Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 909/560/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; інші договори.
Надіслано для оприлюднення: 21.10.2019. Зареєстровано: 21.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.10.2019.
Дата набрання законної сили: 08.10.2019
Результат оскарження 10.09.2020 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передано справу на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"08" жовтня 2019 р.                                     Справа №909/560/15
		 
		Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
		головуючого судді                                                             Галушко Н.А.
		суддів                                                                                Кравчук Н.М.                                                                                                    Орищин Г.В.
		 
		при секретарі Н.Кишенюк
		 
		за участю представників учасників процесу:
		прокурор: Яворський Я.Т.
		від позивача 1:   не з`явився
		від позивача 2: не з`явився
		від позивача 3: не з`явився
		від відповідача: Кучера Н.С. - адвокат; Подоляк В.Г. - адвокат
		ліквідатор Седлецький Олександр Валентинович
		 
		розглянувши апеляційні скарги Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості  б/н від 21.06.2019 (вх.ЗАГС № 01-05/2461/19) та Першого заступника прокурора Івано-Франківської області №05/2-238 вих-19 від 13.06.2019
		на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2019 (суддя Фанда О.М, повний текст рішення складено 03.06.2019, м. Івано-Франківськ)
		у справі № 909/560/15
		за позовом Заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави, в особі Міністерства аграрної політики та продовольства, м.Київ 
		Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", м.Бровари Київської області 
		Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, м.Івано-Франківськ
		до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон-ІФ", м.Іваног-Франківськ
		про визнання недійсним договору №36 від 25.10.2012 про передання майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність та визнання за Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості виключного права інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг за свідоцтвом №73383 
		 
		                              В С Т А Н О В И В :
		 
		Заступник прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства, Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон-ІФ" про визнання недійсним договору №36 від 25.10.2012 про передачу майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність, укладеного між Івано-Франківським обласним державним  об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості та ТОВ "Самсон-ІФ"; визнання за Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості виключного права інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг за Свідоцтвом №73383.
		Господарським судом Івано-Франківської області рішенням від 14.12.2016 у справі №909/560/15 позов задоволено частково: визнано недійсним договір  від 25.10.2012 № 36 про передання майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність, який укладений між Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості і товариством з обмеженою відповідальністю "Самсон-ІФ", в  решті позову відмовлено.
		Львівським апеляційним господарським судом постановою від 11.04.2017 рішення Господарського суду Івано-Франківської області  від 14.12.2016 у справі № 909/560/15  скасовано в частині задоволення позову про визнання недійсним договору від 25.10.2012 №36 про передання майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність, який укладений між  Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості і товариством з обмеженою відповідальністю "Самсон-ІФ. У скасованій частині прийнято нове рішення про відмову в позові. У решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2016 залишено без змін.
		Вищим Господарським судом України постановою від 07.11.2017 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2016 та постанову Львівського апеляційного Господарського суду від 11.04.2017 у справі № 909/560/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області з огляду на те, що в порушення приписів статті 41 ГПК України суди не вирішили питання про призначення у справі судової експертизи для роз`яснення питань, що виникли у вирішенні даного господарського спору і потребують спеціальних знань, судові акти попередніх інстанцій, прийняті без призначення у справі судової експертизи.
		Зокрема, при прийнятті постанови суд касаційної інстанції зазначив, що передача права власності на знак не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу.
		Враховуючи наведене, судова колегія зазначила, що під час нового розгляду справи необхідно вирішити питання щодо призначення у справі судової експертизи з дослідження, пов`язаного із захистом права інтелектуальної власності, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
		Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2019 у справі № 909/560/15 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнено з прокуратури Івано-Франківської області на користь ТОВ "Самсон-ІФ" 30 888,00грн  витрат по сплаті вартості судових експертиз.
		Рішення суду мотивовано тим, що спірний договір, який укладений між Івано-Франківським ОДОСП та ТОВ "Самсон-ІФ" не суперечить інтересам держави та встановленим цілям діяльності державного підприємства - Івано-Франківського ОДОСП. Внаслідок передачі від Івано-Франківського ОДОСП на користь ТОВ "Самсон-ІФ" можливості використання майнових прав на знак для товарів і послуг за умовами договору від 25.10.2012 № 36, Івано-Франківське ОДОСП, як співвласник, не позбавлене можливості володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому знаком для товарів і послуг на свій розсуд у межах, передбачених законом. Івано-Франківське ОДОСП та ТОВ "Самсон-ІФ" є співвласниками свідоцтва № 73383 від 15.03.2007, на підставі рішення № 14937 від 27.08.2013, що надає їм право використовувати знак.
		Першим заступником прокурора Івано-Франківської області та Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості подано апеляційні скарги №05/2-238 вих-19 від 13.06.2019 та б/н від 21.06.2019 (зазначені апеляційні скарги є ідентичними), в яких просять скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2019 у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам  справи.
		Зокрема, скаржники зазначають, що, не зважаючи на невідображення майна, а саме права власності на знак для товарів і послуг, засвідченого свідоцтвом № 73383, зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 15.03.2007 у балансі підприємства, воно не втрачає статусу державного майна та підлягає оцінюванню у встановленому Законом порядку. 
		Також, скаржники зазначають, що відповідно до звіту про визначення вартості майнових прав на знаки для товарів і послуг від 30.11.2013, ринкова вартість майнових прав на товарний знак за свідоцтвом № 73383 складає 7 612 000 грн, що значно перевищує один відсоток балансової вартості активів Об`єднання. Із долученого до матеріалів господарської справи висновку експертизи, проведеної в межах кримінального провадження, вбачається, що на день здійснення відповідачем реєстрації права власності на знак для товарів і послуг на підставі оскаржуваної угоди - 28.07.2013, вартість такого знаку становила понад 8 млн грн, що суттєво перевищує один відсоток балансової вартості активів Івано-Франківського ОДОСП.
		Окрім того, на думку скаржників, реєстрація передачі права власності ТОВ «Самсон-ІФ» на товарний знак в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг проведена тільки 27.08.2013.
		Таким чином, скаржники вважають, що зазначений висновок судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності та звіт про визначення вартості майнових прав на знаки для товарів і послуг підтверджує реальну вартість товарного знаку за свідоцтвом № 73383 на момент реєстрації речових прав за спірним договором № 36 від 25.10.2012. Вказане повністю виключає можливість того, що товарний знак набув більшої вартості уже після укладення спірного договору в процесі його використання, а невідображення в балансі Івано-Франківського ОДОСП товарного знаку за свідоцтвом № 73383 не нівелює його ринкову вартість.
		Також, скаржники вважають, що посилання директора ТОВ «Самсон-Іф» Сухомлин Л.О. на необізнаність товариства щодо порушень вимог законодавства при укладенні оскаржуваного договору, що виключає цивільну відповідальність з їх боку, є надуманими, оскільки остання у 2011 році очолювала Івано-Франківське ОДОСП в якості директора та знала про порядок відчуження майна виключно за погодженням з його розпорядником.
		Скаржники вважають, що внаслідок передачі майнових прав у співвласність відповідача, суттєво обмежено правомочності Івано-Франківського ОДОСП, як власника майнових прав. Вчинення такого правочину дозволило фактично вивести з ліквідаційної маси підприємства майно значної вартості, що негативно впливає на подальшу можливість погашення підприємством заборгованості, в тому числі зі сплати заробітної плати та перед бюджетом при здійсненні ліквідаційної процедури.
		Таким чином, спірний договір № 36 від 25.10.12, укладений між Івано-Франківським ОДОСП та ТзОВ «Самсон-ІФ», є договором про відчуження виключних майнових прав інтелектуальної власності у формі їх продажу поза конкурентними засадами.
		Окрім того, Першим заступником прокурора Івано-Франківської області та Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості в ході розгляду апеляційних скарг подано письмові пояснення, в яких скаржники, зокрема, зазначили, що за оспорюваним договором №36 від 25.10.2012 про передачу майнових прав на знак товарів і послуг у свіввласність з додатковою угодою всупереч ст..7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ч.13 ст.13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст..75 ГК України та Статуту підприємства без проведення незалежної оцінки та отримання погодження розпорядника майна та органу управління боржника відчужено по ціні 500грн. державне майно ринковою вартістю понад 8 млн.грн, чим завдано збитків інтересам держави в особі Івано-Франківського ОДОСП.
		ТОВ «Самсон-ІФ» у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення, посилаючись на те, що аргументи скаржників є недоведеними та грунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.
		Зокрема, товариство зазначає, що товарний знак не перебував на балансі підприємства на момент укладення спірного договору і докази про включення майна у баланс пізніше не можуть спричинити переоцінку фактів.
		Також, відповідач зазначає, що вартість товарного знака не була визначена на момент укладення договору.Передання 50% майнових прав на знак відносилось до оперативно-господарської діяльності позивача і не мало погоджуватись з розпорядником майна.
		Відповідач вважає, що здійснення прав інтелектувальної власності має окремий правовий режим, а правила щодо відчуження майна на інтелектуальну власність не поширюються.
		Представники сторін в судових засіданнях підтримали доводи та заперечення щодо вимог апеляційних скарг.
		Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08.10.2019 оголошено вступну та резолютивну частини  постанови Західного апеляційного господарського суду.          
		Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з огляду на наступне:
		Івано-Франківське обласне державне об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (ОДОСП) засновано на основі державної власності і входить до складу Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн "Укрспирт"), входить до сфери управління Міністерства аграрної політики України і є підзвітним йому.
		ОДОСП володіє на праві власності знаком для товарів і послуг, засвідченим у відповідності до ст.157 ГК України свідоцтвом № 73383 (том І а.с. 16).
		Як вбачається із матеріалів справи, 25 жовтня 2012 між Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (далі по тексту - Івано-Франківське ОДОСП) та ТОВ "Самсон-ІФ"  укладено договір № 36 про передання майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність, за умовами якого ОДОСП передає у спільну власність ТОВ "Самсон-ІФ", а останнє приймає у співвласність майнові права на наступний знак для товарів і послуг: свідоцтво на знак для товарів і послуг № 73383, зареєстроване 15.03.2007 Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства науки і освіти у повному обсязі, на які зареєстровано Знак (том І а.с. 18-19).
		В пункті 1.2 договору сторони погодили, що співвласник (ТОВ "Самсон-ІФ") з моменту підписання цього договору отримує право самостійно позначати згаданим Знаком продукцію згідно з переліком товарів, що вказані в Свідоцтві.
		Надалі, 25.10.2012 між Івано-Франківським ОДОСП та ТОВ "Самсон-ІФ" укладено угоду про внесення змін і доповнень до договору № 36 від 25.10.2012, якою договір про передання майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність  доповнено пунктом 1.4 такого змісту: "винагорода, в розмірі 500 грн. без ПДВ сплачується протягом 3-х років з моменту підписання цієї угоди". (том І а.с. 67).
		Державною службою інтелектуальної власності України 09.08.2013 прийнято рішення про опублікування в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на знак за свідоцтвом № 73383 у співвласність ТОВ "Самсон-ІФ". (том І а.с. 22).
		Згідно вищевказаного рішення та виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг від 27.08.2013 № 14937 власниками знаку за свідоцтвом № 73383 від 15.03.2007 є Івано-Франківське ОДОСП та ТОВ "Самсон-ІФ".
		Івано-Франківське ОДОСП засноване на державній власності і входить до складу Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості та до сфери управління Міністерства аграрної політики України (далі - Уповноважений орган управління) і є підзвітним йому.
		Об`єднання є юридичною особою та володіє закріпленим за ним на праві господарського відання майном (пункт 4.1 статуту Об`єднання).
		У відповідності до пункту 4.6 статуту об`єднання може мати знаки для товарів та послуг, які реєструються у встановленому законодавством порядку.
		В пункті 5.1 статуту об`єднання зазначено, що його майно є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання;
		Об`єднання не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об`єкти, що належать до основних фондів Об`єднання має право лише за попередньою згодою Уповноваженого органу управління на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом  (пункт 5.5 Статуту); укладати мирові угоди, що передбачають відчуження об`єктів, які належать до основних фондів, об`єднання має право тільки за попередньою згодою Уповноваженого органу управління. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, у тому числі передавати майно в оренду, об`єднання має право лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Господарським кодексом України та іншими законами України (пункт 5.5 Статуту).
		В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що 23 вересня 2015 року ТОВ "Самсон-ІФ" перерахувало на рахунок Об`єднання 500,00 грн. з призначенням платежу: винагорода згідно договору № 36 від 25.10.2012 про передання майнових прав на знак для товарів і послуг. Зазначені кошти повернуті Івано-Франківським ОДОСП ТОВ "Самсон-ІФ", з посиланням на помилковість їх перерахування.
		23 жовтня 2015 року ТОВ "Самсон-ІФ" повторно перерахувало зазначену суму коштів на рахунок Івано-Франківського ОДОСП.
		Враховуючи вищенаведені обставини, Заступником прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства, Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" подано позов про визнання недійсним договору №36 від 25.10.2012 про передання майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність та визнання за Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості виключного права інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг за свідоцтвом №73383 
		 
		Режим розпорядження торговельною маркою регулюється нормами Цивільного кодексу України - Главою 75 "Розпорядження майновими правами інтелектуальної власності", Господарським кодексом України - Главою 16 "Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності", Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (ст. 16), в яких передбачено виключне право власника знака користуватися і розпоряджатися знаком, і, зокрема, передавати право користування знаком.
		У відповідності до ст. 495 ЦК України майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором. 
		Згідно з ч. 1 ст. 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності, зокрема, є виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності та виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання.
		Як передбачено ч. 1 ст. 495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку, зокрема, є виключне право дозволяти використання торговельної марки та виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання.
		У відповідності до ст.ст. 177, 190 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
		Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України в постанові від 30.01.2013 у справі № 6-168-цс12, зазначаючи про те, що майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами, а тому майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
		Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Згідно з ч.ч.1,2 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		Як вбачається із матеріалів справи та зазначалось вище, у відповідності до п. 1.1 статуту Івано-Франківського ОДОСП, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 30.12.2009 № 959, Івано-Франківське ОДОСП засновано на державній власності і входить до складу Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, (концерн "Укрспирт"), входить до сфери управління Міністерства аграрної політики України (надалі - Уповноважений орган управління) і є підзвітним йому.
		У відповідності до п. 4.6. Статуту Івано-Франківського ОДОСП об`єднання може мати знаки для товарів та послуг, які реєструються у встановленому законодавством порядку
		В п. 5.1 статуту Івано-Франківського ОДОСП зазначено, що його майно є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.
		Об`єднання не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом Відчужувати майнові об`єкти, що належать до основних фондів, об`єднання має право лише за попередньою згодою Уповноваженого органу управління на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом  (п. 5.5. статуту).
		Укладати мирові угоди, що передбачають відчуження об`єктів, які належать до основних фондів, об`єднання має право тільки за попередньою згодою Уповноваженого органу управління. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, у тому числі передавати майно в оренду, об`єднання має право лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Господарським кодексом України та іншими законами України (п. 5.5. Статуту).
		У відповідності до п. 6.1. статуту Івано-Франківського ОДОСП матеріально-фінансовою основою діяльності об`єднання є статутний фонд, який утворений відповідно до рішення про створення об`єднання і обліковується на балансі Об`єднання.
		Судом першої інстанції встановлено, що, зокрема з матеріалів ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Івано-Франківського ОДОСП вбачається, що за період з 01.01.2012 по 01.03.2015, на дату укладення договору від 25.10.2012 № 36 в обліку Івано-Франківського ОДОСП не відображена вартість торгового знаку, співвласниками якого за умовами спірного договору є Івано-Франківський ОДОСП та ТОВ "Самсон-ІФ" (том І, а.с. 146-154). 
		Також  в рамках кримінального провадження № 32015090000000003 від 19.01.2015 встановлено, що майнові права на спірний знак для товарів та послуг на балансі Івано-Франківського ОДОСП не обліковувалися, по бухгалтерському та податковому обліках не числились.
		В ході провадження у справі  в суді першої інстанції, судом долучено до матеріалів справи копії інвентаризаційного опису "Майнових прав на знаки для товарів і послуг", проміжного звіту ліквідатора Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Седлецького О.В. №02-04/357 від 06.05.2019, поданого прокурором Івано-Франківської області.
		Із наданих матеріалів вбачається, що до Інвентаризаційного опису  основних засобів "Майнових прав на знаки для товарів і послуг" включено майнові права на знак для товарів і послуг  за свідоцтвом №73383.
		У відповідності до ч. 13 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції від 22.09.2010, керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.
		Згідно з ч.ч.14, 15 ст.13 зазначеного Закону розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Законом. Призначення розпорядника майна не є  підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.
		Враховуючи викладене, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що майнове право інтелектуальної власності щодо знаку для товарів та послуг, яке було предметом договору від 25.10.2012,  на момент укладення спірного договору не належало до основних фондів Івано-Франківського ОДОСП та відповідно не потребувало попередньої згоди Уповноваженого органу управління, як це передбачено в п. 5.5 Статуту та стосується основних фондів підприємства. 
		Окрім того, на момент укладення договору про передання майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність від 25.10.2012 № 36 вартість торгового знаку для товарів і послуг на балансі Івано-Франківського ОДОСП не відображена, що не дає підстав зазначити про обов`язковість надання органом управління боржника згоди на укладення такого договору в розмінні ч. 13 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		Отже, доводи скаржників щодо того, що спірний договір зі сторони Івано-Франківського ОДОСП стосовно відчуження об`єктів державної власності був укладений без погодження з суб`єктом управління майном, не заслуговує на увагу.
		Також, судова колегія зазначає, що згідно п.5 абз.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затв. наказом Міністерства фінансів України №242 віж 18.10.1999 права на знаки для товарів і послуг відносяться до нематеріальних активів. 
		Як підтверджується матеріалами справи, вартість майнових прав на спірний знак для товарів та послуг на момент укладення договору про передання майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність від 25.10.2012 № 36 не була визначена, оцінка вартості була проведена на замовлення Івано-Франківського ОДОСП через рік після укладення договору - 30.11.2013, згідно яких вартість становить 7 612 тис. грн без врахування ПДВ.
		З огляду на викладене не беруться до уваги твердження скаржників, що спірний договір № 36 від 25.10.12, укладений між Івано-Франківським ОДОСП та ТзОВ «Самсон-ІФ», є договором про відчуження виключних майнових прав інтелектуальної власності у формі їх продажу поза конкурентними засадами.
		Відповідно до ст.1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом  Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації  прав держави  як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням та розпорядженням ними у межах, визначених законодавством України з метою задоволення державних та суспільних потреб. 
		Згідно з ч.2 ст. 3 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" дія цього Закону не поширюється на управління об`єктами власності Українського народу, визначеними  ч.1 ст.13 Конституції України, а також на здійснення прав інтелектуальної власності.
		Отже, здійснення прав інтелектуальної власності має окремий правовий режим, а правила щодо відчуження майна - на інтелектуальну власність не поширюються.
		Відповідно до ч.25 ст.5-1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об`єктами державної власності, відповідно до покладених на нього завдань, у  межах, визначених законодавством, під час відчуження, застави (іпотеки) державного майна, передачі майна при укладенні інвестиційних договорів (у тому числі договорів про спільну діяльність), передачі державного майна та корпоративних прав до статутних капіталів господарських товариств виступає замовником оцінки майна, укладає договори про проведення оцінки майна. 
		З огляду на вищенаведене, оцінка майна передбачена при відчуженні державного майна, але як вбачається із вищенаведеної норми Закону, не стосується об`єктів інтелектуальної власності.
		Окрім того, відповідно до ст. 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" Кабінет Міністрів України затвердив Порядок відчуження об`єктів державної власності. Цей порядок визначає механізм та способи відчуження об`єктів державної власності, зокрема, відчуження майна - передача права власності на майно юридичним чи фізичним особам за процедурами та у спосіб, що передбачені цим Порядком;
		Дія цього Порядку поширюється на відчуження майна, що передано казенним підприємствам, державним комерційним підприємствам (їх об`єднанням), установам та організаціям (у тому числі у процедурі ліквідації за рішенням суб`єкта управління); майна, переданого Національній та галузевим академіям наук у безстрокове безоплатне користування (далі - суб`єкти господарювання) (ч.3 Порядку).
		Отже, правомірно вставновлено судом першої інстанції, що вказане поняття стосується виключно майна, а не об`єктів інтелектуальної власності і здійснення прав інтелектуальної власності не підпадає під загальні правила управління об`єктами державної власності. 
		У відповідності до п. 3.2.1 Статуту Івано-Франківського ОДОСП, основними напрямками його діяльності є виробництво та реалізація горілок та лікеро-горілчаних виробів.
		За таких обставин, спірний договір, який укладений між Івано-Франківським ОДОСП та ТОВ "Самсон-ІФ" не суперечить інтересам держави та встановленим цілям діяльності державного підприємства - Івано-Франківського ОДОСП, оскільки внаслідок передачі від Івано-Франківського ОДОСП на користь ТОВ "Самсон-ІФ" можливості використання майнових прав на знак для товарів і послуг за умовами договору від 25.10.2012 № 36, Івано-Франківське ОДОСП, як співвласник, не позбавлене можливості володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому знаком для товарів і послуг на свій розсуд у межах, передбачених законом. 
		У відповідності до витягу з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг від 02.03.2016 згідно свідоцтва № 73383 Івано-Франківське ОДОСП та ТОВ "Самсон-ІФ" є співвласниками свідоцтва №73383 від 15.03.2007, на підставі рішення № 14937 від 27.08.2013, що надає їм право використовувати знак, а також виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак, виключне право розпоряджатися правом на знак в порядку, встановленому статтею 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", та інші права, визначені цим Законом (том ІV а.с. 3-4).
		Разом з тим, суд звертає увагу, що норми чинного законодавства, зокрема ст. 388 Цивільного кодексу України, якою зазначено, що якщо  майно за відплатним договором  придбане у особи, яка не мала права  його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати  (добросовісний набувач) власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:- було загублене власником  або особою, якій він передав  майно у володіння; - було викрадене у власника або особи , якій він передав майно у володіння; - вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. 
		В спірному випадку жодної із підстав, передбачених у ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України, з фактичних обставин справи не вбачається. Навпаки, відповідач добросовісно уклав договір та неодноразово здійснював трансакцію по  оплаті договору відповідно до порядку та строків, про що свідчать долучені до матеріалів справи докази.
		Відповідно до ч.1 ст.1113 ЦК України за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.
		Згідно з ст..1 Закону України «Про  охорону прав на знаки для товарів і послуг» знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.
		Відповідно до ст..492 ЦК України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
		Згідно із ст..419 ЦК України право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного. Перехід права на об`єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ. Перехід права власності на річ не означає переходу права на об`єкт права інтелектуальної власності.
		Відповідно до ст.139 ГК України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів.
		Згідно з ст.177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
		Відповідно до ст.199 ЦК України результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об`єкти права інтелектуальної власності створюють цивільні права та обов`язки відповідно до книги четвертої цього Кодексу та інших законів.
		З огляду на викладене, оскільки право інтелектуальної власності та право власності на річ є самостійними категоріями передача кожного з цих прав є самостійним юридичним фактом, що породжує, змінює, припиняє правовідносини. 
		Правомірним є висновок суду першої інстанції, що за умовами оспорюваного договору від 25.10.2012 № 36 та, як вбачається із витягу з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг від 02.03.2016 відносно свідоцтва № 73383, право власності Івано-Франківського ОДОСП на знак для товарів та послуг за цим свідоцтвом не припинилося, так як не вибуло з його володіння, та не обмежило обсяг його повноважень як власника з володіння, користування та розпорядження цим правом інтелектуальної власності.
		З врахуванням наведененого, судова колегія зазначає, що скаржниками не доведено порушення прав та законних інтересів держави щодо використання права власності Івано-Франківського ОДОСП на знак для товарів та послуг за свідоцтвом № 73383, оскільки майно з державної власності не вибуло, так як за умовами оспорюваного договору Івано-Франківське ОДОСП не позбавлено права на використання права інтелектуальної власності на знак для товарів на послуг за свідоцтвом № 73383 від 15.03.2007, який в свою чергу (знак для товарів та послуг) не вибув з державного володіння.
		Твердження скаржників про те, що передача права власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України №73383 від 15.03.2007 може стати причиною введення в оману споживача щодо товару та (або) особи, яка виготовляє відповідний товар є помилковим з огляду на наступне.
		В ході розгляду справи в суді першої інстанції, на виконання вимог постанови Вищого господарського суді України від 07.11.2017, судом першої інстанції призначалась експертиза, за наслідками проведення якої,  відповідно до Висновку експерта №009/18  від 18.02.2019 встановлено, що знак для товарів  і послуг  за свідоцтвом України  №73383 від 15.03.2007 не є таким, що може ввести в оману споживача щодо товару та (або) особи, яка виготовляє товар або надає послуги. Знак для товарів та послуг за свідоцтвом України №73383 від 15.03.2017 не є таким, що може ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виготовляє товар або надає послуги при використанні цього знака Івано-Франківським обласним державним об`єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості та Товариством з обмеженою відповідальністю  "Самсон-ІФ" на підставі договору №36 від 25.10.2012. А також експертизою встановлено, що наявність зображення на продукції Товариства з обмеженою відповідальності "Самсон-ІФ" товарного знаку (свідоцтво №73383) не може ввести споживача в оману щодо походження товару, який виробляє Івано-Франківське обласне державне об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості.
		Також, судом першої інстанції правомірно не взято до уваги посилання прокурора на висновки Вищого господарського суду України у справі № 5002-33/6355-2010, викладені в постанові від 16.04.2013, оскільки в постанові суду касаційної інстанції йде мова про внесення знаку на товари та послуги визначеної вартості в якості вкладу з боку державної установи в спільну діяльність в цілях спільної інвестиційної діяльності, натомість предметом даного господарського спору є визнання недійсним договору про спільне використання знаку для товарів та послуг без ознак відчуження такого та посилання відповідача на висновки рішення ЄСПЛ та практику Вищого господарського суду України у справі № 927/709/16, викладені в постанові від 16.02.2017, оскільки у постанові суду касаційної інстанції йде мова про державний орган, який є однією із сторін договірних відносинах,  натомість в спірному випадку жодна із сторін договірних відносин не є державним органом.
		 
		Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
		Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. 
		У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		 
		З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2019 у справі №909/560/15 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає.
		 
		Судові витрати за перегляд рішення у даній справі в апеляційному порядку покладаються на скаржників в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України, у розмірі фактично понесених ними витрат.
		На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282-284 ГПК України,-          
		 
		Західний апеляційний господарський  суд
		                                                            
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		          1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2019 у справі № 909/560/15 залишити без змін, апеляційні скарги Івано-Франківського обласного державного об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості  б/н від 21.06.2019 (вх.ЗАГС № 01-05/2461/19) та Першого заступника прокурора Івано-Франківської області №05/2-238 вих-19 від 13.06.2019 залишити без задоволення.
		2. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.          
		 
		Повний текст постанови складено і підписано 21 жовтня 2019 року
		 
		 
		Головуючий суддя                                                        Галушко Н.А.
		 
		 
		суддя                                                                                 Кравчук Н.М.
		 
		 
		суддя                                                                                 Орищин Г.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...