Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 619/3964/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Заява про забезпечення позову, доказів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.10.2019.
Дата набрання законної сили: 02.10.2019
Номер судового провадження: 14-416цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 жовтня 2019 року
		м. Київ
		 
		Справа № 619/3964/16-ц
		Провадження № 14-416цс19
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О. М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Малоданилівська селищна рада Дергачівського району Харківської області (далі - Малоданилівська сільрада), ОСОБА_2 , 
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 
		 
		на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 лютого 2017 року у складі судді Жорняка О. М. та рішення Апеляційного суду Харківської області від 07 серпня 2017 року у складі колегії суддів Кругової С. С., Котелевець А. В., Пилипчук Н. П.
		 
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Малоданилівської сільради про визнання рішення недійсним та 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив визнати недійсним рішення Малоданилівської сільради ХІІ сесії VIIскликання від 02 серпня 2016 року «Про врегулювання договірних відносин між Малоданилівською селищною радою та ОСОБА_2 » (далі - рішення  Малоданилівської сільради від 02 серпня 2016 року).
		 
		Вимоги мотивував тим, що йому на праві власності належить 32/100 частини нерухомого майна - комплексу за адресою: АДРЕСА_1 . Інша частина комплексу належить Виробничому підприємству «Харківполімернитка» (далі - ВП «Харківполімернитка») - 25/100 частини, ОСОБА_3 - 19/100 частини, ОСОБА_2 - 20/100 частини. 4/100 частини комплексу є безхазяйним майном, що залишилося після припинення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «АТП-2029» (далі - ТОВ «АТП-2029»). Цей комплекс розміщений на земельній ділянці державної власності, що знаходиться за межами населеного пункту, площею 0,9632 га з кадастровим номером 6322055900:00:003:0725. Рішенням  Малоданилівської сільради від 02 серпня 2016 року зазначену земельну ділянку передано ОСОБА_2 в оренду на 49 років. На його думку, передача в оренду земельної ділянки, на якій розміщене майно, порушує його право як співвласника.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Дергачівського  районного суду  Харківської області від 21 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним рішення Малоданилівської сільради від 02 серпня 2016 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що Малоданилівська сільрада не мала права розпоряджатися земельною ділянкою державної власності, що знаходилась за межами населеного пункту.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 07 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 лютого 2017 року змінено в частині розподілу судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін в частині задоволення позовних вимог про визнання рішення Малоданилівської сільради від 02 серпня 2016 рокунедійсним, апеляційний суд керувався тим, що судове рішення в цій частині ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У серпні2017 року ОСОБА_2 подаладо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що спірна земельна ділянка передана в оренду позивачу як суб`єкту господарювання, а не фізичній особі, крім того, на публічно-правові спори із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень поширюється юрисдикція адміністративних судів, тому вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Позиція інших учасників справи
		 
		У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень, просить касаційну скаргу відхилити, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
		 
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», якимЦивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 10 липня 2019 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		 
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06 серпня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у порядку письмового провадження).
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї доводи, матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. 
		 
		За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		 
		Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником 32/100 частин нерухомого майна - комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстроване ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Іншими співвласниками ідеальних часток нерухомого майна - комплексу за цією ж адресою є: ВП «Харківполімернитка» - 25/100 частини, ОСОБА_3 - 19/100, ОСОБА_2 - 20/100, 4/100 частини не належить жодній особі.
		Зазначений комплекс розміщений на одній суцільній земельній ділянці державної власності, що знаходиться за межами населеного пункту, площею 0,9632 га з кадастровим номером 6322055900:00:003:0725.
		 
		Рішенням Малоданилівської сільради LXVIIсесії VIскликання від 02 жовтня 2015 року ОСОБА_1 як фізичній особі - підприємцю (далі - ФОП) надано дозвіл на проведення інвентаризації земельної ділянки, яка знаходиться в оренді для обслуговування виробничих приміщень, за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Рішенням Малоданилівської сільради від 02 серпня 2016 року ОСОБА_2 передано в оренду терміном на 49 років спільну неподільну земельну ділянку з кадастровим номером 6322055900:00:003:0725, площею 0,9632 га для обслуговування виробничих приміщень, де 20/100 частини перебуває у її власності за адресою: АДРЕСА_1 . Цим же рішенням вирішено укласти договір оренди із ОСОБА_2 та провести його державну реєстрацію (пункт 4 рішення).
		 
		ОСОБА_1 , звертаючись із цим позовом до суду, вважає, що рішення Малоданилівської сільради від 02 серпня 2016 року порушує його права як співвласника нерухомого майна на земельну ділянку під комплексом, унеможливлює правочини із ним, що фактично нівелює його право на розпорядження приватною власністю.
		 
		Вирішуючи питання стосовно юрисдикції цього спору, Велика Палата Верховного Суду керується такими міркуваннями.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Визначити, яким саме судом та за якими правилами має бути розглянутий спір, і має судова юрисдикція.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, передбачалося, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		У статті 19 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		 
		Можна зробити висновок, що суди загальної юрисдикції не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
		 
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
		 
		Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		 
		Частиною першою статті 6 КАС України у вказаній редакції передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		 
		Аналогічне положення міститься у частині першій статті 5 КАС України у редакції від 03 жовтня 2017 року.
		Отже, одним із учасників адміністративного спору є суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства.
		 
		Також у пункті 1 частини першої статті 3 КАС України у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року, та в пункті 1 частини першої статті 4 КАС України в редакції від 03 жовтня 2017 року надано визначення публічно-правового спору як спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій у пункті 4 частини першої статті 3 КАС України у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року, та пункті 5 частини першої статті 4 КАС України в редакції від 03 жовтня 2017 року адміністративне судочинство визначено як діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення справ у порядку, установленому цим законом.
		 
		У статті 17 КАС України в редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року, указано, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
		 
		До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		 
		Під час вирішення питання щодо компетенції суду слід урахувати суб`єктний склад спірних правовідносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, з яких виник спір, і кінцеву мету пред`явлення позову.
		 
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		 
		Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
		 
		У позові ОСОБА_1 просив визнати недійсним рішення Малоданилівської сільради від 02 серпня 2016 року, за яким Малоданилівська сільрада передала в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,9632 га з кадастровим номером 6322055900:00:003:0725.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що рішенням Малоданилівської сільради ХХV сесії XXIV скликання від 12 серпня 2005 року ТОВ «АТП-2029», ФОП ОСОБА_4 , ВП «Харківполімернитка», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 надано дозвіл на виконання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж на умовах сумісного використання земельної ділянки та укладенню договору оренди земельної ділянки по 
		 
		АДРЕСА_1 сільради від 16 червня 2006 року затверджено технічну документацію та надано в оренду ТОВ «АТП-2029», ФОП ОСОБА_4 , ВП «Харківполімернитка», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 вказану земельну ділянку.
		 
		На підставі затвердженої технічної документації частиною співвласників нерухомого майна 24 жовтня 2006 року укладено договори оренди спільної неподільної земельної ділянки загальною площею 0,9632 га.
		 
		На спірній земельній ділянці розташоване нерухоме майно - комплекс, який поділений на частки, власниками яких є позивач - 32/100, ВП «Харківполімернитка» - 25/100 частини, ОСОБА_3 - 19/100, ОСОБА_2 - 20/100, 4/100 частини не належить жодній особі.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України у редакції, чинній на час набуття позивачем права власності на нерухоме майно) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
		 
		Частиною першою статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
		 
		Тобто спірна земельна ділянка уже передавалася в оренду співвласникам нерухомого майна, у тому числі і ОСОБА_1 .
		 
		У цьому випадку органи виконавчої влади у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної власності (надання земельних ділянок у користування, укладення, зміни, розірвання договорів оренди земельної ділянки) діють як органи, через які держава реалізує повноваження власника земельних ділянок.
		 
		Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи вступають із юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Цивільні відносини, відповідно до частини першої статті 1 ЦК України, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Отже, рівність учасників є одним із принципів цивільних правовідносин.
		 
		Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають із правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах приватноправового характеру, які виникають із земельних відносин, за відповідності складу сторін спору статті 4 ЦПК України мають розглядатися в порядку цивільного судочинства.
		 
		Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок, ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно- пр авовими.
		 
		У зазначеному випадку спір стосується правомірності надання фізичній особі  ОСОБА_2 в оренду спірної земельної ділянки для обслуговування виробничих приміщень, 32/100 частини яких перебуває у власності ОСОБА_1 .
		 
		Оскільки спірні правовідносини пов`язані із захистом порушеного, на думку позивача, права на земельну ділянку під нерухомим майном - комплексом шляхом прийняття Малоданилівською сільрадою рішення щодо передання в оренду іншому співвласнику частини цього комплексу цієї земельної ділянки, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.
		 
		Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 282/291/16 (провадження № 11-1006апп18), від 20 березня 2019 року у справі № 569/16995/17 (провадження № 11-1404апп18), від 30 січня 2019 року у справі № 485/1472/17 (провадження № 14-488цс18), від 10 квітня 2019 року у справі № 727/3355/15-а (провадження № 11-1516апп18) та інших, підстав для відступу від них не вбачається.
		 
		Щодо посилань у касаційній скарзі на те, що спірна земельна ділянка передана в оренду позивачу як суб`єкту господарювання, то з матеріалів справи вбачається, що одним із відповідачів у цій справі є фізична особа - ОСОБА_2 , якій згідно з рішенням Малоданилівської сільради від 02 серпня 2016 року передано земельну ділянку площею 0,9632 га з кадастровим номером 6322055900:00:003:0725 в оренду та саме із нею як із фізичною особою укладено договір оренди (т. 1, а. с. 12). Хоча у спірних правовідносинах ОСОБА_1 і має статус ФОП, він як ФОП виступає у цих земельних правовідносинах, проте ця обставина не впливає на визначення юрисдикції, оскільки одним із відповідачів є фізична особа ОСОБА_2 .
		 
		Враховуючи суб`єктний склад правовідносин, оскільки спір виник між ФОП, органом місцевого самоврядування та фізичною особою, стосується права власності та користування земельною ділянкою, то з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК України у редакції до 15 грудня 2017 року суди правильно розглянули спір у порядку цивільного судочинства.
		 
		Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 552/9255/15-а (провадження № 11-168апп18), підстав для відступу від неї не вбачається.
		 
		Щодо суті спору, то Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
		 
		Згідно з приписами частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		 
		Відповідно до частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
		 
		Частиною п`ятою статті 122 ЗК України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
		 
		Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.
		 
		Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
		 
		Враховуючи, що земельна ділянка площею 0,9632 га з кадастровим номером 6322055900:00:003:0725 знаходиться за межами населеного пункту - смт Мала Данилівка та належить до земель державної власності, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, то суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у Малоданилівської сільради повноважень щодо її передачі у користування (оренду) ОСОБА_2 .
		 
		Крім того, ОСОБА_1 є співвласником нерухомого майна - комплексу, який знаходиться на спірній земельній ділянці, і має право на цю земельну ділянку в контексті частини четвертої статті 120 ЗК України і статті 377 ЦК України.  
		 
		Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне касаційну скаргу   ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 лютого 2017 року в незміненій частині та рішення Апеляційного суду Харківської області від 07 серпня 2017 року - без змін.
		У такому випадку розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 141, 259, 268, 400, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 лютого 2017 року в незміненій частині та рішення Апеляційного суду Харківської області від 07 серпня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                   О. М. Ситнік
		Судді:                                    Н. О. Антонюк                                        Л. М. Лобойко
		Ю. Л. Власов                                           В. В. Пророк
		М. І. Гриців                                              Л. І. Рогач
		Ж. М. Єленіна                                         О. С. Ткачук
		О. С. Золотніков                                    В. Ю. Уркевич
		О. Р. Кібенко                                         О. Г. Яновська
		В. С. Князєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...