Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/9071/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.10.2019. Оприлюднено: 24.10.2019.
Дата набрання законної сили: 26.09.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №755/9071/18
		Апеляційне провадження №22-ц/824/9744/2019
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		 
		26  вересня 2019 року                                                                                          м. Київ
		 
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 
		головуючого судді           Журби С.О., 
		суддів                                   Таргоній Д.О., Приходька К.П., 
		за участю секретаря                     Тімуш Д.І.,
		розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Шоста Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та усунення від права на спадкування,
		      
		В С Т А Н О В И В:
		 
		В червні 2018 року позивач звернувся до суду з позовними вимогами про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та усунення від права на спадкування,обґрунтовуючи його наступним:
		Вона з16.05.1984 року перебувала з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі., який 31.07.2001 року було розірвано. Незважаючи на офіційне припинення шлюбу, починаючи з жовтня 2001 року позивач разом із колишнім чоловіком продовжили проживати як чоловік і дружина, але вже без офіційної реєстрації шлюбу в органах РАЦС. Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, підтримували одне одного, придбавали побутові речі і спільно робили ремонт в квартирі, в якій проживали. Встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу необхідно позивачу з метою захисту права власності на Ѕ частину спільно нажитого майна та прийняття спадщини. 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, після смерті якого відкрилась спадщина на квартиру, гараж та взуттєву майстерню. Син померлого - ОСОБА_2 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщину після смерті батька. Брат покійного - ОСОБА_3 також  є потенційним спадкоємцем. Оскільки її покійний чоловік в останній період свого життя тяжко хворів, йому важко було пересуватись, він мав хронічні захворювання, потребував постійного догляду і сторонньої допомоги, а позивач самостійно здійснювала догляд за ним, просила усунути відповідачів як спадкоємців від права на спадкування за законом.  Зазначила, що відповідачі,  будучи обізнаними про стан здоров`я родича, не приймали ніякої участі у покращенні його становища, не надавали ніякої допомоги і не приїжджали до нього. 
		Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09 квітня 2019 року в задоволенні вищезазначеного позову відмовлено. 
		Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати. Обґрунтував скаргу тим, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і є необґрунтованими. Судове рішення має ряд суперечностей, які впливають на правильність оскаржуваного рішення. Суд не повно з`ясував обставини, що мають значення для справи. Жодних мотивів та обґрунтувань своїх висновків для відмови в задоволенні позову в оскаржуваному рішенні не зазначено. Крім того дослідженим по справі доказам та показам свідків дана неналежна правова оцінка. 
		У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2   заперечує щодо змісту і вимог апеляційної скарги. Вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. 
		У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для його зміни чи скасування відсутні.
		Позивач, звертаючись до суду, свої позовні вимоги обґрунтовувала двома головними  обставинами: вона разом з померлим   ОСОБА_4 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу на протязі з 2001 по 2017 рік; відповідачі, знаючі про перебування спадкодавця в безпорадному стані, ухилися від надання допомоги останньому.
		Положеннями ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів  міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення  для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази  подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
		За результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем тих обставин, які вона поклала в основу своїх позовних вимог. Надані докази на підтвердження факту проживання однією сім`єю були ретельно перевірені і оцінені судом, за результатом чого і було констатовано, що вони не можуть беззаперечно доводити таку обставину. Погоджується з цим і колегія суддів апеляційного суду. Зокрема покази допитаних в ході розгляду справи свідків, по-перше містять суперечності один одному, по-друге, і найголовніше, посвідчують лише факт існування певних взаємовідносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , в той же час не містять інформації стосовно обставин, які б давали підстави вважати, що характер таких взаємовідносин носив саме ознаки взаємовідносин подружжя, зокрема: введення спільного господарства, наявність спільного бюджету, постійне спільне проживання, тощо. За таких умов доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованими та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності таких посилань позивача. 
		Стосовно доводів позивача щодо усунення відповідача від права на спадкування.
		Приписами ч.5 ст.1224 ЦК України встановлено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. 
		Вищезазначена правова конструкція передбачає можливість усунення особи від спадкування за умови доведення одночасного існування наступних двох обставин:
		-         перебування спадкодавця в безпорадному стані;
		-         свідоме ухилення особи від надання допомоги спадкодавцю за умови обізнаності про стан спадкодавця та можливості надання такої допомоги. 
		            Апелянт, стверджуючи про те, що ОСОБА_4 перебував в безпорадному стані, належних та допустимих доказів з цього приводу, як то відповідних досліджень, висновків спеціалістів (експертів), ні до суду першої інстанції, ні при розгляді справи апеляційним судом, не представив. Відсутнє пряме встановлення безпорадності стану й у медичній документації померлого ОСОБА_4 . Лише стосовно періоду з 12 по 22 листопада 2017 року медична документація містить вказівку на потребу останнього у сторонній допомозі. В той же час потреба в сторонній допомозі не є тотожною безпорадному стану. Окрім того, у вказаний період ОСОБА_4 перебував в медичній установі, яка за своїм призначенням і покликана надавати медичну допомогу людям в зазначену стані. При цьому сама позивач стверджувала, що у вказаний період ні  ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 не повідомляли про стан ОСОБА_4 , відтак мова про свідоме ухилення сином та братом померлого від обов`язку надання допомоги останньому в даному випадку йти не може, оскільки ухилення від обов`язку передбачає принаймні необхідність обізнаності особи щодо наявності у неї такого обов`язку.          
		Зважаючи на досліджені обставини, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні. 
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд 
		     
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 
		Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 квітня 2019 року залишити без змін. 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
		 
		 
		Головуючий                                                                                  С.О. Журба
		 
		 
		Судді                                                                                               Д.О. Таргоній  
		 
		 
		                                                                                                                      К.П. Приходько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...