Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 902/522/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Спонукання виконати певні дії, що не випливають з договірних зобов’язань.
Надіслано для оприлюднення: 22.10.2019. Зареєстровано: 22.10.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.10.2019.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018,  тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua 
		___________________________________________________________________________
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		"18" жовтня 2019 р.          Cправа № 902/522/19   
		 
		Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні       матеріали справи
		за позовом: Приватного підприємства "Арт Хаус Міленіум"  (вул. Соборна, буд. 91, кв. 23, м. Вінниця, 21050)   
		до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (проспект Павла Тичини 1В, офіс В, м. Київ, 02152)  
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. (вул. Велика Васильківська, буд 74, офіс 2, м. Київ, 03068).
		про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,- 
		за участю секретаря судового засідання  Марущак А.О.,
		представників сторін:
		позивача Кудельський А.А . за ордером;
		відповідача  Іванюк   В.І.   за ордером;
		третьої особи  - не з`явився
		 
		У С Т А Н О В И В :
		 
		На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № б/н.  від 27.06.2019  Приватного підприємства "Арт Хаус Міленіум" про визнання виконавчого напису за реєстрованим номером 643 від 05 липня 2016 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С., таким, що не підлягає виконанню.
		Ухвалою суду від 04.07.2019 відкрито провадження у справі №902/522/19 за правилами загального позовного провадження з  призначенням підготовчого засідання на 17.07.2019. Означеною ухвалою окрім іншого, залучено до  участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. 
		За результатами судового засідання 17.07.2019 розгляд справи відкладено на 02.09.2019.
		При розгляді справи 02.09.2019, за спільним клопотанням представників сторін, судом продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, оголошено перерву в судовому засіданні до 12.09.2019.
		Ухвалою суду від 12.09.2019 розгляд справи відкладено на 02.10.2019.
		За результатами   підготовчого засідання 02.10.2019 судом закрито      підготовче провадження      та призначено      справу до судового розгляду по суті на 18.10.2019.
		На визначену судом дату з`явилися представники позивача та відповідача. 
		Третя особа правом участі в судовому засіданні не скористалась, пояснень причин неявки суду не повідомила про розгляд справи повідомлена 15.10.2019, про що свідчить інформація з офіційного сайту ДП "Укрпошта" .
		При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1      статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р.      (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97      - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від      23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
		Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1      статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод      (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
		Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ ( рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").
		Суд нагадує, що це роль національних судів      організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, № 16652/04, від 02.12.2010).
		До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, № 14475/03, від 21.10.2010).
		Згідно із ч.1      ст.202 ГПК України      неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення третьої особи  про дату, час та місце судового слухання.
		З урахуванням неявки третьої особи суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Відповідно до     ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
		Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 18.10.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6   ст. 233 ГПК України.   
		Стислий виклад позицій учасників справи.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на наступне.
		25.06.2013 між позивачем та відповідачем було укладено договір про фінансовий лізинг №00007768, відповідно до положень якого позивач передав відповідачу транспортний засіб автомобіль VW Touareg NF 3.0 I V6 TD1 як об`єкт лізингу за договором, а відповідач зобов`язався сплатити суму коштів відповідно до договору згідно з графіком покриття витрат. За умовами договору вартість об`єкта лізингу становить 88708,00 дол. США. Сума авансового платежу 35483,20 дол. США, обсяг фінансування: 53224.80 дол. США.
		Починаючи з серпня 2013 року, ПП «Арт Хаус Міленіум», щомісячно отримував рахунки-фактури від Лізингодавця та проводив їх оплату. Однак, на початку вересня 2016 року позивачу стало відомо, що об`єкт лізингу перебуває у розшуку, на підставі вчиненого виконавчого напису та відкритого виконавчого провадження в Харківському районному відділі ДВС повністю із не зрозумілих підстав, так як відсутня заборгованість за об`єкт лізингу, що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків між ТОВ "Порше Лізинг Украіна" та ПП "Арт Хаус Мілленіум станом на 04.10.2016.
		09.09.2016 на ім`я приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. позивачем було направлено інформаційний запит щодо підстав вчинення виконавчого напису.
		Листом від 14.09.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. на адресу ПП «Арт Хаус Міленіум» було направлено копії документів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис №643 від 05.07.2016, в кількості 14 копій, проте без самого виконавчого напису.
		На неодноразові звернення до державного виконавця Аль-Халябі Л.Р., надходили відповіді, що все відбувається в межах чинного законодавства, та лише через 18 місяців з дня відкриття виконавчого провадження державним виконавцем 20.02.2018 було підписано Акт державного виконавця про відсутність майна за адресою смт Пісочин, вул. Транспортна 1 , та постановою про передачу виконавчого провадження від 21.02.2018 передано до виконання в ДВС міста Вінниці.
		На звернення позивача до директора ТОВ "Порше Лізинг Україна" відповідь не надійшла.
		З огляду на такі обставини позивач звернувся в правоохоронні органи.
		За результатом розгляду заяви позивача зареєстровано кримінальне провадження № 12017020010004108. В ході розслідування були вилучені документи в ДВС, та копії документів в приватного нотаріуса Маринець О.С. в кількості 24 копій, отримано дозвіл слідчого на використання матеріалів справи в суді.
		Ознайомившись з матеріалами, які стали доступними лише після їх вилучення позивач вважає, що виконавчий напис від 05.07.2016  за реєстровим №643, вчинений з грубим порушенням норм матеріального права та в супереч встановленим законом вимог, а тому є таким, що не підлягає виконанню виходячи з наступного:
		-          нотаріусом не було належним чином перевірено повноваження представника у відповідності до законодавчих актів;
		- нотаріусом було грубо порушено вимоги закону щодо встановлення безспірності заборгованості;
		- при вчиненні виконавчого напису, не було надано приватному нотаріусу документи наявність яких є обов`язковою для його вчинення.
		Відповідач у відзиві  зазначає, що 16.11.2015 у зв`язку із неодноразовими простроченням оплати лізингових платежів з боку позивача та у зв`язку з тим, що такі прострочення тривали більше 30 днів, відповідачем направлено на адресу позивача вимогу вих. №00007768 від 16.11.2015 про сплату заборгованості за договором, повернення Об`єкту лізингу та повідомлення про відмову від Договору в порядку частини 2 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг».
		Відповідно до положень Загальних умов, Договір лізингу укладений між позивачем і відповідачем розірваний з 04.12.2015, у зв`язку з чим у позивача виник обов`язок сплатити поточну заборгованість та повернути Об`єкт лізингу, останнім днем повернення об`єкту лізингу є - 14.12.2015.
		Згідно з пунктом 13.1. Загальних умов сторони погодили, що якщо позивач відмовляється від повернення або затримує повернення об`єкта лізингу, відповідач має право вилучити (повернути) об`єкт лізингу без попередньої згоди позивача у визначеному законодавством України порядку, у тому числі в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса (пункт 13.6. Загальних умов).
		05.07.2016 (тобто через 6 місяців та 21 день з останнього дня повернення об`єкту лізингу - 14.12.2015) приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №643, стосовно повернення позивачем на користь відповідача об`єкта лізингу. На підставі зазначеного виконавчого напису, відкрито виконавче провадження №51734605 з повернення об`єкту лізингу.
		Проте, станом на дату подання даного відзиву на позовну заяву об`єкту лізингу відповідачу не повернуто.
		Заперечуючи проти зазначених позивачем підстав визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відповідач наголошує, що  при зверненні до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису були подані усі необхідні документи, що підтверджують безспірність наявності заборгованості.
		У відповіді на відзив позивач наголошує, що при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. була порушена процедура вчинення напису і не перевірено факт безспірності заборгованості, отримання позивачем вимоги стягувача щодо погашення заборгованості, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
		В запереченнях відповідач вказує, що співставляючи перелік документів необхідних для одержання виконавчого напису за договором лізингу, що передбачає у безспірному порядку повернення об`єкту лізингу передбачений пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» та перелік документів поданих відповідачем при зверненні до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису випливає, що відповідачем були подані всі документи передбачені Переліком та додаткові що підтверджують обізнаність боржника та наявність заборгованості.
		Окрім того відповідач наголошує, що позивачем не подано жодного доказу того, що на момент вчинення виконавчого напису заборгованість була спірною.
		Третя особа правом подання до суду пояснень з викладенням своєї позиції щодо предмету спору не скористалась. 
		Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
		25.06.2013  між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (Лізингодавець, Позивач) та Приватним підприємством "Арт Хаус Мілленіум" (Лізингоодержувач, Відповідач) укладено Договір про фінансовий лізинг № 00007768 (а.с. 25).
		Об`єктом лізингу є транспортний засіб марки VW Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, шасі №   НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 вартістю 88 708,00 дол. США, що еквівалентно 724 744,36 грн.
		Пунктом 6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, що становлять невід`ємну частину Договору про фінансовий лізинг № 00007768 від 25.06.2013 р., визначено, що для експлуатації об`єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь лізингодавця лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід`ємну частину цього контракту, та інших положень Контракту. Кожний лізинговий платіж включає: - відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; - частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об`єкта лізингу); - комісії; - покриття витрат, пов`язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов`язані з контрактом.    
		Згідно із пунктом 6.5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат виплати лізингових платежів (План відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат  та виплати лізингових платежів.
		У п. 6.18. Загальних умов визначено, що сторони погоджуються, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою Позивача відповідно до п.12 контракту, лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об`єктом лізингу, чим погодили оплату Відповідачем вартості користування автомобілем по час його повернення.
		Відповідно до п. 8.1 Загальних комерційних умов лізингоодержувач зобов`язаний негайно повідомляти Порше Лізинг Україна про будь-яку передбачувану затримку сплати платежів або прострочення, що вже відбулося. Вищезгадане повідомлення як таке не вважається підставою для подовження строку здійснення платежу.
		Відповідно до п.п. 12.1., 12.2. Загальних комерційних умов строк лізингу за цим контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування); строк лізингу починається з дати підписання Акта приймання-передачі лізингоодержувачем об`єкта лізингу.
		Лізингоодержувач зобов`язаний у строки, встановлені Порше Лізинг Україна повернути об`єкт лізингу у всіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, розірвання контракту, крім випадків, коли лізингоодержувач набуває право власності на об`єкт лізингу відповідно до умов контракту. Якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення  або затримує повернення об`єкту лізингу, Порше Лізинг Україна має право вилучити (повернути) об`єкт без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку (п. 13.1 Загальних комерційних умов договору).
		Лізингоодержувач відшкодовує всі та будь-які витрати, понесені Порше Лізинг Україна у зв`язку з вилученням (поверненням) об`єкта лізингу, у тому числі витрати, пов`язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги, пов`язані з вилученням об`єкта лізингу (п.13.5 Загальних комерційних умов).
		25.06.2013 сторонами підписано графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), яким встановлено черговість та розмір лізингових виплат протягом 60 місяців (строк лізингу).
		На виконання умов Договору за актом прийому-передачі від 08.07.2013 позивач передав відповідачу предмет лізингу - транспортний засіб марки VW Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, шасі №   НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 вартістю 724 744,36 грн.
		В зв`язку  з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором у вигляді  порушення строку сплати щомісячних лізингових платежів позивачем надсилались на останнього нагадування про несплату: 01.10.2015 року - перше нагадування про несплату, 16.10.2015 року - друге та 04.11.2015 року - третє нагадування про несплату.
		Крім того, 16.11.2015 відповідачу було виставлено вимогу № 00007768 про сплату заборгованості за договором, повернення об`єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору, в якій зазначено про наявну заборгованість відповідача, про відмову від Договору про фінансовий лізинг №00007768 від 25.06.2013 року та необхідність повернути на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" об`єкт лізингу впродовж 10 робочих днів з дня доставки цього повідомлення на адресу знаходження ПП "Арт Хаус Мілленіум". 
		05.07.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. вчинено виконавчий напис № 643, яким зобов`язано відповідача повернути позивачу об`єкт лізингу - транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, шасі № НОМЕР_1 , рік випуску 2013, що був переданий в користування на умовах фінансового лізингу за Договором про фінансовий лізинг № 00007768 від 25.06.2013.
		20.07.2016 постановою головного державного виконавця Харківського районного відділу виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області відкрито виконавче провадження ВП № 51734605 з примусового виконання вказаного виконавчого напису, а 01.08.2016 р. винесено постанову про розшук майна боржника (ВП № 51734605), якою оголошено розшук майна транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen, модель Touareg NF 3.0 І V6 TDI 2013 року, шасі № НОМЕР_1 , рік випуску 2013, що належить боржнику - ПП "Арт Хаус Мілленіум".
		Вказані обставини були встановлені рішенням Господарського суду Вінницької області у справі № 902/581/17 від 28.08.2017,  та в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України  не потребують доказування при розгляді цієї справи.
		Як вказує позивач в своїй заяві, що відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
		Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 №3425-ХІІ визначено умови вчинення виконавчих написів, згідно якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Проте, згідно твердження позивача по справі документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості є виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
		Також, позивач наголошує, що при вчиненні виконавчого напису третя особа не отримувала від відповідача та позивача первинні документи стосовно договору про фінансовий лізинг та здійсненні його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі є безспірними. Розрахунок боргу, здійснений відповідачем щодо наявності грошового зобов`язання позивача по договору фінансового лізингу, процентах, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог відповідача до боржника. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за договором про фінансовий лізинг, суми боргу, відсотків у виконавчому напису зроблено відповідачем одноособово без урахування думки та позиції позивача та не відповідає дійсній сумі заборгованості.
		Виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками відповідача, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків Відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача. Отже безспірність заборгованості підтверджується документами, передбаченими Переліком документів нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Тому, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
		В заяві представника відповідача до приватного нотаріуса викладено прохання вчинити виконавчий напис про повернення автомобіля за невиплачену в період з 16.11.2015 року по 16.12.2015 року заборгованість в розмірі: 60584,52 (шістдесят тисяч п`ятсот вісімдесят чотири гривні 52 копійки).
		Натомість в тексті виконавчого напису приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. зазначає наступні суми за невиплачену заборгованість в період з 16.11.2015 року по 16.12.2015 року: 59707,86 грн. - несплачені лізингові платежі; 980,12 грн. - штрафні санкції за прострочення сплати будь-яких платежів; 12794,90 грн. - витрати, понесені Лізингодавцем з метою повернення простроченої заборгованості; Разом 73483,88 (сімдесят три тисячі чотириста вісімдесят три гривні 88 копійок).
		Відтак, на переконання позивача,  сума, яка зазначена в виконавчому написі не відповідає розміру суми, вказаній в заяві ТОВ "Порше Лізинг Україна", без вихідного реєстраційного номеру та дати.
		До заяви відповідача про вчинення виконавчого напису, було додано копію листа від 16.11.2015 року, копію акту звіряння станом на 16.12.2015 року; копію акту звіряння станом на 23.06.2016 року; рахунок-фактуру від 04.09.2015 року - на суму 12794,90 грн.; рахунок-фактуру від 05.10.2015 року - на суму 34597,63 грн.; рахунок-фактуру від 02.11.2015 року - на суму 37768,75 грн.; рахунок-фактуру від 04.11.2015 року - на суму 865,59 грн.; рахунок-фактуру від 16.11.2015 року - на суму 114,53 грн.; довіреність на ім`я Панька Володимира Юрійовича .
		При вчиненні виконавчого напису, не було надано приватному нотаріусу документи наявність яких є обов`язковою для його вчинення. Зокрема, не надано доказів направлення рахунок-фактури від 04.09.2015 року - на суму 12794,0 грн.; рахунок-фактури від 05.10.2015 року - на суму 34597,63 грн.; рахунок-фактури від 02.11.2015 року - на суму 37768,75 грн.; рахунок-фактури від 04.11.2015 року - на суму 865,59 грн.; рахунок-фактури від 16.11.2015 року - на суму 114,53 грн.
		Крім того, вищезазначені рахунки-фактури були виготовлені відповідачем лише 14.01.2016 року, про що зазначено у їх правому верхньому куті в графі «Дата».
		Також, при вчиненні виконавчого напису був наданий Акт звіряння розрахунків станом на 23.06.2016 року, з якого чітко вбачається, що в період з 16.11.2015 року по 16.12.2015 року, Позивачем на рахунок Відповідача було здійснено платежі в розмірі 60000,00 грн. (шістдесят тисяч гривень), з яких: 17.11.2015 року - 40   000,00 грн.; 02.12.2015 року - 10   000,00 грн.; 16.12.2015 року - 10   000,00 грн., а нараховано 47   216,17   грн.
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
		Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України   зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього   Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		У відповідності до   ст.629 ЦК України   договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Згідно із приписами   ст.598 ЦК України   зобов`язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
		Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
		Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів визначається в порядку, встановленому договором.
		В сулі ч.2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
		Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється   Законом «Про нотаріат»   та іншими актами законодавства України (частина перша   статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений   наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року      № 296/5   та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
		Так, згідно зі   статтею 87 Закону України «Про нотаріат»   для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»   визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї   статті Закону   нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
		Порядок вчинення нотаріальних дій містить аналогічні правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
		Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим   постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172   (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому, цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в   Законі України «Про нотаріат»   та Порядку вчинення нотаріальних дій.
		Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
		Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
		Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
		Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
		Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
		З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей   50,   87,   88 Закону України «Про нотаріат»   захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
		Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей   87,   88 Закону України «Про нотаріат»   у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
		Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець Оксаною Сергіївною  було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 643, за яким зобовязано повернути від Приватного підприємства «Арт Хаус Мілленіум» Товариству з обмеженою відовідальністю «Порше Лізинг Україна» транспортний засіб: марка -  Volkswagen, модель - Touareg, номер шасі № НОМЕР_1 , рік виробництва - 2013, колір - чорний, державний номер НОМЕР_3 , вартістю 735   755,00 грн, що було передано в користування на умовах фінансового лізингу за Договором про фінансовий лізинг № 00007768 укладений  25.06.2013, за невиплачену в період з 16.11.2015 по 16.12.2015 заборгованість станом на 16.12.2015 в розмірі:
		59   707,86 грн - несплачені лізингові платежі;
		980,12 грн - штрафні санкції за прострочення сплати будь-яких платежів;
		12   794,90 грн - витрати понесені Лізингодавцем з метою повернення простроченої заборгованості Лізингоодержувача у відповідності до договору
		Разом становить 73   482,88 грн.
		Позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню вказаний виконавчий напис, при цьому, підставою для такого визнання зазначає серед іншого, не надання банком необхідних документів (згідно з Переліком), які свідчать про безспірність заборгованості ПП «Арт Хаус Міленіум».
		Підпунктами 3.1, 3.5 пункту 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого         Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012р. встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому   постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. N 1172.
		Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено   постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172.
		У п.1. Переліку зазначено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченим договором, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. 
		Як вбачається із матеріалів справи відповідач, звертаючись до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису додав до останньої Договір про фінансовий лізинг №00007768 від 25.06.2013; вимога вих №00007768 від 16.11.2015; рахунки-фактури № 00296588 від 04.09.2015, № 00300291 від 05.10.2015, № 00304291 від 04.11.2015, № 00305625 від 02.11.2015, № 00307495 від 16.112015; докази поштового відправлення вимоги та рахунків-фактур; акти звіряння взаємних розрахунків по договору фінансового лізингу №00007768 від 25.06.2013; довіреність на представництво інтересів.
		Разом з тим, доводи позивача щодо необхідності подання будь-яких інших документів нотаріусу для вчинення виконавчого напису за договором фінансового лізингу судом оцінюються критично, з огляду на те, що п.1. Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено   постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172. містить вичерпний перелік таких документів. При цьому посилання позивача на відсутність в переліку документів наданих нотаріусу доказів направлення позивачу вимоги та рахунків фактур не знайшли свого підтвердження, а відтак є безпідставними.
		Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.
		Безспірним боргом є борг боржника, з яким останній погоджується, що відповідно виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певного боргу не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж підтверджують наявність у боржника перед кредитором боргу саме в такому розмірі (аналогічна позиція міститься в Постанові Верховного суду  від 18.12.2018р. у справі № 910/35/18).
		Питання визначення судами безспірності суми заборгованості під час розгляду справ про оскарження законності вчинення нотаріусом виконавчого напису вже досліджено Верховним Судом. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі №320/8269/15-ц наголосила, що сам лише факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. При цьому лише та обставина, що у виконавчому написі зазначено більшу суму заборгованості за кредитом, ніж у повідомленні, не свідчить про наявність спору про розмір заборгованості (постанова Верховного Суду України від 20.05.2015 у справі № 6-158цс15). Під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення зазначеної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.
		Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність боргу, а також встановлюють його розмір, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог     статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", якою зокрема визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
		При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей    87,   88 Закону України «Про нотаріат»       у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
		Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
		На підтвердження наявності заборгованості за договором фінансового лізингу відповідачем надано нотаріусу рахунки-фактури за період вересень-листопад 2015 року, вимогу № 00007768 від 16.11.2015, акт звіряння взаємних розрахунків станом на 23.06.2016.
		Водночас, як вбачається із вищевказаних рахунків-фактур, загальна сума, що підлягає за ними до сплати становить 86   041,40 грн. 
		При цьому, в заяві представника відповідача до приватного нотаріуса викладено прохання вчинити виконавчий напис про повернення об`єкта лізингу за не здійснення лізингових платежів та штрафних санкцій в сумі 60584,52 грн., і така заява не містить розмежування сум по лізингових платежах та штрафних санкціях.
		Відтак,  нотаріусу для підтвердження безспірності заборгованості за договором відповідачем подано рахунки-фактури загальна сума яких є відмінною від суми, вказаної в заяві, що свідчить про неможливість встановлення нотаріусом дійсної суми заборгованості та виключає безспірність вказаної суми.
		Посилання відповідача на відповідність суми заборгованості, вказаній в оскаржуваному виконавчому написі сумі, що визначена відповідачем у вимозі № 00007768 від 16.11.2015 судом оцінюється критично, оскільки вимога не є первинним бухгалтерським документом, який свідчить про безспірність визначених в ній сум.
		Відтак, сума, яка зазначена в виконавчому написі не відповідає сумі заборгованості, вказаній в заяві ТОВ «Порше Лізинг Україна».
		Крім того, як зазначено вище, Договір про фінансовий лізинг № 00007768 від 25.06.2013 розірваний з 04.12.2015, відтак нарахування лізингових платежів з цієї дати є неможливим. При цьому, за період користування об`єктом лізингу Лінгоодержувач зобов`язаний сплачувати  плату за фактичний час користування об`єктом лізингу.
		Разом з тим, в заяві про вчинення виконавчого напису нотаріуса, відповідач вказує про наявність заборгованості по лізингових платежах та штрафних санкціях станом на 16.12.2015. При цьому визначення поняття лізинговий платіж наведено в додатку до Договору (Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу) де визначено, що лізинговим платежем є щомісячний платіж, що сплачується Лізингоодержувачем на користь Порше Лізинг Україна у строки та в розмірі відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування).
		З вищезазначеного вбачається, що відповідачем нотаріусу не було надано документів, які б підтверджували наявність безспірної заборгованості, а тому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. не виконано вимоги      ст. 88 Закону України " Про нотаріат", що є підставою для задоволення позову.
		Окрім того, судом визнаються обґрунтованими доводи позивача з приводу неналежної перевірки нотаріусом повноважень представника, який звернувся з заявою про вчинення виконавчого напису.
		Так, з копії заяви, що міститься в матеріалах справи вбачається, що остання підписана представником  ТОВ «Порше Лізинг Україна» за довіреністю Панько Володимиром  Юрійовичем.
		При розгляді справи представник відповідача підтвердив той факт, що заява про вчинення виконавчого напису підписана представником  Панько В.Ю. відповідно до довіреності від 27.10.2015.
		За змістом означеної довіреності ТОВ «Порше Лізинг Україна» уповноважує Панька В.Ю. представляти інтереси Товариства у відносинах з партнерами та клієнтами Товариства, для чого довіреність надає представнику повноваження вчиняти від імені та в інтересах Товариства, зокрема та не обмежуючись, такі дії: підписання від імені Товариства листів-відповідей, листів-роз`яснень, що надаються у відповідь на листи та звернення, які надходять від клієнта Товариства; підписання вимог про сплату заборгованості за договорами фінансового-оперативного лізингу, повернення об`єктів лізингу та повідомлень про розірвання договору; підписання від імені Товариства актів приймання-передачі бувших у використанні автомобілів (об`єктів лізингу), що були повернуті будь-якими третіми особами, в тому числі клієнтами та субпідрядниками Товариства; підписання від імені Товариства зведених облікових виписок з рахунка клієнтів Товариства; підписання від імені Товариства рахунків для оплати колекторських послуг, юридичних послуг, юридично-консультаційних послуг та підписання щодо зазначених послуг від імені Товариства актів приймання-передачі наданих послуг або виконаних робіт; підписання від імені Товариства видаткові та/або прибуткові накладні на транспортні засоби, які повертаються та/або вилучаються, у разі наявності таких документів.
		При цьому, дана довіреність не передбачала права представника щодо звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису та взагалі не містить в собі права на вчинення будь-яких нотаріальних дій, а також права підпису від імені директора товариства. 
		Заперечення відповідача щодо надання нотаріусу всіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості спростовуються встановленими судом обставинами.
		Щодо інших заперечень відповідача, суд зважає на   висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1   статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі             статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.
		Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
		Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
		Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до    ст. 86 ГПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає  задоволенню в повному обсязі.
		При розподілі витрат зі сплати судового збору суд виходить з положень ст. 129 ГПК України, відповідно до якої   на відповідача підлягає віднесенню судовий збір в повному обсязі.
		Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 191, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		                                                
		                                    У Х В А Л И В:
		Позов задоволити.
		Визнати виконавчий напис за реєстровим №643 від 05.07.2016 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу О.С. Маринець, яким зобов`язано повернути від Приватного Підприємства «Арт Хаус Мілленіум» (ідентифікаційний код 35996740, адреса: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, буд.91, кв.23 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", (ідентифікаційний код 35571472, адреса: 02152, місто Київ, проспект П. Тичини, будинок 1-В) майно транспортний засіб: марка - Volkswagen, модель TOUAREG, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , колір чорний, державний номер НОМЕР_3 , що було передано в користування на умовах фінансового лізингу за договором про фінансовий лізинг №00007768 від 25.06.2013 року, за невиплачену в період з 16.11.2015 по 16.12.2015 заборгованість, станом на 16.12.2015, у розмірі 59707,86 грн. - несплачені лізингові платежі, 980,12 грн. - штрафні санкції за прострочення сплати будь-яких платежів, 12794,90 грн. - витрати понесені лізингодавцем з метою повернення простроченої заборгованості, що становить 73482,88 грн. таким, що не підлягає виконанню.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", (ідентифікаційний код: 35571472, адреса: 02152, місто Київ, проспект П. Тичини, будинок 1-В) на користь Приватного Підприємства «Арт Хаус Мілленіум» (ідентифікаційний код: 35996740, адреса: 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, буд.91, кв.23) 1   921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.   
		Примірник рішення направити учасникам  рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
		 
		Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені   ст. 241 ГПК України.
		Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст.   256,   257 ГПК України.
		Повне рішення складено 22 жовтня 2019 р.
		 
		 
		 
		Суддя                                                   Матвійчук В.В.    
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		віддрук. прим.:
		1 - до справи
		2 - позивачу  ( вул. Соборна, буд. 91, кв. 23, м . Вінниця , 21050) 
		3 - відповідачу  (проспект Павла Тичини 1В, офіс В, м. Київ, 02152) 
		4- третій особі (вул. Велика Васильківська, буд 74, офіс 2, м. Київ)

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...