Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 803/3519/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 21.10.2019. Зареєстровано: 22.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.10.2019.
Дата набрання законної сили: 15.10.2019
Номер судового провадження: К/9901/25709/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		15 жовтня 2019 року 
		Київ
		справа №803/3519/15
		адміністративне провадження №К/9901/25709/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
		суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
		розглянувши в попередньому судовому засіданні
		касаційну скаргу Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області
		на     постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 (суддя Мачульський В.В.) 
		та     ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016  (судді Каралюс В.М., Затолочний В.С., Матковська З.М.)
		у справі № 803/3519/15
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофрукт» ЛТД
		до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області
		про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофрукт» ЛТД (далі - позивач, ТОВ «Агрофрукт» ЛТД) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - відповідач, Ковельська ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.09.2015 № 0007251501 та № 0007261501.
		Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12.10.2015, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 , позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 11 вересня 2015 року № 0007251501 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2015 року у розмірі 84 545,00 грн., а також нарахування штрафних санкції у розмірі 42 272,50 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 11 вересня 2015 року № 0007261501. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016  в частині задоволених позовних вимог і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. 
		Позивач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Рішення судів в частині відмовлених позовних вимог не оскаржуються.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 14.08.2015 по 20.08.2015  посадовою особою відповідача згідно із підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 14.08.2015 № 542, направлення від 14.08.2015 № 42/03-06-1501-23 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТОВ «Агрофрукт ЛТД» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2015 року, червень 2015 року, за результатами якої складено акт від 28.08.2015 № 651/03-06-1501/31462284 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, чим завищено бюджетне відшкодування за травень 2015 року на суму 85 894,00 грн. та за червень 2015 року на суму 193 742,00 грн. 
		На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 11.09.2015  прийнято податкові повідомлення-рішення № 0007251501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 85  894 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 42  947 грн та № 0007261501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 193  742 та застосовано штрафні санкції в сумі 96  871 грн.
		Як вбачається з акта перевірки від 28.08.2015 № 651/03-06-1501/31462284   та доводів касаційної скарги підприємством до складу податкового кредиту з якого сформоване бюджетне відшкодування за травень-червень 2015 року включені витрати на спорудження основних засобів, які наразі не введені в експлуатацію та обліковуються на бухгалтерському рахунку 15 «Капітальні інвестиції», а не на рахунку 10 «Основні засоби». На думку податкового органу, включення цих витрат до складу податкового кредиту (бюджетного відшкодування) є передчасним та можливе лише після введення основного засобу в експлуатацію.  В касаційній скарзі податковий орган також посилається на позицію Вищого адміністративного суду України, що викладена в ухвалі від 17.04.2014 в провадженні № К/9991/69049/12.
		Суд першої інстанції, висновки якого підтримала колегія суддів суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується колегія судді суду касаційної інстанції, виходив з такого.
		Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з  розділом V цього Кодексу.
		Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Відповідно до пункту 198.1  статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
		Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
		Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України  сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
		При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України).
		За правилами пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
		Вiдповiдно до Інструкцiї про застосування Плану розрахункiв бухгалтерського облiку активiв, капiталу, зобов`язань i господарських операцiй пiдприємств i органiзацiй, затвердженої наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 30 листопада 1999 року № 291 (зареєстровано в Мiнiстерствi юстицiї України 21 грудня 1999 року за № 893/4186; у редакцiї, чиннiй на час виникнення спiрних вiдносин), збiльшення зазнаних витрат на придбання або створення матерiальних та нематерiальних необоротних активiв вiдображається за дебетом рахунку 15 «Капiтальнi iнвестицiї», а за кредитом цього рахунку - їх зменшення (введення в дiю, прийняття в експлуатацiю придбаних або створених нематерiальних активiв тощо).
		Водночас рахунок 10 «Основнi засоби» призначено для облiку й узагальнення iнформацiї про наявнiсть та рух власних або отриманих на умовах фiнансової оренди об`єктiв i орендованих цiлiсних майнових комплексiв, якi вiднесенi до складу основних засобiв, а також об`єктiв iнвестицiйної нерухомостi.
		Відтак, вірним є висновок судів попередніх інстанцій, що платники податку мають право на бюджетне вiдшкодування, якщо за даними бухгалтерського та податкового облiку податковий кредит нарахований внаслiдок придбання або спорудження (будiвництва) основних фондiв (основних засобiв, у тому числi iнших необоротних матерiальних активiв та незавершених капiтальних iнвестицiй у необоротнi капiтальнi активи). Зарахування на баланс основних засобів може бути відображене за дебетом рахунку 10 «Основні засоби» та кредитом рахунку 15 «Капітальні інвестиції» у разі введення основних фондів в експлуатацію, а право на бюджетне відшкодування відповідно до вимог Податкового кодексу України не залежить від обліку основних фондів на 10 рахунку бухгалтерського обліку та від моменту введення в експлуатацію основних фондів.
		Таким чином, якщо зазнані платником витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу) відображені на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», цей платник податку має право на отримання бюджетного відшкодування.
		Щодо посилання скаржника на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17.04.2014 в провадженні № К/9991/69049/12, то колегія суддів зазначає, що у відповідності до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України (пункт 8 частини 1 Розділ VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України).
		Відповідно до частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції на момент звернення до суду з касаційною скаргою) при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу. 
		Таким чином, обов`язковими для застосування Верховним Судом є висновки щодо застосування норми права, які викладені в постановах Верховного Суду та рішеннях ухвалених Верховним Судом України. Відтак суд не приймає посилання відповідача на позицію, викладену в рішенні Вищого адміністративного суду України.
		Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.
		Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Враховуючи викладене,  суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій  виконано  всі  вимоги  процесуального  законодавства, всебічно  перевірено  обставини  справи,  вирішено  справу  у  відповідності  до  норм  матеріального  права, постановлено  обґрунтовані  рішення,  в  яких  повно  відображені  обставини,  що  мають  значення  для  справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
		Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення. 
		Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.10.2015 та   ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016  у справі № 803/3519/15 залишити без змін. 
		       Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя    І.А. ВасильєваСудді:    С.С. Пасічник     В.П. Юрченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...