Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/12392/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Застосування антимонопольного законодавства; оскарження рішень Антимонопольного комітету або його територіальних органів.
Надіслано для оприлюднення: 21.10.2019. Зареєстровано: 21.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.10.2019.
Дата набрання законної сили: 16.10.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"16" жовтня 2019 р.                                     Справа№ 910/12392/18
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Мальченко А.О.
		суддів:            Жук Г.А. 
		          Дикунської С.Я. 
		 
		при секретарі судового засідання Найченко А.М.,
		розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Котнар-М»
		на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019
		у справі №910/12392/18 (суддя Мандриченко О.В.)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Котнар-М»
		до   Антимонопольного комітету України
		про скасування рішення 
		за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Котнар-М» (надалі -  ТОВ «Котнар-М», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (надалі - АМКУ, відповідач) про скасування рішення Тимчасової адміністративної колегії АМКУ від 20.06.2018 № 7-р/тк у справі №127-26.13/143-17 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу (далі - оспорюване рішення АМКУ). 
		Вимоги позивача (з урахуванням заяви про зміну підстав позову)  обґрунтовані тим, що вказане рішення було прийнято відповідачем із суттєвими порушеннями та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого висновки та кваліфікація порушень, викладених АМКУ в оспорюваному рішенні, не відповідають дійсним обставинам справи, а позивача необґрунтовано притягнуто до відповідальності.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 у справі №910/12392/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідачем доведено, а позивачем не спростовано, що не подавши інформацію в повному обсязі на вимогу державного уповноваженого АМКУ у встановлений строк, ТОВ «Котнар-М» вчинило порушення, передбачене п. 14 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у зв`язку з чим оспорюване рішення АМКУ прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням та доведенням обставин, які мають значення для справи, а також з відповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
		Не погодившись із вищезазначеним судовим рішенням, ТОВ «Котнар-М» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
		Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення судом першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
		Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач наголошував на тому, що вимога відповідача про надання документів є незаконною, оскільки направлена позивачеві в межах справи за заявою, яка не підлягала розгляду відповідачем, а отже, надання чи ненадання, а також надання недостовірної інформації на незаконну вимогу АМКУ не може бути порушенням, яке останній кваліфікував за ст. ст. 13, 14, 15,  50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та, відповідно, відповідач не мав права застосувати до позивача санкції, передбачені ст. 52 вказаного Закону; відповідач не мав підстав для відкриття провадження за заявою нерезидента, яка скріплена підписом неуповноваженої особи; суд неправильно оцінив доводи позивача та надав неправильне тлумачення ст.  1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст. 55 Господарського кодексу України; судом залишено поза увагою доводи позивача про неправильне визначення відповідачем розміру штрафу, який мав бути розрахований, виходячи з доходу позивача виключно від реалізації продукції ТМ «O'DAILYS», а не з доходу за податковий (звітний) період ТОВ «Котнар-М» за 2017 рік; застосування такого розміру штрафу призвело до повної зупинки виробництва продукції ТМ «O'DAILYS» та ставить під загрозу діяльність ТОВ «Котнар-М»; позивач належним чином виконав вимогу відповідача від 30.11.2017 №127-26.4/09-13144, надавши всю наявну в нього інформацію; інформація, яка запитується АМКУ, має стосуватися виключно встановлення наявності або відсутності порушення економічної конкуренції; вимога АМКУ про надання інформації, що направлена позивачеві, прийнята з процесуальними порушеннями та є неправомірною, а тому невиконання такої вимоги не є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції; суд не звернув уваги на те, що право відмовитись від виконання незаконної вимоги з боку органу влади є абсолютним конституційним правом суб`єкта права, що супроводжується безумовним обов`язком органу влади утриматись від неправомірної дії. 
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 поновлено ТОВ «Котнар-М» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 у справі №910/12392/18, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, призначено до розгляду на 11.09.2019, встановлено АМКУ строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
		Відповідач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
		Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач вказував на те, що заявник - Компанія Р енд А Бейлі енд Ко є суб`єктом господарювання в розумінні ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а тому доводи апелянта про неправомірність дій АМКУ щодо розгляду заяви вказаної компанії є помилковими; вимога АМКУ була направлена правомірно згідно приписів ст.ст.  7, 16 та 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»; позивачем не було надано інформації на вимогу АМКУ у повному обсязі; законодавством не передбачено права суб`єкта господарювання на відмову від надання вимоги або частини вимоги уповноваженої особи АМКУ щодо подання інформації; твердження апелянта про неправильно здійснений АМКУ розрахунок штрафу є безпідставними, оскільки предметом справи №127-26.4/09-13144, за результатами розгляду якої прийнято оспорюване рішення АМКУ, є порушення, передбачене п. 14 ст.  50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді подання інформації у неповному обсязі, що є відмінним від порушення, передбаченого ст. 4 вказаного Закону, а тому штраф накладається у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. 
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 розгляд апеляційної скарги ТОВ «Котнар-М» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 у справі №910/12392/18 відкладено на 16.10.2019.
		У судове засідання позивач явку свого уповноваженого представника повторно не забезпечив, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
		Згідно з ч.ч. 1, 3  ст. 202    ГПК України    неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
		Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
		Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача, заслухавши думку представника відповідача, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за його відсутності.
		У судовому засіданні представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.
		16.10.2019 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.
		Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з розглядом АМКУ заяви Компанії Р енд А Бейлі енд Ко (м. Дублін, Ірландія) від 16.06.2017 №170616/13305 про недобросовісну конкуренцію в діях ТОВ «Котнар-М» під час виробництва та реалізації кремових лікерів «O'DAILYS», на адресу позивача було направлено вимогу державного уповноваженого АМКУ від 06.09.2017 №127-26/09-9582 (надалі - Вимога), у якій запропоновано позивачеві протягом 15 календарних днів з дня її отримання надати відповідачеві інформацію та належним чином засвідчені копії документів відповідно до 33 пунктів Вимоги.
		Листом вих.  № 124 від 27.09.2017 ТОВ «Котнар-М» подало інформацію до АМКУ, однак, така інформація була надана в неповному обсязі, а саме, не надано інформації на пункти 4, 7, 14, 16, 18, 19, 32 Вимоги.
		У зв`язку з наведеними обставинами рішенням Тимчасової адміністративної колегії АМКУ № 7-р/тк від 20.06.2018 у справі №127-26.13/143-17 визнано, що ТОВ «Котнар-М» вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання інформації в неповному обсязі на вимогу державного уповноваженого АМКУ від 06.09.2017 № 127-26/09-9582 у встановлений ним строк. За вказане порушення на ТОВ «Котнар-М» накладено штраф у розмірі 108  000,00 грн. 
		Не погоджуючись із висновками Тимчасової адміністративної колегії АМКУ щодо порушення ТОВ «Котнар-М» законодавства про захист економічної конкуренції, позивач звернувся з даним позовом до суду про скасування вказаного рішення АМКУ з підстав порушення та неправильного застосування відповідачем норм матеріального та процесуального права.
		Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, а твердження скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне. 
		В силу положень ч. 1 ст. 3 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 №2210-III (далі - Закон) законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
		Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону АМКУ є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
		Стаття 3 Закону до основних завдань АМКУ відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції АМКУ має повноваження, зокрема, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
		Частиною 1 ст. 48 Закону визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМКУ приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу тощо.
		Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу АМКУ, голови територіального відділення АМКУ, вимоги уповноважених ними працівників АМКУ, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
		За приписами п.  32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням АМКУ від 19.04.1994 №5 (в редакції Розпорядження АМКУ № 169-р від 29.06.1998 ), у   рішенні   наводяться  мотиви  рішення,  зазначаються встановлені  органом  Комітету  обставини  справи  з посиланням на відповідні  докази,  а  також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. 
		Частиною 1 ст. 60 Закону встановлено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМКУ повністю або частково до господарського суду.
		Відповідно до ч.ч.  6,7 ст. 12-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» рішення адміністративних колегій АМКУ та його територіальних відділень приймаються відповідно  від імені АМКУ або від імені його територіального відділення. Рішення адміністративної колегії повинно бути  підписане керівником органу АМКУ  або  іншою уповноваженою на це  посадовою  особою та не потребує підписання усіма членами даної колегії. 
		Таким чином, як роз`яснено у п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» від 26 грудня 2011 року № 15, у господарських судів немає правових підстав  для  висновку про відсутність у відповідних адміністративних  колегій  повноважень  щодо прийняття  рішень. Водночас сторонами  у судовому  процесі  виступають відповідно саме АМКУ або його територіальне відділення,  від  імені  яких  прийнято оскаржуване рішення. 
		Статтею 59 Закону визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМКУ є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
		Як було зазначено вище, пунктом 1 резолютивної частини оскаржуваного рішення АМКУ було встановлено, що  ТОВ «Котнар-М» вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання інформації в неповному обсязі на вимогу державного уповноваженого АМКУ від 06.09.2017 № 127-26/09-9582 у встановлений ним строк.
		Згідно з роз`ясненнями, наданими у пункті 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» від 26 грудня 2011 року № 15, у перевірці правильності застосування органами АМКУ пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» судам необхідно враховувати, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов`язок з надання інформації передбачено статтею 22 -1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань.
		Судам у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі АМКУ, його територіальному відділенню слід з`ясовувати, чи було повідомлено суб`єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.
		Як правильно встановлено місцевим господарським судом, інформація позивачем у встановлені Вимогою відповідача строки (до 28.09.2017), була надана в неповному обсязі, а саме, позивач з 33 пунктів Вимоги не надав інформацію на 8 пунктів, що підтверджується листом ТОВ «Котнар-М»  вих.  №124 від 27.09.2017.
		При цьому, як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і в апеляційній скарзі позивач не заперечував того, що інформація була надана на Вимогу АМКУ в неповному обсязі.
		Однак, на переконання позивача, ним було правомірно надано відповідь на всі спірні 8 пунктів Вимоги в тих межах, якими він володів на дату кінцевого строку надання відповіді.
		В подальшому, листами вих.  №143 від 24.11.2017 та вих.  №33 від 06.03.2018 позивач надав відповіді на всі інші пункти Вимоги, у зв`язку з чим станом на 24.11.2017 ТОВ «Котнар-М» надало інформацію на всі пункти  Вимоги АМКУ.  
		Разом з тим, обґрунтовуючи наявність підстав для скасування оспорюваного рішення АМКУ, позивач, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, зазначав наступне:
		- відповідач відповідно до ст. 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не встановив, чи є скаржник суб`єктом звернення відповідно до Закону та чи має скаржник право на звернення з заявою до відповідача, як це передбачено ст. 36 Закону та абз. 3 п. 17 розд. VI «Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», що затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994  № 5;
		- власником продукції лікерів «БЕЙЛІС», що реалізовуються на території України є не скаржник - Компанія Р енд А Бейлі енд Ко (м. Дублін, Ірландія), а українська компанія ТОВ «БАЯДЕРА-ІМПОРТ»;
		- вимога відповідача про надання документів є незаконною, оскільки вона направлена позивачеві у рамках справи, за заявою, яка не підлягала розгляду відповідачем, а отже, надання чи ненадання, а також надання недостовірної інформації на незаконну вимогу відповідача не може бути порушенням, яке відповідач кваліфікував за ч.ч. 13-15 ст. 50 Закону, та відповідно відповідач не мав права застосувати до позивача санкції передбачені ст. 52 Закону.
		Надавши оцінку наведеним доводам позивача, на переконання суду апеляційної інстанції, місцевим господарським судом правомірно визнано їх необґрунтованими та безпідставними, виходячи з на ступного.
		Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно зі статтею 9 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Голова Антимонопольного комітету України має статус державного уповноваженого, передбачений цим Законом.
		Відповідно до п. 6 ч. 1  ст. 16 вказаного Закону  державний уповноважений АМКУ має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
		Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу АМКУ, голови територіального відділення АМКУ, вимоги уповноважених ними працівників АМКУ, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
		Відповідно до частини 2 статті 22-1 вказаного Закону документи, статистична та інша інформація, необхідні для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, надаються на вимогу органу АМКУ, голови територіального відділення АМКУ, уповноважених ними працівників АМКУ, його територіального відділення безкоштовно. Вимоги органу АМКУ, голови територіального відділення АМКУ можуть передбачати як одноразове, так і періодичне надання інформації.
		Статтею 21 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадові особи зобов`язані передавати АМКУ та його територіальним відділенням відомості, що можуть свідчити про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
		Суд першої інстанції правомірно зауважив, що неподання суб`єктом господарювання інформації на вимогу органу АМКУ є конкретним актом невиконання конкретної заснованої на законі вимоги державного органу, що й тягне за собою встановлену чинним законодавством відповідальність, незалежно від того чи було в подальшому визнано недійсним рішення органу АМКУ у справі, під час розгляду якої була витребувана інформація.
		Крім того, законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, за яких органи АМКУ мають право вимагати відповідну інформацію у суб`єктів господарювання та інших осіб.
		Відсутність законодавчих обмежень щодо підстав витребування АМКУ необхідної йому інформації підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 14.08.2012 у справі №08/03/26/64/2011.
		При цьому, з огляду на приписи ч. 1  ст. 16 Закону, обов`язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи органу АМКУ повинен виконуватись суб`єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом АМКУ справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.
		Як вбачається з матеріалів справи, Компанія Р енд А Бейлі енд Ко (м.  Дублін, Ірландія) є власником торговельних марок «BAILEYS» за свідоцтвами України №№ 8539, 34742, 34743, 34744, 116920, 145524, 147658, 155136, 174025, 183002, 184659 та є відомим у всьому світі (у тому числі в Україні) виробником алкогольної продукції під зазначеною серією торговельних марок.
		Вказане також підтверджується постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/4071/17 за позовом Р енд А Бейлі енд Ко (м. Дублін, Ірландія) до TOB «Котнар-М» та TOB «Торговий дім «Медіатрейдінг» про визнання торговельних марок добре відомими та припинення порушення прав інтелектуальної власності).
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою: група суб`єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб`єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності.
		Таким чином, законодавством встановлено, що під визначення «суб`єкт господарювання» підпадають лише такі суб`єкти господарювання, в яких кумулятивно зберігаються наступні ознаки:
		- це є юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності;
		- така юридична особа здійснює діяльність з виробництва реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою.
		Відповідно до пункту 17 розділу IV Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - Правила), «Особами, які мають право подавати заяву відповідно до абзацу другого частини першої статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» або частини першої статті 28 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», є суб`єкти господарювання - конкуренти, постачальники чи покупці відповідача та інші фізичні та юридичні особи, які можуть підтвердити, що дії чи бездіяльність відповідача, визначені зазначеними законами як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть безпосередньо і негативно вплинути на їхні права. Такі заяви мають відповідати вимогам, викладеним у пункті 18 цих Правил.
		Тобто заяву до АМКУ можуть подавати безпосередні виробники товару, а також й інші особи, які можуть підтвердити, що дії чи бездіяльність відповідача (у справі Комітету), визначені законами як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть безпосередньо і негативно вплинути на їхні права.
		Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявник - Компанія Р енд А Бейлі енд Ко (м.  Дублін, Ірландія) є суб`єктом господарювання в розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки дана компанія є офіційно зареєстрованою юридичною особою та здійснює діяльність з виробництва та реалізації відповідних товарів, а тому доводи позивача стосовно того, що заява компанії Р енд А Бейлі енд Ко (м. Дублін, Ірландія) не підлягає розгляду АМКУ є помилковими та не ґрунтуються на жодних нормативно-правових актах.
		При цьому, Компанія Р енд А Бейлі енд Ко (м. Дублін, Ірландія) у заяві про захист від недобросовісної конкуренції надала АМКУ копії свідоцтва про державну реєстрацію на території Ірландії та статутних документів.
		Твердження апелянта про те, що власником продукції лікерів «БЕЙЛІС», що реалізуються на території України є не компанія Р енд А Бейлі енд Ко (м.Дублін, Ірландія), а українська компанія ТОВ «Баядера-Імпорт», колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
		Компанія Р енд А Бейлі енд Ко (м. Дублін, Ірландія) здійснює господарську діяльність на території України опосередковано - через представництво «ДІАГЕО СКОТЛАНД ЛІМІТЕД» та офіційного дистриб`ютора та імпортера TOB «Баядера-Імпорт», що підтверджується вищевказаною постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2018 у справі №910/4071/17.
		Крім того, Компанія Р енд А Бейлі енд Ко у своїй заяві в додатках надало АМКУ довідку, в якій зазначено, що TOB «Баядера-Імпорт» є офіційним імпортером лікеру марки «BAILIES» з 2005 року.
		Отже, враховуючи наведені приписи пункту 17 розділу IV вищевказаних Правил, таку заяву до АМКУ має право подавати не лише безпосередній виробник товару, а саме, компанія Р енд А Бейлі енд Ко, але й інші особи, які можуть підтвердити, що дії чи бездіяльність відповідача (у справі АМКУ), визначені законами як порушення законодавства про захист економічної конкуренції та можуть безпосередньо і негативно вплинути на їхні права, у тому числі й офіційний імпортер лікеру марки «BAILIES» -  TOB «Баядера-Компані», а тому й вимога, направлена на підставі статей 7, 16 та 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», була направлена правомірно та з дотриманням усіх норм законодавства.
		Однак, як вбачається з матеріалів справи, доказів на підтвердження того, що позивач подав АМКУ інформацію у встановлені строки та в необхідних обсягах, яка вимагалась відповідачем, матеріали справи не містять, а позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів не надано.
		За наведених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач в оскаржуваному рішенні  дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем у встановлений строк не надано запитуваної на вимогу державного уповноваженого АМКУ від 06.09.2017 №127-26/09-9582 інформації у повному обсязі, а тому такі дії TOB «Котнар-М» є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
		При цьому, колегія суддів зазначає, що Закон України «Про Антимонопольний комітет України» та інші нормативно-правові акти не містять положень про право суб`єктів господарювання на відмову від виконання вимоги АМКУ щодо подання інформації, необхідної для реалізації завдань, покладених на органи АМКУ.
		Відповідно до ч.  3 ст. 22 вказаного Закону невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу АМКУ, голови територіального відділення АМКУ, вимог уповноважених ними працівників АМКУ, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
		Згідно зі статтею 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції»  порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		Крім того, у Вимозі позивачу було повідомлено, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації Комітету визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону.
		Доводи апелянта про неправильне визначення відповідачем в оспорюваному рішенні АМКУ розміру штрафу, який мав бути розрахований, виходячи з доходу позивача виключно від реалізації продукції ТМ «O'DAILYS», а не з доходу за податковий (звітний) період ТОВ «Котнар-М» за 2017 рік, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.
		Відповідно до частини 2  статті 52 вказаного Закону за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 14 статті 50 даного Закону,  накладається штраф у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
		За інформацією Державної фіскальної служби України, сума доходу за податковий звітний) період ТОВ «Котнар М» за 2017 рік становить 134  651  739,00  грн, що не заперечується позивачем.
		Таким чином, граничний розмір штрафу, за вчинення ТОВ «Котнар М» порушення, передбаченого пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» становить 1 346 517,39  грн.
		Разом з тим, у пункті 2 резолютивної частини оспорюваного рішення АМКУ на ТОВ «Котнар М» накладено штраф у розмірі 108  800,00  грн, тобто, розрахунок розміру штрафу здійснено відповідачем в межах чинного законодавства.
		Твердження апелянта про те, що у даному випадку штраф застосовується у провадженні, предметом якого є недобросовісна конкуренція при виробництві та реалізації товару TM «O'DAILYS», а тому базовий розмір повинен братися з розміру доходу (виручки) продавця від реалізації продукції, пов`язаної з порушенням, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки предметом справи № 127-26.13/143-17, за результатами розгляду якої прийнято оспорюване рішення АМКУ, є порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді подання інформації в неповному обсязі на вимогу державного уповноваженого АМКУ, тобто є окремим правопорушенням, відмінним від порушення, передбаченого статтею 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».
		Дослідивши зібрані у справі документи, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення АМКУ діяв у межах власних повноважень, у порядку та спосіб, встановлений законом, висновки, викладені в оспорюваному рішенні АМКУ, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.
		Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно з ч.ч.  1-3 ст.  13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. 
		Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. 
		Водночас, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.
		Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що позивачем не доведено обставин, з якими закон пов`язує можливість визнання недійсними та скасування рішень АМКУ, колегія суддів вважає, що права позивача, за   захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог та визнання недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії АМКУ від 20.06.2018 № 7-р/тк у справі №127-26.13/143-17.
		Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1   ст. 9 Конституції України  та беручи до уваги ратифікацію   Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР   Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття  Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати  Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод  (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
		З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
		Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 у справі №910/12392/18 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТОВ «Котнар-М» має бути залишена без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. 
		Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта. 
		Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Котнар-М» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 у справі №910/12392/18 залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 у справі №910/12392/18 залишити без змін.
		3. Матеріали справи №910/12392/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст.  ст.  286-291 ГПК України.
		          Повний текст постанови складено 21.10.2019.
		 
		Головуючий суддя                                                            А.О. Мальченко 
		 
		Судді                                                                                Г.А. Жук
		 
		                                                                                С.Я. Дикунська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...