного депутата України ОСОБА_2 , наданого листом Державного підприємства «Парламентський телеканал «Рада» від 12.02.2019 року № 23-29/24.
		Зазначена інформація поширена серед невизначеного кола осіб, що підтверджується  даними медіа моніторингу за матеріалами Інтернет ЗМІ, ТВ, за якими лише за ІНФОРМАЦІЯ_2 інформація була поширена у 21 публікації, а роздруківкою з YouTube-каналу Державного підприємства «Парламентський телеканал «Рада» підтверджується, що цей виступ переглянули 188 глядачів.
		Крім того, народним депутатом України ОСОБА_4 під час виступу на пленарному засіданні Верховної ради України, що відбулося ІНФОРМАЦІЯ_3, у період часу з 12:37:00 по 12:40:05, була поширена інформація, а саме:
		«…сумнозвісний адвокат ОСОБА_1 намагається шляхом порушення Конституції України знову потрапити до Вищої ради правосуддя. Він вже пропрацював там один термін, йому очевидно, сподобалося. І, мабуть, на його думку, це дає йому підстави нехтувати законом, який прямо забороняє йому висуватися на другий термін. Заради того, щоби знову потрапити до складу ради правосуддя, він пробує маніпулювати юридичними тонкощами, а саме - перейменуванням цього органу. Це прямий виклик українському правосуддю з боку ОСОБА_1 . ОСОБА_1 підозрюється Генпрокуратурою в отриманні величезного хабара. Вся країна була, спостерігала за цими подіями. Мотив ОСОБА_1 сьогодні полягає не в тому, щоби дійсно відновити систему, а максимально уникнути покарання та продовжити роботу у звичному йому стилі, який зовсім не передбачає прозорості та зниження корупційних ризиків. Ми не знаємо ОСОБА_1 в якості провідника позитивних змін, але українці знають його як фігуранта корупційних справ. Ми намагаємося сьогодні відновити довіру до усіх гілок влади, але ОСОБА_1 та йому подібні всіляко опираються та прагнуть залишитися…»;
		«… Без такого, як ОСОБА_1 , ми отримаємо шанс для подальшого реформування системи. Але з ОСОБА_1 українське суспільство втрачає надії, можливості, втрачає своє терпіння».
		Факт поширення цієї інформації не спростовано відповідачем та підтверджується роздруківкою стенограми виступу ОСОБА_4 на пленарному засіданні Верховної Ради України ІНФОРМАЦІЯ_3 з сайту Верховної Ради України ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також відеозаписом виступу народного депутата України ОСОБА_2, наданого листом Державного підприємства «Парламентський телеканал «Рада» від 25.02.2019 року № 23-29/28.
		Зазначена інформація поширена серед невизначеного кола осіб, оскільки у сесійній залі Верховної Ради України під час виступу ОСОБА_4 були присутні 341 народних депутатів України, що підтверджується роздруківкою з сайту Верховної Ради України ІНФОРМАЦІЯ_4 інформації щодо електронної реєстрації на пленарному засіданні Верховної Ради України ІНФОРМАЦІЯ_3, а роздруківкою з YouTube-каналу Державного підприємства «Парламентський телеканал «Рада» підтверджується, що цей виступ переглянули 311 глядачів.
		Дані висловлювання Відповідача-1 та Відповідача-2, виражені у посиланні на конкретні факти та події.
		Приходячи до висновку про невіднесення поширеної відповідачами інформації до категорії оціночних суджень, суд виходить з  наступного.
		Згідно з ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
		Частиною 4 ст. 14 Закону України «Про інформацію» передбачено, що поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. Інформація може існувати, як в формі фактичних тверджень, так і в формі оціночних суджень.
		Відповідно до вимог частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
		Поширена відповідачами інформація про позивача  не містить в собі алегорій, сатири, гіпербол тощо, вона не є припущенням чи критикою діяльності позивача, її можна перевірити на достовірність, тому вона не є оціночними судженнями, і може бути спростована.
		Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Пунктом 19 вказаної Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації.
		Зі змісту поширеної інформації можна дійти висновку, що інформація, поширена відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 містить фактичні дані, а відтак може бути перевірена на предмет її відповідності дійсності і як наслідок може бути визнана недостовірною.
		Зокрема, щодо поширеної відповідачем ОСОБА_4 інформації про порушення закону позивачем в процедурі обрання позивача членом Вищої ради правосуддя з`їздом адвокатів України, суд приходить до наступного висновку.
		Так, відповідач ОСОБА_4 стверджує «…сумнозвісний адвокат ОСОБА_1 намагається шляхом порушення Конституції України знову потрапити до Вищої ради правосуддя. Він вже пропрацював там один термін, йому очевидно, сподобалося. І, мабуть, на його думку, це дає йому підстави нехтувати законом, який прямо забороняє йому висуватися на другий термін…». 
		Законом України «Про Вищу раду правосуддя» визначено порядок обрання членів Вищої ради правосуддя з`їздом адвокатів України, а саме: з`їзд  адвокатів України обирає членів Вищої ради правосуддя шляхом таємного голосування (ч. 1 ст. 11); голосування проводиться виключно за кандидатів у члени Вищої ради правосуддя, які подали документи у порядку, встановленому цим Законом, та обрані делегатами цього з`їзду; голосування також проводиться за кандидатів у члени Вищої ради правосуддя, які подали документи у порядку, встановленому цим Законом, та висунуті безпосередньо на з`їзд не менш як двадцятьма відсотками обраних делегатів з`їзду (ч. 2 ст. 11); обраним на посаду члена Вищої ради правосуддя вважається кандидат, який за результатами таємного голосування отримав більшість голосів обраних делегатів з`їзду адвокатів України (ч. 3 ст. 11).
		Порядок обрання членів Вищої ради правосуддя не пов`язаний з прямим волевиявленням виключно однієї особи - позивача, а залежить від результатів таємного голосування делегатів з`їзду адвокатів України, які представляють всі регіони України.
		Так, ні Конституція України ні  Закон України «Про вищу раду правосуддя», ні інший нормативно-правовий акт не містить пряму заборону  повторно подавати  документи для обрання на посаду члена Вищої ради правосуддя, а подання відповідних документів не є абсолютною підставою для обрання позивача членом Вищої ради правосуддя.
		Крім того, відповідач ОСОБА_4 стверджує «..Заради того, щоби знову потрапити до складу ради правосуддя, він пробує маніпулювати юридичними тонкощами, а саме - перейменуванням цього органу», проте, Вища рада правосуддя є незалежним конституційним органом державної влади, існування якого передбачено Конституцією України  й зміна назви органу Вищої ради правосуддя відбувається в порядку змін до Конституції України, а тому позивач не має повноважень щодо перейменування органу Вищої ради правосуддя, а зазначене висловлювання відповідача ОСОБА_4 є таким, що не відповідає дійсності.
		Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що поширена відповідачами інформація про порушення закону позивачем в процедурі обрання його членом Вищої ради правосуддя є недостовірною.
		Щодо поширення інформації відповідачем ОСОБА_2 , в якій надає оцінку підозрі, яка була повідомлена позивачу, а саме: «…ця людина, ОСОБА_1 , вже відома для всіх своїми витівками як корупціонера, бо я особисто передавав матеріали до Генеральної прокуратури, де він підозрюється, і абсолютно правильно підозрюється, в Генеральній прокуратурі в отриманні хабаря в півмільйона доларів…», суд приходить до наступного висновку.
		Так, відповідач ОСОБА_2 , зазначив у своїх висловлюваннях про «абсолютно правильну підозру», проте, не мав на те повноважень, оскільки відповідно до законодавства оцінка обґрунтованості підозри надається слідчим суддею, крім того, на день поширення висловлювань та тверджень щодо обґрунтованості підозри обвинувального вироку стосовно позивача не було, а тому ОСОБА_2 який є народним депутатом та державним діячем своїми твердженнями  створює тиск на суд при ухваленні в майбутньому вироку суду.
		Крім того, щодо поширеної відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 інформації в якій   позивача прямо називають злочинцем («корупціонером»), а також звинувачують в отриманні хабаря («… ця людина, ОСОБА_1 , вже відома для всіх своїми витівками як корупціонера…», суд приходить до наступного висновку.
		Так, відповідно до абз. 5,6 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції» корупційне правопорушення - діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;
		корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей.
		Відповідно до ст. 42 Кримінального процесуального кодексу України підозрюваним є особа, якій повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру.
		Відповідно до ст.ст. 76, 80, 81 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними  є докази які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Проте, відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на підтвердження своїх висловлювань суду не надано будь-яких даних про обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили про притягнення до кримінальної відповідальності  позивача, за злочини, які зазначені в твердженнях відповідачів.
		Суд враховує принцип презумпції невинуватості, який закріплений ч. 2 ст. 62 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України та встановлює, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Так, стаття 9 Конституції України зазначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Тому застосування Європейської конвенції та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права є обов`язковим для всіх державних органів України.
		Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини» Європейська Конвенція та рішення Європейського суду є джерелом права в Україні, національні суди мають використовувати практику Європейського суду. 
		Практика Європейського суду з прав людини стосовно порушення принципу невинуватості до суб`єктів, винних у порушенні цього принципу, відносить не лише осіб, які здійснюють досудове провадження, судовий розгляд кримінальних справ, а й інших осіб, які вважають особу винною у вчиненні злочину ще до ухвалення обвинувального вироку у кримінальній справі (справа Альне Де Рібемон проти Франції (Allenet de Ribemont v. France) від 10 лютого 1995 року, п. 33, п. 38, п. 41).
		Отже, враховуючи практику Європейського суду, до числа осіб, які можуть бути винними у порушенні принципу презумпції невинуватості можуть належати не лише суди, представники правоохоронних органів, а й інші особи, які поширюють інформацію про особу, яка не притягнена до кримінальної відповідальності за обвинувальним вироком суду, як до злочинця.
		Дійсно, ніщо не може завадити відповідним органам надавити інформацію про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це суперечило б праву на свободу  вираження  поглядів,  проголошеному  статтею  10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.  Однак  він  зобов`язує  робити  це  з усією необхідною  обережністю  та  обачністю,  щоб  дотримати   принцип   презумпції невинуватості  (справа Альне Де Рібемон проти Франції (Allenet de Ribemont v. France) від 10 лютого 1995 року, п. 38).
		Проте, при вирішенні  питання  про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань,  а й контекст,  в  якому  вони були зроблені й важливо  державним  посадовим особам добирати слова,  оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи (справа «Дактарас проти Литви» (Dactaras v.Lithuania від 24 листопада 2000 року п.п. 41, 43).
		Так, відповідачі не надали суду жодних доказів на підтвердження достовірності поширеної інформації прямо називаючи позивача злочинцем («корупціонером») та враховуючи, що жодного обвинувального вироку щодо позивача не існує,  суд вважає, що поширена відповідачами щодо позивача інформація є недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права (честь, гідність та ділову репутацію) позивача. 
		Разом з тим, позивачем  суду надано копію вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 30.10.2018 року (а.с. 60, 143) яким позивача було визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 14, ч. 4 ст. 190 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що позивач вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 14, ч. 4 ст. 190 КК України.
		Тому, суд вважає доведеним порушення принципу презумпції невинуватості поширенням інформації про позивача, як про особу яка є «корупціонером».
		Враховуючи вищевикладене, суд, прийшов до висновку, що відповідач ОСОБА_2 та відповідач  ОСОБА_4 , які є народними депутатами, державними діячами, своїми висловлюваннями та твердженнями розповсюджували інформацію на невизначене коло осіб  про позивача як  про особу злочинця, а саме:«..сумнозвісний адвокат…», «горе-юрист ОСОБА_1», «… Мова йде про нечистих на руку юристів, які вважають, що можуть бути другий раз переобрані до цього вкрай важливого органу. Мова йдеться про адвоката ОСОБА_1 …» складають негативне враження  у суспільства про позивача як про людину, громадянина, його професійні якості, позбавляючи про цьому суспільство самостійно надавати оцінку та складати враження стосовно дій по поведінки позивача.
		Суд враховує, що поширення інформації мало місце щодо публічної особи, яка відіграє певну роль у суспільному житті України і межа допустимої критики щодо якого є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи.
		Суд погоджується з тим, що поширена інформація є негативною, оскільки її зміст вказує на те, що розповсюдження такої інформації може створити негативні наслідки для позивача, поставити під сумнів дотримання ним законодавства України та його моральних якостей.
		Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що поширення інформації, що є предметом розгляду у цій справі, порушує особисті немайнові права позивача, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам.
		Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Позивач обрав спростування недостовірної інформації як один із способів захисту свого порушеного права.
		Відповідно до пункту 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2019 року, спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася   недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації  неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена,  то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
		Із позовної заяви вбачається, що позивач просив спростувати розповсюджену щодо нього інформацію відповідачем ОСОБА_2 шляхом оголошення в ефірі Парламентського телеканалі «Рада» у програмі «Брифінги» резолютивної частини рішення суду, не допускаючи при цьому власних коментарів, а відповідачем ОСОБА_4 - шляхом оголошення резолютивної частини рішення суду під час наступного після набрання рішенням суду законної сили пленарного засідання Верховної Ради України, не допускаючи при цьому власних коментарів.
		Тому суд приходить до висновку, що спростування недостовірної інформації має відбуватися шляхом оголошення резолютивної частини рішення суду відповідачем ОСОБА_2 в ефірі Парламентського телеканалі «Рада» у програмі «Брифінги», а відповідачем ОСОБА_4 під час наступного після набрання рішенням суду законної сили пленарного засідання Верховної Ради України та транслюванням програми «Брифінги» і відповідного пленарного засідання Державним підприємством «Парламентський телеканал «Рада».
		Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі по 2 305 (дві тисячі триста п`ять) грн. 20 (двадцять) коп. за вимоги про спростування недостовірної інформації підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь позивача.
		На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. 1, 5 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 277, 297 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		Позовну заяву ОСОБА_1 , до народного депутата України ОСОБА_2 , народного депутата України  ОСОБА_4 Державного підприємства «Парламентський телеканал «Рада» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, - задовольнити.
		Визнати недостовірною і такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , поширену народним депутатом України ОСОБА_2 у програмі «Брифінги», що транслювалася ІНФОРМАЦІЯ_1 у прямому ефірі Державного підприємства «Парламентський телеканал «Рада», а саме:
		«… Мова йде про нечистих на руку юристів, які вважають, що можуть бути другий раз переобрані до цього вкрай важливого органу. Мова йдеться про адвоката ОСОБА_1 …». 
		«… горе-юрист ОСОБА_1»
		«…ця людина, ОСОБА_1 , вже відома для всіх своїми витівками як корупціонера, бо я особисто передавав матеріали до Генеральної прокуратури, де він підозрюється, і абсолютно правильно підозрюється, в Генеральній прокуратурі в отриманні хабаря в півмільйона доларів…»
		Зобов`язати народного депутата України ОСОБА_2 протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі спростувати недостовірну інформацію шляхом оголошення в ефірі Державного підприємства «Парламентський телеканал «Рада» у програмі «Брифінги» резолютивної частини рішення суду у цій справі, не допускаючи при цьому власних коментарів.
		Визнати недостовірною і такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , поширену народним депутатом України ОСОБА_4 під час виступу на пленарному засіданні Верховної ради України, що відбулося ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме:
		«…сумнозвісний адвокат ОСОБА_1 намагається шляхом порушення Конституції України знову потрапити до Вищої ради правосуддя. Він вже пропрацював там один термін, йому очевидно, сподобалося. І, мабуть, на його думку, це дає йому підстави нехтувати законом, який прямо забороняє йому висуватися на другий термін. Заради того, щоби знову потрапити до складу ради правосуддя, він пробує маніпулювати юридичними тонкощами, а саме - перейменуванням цього органу. Це прямий виклик українському правосуддю з боку ОСОБА_1 . ОСОБА_1 підозрюється Генпрокуратурою в отриманні величезного хабара. Вся країна була, спостерігала за цими подіями. Мотив ОСОБА_1 сьогодні полягає не в тому, щоби дійсно відновити систему, а максимально уникнути покарання та продовжити роботу у звичному йому стилі, який зовсім не передбачає прозорості та зниження корупційних ризиків. Ми не знаємо ОСОБА_1 в якості провідника позитивних змін, але українці знають його як фігуранта корупційних справ. Ми намагаємося сьогодні відновити довіру до усіх гілок влади, але ОСОБА_1 та йому подібні всіляко опираються та прагнуть залишитися…»;
		«… Без такого, як ОСОБА_1 , ми отримаємо шанс для подальшого реформування системи. Але з ОСОБА_1 українське суспільство втрачає надії, можливості, втрачає своє терпіння».
		Зобов`язати народного депутата України ОСОБА_4 на наступному з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі пленарному засіданні Верховної ради України оголосити резолютивну частини рішення суду, не допускаючи при цьому власних коментарів.
		Зобов`язати Державне підприємство «Парламентський телеканал» Рада» протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня набрання сили рішенням суду у цій справі надати народному депутату України  ОСОБА_2 ефірний час в програмі  «Брифінги» для спростування недостовірної інформації шляхом оголошення  резолютивної частини рішення суду у цій справі.
		Зобов`язати Державне підприємство «Парламентський телеканал «Рада» забезпечити транслювання виступу народного депутата України ОСОБА_4 з метою спростування ним недостовірної інформації шляхом оголошення резолютивної частини рішення суду, яке відбудеться на наступному з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі пленарному засіданні Верховної Ради України.
		Стягнути з народного депутата України ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2 305 (дві тисячі триста п`ять) грн. 20 (двадцять) коп.
		Стягнути з народного депутата України ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2 305 (дві тисячі триста п`ять) грн. 20 (двадцять) коп.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського Апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Суддя                                                                                                  В.В. Підпалий
		 
		Позивач - ОСОБА_1 : адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
		Відповідач 1:  - народний депутат України ОСОБА_2 : адреса АДРЕСА_2.
		Відповідач 2 - народний депутат України ОСОБА_4 : адреса АДРЕСА_2 .
		Відповідач 3: Державного підприємства «Парламентський телеканал «Рада» адреса:01008, м. Київ, вул. Садова, буд. 3-А, код ЄДРПОУ 21708430.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...