Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/2514/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми.
Надіслано для оприлюднення: 18.10.2019. Зареєстровано: 20.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.10.2019.
Дата набрання законної сили: 15.10.2019
Номер судового провадження: 11-кп/4808/315/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019090010000460

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 344/2514/19 
		Провадження № 11-кп/4808/315/19 
		Категорія ч.1 ст.368-3 КК України 
		Головуючий у 1 інстанції  ОСОБА_1  
		Суддя-доповідач  ОСОБА_2  
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 жовтня 2019 року м. Івано-Франківськ
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
		головуючого судді ОСОБА_3 
		суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
		прокурора ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12019090010000460 за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_10 , який діє в інтересах ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2019 року, яким 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, жителя та зареєстрованого: АДРЕСА_1 , 
		визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.1 ст.368-3, ч.4 ст.358 КК України, -
		в с т а н о в и л а :
		 
		За вироком суду затверджено угоду про визнання винуватості від 08 лютого 2019 року укладену між прокурором Івано-Франківської місцевої прокуратури ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_9 по кримінальному провадженню щодо ОСОБА_9 , який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ст.368-3 ч.1, ст.358 ч.4 КК України.
		Визнано винним ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ст.368-3 ч.1, ст.358 ч.4 КК України та призначено покарання узгоджене сторонами відповідно до угоди про визнання винуватості:
		- за ст.358 ч.4 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень;
		- за ст.368-3 ч.1 КК України у виді штрафу в розмірі 150 (сто п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень. 
		На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення покарання менш суворого більш суворим призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді штрафу в розмірі 150 (сто п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень.
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_9 вчинив умисні дії, які виразилися в наданні службовій особі юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми неправомірної вигоди за вчинення зазначеною службовою особою дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду; вчинив використання завідомо підробленого документа.
		Злочини скоєно за наступних обставин. 
		04.10.2018 року ОСОБА_9 з метою придбання транспортного засобу марки Ореl Аstrа, 2012 року виготовлення, VIN: НОМЕР_1 звернувся до директора ТОВ «Фаворит Авто» ОСОБА_11 . 
		В ході розмови ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_9 про те, що ТОВ «Фаворит Авто» надає послуги комісії, а саме за дорученням Комітента за комісійну плату вчиняє за рахунок Комітента від свого імені правочини щодо продажу транспортного засобу і при укладенні договору купівлі - продажу транспортного засобу інженер оцінювач ТОВ «Фаворит Авто» проводить огляд реалізованого транспортного засобу в ході якого визначає вартість транспортного засобу. При цьому ОСОБА_11 запропонував ОСОБА_9 оцінити транспортний засіб марки Ореl Аstrа, 2012 року виготовлення, VIN: НОМЕР_1 за ціною нижчою 50 000 грн. для того, щоб він міг отримати субсидію при сплаті комунальних послуг, одночасно повідомивши останнього про те, що за такого роду послугу, на його власний розсуд, необхідно надати додаткову плату в розмірі 1000 грн., в якості винагороди. 
		В цей час, в ОСОБА_9 виник умисел на надання неправомірної вигоди службовим особам ТОВ «Фаворит Авто» в розмірі 1000 грн. за зменшення вартості транспортного засобу марки Ореl Аstrа, 2012 року виготовлення, VIN: НОМЕР_1 , з метою збереження за собою права на субсидію.
		Реалізовуючи свій протиправний умисел, 04.10.2018 року о 09 годині 50 хвилин ОСОБА_9 , перебуваючи в приміщенні офісу ТОВ «Фаворит Авто», що в м. Івано-Франківськ, вул. Коновальця, 431, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, надав неправомірну вигоду в розмірі 1000 грн. інженеру оцінювачу ТОВ «Фаворит Авто» ОСОБА_12 , за заниження оцінки колісного транспортного засобу, з метою збереження за собою права на субсидію.
		В подальшому, інженер оцінювач ТОВ «Фаворит Авто» ОСОБА_12 склав Акт технічного стану № 1967 транспортного засобу марки Ореl Аstrа, 2012 року виготовлення, VIN: НОМЕР_1 , до якого вніс завідомо неправдиві відомості про показник лічильника пробігу (наробітку), - 390 500 км., на підставі чого оцінив вищевказаний автомобіль на суму в розмірі 49 248 грн., що надало можливість ОСОБА_9 зберегти за собою право на субсидію.
		Крім того, 04.10.2018 року ОСОБА_9 , з метою реєстрації за собою права власності на транспортний засіб марки Ореl Аstrа, 2012 року виготовлення, VIN: НОМЕР_1 , перебуваючи в приміщенні Територіального сервісного центру МВС № 2641, за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Коновальця, 431, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, пред`явив працівникам вищевказаної державної установи, одержані попередньо в ТОВ «Фаворит Авто» завідомо підроблені документи, а саме: Акт технічного стану № 1967 транспортного засобу, договір купівлі-продажу транспортного засобу № 1967 від 04.10.2018 року, акт огляду реалізованого транспортного засобу № 3478/18/001968 від 04.10.2018 року, договір комісії № 1967 від 04.10.2018 року, до яких службовими особами ТОВ «Фаворит Авто» внесено завідомо неправдиві відомості щодо показника лічильника пробігу (наробітку), транспортного засобу марки Ореl Аstrа, 2012 року виготовлення, VIN: НОМЕР_1 , - 390 500 км., та вартості вищевказаного автомобіля, - 49 248 грн.
		В апеляційних скаргах:
		- адвокат ОСОБА_10 , що діє в інтересах ОСОБА_11 вважає, що судом першої інстанції при ухваленні обвинувального вироку на підставі угоди про визнання винуватості щодо ОСОБА_9 допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, так як умови угоди порушують права, свободи й інтереси інших осіб.
		В обґрунтування апеляційних доводів посилається на те, що вирок суду містить категоричні твердження про причетність директора ТОВ «Фаворит Авто» ОСОБА_11 до одержання інженером оцінювачем ТОВ «Фаворит Авто» ОСОБА_12 неправомірної вигоди за вчинення дій з використанням наданих повноважень в інтересах того, хто дає таку вигоду, а також до складання та видачі інженером завідомо підробленого офіційного документу. Цим самим, суд констатував факти вчинення службовими особами ТОВ «Фаворит Авто» злочинів, передбачених ст.ст.368-3, 358 КК України із докладним описом усіх їх юридичних ознак. Однак, обвинувачення конкретних службових осіб ТОВ «Фаворит Авто», зокрема директора ОСОБА_11 , не було предметом судового розгляду в межах кримінального провадження щодо обвинувачення ОСОБА_9 і факти їх можливої злочинної діяльності не встановлено обвинувальним вироком суду, який би набрав законної сили. Так, у провадженні Івано-Франківського міського суду перебуває кримінальне провадження (справа№344/5584/19) щодо ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.368-3 ч.4, ст.28 ч.3, ст.358 ч.3, ст.28 ч.3 КК України (призначено підготовче судове засідання). Таким чином, вважає, що оскаржуваний вирок порушує права, свободи й інтереси директора ТОВ «Фаворит Авто» ОСОБА_11 , а створена преюдиція щодо винуватості директора у вчиненні злочинів, передбачених ст.368-3 ч.1, ст.358 ч.4 КК України  грубо порушує передбачені ст.7 КПК України загальні засади кримінального провадження: верховенство права й законність, презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		Просить скасувати вирок Івано-Франківського міського суду від 10.04.2019 року щодо ОСОБА_9 , матеріали кримінального провадження направити до Івано-Франківської місцевої прокуратури для здійснення досудового розслідування в загальному порядку.
		- ОСОБА_12 вважає, що судом першої інстанції при ухваленні обвинувального вироку на підставі угоди про визнання винуватості щодо ОСОБА_9 допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, так як умови угоди порушують його права, свободи й інтереси, а тому просить скасувати вирок Івано-Франківського міського суду від 10.04.2019 року щодо ОСОБА_9 , матеріали кримінального провадження направити до Івано-Франківської місцевої прокуратури для здійснення досудового розслідування в загальному порядку. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_12 посилається на аналогічні доводи, вказані в апеляційній скарзі представника директора ТОВ «Фаворит Авто» ОСОБА_11  адвоката ОСОБА_10 . 
		Під час апеляційного розгляду: 
		- прокурори заперечили проти задоволення апеляційних скарг, посилаючись на ухвалу про виправлення описок, просили залишити вирок суду першої інстанції без змін; 
		- обвинувачений ОСОБА_9 заперечив з приводу поданих апеляційних скарг, просив залишити їх без задоволення, а вирок суду першої інстанції  без змін. 
		Адвокат ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в судове засідання не з`явилися, про час та місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, подали заяви про розгляд апеляційних скарг без їх участі.
		Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
		Адвокат ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в своїх апеляційних скаргах посилаються на те, що вироком стосовно ОСОБА_14 , ухваленим за результатами угоди про визнання ним винуватості, створено преюдицію щодо винуватості ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих злочинів, що є незаконним та порушенням прав останніх.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що у кримінальному провадженні № 120190900100004605 від 07.02.2019 року про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.368-3, ч.4 ст.358 КК України, під час досудового розслідування, 08 лютого 2019 року між прокурором Івано-Франківської місцевої прокуратури ОСОБА_8 та підозрюваним ОСОБА_9 укладено угоду про визнання винуватості, згідно з якою підозрюваний беззастережно та повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не заперечував обставин їх вчинення (а.п. 5-6).
		Після укладення угоди про визнання винуватості з підозрюваним ОСОБА_14 , прокурор ОСОБА_8 , 08 лютого 2019 року затвердив обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні, який разом з угодою про визнання винуватості направив на розгляд до Івано-Франківського міського суду (а.п. 1-4).
		10 квітня 2019 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області затвердив угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_9 , та на підставі цієї угоди ухвалив оскаржуваний вирок.
		Частиною третьою статті 475 КПК України передбачено, що мотивувальна частина вироку на підставі угоди має містити, зокрема, формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.
		Викладаючи в мотивувальній частині вироку формулювання обвинувачення згідно з обвинувальним актом, судом першої інстанції стверджується про вчинення ОСОБА_9 певних дій, які містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.368-3, ч.4 ст.358 КК України.
		Крім того, при формулюванні обвинувачення у вироку щодо ОСОБА_9 судом першої інстанції встановлено, що обвинувачений діяв у співучасті з особами, щодо яких кримінальне провадження у суді не розглядалось, і які не брали участь у судовому розгляді, але при цьому у вироку зазначено прізвища цих осіб  ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а також, конкретні дії, вчинені кожним з цих осіб, дані стосовно їхніх посад.
		Відповідно до ч.1 ст.7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, однією з яких є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка у розумінні ст. 17 КПК України передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
		Відповідно до вимог ч.2 ст.475 КПК України вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених частиною третьою цієї статті.
		Відповідно до ч.3 ст.475 КПК України мотивувальна частина вироку на підставі угоди має містити: формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа; відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання; мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.
		Вимоги ч.3 ст.475 КПК України щодо мотивувальної частини вироку істотно відрізняються від вимог, які встановлені ч.3 ст.374 КПК України, відповідно до якої у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку суд повинен зазначити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним; докази на підтвердження встановлених судом обставин. 
		Таким чином, при ухваленні вироку про затвердження угоди, суд першої інстанції, не зазначає формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, а тільки вказує формулювання обвинувачення, яке висунуте особі, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення.
		При ухваленні вироку на підставі угоди про винуватість суд першої інстанції не встановлює обставини, вчиненого кримінального правопорушення, не досліджує докази і не надає їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, не вирішує питання про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину, а тільки затверджує угоду, яку було досягнуто між прокурором та обвинуваченим. 
		Разом з тим, суд першої інстанції повинен з`ясувати обставини, що дозволяють впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосовано, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним.
		За таких обставин, наведення у вироку суду першої інстанції формулювання обвинувачення, висунутого обвинуваченому, не має преюдиціального значення щодо інших співучасників кримінального правопорушення. 
		Разом з тим, колегія суддів враховує, що відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити відомості, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
		Згідно вимог кримінального процесуального закону формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням наявних кваліфікуючих ознак. 
		Зазначення в обвинувальному акті конкретних осіб, які є співучасниками злочину відповідає вимогам національного законодавства щодо конкретності пред`явленого обвинувачення та вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, стосовно права обвинуваченого бути негайно й детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.
		Зокрема, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що у кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).
		Колегія суддів вважає, що вчинення злочину у співучасті є важливою обставиною, яка підлягає обов`язковому зазначенню в формулюванні обвинувачення, оскільки дозволяє встановити характер дій обвинуваченого та ступінь його участі у вчиненні злочину, свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого злочину та дозволяє надати правильну правову оцінку діям обвинуваченого. 
		Відсутність конкретних даних про співучасників кримінального правопорушення при формулюванні обвинувачення порушує вимоги щодо конкретності обвинувачення, оскільки обвинувачений не має можливості бути детально проінформованим про істотні обставини обвинувачення щодо конкретних осіб, які приймали участь у вчиненні кримінального правопорушення разом з обвинуваченим та організувати ефективний захист своїх інтересів. 
		Відповідно до вимог ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначається формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини. 
		Таким чином, зазначення в угоді про визнання винуватості та у мотивувальній частині вироку на підставі угоди про визнання винуватості конкретних осіб, які є співучасниками вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, не порушує права та законні інтереси інших осіб, оскілки стосується безпосередньо обвинуваченого і не має преюдиціального значення для кримінальних проваджень стосовно інших співучасників злочину.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2019 року у даному кримінальному провадженні, на підставі ст. 379 КПК України, у мотивувальній частині вироку Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2019 року виправлено описки, а саме, замість зазначеного «директор ТОВ «Фаворит Авто» ОСОБА_11 та «інженер оцінювач ТОВ «Фаворит Авто» ОСОБА_12 » вказано «особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження», що додатково свідчить про відсутність правових підстав для задоволення апеляційних скарг. 
		Колегія суддів вважає, що у даному випадку скасування судового вироку, який набув законної сили та виконаний засудженим, не відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
		Право обвинуваченого на визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення та укладення угоди про визнання винуватості передбачено діючим кримінальним процесуальним законом і може бути вільно використано ним відповідно до принципу диспозитивності. 
		Невизнання своєї вини іншими співучасники кримінального правопорушення не може бути підставою, яка унеможливлює або ускладнює реалізацію права обвинуваченого на укладання угоди про визнання винуватості і не може бути правовою підставою для скасування вироку на підставі угоди про визнання винуватості.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення. 
		Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів,-
		 
		п о с т а н о в и л а :
		 
		Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_10 , який діє в інтересах ОСОБА_11 та ОСОБА_12 залишити без задоволення.
		Вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2019 року щодо ОСОБА_9 залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_3 
		 
		 Судді: ОСОБА_4 
		 
		 ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...